Постанова

від 07.10.2013 по справі 802/3939/13-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

07 жовтня 2013 р. Справа № 802/3939/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Богоноса М.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання: Попової Натаії Сергіївни

представника позивача: Піжук С.В.

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Могилів-Подільського міськрайонного центру зайнятості

до: ОСОБА_2

про: стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

20.09.2013 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся позивач - Могилів-Подільський міськрайонний центр зайнятості з адміністративним позовом до відповідача - ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що громадянин ОСОБА_2, перебуваючи на обліку в Могилів-Подільському міськрайонному центрі зайнятості, отримав допомогу по безробіттю в загальній сумі 6442,61 грн. Проте, при проведенні перевірки виявлені відомості щодо реєстрації його як фізичної особи-підприємця, що свідчить про його зайнятість та є перешкодою у набутті статусу безробітного. Однак, безпідставно отримані кошти ОСОБА_2 у добровільному порядку не погасив, що стало підставою для звернення з позовом до суду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав із підстав зазначених у позовній заяві.

Відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечував, посилаючись на завчасне подання до податкових органів заяви про припинення підприємницької діяльності. Також зазначив, що він не займається підприємницькою діяльністю та знаходиться у стані припинення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Із наданих заяв суд встановив, що гр. ОСОБА_2 неодноразово звертався до Могилів-Подільського міськрайонного центру зайнятості щодо надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю (а.с.7-8). Крім того, у своїх заявах про надання статусу безробітного відповідач зазначав, що не зареєстрований як фізична особа-підприємець.

Згідно із ч. 2 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно наданих позивачем матеріалів встановлено, що гр. ОСОБА_2, перебуваючи на обліку в Могилів-Подільському міськрайонному центрі зайнятості як безробітний в період з 20.12.2011 року по 16.08.2012 року, з 07.12.2012 року по 04.04.2013 року, отримував допомогу по безробіттю та одночасно був зареєстрований як фізична особа - підприємець.

Вказані обставини були встановлені Могилів-Подільським міськрайонним центром зайнятості за наслідками розслідування страхового випадку (а.с.5-6). Зазначені відомості позивачем були отримані від державного реєстратора, відповідно до яких ОСОБА_2 перебуває у статусі підприємця з 20.09.2004 року та знаходиться у стані припинення, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців (а.с.9).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 року, який набув чинності з 01.01.2013 року, безробітним визнаються особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

В Україні до зайнятого населення, відповідно до п. б ч. 3 ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення" від 01.03.1991 № 803-XII (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, зокрема, громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України "Про особисте селянське господарство".

Статус безробітного, згідно ч.2 ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 року, який набув чинності з 01.01.2013 року, надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах Державної служби зайнятості України, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.

Так, ч. 1 ст. 3 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 року, який набув чинності з 01.01.2013 року, гарантується право кожного на вільно обрану зайнятість, а частиною 3 цієї ж статті передбачено, що зайнятість населення забезпечується шляхом встановлення відносин, що регламентуються трудовими договорами (контрактами), провадження підприємницької та інших видів діяльності, не заборонених законом.

Проте, обов'язковою умовою для встановлення відносин, пов'язаних з провадженням підприємницької діяльності, є державна реєстрація особи як підприємця.

Відповідно до ст. 43 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" датою державної реєстрації фізичної особи - підприємця є дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця.

Стаття 46 вищевказаного Закону передбачає, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Водночас, із матеріалів справи видно, що внесення запису 09.07.2013 року "в стані припинення підприємницької діяльності" є лише одним із обов'язкових етапів до державної реєстрації припинення підприємницької діяльності, та які в подальшому передують внесенню державним реєстратором до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця. Саме статус фізичної особи - підприємця засвідчує право особи на зайняття підприємницькою діяльністю та підтвердженням забезпечення її зайнятості, що відповідно є підставою для відмови їй у наданні статусу безробітного.

Таким чином, у зв' язку з тим , що на дату реєстрації в Центрі зайнятості ОСОБА_2 перебував в стані припинення підприємницької діяльності, запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців внесено не було, то на момент оформлення статусу безробітного та призначення допомоги по безробіттю відповідач відносився до зайнятого населення.

Крім того, відповідальність особи за порушення вимог законодавства з питань соціального забезпечення на випадок безробіття передбачена абз. 1 ч. 3 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", відповідно до якої, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Пунктами 6, 7 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 р. N 60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13 лютого 2009 р. N 7-1, визначено, що у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

06.08.2013 року директором Могилів-Подільського міськрайонного центру зайнятості винесено наказ № 118 про стягнення зайво виплаченого матеріального забезпечення на випадок безробіття з ОСОБА_2 в сумі 6442,61 грн. Відповідач добровільно кошти у встановлений строк добровільно не повернув, що в свою чергу стало причиною звернення позивача з даним позовом до суду.

Із системного аналізу з'ясованих судом обставин адміністративної справи та положень чинного законодавства, суд приходить до висновку, що кошти по безробіттю, виплачені ОСОБА_2 Могилів-Подільським міськрайонним центром зайнятості, були отримані ним безпідставно, на підставі поданих недостовірних відомостей, а тому вони підлягають стягненню на користь позивача.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, а тому підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_2 (ід. код НОМЕР_1) в користь Могилів-Подільського міськрайонного центру зайнятості безпідставно отриману допомогу по безробіттю в сумі 6442 грн. 61 коп. (шість тисяч чотириста сорок дві гривні шістдесят одну копійку) (одержувач платежу: Державний бюджет м. Могилів - Подільський, р/р 37174001000871 в ГУДК України у Вінницькій області, ЄДРПОУ 20092205, МФО 802015, призначення платежу: повернення допомоги по безробіттю від ОСОБА_2).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Богоніс Михайло Богданович