Постанова

від 12.09.2013 по справі 804/11447/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2013 р. Справа № 804/11447/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Павловського Д. П. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧП ГРАН" до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

28 серпня 2013р. до суду надійшов даний адміністративний позов, у якому позивач просить визнати протиправними та скасувати повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби за формою «Р» № 0001112250 від 19 червня 2013 року про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «ЧП Гран» ідентифікаційний код юридичної особи 33382617 грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 38677 гривень 50 коп., а також податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби за формою «Р» № 0001092250 від 19 червня 2013 року про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «ЧП Гран» ідентифікаційний код юридичної особи 33382617 грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 56572 гривні 50 коп.

Позовні вимоги обґрунтовано адміністративним позовом від 28.08.2013р.

Представники сторін не заперечували проти розгляду справи у письмовому провадженні.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вищевказане, суд ухвалив розглянути справу у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

За результатами позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «ЧП Гран» (далі - позивача, платника податків або підприємства) з питань дотримання останнім вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «АТАВА» ідентифікаційний код юридичної особи 37997856 за квітень, травень, червень 2012 року та взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕТАЛЬСЕРВІС» ідентифікаційний код юридичної особи 37997840 за квітень, травень та червень 2012 року, Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі міста Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби правонаступницею якої у спірних правовідносинах є Державна податкова інспекція у Красногвардійському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідачем, податковим або контролюючим органом) складено акт № 1343/22.5-08/33382617 від 30 травня 2013 року.

На підставі зазначеного акту 25 червня 2013 року від податкового органу поштою, платнику податків надійшло податкове повідомлення-рішення за формою «Р» № 0001112250 від 19 червня 2013 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на суму 30942 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 7735 гривень 50 коп., разом на суму 38677 гривень 50 коп., а також податкове повідомлення-рішення за формою «Р» № 0001092250 від 19 червня 2013 року про збільшення платнику податків грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 45258 гривень та за штрафними і фінансовими) санкціями на суму 11314 гривень 50 коп., а усього в сумі 56572 гривні 50 коп.

У резолютивній частині вищевказаного акту перевірки податковий орган виклав висновки, зокрема, щодо:

- заниження підприємством податку на додану вартість на загальну суму 45257 гривень 79 коп. у результаті порушення останнім положень пункту 185.1 статті 185 пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.3 і 198.6 статті 198 ПК України (далі -ПК України);

- заниження податку на прибуток підприємств на загальну суму 30942 гривень 00 коп. внаслідок порушення платником податків приписів статті 134, пункту 138.1 та пункту 138.2 статті 138, пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України.

Не погоджуючись з вищевказаними рішеннями, позивач у передбачений статтею 56 ПК України строк звернувся з первинною скаргою до податкового органу вищого рівня, на час звернення до суду з цим позовом рішення вказаного органу не отримав.

