Постанова

від 11.10.2013 по справі 815/4813/13-а

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/4813/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2013 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Самойлюк Г.П.

при секретарі: Казарян С.Б.

за участю сторін:

позивач: Коваленко О.О. - представник по довіреності

відповідач: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом приватного підприємства «Будівельна компанія «СПМК-14» до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000112301 та № 0000102301 від 14.01.2013 року,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Будівельна компанія «СПМК-14» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000112301 та № 0000102301 від 14.01.2013 року

В обґрунтування позовних вимог в позові зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті Державною податковою інспекцією у Комінтернівському районі Одеської області на підставі акту перевірки № 30/22-30820104 від 14.01.2013 року про результати документальної позапланової перевірки з питань взаємовідносин приватного підприємства «Будівельна компанія «СПМК-14» з приватним підприємством «Одеська будівельна компанія» за період з 01.10.2010 року по 31.03.2011 року, в якому встановлено, що договори, які були укладенні з приватним підприємством «Одеська будівельна компанія» є нікчемними та не породжують ніяких юридичних наслідків, проте позивач стверджує, що зазначені договори були повністю добросовісно виконано.

Крім того, на думку позивача, протокол допиту директора ОСОБА_2, на підставі свідчень якого грунтуются висновки в акті позапланової перевірки № 30/22-30820104 від 14.01.2013 року, не може бути належним доказом, оскільки такі факти можуть бути встановлені тільки вироком суду.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та зазначив, що наявні всі первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій відповідно до укладених договорів.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, проте раніше надав заперечення на адміністративний позов, вказавши, що проти задоволення адміністративного позову заперечує з огляду на те, що оспорювані рішення є законними та обґрунтованими, винесені у відповідності до вимог чинного законодавства. Так, в ході проведення перевірки було встановлено, що операції по виконанню будівельних робіт та наданню послуг, а також угода з купівлі продажу товарів мають ознаки безтоварних операцій - роботи, послуги та товар ПП «Будівельна компанія «СПМК-14» від ПП «Одеська будівельна компанія» не отримувались, а первинні документи з вказаним контрагентом складені з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Разом з цим, предстваник відповідача в запереченнях на адміністративний позов зазначив, що вказані обставини підтверджуються постановою слідчого від 13.02.2012 року про порушення кримінальної справи за статтею 205 КК України відносно керівника ПП «Одеська будівельна компанія» ОСОБА_2, який не займався фінансово-господарською діяльністю підприємства.

Заслухавши пояснення представника позивача, ознайомившись із запереченнями відповідача, вивчивши обставини справи, дослідивши наявні у справі докази, суд встановив наступні обставини.

На підставі наказів ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС від 26.12.2012 року № 483 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з питать взаємовідносин ПП «Будівельна компанія «СПМК-14», код за ЄДРПОУ 30820104 з ПП «Одеська будівельна компанія», код за ЄДРПОУ 34319643» та від 28.12.2012 року № 489 «Про внесення змін до наказу ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС від 26.12.2012 року № 483 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з питать взаємовідносин ПП «Будівельна компанія «СПМК-14», код за ЄДРПОУ 30820104 з ПП «Одеська будівельна компанія», код за ЄДРПОУ 34319643» була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питать взаємовідносин ПП «Будівельна компанія «СПМК-14» з ПП «Одеська будівельна компанія» за період з 01.10.2010 року по 31.03.2011 року, за результатами якої складно акт № 30/22-30820104 від 14.01.2013 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань взаємовідносин ПП «Будівельна компанія «СПМК-14», код за ЄДРПОУ 30820104 з ПП «Одеська будівельна компанія», код за ЄДРПОУ 34319643 за період з 01.10.2010 року по 31.03.2011 року».

Відповідно до пункту 2.3 акту перевірки № 30/22-30820104 від 14.01.2013 року ПП «Будівельна компанія «СПМК-14» зареєстроване Комінтернівською райдержадміністрацією 16 травня 2000 року, про що зроблено запис у журналі обліку реєстраційних справ за №0405715500010214 від 16.05.2000 року, взято на податковий облік у ДПІ у Комінтернівському районі 17 травня 2000 року № 741. Індивідуальний податковий номер ПДВ - 30820101573. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 30820104. Місцезнаходження підприємства відповідно до установчих документів: 67500, Одеська область, Комінтернівський район, смт. Чорноморське, б/в Чабанка. (а.с. 98-99)

У висновку акту перевірки № 30/22-30820104 від 14.01.2013 року зазначено, що перевіркою встановлено наступні порушення ПП «Будівельна компанія СПМК-14»:

