Рішення

від 10.10.2013 по справі 913/2552/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

10 жовтня 2013 року Справа № 913/2552/13

Провадження №15/913/2552/13

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Форміка", м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Верона", м.Луганськ

про стягнення 31173 грн. 38 коп.

Суддя Смола С.В.

Секретар судового засідання Дрожанова О.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Слободянюк В.Д. - представник, довіреність № 120 від 26.04.2013;

від відповідача : Бугайов А.В. - представник, довіреність № 285 від 09.10.2013.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Форміка" звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Верона" про стягнення заборгованості за непоставлений за договором № 3710 від 08.07.2011 товар у сумі 31031 грн. 16 коп. та 3% річних у сумі 142 грн. 22 коп.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 25.09.2013 розгляд справи призначений на 10.10.2013.

Відповідач відзивом № 286 від 10.10.2013 зазначив, що квитанцією від 30.07.2013 № 4391.732.3 та платіжним дорученням № 427 від 09.10.2013 повернув позивачу суму передплати у розмірі 31031 грн. 16 коп..

У судовому засіданні 10.10.2013 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Форміка" (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Верона" (постачальник, відповідач) був укладений договір поставки № 3710 від 08.07.2013, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець сплатити та отримати товар на умовах дійсного договору в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у рахунках-фактурах та специфікаціях, які є невід'ємною частиною дійсного договору (п.1.1 договору).

Згідно п.2.1 договору вартість товару визначається на підставі специфікацій обладнання.

Оплату за товар покупець здійснює шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника у розмірі 100% передплати вартості товару згідно рахунка-фактури (п.2.3 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору поставка здійснюється зі складу постачальника до пункту, вказаного покупцем, а саме: м.Київ, вул.Будіндустрії, 7, літера Ц, протягом трьох робочих днів після оплати товару.

В п.6.1 договору сторони передбачили, що договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по договору.

На виконання п.2.3 договору 11.07.2013 позивач здійснив відповідачу передплату в сумі 31031 грн. 16 коп.

Відповідач в порушення умов договору у передбачений п.4.1 договору строк товар не поставив.

17.08.2013 позивач звернувся до відповідача з претензією № 167, в якій вимагав поставити товар або сплати суму заборгованості в розмірі 31031 грн. 16 коп. протягом 3 банківських днів з моменту отримання претензії.

Відповідач залишив вказану претензію без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення передбачені і ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст.655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

На підставі викладених приписів законодавства між сторонами був укладений договір поставки № 3710 від 08.07.2011, за умовами якого серед іншого в п.2.3 договору сторони передбачили обов'язок покупця здійснити 100% передплату вартості товару.

Покупець - позивач у справі, платіжним дорученням № 275 від 11.07.2013 (а.с.10) перерахував відповідачу 100% вартість товару в розмірі 31031 грн. 16 коп.

Відповідно до ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи викладене, позивач 14.08.2013 звернувся до відповідача з претензією № 167 (докази надіслання - а.с.12), в якій вимагав поставити товар або сплати суму заборгованості в розмірі 31031 грн. 16 коп. протягом 3 банківських днів з моменту отримання претензії.

Відповідач у вказаний позивачем в претензії строк товар, який обумовлений умовами договору поставки № 3710 від 08.07.2011) строк не поставив.

Як було встановлено під час розгляду справи та підтверджено відповідачем документально квитанцією № 4391.732.3 від 30.07.2013 ним було перераховано позивачу 7000 грн. 00 коп. з призначенням платежу: "возврат ошибочно перечисленных средств от ООО "Торгкомпания "Верона" ч/з Небобега А.К."

В судовому засіданні 10.10.2013 відповідач пояснив, що вказана сума була повернута позивачу саме як передплата за договором № 3710 від 08.07.2011. Суд приймає вказані доводи відповідача до уваги і вважає їх обґрунтованими, оскільки інших договірних відносин між сторонами на момент повернення грошових коштів у сумі 7000 грн. 00 коп. не існувало, що підтверджено представником позивача у справі (а.с.35).

Згідно до абз.3 п.п.4.4 п.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог в цій частині позивачу слід відмовити, оскільки повернення суми передплати в розмірі 7000 грн. 00 коп. мало місце до моменту звернення позивача з даним позовом до суду (18.09.2013 згідно поштового штемпеля).

Крім того, платіжним дорученням № 427 від 09.10.2013 відповідач повернув позивачу залишок передплати у розмірі 24031 грн. 16 коп. з призначенням платежу: "Повернення грошових коштів у зв'язку з невиконанням поставки товару по дог 3710 від 08/07/13 у т.ч. ПДВ 4005, 19".

Згідно до абз.1 п.п.4.4 п.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Враховуючи викладене, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п.1 1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних за період з 14.07.2013 по 09.09.2013 у сумі 142 грн. 22 коп., суд відмовляє у їх задоволенні, враховуючи наступне.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В даному випадку стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, а є поверненням сплаченого авансу за непоставлений товар. За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні ст.625 Цивільного кодексу України.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 536 ЦК України).

Умовами договору поставки № 3710 від 08.07.2011, укладеного між сторонами, розмір процентів за користування постачальником чужими грошовими коштами не встановлено.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 09.06.2011 у справі №43/308-10.

Згідно ч.2 ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір з суми заборгованості 24031 грн. 16 коп. покладається на відповідача, а з суми заборгованості 7000 грн. 00 коп. та 3% річних - на позивача.

Керуючись ст.ст.44, 49, 80, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.Провадження у справі в частині стягнення 24031 грн. 16 коп. передплати припинити за відсутності предмету спору.

2.В позові про стягнення 7000 грн. 00 коп. передплати та 142 грн. 22 коп. 3% річних відмовити.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Верона", вул.Лермонтова, б.1 Б, офіс 606, м.Луганськ, ідентифікаційний код 38088825 , на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Форміка", проспект Перемоги, б.67, корпус В, офіс 214, м.Київ, ідентифікаційний код 22917331, судовий збір у сумі 1326 грн. 31 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.10.2013.

Суддя С.В. Смола