Також, у судовому засіданні були досліджені письмові докази, а саме: копії постанови Харківського окружного адміністративного суду по справі № 11862/12/2070 від 16 січня 2013 року на восьми аркушах, ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду по справі № 11862/12/2070 від 21 березня 2013 року, постанови Харківського окружного адміністративного суду по справі № 2-а-14044/12/2070 від 14 березня 2013 року, супровідного листа Харківського окружного адміністративного суду № 820/4818/13-а/4570/ від 12 серпня 2013 року, постанови Харківського окружного адміністративного суду по справі № 820/4818/13-а від 06 серпня 2013 року, ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду по справі № 2-а-14044/12/2070 від 05 червня 2013 року, роздрукованої з ЄДРСРУ, листа позивача «Про здійснення поставки» вих. № 03042012-01 від 03 квітня 2012 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «Детальсервіс», листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Детальсервіс» «Щодо узгодження умов поставки» вих. № 04/04 від 04 квітня 2012 року до позивача, договору поставки № 120402-1 від 02 квітня 2012 року, податкової накладної ТОВ «АТАВА» від 02.04.12р. на суму 19869,83 грн. з ПДВ, видаткової накладної ТОВ «АТАВА» від 02.04.12р. на суму 19869,83 грн. з ПДВ, податкової накладної ТОВ «АТАВА» від 09.04.12р. на суму 10013,74 грн. з ПДВ, видаткової накладної ТОВ «АТАВА» від 09.04.12р. на суму 10013,74 грн. з ПДВ, податкової накладної ТОВ «АТАВА» від 03.05.12р. на суму 15048,31 грн. з ПДВ, видаткової накладної ТОВ «АТАВА» від 03.05.12р. на суму 15048,31 грн. з ПДВ, податкової накладної ТОВ «АТАВА» від 08.05.12р. на суму 34525,39 грн. з ПДВ, видаткової накладної ТОВ «АТАВА» від 08.05.12р. на суму 34525,39 грн. з ПДВ, податкової накладної ТОВ «АТАВА» від 14.05.12р. на суму 14581,09 грн. з ПДВ, видаткової накладної ТОВ «АТАВА» від 14.05.12р. на суму 14581,09 грн. з ПДВ, податкової накладної ТОВ «АТАВА» від 05.06.12р. на суму 15278,51 грн. з ПДВ, видаткової накладної ТОВ «АТАВА» від 05.06.12р. на суму 15278,51 грн. з ПДВ, податкової накладної ТОВ «АТАВА» від 12.06.12р. на суму 10654,15 грн. з ПДВ, видаткової накладної ТОВ «АТАВА» від 12.06.12р. на суму 10654,15 грн. з ПДВ, видаткової накладної ТОВ «АТАВА» від 20.06.12р. на суму 203,76 грн. з ПДВ, податкової накладної ТОВ «АТАВА» від 07.07.12р. на суму 19135,26 грн. з ПДВ, видаткової накладної ТОВ «АТАВА» від 07.07.12р. на суму 19135,26 грн. з ПДВ, платіжних доручень на суму 140210,04 грн., договору поставки № 120402-1 від 02 квітня 2012 року, податкової накладної ТОВ «Детальсервіс» від 03.04.12р. на суму 19436,81 грн. з ПДВ, видаткової накладної ТОВ «Детальсервіс» від 03.04.12р. на суму 19436,81 грн. з ПДВ, податкової накладної ТОВ «Детальсервіс» від 05.04.12р. на суму 23585,34 грн. з ПДВ, видаткової накладної ТОВ «Детальсервіс» від 05.04.12р. на суму 23585,34 грн. з ПДВ, податкової накладної ТОВ «Детальсервіс» від 04.05.12р. на суму 12036,36 грн. з ПДВ, видаткової накладної ТОВ «Детальсервіс» від 04.05.12р. на суму 12036,36 грн. з ПДВ, податкової накладної ТОВ «Детальсервіс» від 10.05.12р. на суму 9796,66 грн. з ПДВ, видаткової накладної ТОВ «Детальсервіс» від 10.05.12р. на суму 9796,66 грн. з ПДВ, податкової накладної ТОВ «Детальсервіс» від 15.05.12р. на суму 13373,87 грн. з ПДВ, видаткової накладної ТОВ «Детальсервіс» від 15.05.12р. на суму 13373,87 грн. з ПДВ, податкової накладної ТОВ «Детальсервіс» від 01.06.12р. на суму 16000,78 грн. з ПДВ, видаткової накладної ТОВ «Детальсервіс» від 01.06.12р. на суму 16000,78 грн. з ПДВ, податкової накладної ТОВ «Детальсервіс» від 06.06.12р. на суму 21109,23 грн. з ПДВ, видаткової накладної ТОВ «Детальсервіс» від 06.06.12р. на суму 21109,23 грн. з ПДВ, податкової накладної ТОВ «Детальсервіс» від 11.06.12р. на суму 16201,26 грн. з ПДВ, видаткової накладної ТОВ «Детальсервіс» від 11.06.12р. на суму 16201,26 грн. з ПДВ, платіжних доручень на суму 131540,44 грн.

Таким чином, необхідно зазначити наступне.

Стосовно реальності господарських операцій з придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей у постачальників.

Під час перевірки податковим органом достовірно встановлено факти відображення платником податків у податковому обліку витрат, які зменшують об'єкт оподаткування податком на прибуток підприємств, а також податкового кредиту з податку на додану вартість за операціями з придбання товарно-матеріальних цінностей у деяких постачальників, а саме Товариства з обмеженою відповідальністю «АТАВА» ідентифікаційний код юридичної особи 37997856 у квітні, травні, червні 2012 року та Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕТАЛЬСЕРВІС» ідентифікаційний код юридичної особи 37997840 у квітні, травні та червні 2012 року.

До перевірки податковому органу були надані завірені належним чином копії відповідних господарських договорів, а також усіх первинних документів, необхідних для документального підтвердження досліджуваних господарських операцій - податкових та видаткових накладних, платіжних доручень, банківських виписок.