п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибудку підприємств» та п. 138.4, п. 138.6 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті встановлених порушень діючого законодавства, встановлено заниження податку на прибуток на загальну сусу 29 273 грн., а саме у податковому періоді: IV квартал 2010 року на 18 983 грн.; І квартал 2011 року на 10 290 грн.;

п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 статі 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 201.4 статті 201, статті 185, п.п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 23 419 грн., в тому числі по періодах: грудень 2010 року на суму 15 186 грн.; січень 2011 року на суму 5 381 грн.; березень 2011 року на суму 2 852 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 0000112301, яким було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 34 020 грн. (29 273 грн. за основним платежем, 4 747 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

№ 0000102301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у сумі 27 270 грн. (23 419 грн. за основним платежем, 3 798 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). (а.с. 6-7)

Позивач, не погоджуючись з рішеннями податкового органу, звернувся з позовом до суду, в якому просить їх скасувати.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75 ПК України).

Відповідно до п. 79.1 статті 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до п. 78.4-78.5 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Так, судом встановлено, що згідно акту № 30/22-30820104 від 14.01.2013 року під час перевірки ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області досліджені всі договори позивача з ПП «Одеська будівельна компанія», які були укладені у період з 01.10.2010 року по 31.03.2011 року, а також податкові та видаткові накладні, акти приймання будівельних робіт за формою № КБ-2в, № КБ-3 та довідки про їх вартість.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцію є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Згідно з оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями підставою їх прийняття є порушення позивачем п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибудку підприємств» та п. 138.4, п. 138.6 статті 138 Податкового кодексу України; порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 статі 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 201.4 статті 201, статті 185, п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.п. 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з нормами п.п. 5.2.1 п. 5.2 статті 5 вищезгаданого закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Водночас, у пп. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зазначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 138.4 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Пунктом 138.6 статті 186 Податкового кодексу України передбачено що, собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Відповідно до п. 138.8 статті 138 Податкового кодексу України Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Підпунктом 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5. п.7.4 ст. 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6. цього пункту).

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 згаданого Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає, що правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 198 Податкового кодексу України. Виходячи із змісту положень наведеної норми право формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

Пунктом 198.3 сттті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Так, судом досліджені надані позивачем копії договорів та первинних документів, які, як стверджує позивач, були надані під час перевірки, щодо господарських взаємовідносин з ПП «Одеська будівельна компанія».

З досліджених в судовому засіданні письмових доказів наданих позивачем на спростування висновків акту перевірки вбачається, що між ПП «Будівельна компанія «СПМК-14» та ПП «Одеська будівельна компанія» були укладені наступні договори:

Договір підряду від 26 грудня 2010 року № 25/11, відповідно до якого ПП «Одеська будівельна компанія» (підрядник) приймає на себе зобов'язання виконати своїми силами зі своїх матеріалів капітальний ремонт пандуса Управління праці та соціального захисту населення Балтської райдержадміністрації за адресою Одеська область, м. Балта, вул. Дячишина, 30. Договірна ціна на момент підписання договору становить 8 316 (вісім тисяч триста шістнадцять) грн. Оплата виконаних робіт Підряднику здійснюється відповідно до підписаних Актів приймання виконаних робіт за формою КБ-2в, КБ-3. Датою початку робіт вважається дата підписання договору, а датою закінчення робіт - 31 грудня 2010 року. (а.с. 128-130)

На виконання зазначеного договору позивач надав до суду:

довідку про вартість виконаних будівельних робіт від 20 грудня за формою КБ-3 (а.с. 155); договірну ціну (а.с. 137-138); Локальний кошторис № 2-1-1/С4 який не містить посади, прізвища, печатки особи, яка перевірила та підписала його (а.с. 156-159); підсумкову відомість ресурсів до локального кошторису № 2-1-1/С4, який не містить посади, прізвища, печатки особи, яка перевірила та підписала її (а.с. 210-214); дефектний акт на якому відсутні дата, посада, ініціали, прізвище особи, яка його склала і посада, прізвище, ініціали особи, яка його перевірила (а.с. 131); акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2010 року без номеру(а.с. 215-219).

Договір про надання послуг від 14 грудня 2010 року № 10/12, відповідно до якого ПП «Одеська будівельна компанія» (підрядчик) зобов'язується за завданням ПП «Будівельна компанія «СПМК-14» (замовник) протягом терміну, вказаного в договорі надати послуги з улаштування уловлюючої сітки 750 м. кв. в осях Г-Д, 19-25 в головному корпусі Одеської ТЕЦ, а замовник зобов'язується їх оплатити. Загальна вартість послуг за договором складає 84 997,50 (вісімсот чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто сім) грн. Остаточний розрахунок з урахуванням авансового платежу здійснюється замовником на протязі 10-ти банківських днів згідно рахунку-фактури на розрахунковий рахунок підрядника після підписання сторонами акту прийому-передачі. Датою початку робіт відповідно до договору вважається дата підписання цього договору, а датою закінчення робіт - 1 березня 2011 року (а.с. 151-152).