Жодних зауважень щодо відсутності або неправильності оформлення позивачем вказаних документів податковим органом на висловлено, лише зазначено про відсутність документів, що підтверджують транспортування придбаного товару.

Поряд з тим, у акті перевірки відповідач посилається на податкову інформацію, отриману від Західної міжрайонної державної податкової інспекції м.Харкова Харківської з області Державної податкової служби - акти про неможливість проведення зустрічної звірки вищевказаних постачальників позивача щодо підтвердження господарських відносин з іншими платниками податків, зі змісту яких нібито вбачається, що діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «АТАВА» у квітні, травні, червні 2012 року та Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕТАЛЬСЕРВІС» у квітні, травні та червні 2012 року має ознаки нереальності здійснення, а саме відсутності руху активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення відображених у обліку досліджуваних господарських операцій.

До таких висновків Західна міжрайонна державна податкова інспекція м.Харкова Харківської області Державної податкової служби дійшла з огляду на:

- відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей вчинення вищевказаними юридичними особами задекларованих господарських операцій, що проявилося у відсутності кваліфікованого персоналу, незначному штаті працюючих осіб, відсутності достатніх, на думку податківців, основних фондів, а також встановленні вищезгаданим органом державної податкової служби факту незнаходження цих організацій за своїм місцезнаходженням;

- відсутність зв'язку між фактами понесення зазначеними юридичними особами витрат на придбання товарів (робіт, послуг), спорудження основних фондів та інших витрат і господарською діяльністю цих осіб, що, зокрема, випливає з фактів придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг, використання яких, на переконання податкового органу, не може мати позитивного впливу на результати господарської діяльності зазначених платників податків, а також здійснення господарських операцій з використанням суб'єктів господарювання, що мають ознаки фіктивності, діяльність яких нібито спрямована на здійснення операцій з надання податкової вигоди безпосереднім покупцям та далі по ланцюгу постачання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, з використанням осіб, які не виконують свої податкові зобов'язання.

Західна міжрайонна державна податкова інспекція м.Харкова Харківської області Державної податкової служби вважає, що констатації наявності вищевказаних ознак у актах про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «АТАВА» та Товариства з обмеженою відповідальністю ДЕТАЛЬСЕРВІС» з іншими платниками податків достатньо для узагальнюючого висновку про відсутність факту реального здійснення зазначеними особами господарської діяльності у відповідних податкових періодах.

На переконання відповідача, наведені у згаданих актах відомості беззаперечно доводять відсутність реального вчинення позивачем господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг у зазначених постачальників, отже надання до перевірки належним чином оформлених первинних документів не підтверджує фактів здійснення опосередкованих цими документами господарських операцій.

Водночас, поза увагою відповідача залишилися наступні фактичні обставини, які спростовують припущення останнього щодо вчинення позивачем та його контрагентами порушень податкового законодавства, на наявність яких контролюючий орган посилається як на фактичні підстави збільшення позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, а також застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Що стосується збільшення платнику податків зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, то відповідно до пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Отже, показник вищезгаданих витрат безпосередньо впливає на об'єкт оподаткування.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються з: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до дефінітивних положень підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2. статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник вдається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Тобто, Податковим кодексом України чітко встановлено випадки неврахування в податкову кредиті суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, що підтверджені податковими накладними, а саме: 1) невідповідність форми та змісту податкової накладної вимогам статті 201 ПК України; 2) складення податкової накладної особою, що не зареєстрована, як платник податку на додану вартість; 3) відсутність реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (за умови необхідності такої реєстрації).

Однак, із тексту акту перевірки не вбачається, що в ході перевірки були виявлені будь-які конкретні порушення вимог статті 201 ПК України, чим самим не було встановлено юридичного факту невідповідності податкових накладних, якими підтверджується право платника податків на податковий кредит, вимогам статті 201 ПК України. Тобто жодними належними та допустимими доказами факт порушення останнім вимог статті 201 ПК України також не підтверджується.

З наведених законодавчих положень випливає, що право на зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

Відтак, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку. Разом з тим, дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції. Правильність відображення в податковому обліку господарських операцій відповідно до їх реального змісту повинна здійснюватись виключно на підставі норм податкового законодавства. А відтак, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображено в укладених митником податків договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Перевіряючими не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої останнім податкової вигоди - як-от безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, завідоме придбання товарів у осіб, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємництва, спрямування операцій на «держання прибутку виключно за рахунок податкової вигоди тощо.

Зокрема, наразі немає жодного судового акту, який встановлював би факти підробки документів або складання фіктивних документів позивачем або його контрагентами на підтвердження здійснення досліджуваних господарських операцій, а відтак відсутні належні юридичні підстави для висновку про «нереальність», або ж «безтоварність» таких операцій.

У охоплених перевіркою податкових періодах позивач здійснював господарську діяльність з придбання товарно-матеріальних цінностей у Товариства з обмеженою відповідальністю «АТАВА» та Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕТАЛЬСЕРВІС» з метою подальшого використання цих товарно-матеріальних власної господарської діяльності, що опосередковано наданими до перевірки господарськими договорами та первинними документами. Зазначені факти створюють підстави для відображення в бухгалтерському та податковому обліку відповідних операцій (що відповідає частині 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»).

За умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій платника податків та його постачальників по ланцюгу для одержання останнім незаконної податкової вигоди, правовідносини постачальників платника податків попередніх ланок з їх контрагентами не можуть впливати на оцінку реальності операції, вчиненої останнім у ланцюгу постачання платником (позивачем у справі) та його безпосереднім постачальником.

Допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на формування витрат у податковому обліку або віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару.

Податковий орган не навів жодних доказів на підтвердження того, що платник податків діяв без належної обачності і йому мало бути відомо про ймовірні або дійсні порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарської операції було одержання платником податків податкової вигоди. Податковий орган не зазначив, які дії платник податків зобов'язаний вчинити, але не вчинив, та діяв в супереч норм законодавства з метою укладання нікчемних угод, які суперечать інтересам держави. Не вказано також й інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність платника податків.

Нарахування податковим органом штрафних санкцій є мірою юридичної відповідальності за порушення податкового законодавства. Однак, порушення порядку здійснення господарської діяльності третіми особами не впливають на результати діяльності платника податків та не можуть бути підставою для притягнення останнього до відповідальності.

Отже, позивач, як добросовісний платник податків не може нести відповідальність за негативні наслідки господарської діяльності контрагентів, а тим більше за відносини між його контрагентами та іншими особами. Враховуючи, що правочини за участі платника податків укладені, виконані та документально підтверджені належним чином - немає жодних правових підстав збільшувати грошові зобов'язанні по сплаті податків та застосовувати штрафні санкції до останнього.

До того ж, актами, складеними стосовно постачальників позивача встановлена тільки відсутність у органу державної податкової служби інформації щодо використання вказаними суб'єктами певного, достатнього для здійснення господарської діяльності обладнання та трудових ресурсів, а також виробничих потужностей. При цьому, оцінка достатності зазначених ресурсів здійснена перевіряючими без залучення спеціалістів у відповідних галузях господарювання та не ґрунтується на об'єктивних даних, які можна було б перевірити.

Необхідно зазначити, що одним тільки проведенням аналізу документів облікової справи та даних податкової звітності платника податків об'єктивно неможливо достовірно встановити або спростувати факт використання підприємством офісного, складського приміщень, обладнання.

Водночас, чинним законодавством України не передбачено такої вимоги для здійснення підприємницької діяльності як наявність трудових ресурсів, основних фондів тощо. Також не передбачено, що господарська діяльність може здійснюватись суб'єктом господарювання лише шляхом використання праці власних найманих працівників та лише з використанням власних основних фондів та інших матеріальних активів. Виконання господарських зобов'язань може здійснюватися за посередництвом третіх осіб, або залучення осіб на умовах цивільно-правових угод, з використанням трудових ресурсів та транспорту інших суб'єктів господарювання тощо.

Таким чином, висновки податкового органу щодо дійсного змісту, економічної сутності, а також податкових наслідків відносин позивача з його контрагентами, що утворили предмет відповідної податкової перевірки, свідчать не про порушення вказаними суб'єктами господарювання вимог податкового законодавства, а лише про неналежне виконання службовими особами державної податкової служби своїх обов'язків з адміністрування податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість.

Очевидна протиправність таких висновків підтверджується не лише договорами та винними документами, що опосередковували господарські операції платника податків з його постачальниками, але і судовими актами, постановленими за результатами розгляду подібних спорів, а також рішеннями суду, що встановлюють важливі обставини щодо вказаних постачальників.