На виконання зазначеного договору позивач надав до суду лише акт прийому -передачі наданих послуг з улаштування уловлюючої сітки по осях Г-Д; 19-25 в головному корпусі Одеської ТЕЦ на якому відсутній номер договору. (а.с. 154)

Договір підряду від 05 вересня 2010 року № 10/9, відповідно до якого ПП «Одеська будівельна компанія» (підрядник) бере на себе обов'язок виповнити своїми силами із своїх матеріалів поточний ремонт приміщень Управління праці та соціального захисту населення Балтської райдержадміністрації за адресою Одеська область, м. Балта, вул. Дячишина, 30. Договірна ціна на момент підписання договору становить 72 600 (сімдесят дві тисячі шістсот) грн. Оплата виконаних робіт здійснюється відповідно до підписаних Актів приймання виконаних робіт за формою КБ-2в, КБ-3. Остаточний розрахунок здійснюється замовником на протязі 10-ти банківських днів після закінчення робіт і підписання акту. Датою початку робіт відповідно до договору вважається дата підписання цього договору, а датою закінчення робіт - 31 грудня 2010 року (а.с.139-141).

На виконання зазначеного договору позивач надав до суду:

договірну ціну на поточний ремонт приміщень Управління праці та соціального захисту населення Балтської райдержадміністрації за адресою Одеська область, м. Балта, вул. Дячишина, 30, що здійснювався у 2010 році (даний документ не містить прізвище, посаду, ініціали осіб, які склали та підписали його) (а.с. 134-136); локальний кошторис № 2-1-2/С4 на поточний ремонт приміщень Управління праці та соціального захисту населення Балтської райдержадміністрації за адресою Одеська область, м. Балта, вул. Дячишина, 30 (відсутні посада, прізвище, ініціали осіб, які його склали і перевірили (а.с. 189-194); локальний кошторис № 2-1-3/С4 на поточний ремонт приміщень Управління праці та соціального захисту населення Балтської райдержадміністрації за адресою Одеська область, м. Балта, вул. Дячишина, 30 (відсутні посада, прізвище, ініціали осіб, які його складали і перевіряли (а.с. 195-199); локальний кошторис № 2-1-1/С4 на поточний ремонт приміщень Управління праці та соціального захисту населення Балтської райдержадміністрації за адресою Одеська область, м. Балта, вул. Дячишина, 30 (відсутні посади, прізвища, ініціали, підпис осіб, які його складали та перевіряли); підсумкову відомість ресурсів яка підписана ОСОБА_3 (а.с. 182-188); акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2010 року (відсутній номер та відсутні посади особи, яка здала зазначенні в акті будівельні роботи та прийняла їх) (а.с. 201-208); акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2010 року (відсутній номер та відсутні посада, прізвища, ініціали осіб які його склали та перевірили) (а.с. 220-226); підсумкова відомість ресурсів (відсутні посади осіб, які її підписували) (а.с. 227-232).

Договір підряду від 15 грудня 2010 року № 27/12, відповідно до якого ПП «Одеська будівельна компанія» (підрядник) зобов'язується за завданням ПП «Будівельна компанія «СПМК-14» (замовник) протягом терміну, вказаного в договорі виконати роботи з ремонту крівлі житлового будинку за адресою: м. Одеса, вул. Пастера, 21. Загальна вартість робіт за договором складає 36 252 (тридцять шість тисяч двісті п'ятдесят дві) грн. Розрахунок здійснюється замовником на протязі 10-ти банківських днів згідно рахунку-фактури на розрахунковий рахунок підрядника після підписання сторонами акту прийому виконаних робіт за формою КБ-2в, КБ-3. Датою початку робіт відповідно до договору вважається дата підписання цього договору, а датою закінчення робіт - 1 березня 2011 року. (а.с. 164-166)

На виконання зазначеного договору позивач надав до суду:

довідку про вартість виконаних робіт за січень 2011 року (відсутні посада, прізвище та ініціали підрядника та замовника) (а.с. 142); акт прийому-передачі (а.с. 133); акт приймання виконаних будівельних робіт за січень 2011 року (відсутні посада, прізвище та ініціали підрядника та замовника) (а.с. 143-146); підсумкову відомість ресурсів (витрати - по факту) - відсутні посада, прізвище та ініціали осіб, які їх підписували.

Так, позивач надав до суду лише чотири договори, які були укладенні з ПП «Одеська будівельна компанія», тоді як у своєму позовові він зазначає про п'ять договорів, які були надані до перевірки.

Як вбачається з акту перевірки № 30/22-30820104 від 14.01.2013 року до перевірки позивачем був наданий ще договір поставки від 15.12.2010 № 27/12, який до матеріалів справи не надавався.

Крім того, ПП «Будівелька компанія «СПМК-14» надало до матеріалів справи договір на виконання робіт з інструментальної перевірки вентиляційних каналів від 20 грудня 2010 року (а.с. 167) та договір поставки від 02 грудня 2010 року № 16/12 (а.с. 179), які не мають відношення до справи.

Оцінюючи досліджені первинні документи позивача по взаємовідносинам з ПП «Одеська будівельна компанія», суд враховує вимоги Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року. Згідно п. 2.4, 2.16 вказаного Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, від імені яких складений документ, назва документа, дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Таким чином, враховуючи вищезазначене та дослідивши первинні документи надані позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог, суд дійшов до висновку, що надані документи не відповідають вимогам первинного документу та не підтверджують здійснення господарських операцій по наданню робіт, послуг саме суб'єктом господарювання ПП «Одеська будівельна компанія».

Так, на порушення п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 138.4, п. п. 138.6 статті 138 Податкового кодексу України ПП «Будівельна компанія «СПМК-14» до складу валових витрат були віднесені витрати з використання підрядних робід, із надання послуг без підтвердження їх у господарській діяльності та на порушення п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 201.4 статті 201, статті 185, п.п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України було занижено податок на додану вартість.

Представник позивача не довів в судовому засіданні, що наявні у нього первинні документи ПП «Одеська будівельна компанія», підписані уповноваженою особою на здійснення господарських операцій. Позивачем, окрім іншого, не наданно доказів здійснення оплати за вищезазначеними договорами.

Враховуючи особливості виконуємих робіт, які потребують спеціальної техніки та матеріалів, трудових ресурсів, суд вважає, що позивач не міг бути не обізнаним про статус свого контрагента.

Відповідно до п.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА України від 30.05.1997 року №195 та зареєстрованого Міністерством юстиції України 23.06.1997 року №233/2037 податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована в якості платника податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно п.5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі заповнення її особою, яка не зазначена у п.2 Порядку.

Судом встановлено, що особою, яка мала право вчиняти дії від імені ПП «Одеська будівельна компанія» - ОСОБА_2

Таким чином, лише ця особа мала право укладати договори, підписувати податкові накладні від імені Приватного підприємства «Одеська будівельна компанія».

Разом з тим, відповідно до протоколу допиту підозрюваного від 13.02.2012 року, складеного слідчим СВ ПМ ДПА в Одеській області ст. лейтенантом міліції Вдовиченко Д.М. у межах розслідування кримінальної справи № 201201100058 ОСОБА_2, який рахувався директором ПП «Одеська будівельна компанія» надані пояснення щодо непричетності до підпису податкової звітності, первинних та бухгалтерських документів, договорів з контрагентами (а.с.66-79).

Таким чином, як встановлено під час офіційного з'ясування обставин справи договори, акти прийняття виконаних робіт та податкові накладні, за якими позивач відніс суми до складу валових витрат та до складу податкового кредиту з ПДВ не були підписані уповноваженою посадовою особою, вони не фіксували зміст фактично проведеної господарської операції, що робить ці податкові накладні недійсними згідно п.5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА України від 30.05.1997 року №195 та зареєстрованого Міністерством юстиції України 23.06.1997 року №233/2037.

Виходячи з вищенаведеного, підприємством «Будівельна компанія «СПМК-14» безпідставно сформовано податковий кредит у перевіряємому періоді за рахунок сум ПДВ по податковим отриманим від ПП «Одеська будівельна компанія», які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкового кредиту, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих.

Суд вважає, що позивач не довів необґрунтованості висновків акту перевірки та протиправності прийнятих на його підставі податкових повідомлень - рішень.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, оцінюючи надані сторонами у справі докази у сукупності, суд дійшов до висновку, що позивач не довів суду ті обставини, на які посилався в обґрунтування позовних вимог і вони задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 69, 70, 71, 94, 122, 158-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову приватного підприємства «Будівельна компанія «СПМК-14» до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000112301; № 0000102301 від 14.01.2013 року, - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку та в строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 11 жовтня 2013 року.

Суддя: Г.П. Самойлюк