Так, під час перевірки відносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «АТАВА» відповідачем використано відомості, викладені у акті № 787/22-417/37997856 «Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «АТАВА» (код ЄДРПОУ 37997856) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 28.02.2012 року по 30.06.2012 року» від 10 серпня 2012 року.

Проте, постановою Харківського окружного адміністративного суду по справі №11862/12/2070 від 16 січня 2013 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АТАВА» до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання дій незаконними задоволені повністю (ЄДРСРУ № 28750455).

Резолютивною частиною вказаного судового рішення, зокрема, визнані протиправними дії Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби щодо проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «АТАВА», за результатами якої складено акт «Про неможливість проведення зустрічної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «АТАВА» (код ЄДРПОУ 37997856) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 28 лютого 2012 року по 30 червня 2012 року» № 787/22-417/37997856.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2013 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін (ЄДРСРУ № 30469450).

Для перевірки відносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕТАЛЬСЕРВІС» відповідачем поряд з наданими до перевірки первинними документами також використано податкову інформацію, викладену у акті «Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Детальсервіс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період квітень - червень 2012 року № 786/22-417/37997840 від 10.08.2012р.. Разом з тим, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14 березня 2013 року по справі № 2-а-14044/12/2070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕТАЛЬСЕРВІС» до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м.Харкова Харківської області Державної податкової служби вимоги позивача визнання дій податкового органу протиправними задоволені (ЄДРСРУ 29921392), визнані протиправними дії відповідача щодо складання акту «Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «ДЕТАЛЬСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 37997840) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період квітень - червень 2012 року № 786/22-417/37997840.

Необхідно зазначити, що перевірка скаржника, податковим органом носила настільки поширювальний характер, що висновки перевірки з невідомих причин були поширені на липень 2012 року, який взагалі не охоплювався згаданою перевіркою.

Загальновизнано, що за своєю юридичною природою дії з виконання зобов'язання є різновидом правочинів, оскільки представляють собою правомірні, вольові дії, що спрямовані на припинення зобов'язання, що вбачається, зокрема, зі змісту частини 3 статті 206 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), у диспозиції якої застосовується поняття правочину на виконання договору.

Так, висновки податкового органу про нереальність господарських операцій вказаних у акті постачальників з їх контрагентами, у тому числі платником податків, як таких, що не спричиняють реального настання правових наслідків, передбачених відповідними правочинами, є припущенням контролюючого органу стосовно фіктивності відповідних правочинів.

Відповідно до частини 1 статі 234 ЦК України фіктивним є правочин, вчинений без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися правочином.

Обов'язковою ознакою фіктивності правочину є відсутність у сторін наміру створити правові наслідки, які передбачені цим правочином. У разі виконання своїх обов'язків за договором хоча б однією із сторін фіктивність правочину не може вважатися встановленою.

Статтею 207 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що господарське зобов'язання, яке не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарська компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідною органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

У пункті 24 Постанови Пленуму від 06 листопада 2009 року № 9 Верховний Суд України відзначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Варто відмітити, що відповідач вказує на відсутність транспортних документів як на ознаку нереальності господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, а не транспортно-експедиційних послуг, при цьому, не зважаючи на те, хто за умовами договорів поставки мав забезпечувати транспортування товарів - позивач чи його контрагент-постачальник. Проте, під час перевірки податковому ревізору-інспектору були надані видаткові накладні, податкові накладні та господарські договори, оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Чинне законодавство України не обмежується виключним переліком документів, що підтверджують факт господарської операції з передачі товару.

Відтак, відсутність товаротранспортних документів не заперечує факту передачі (поставки) товарів від постачальника до покупця, адже, існують й інші передбачені законодавством документи, що підтверджують факт отримання покупцем товарно-матеріальних цінностей.

Зокрема, позивач та його контрагенти є платниками податку на додану вартість, тому, враховуючи зміст приписів статті 201 ПК України, факт отримання позивачем податкових накладних та внесення відомостей про їх видачу до реєстру податкових накладних, є належним підтвердженням поставки товару за відповідними договорами. По-друге, поза увагою податкового органу залишилася та обставина, що умови поставки товару за договорами між позивачем і його контрагентами-постачальниками не передбачають обов'язку покупця виписувати або перевіряти наявність товаротранспортної накладної.

Також, необхідно зазначити наступне.

Під час перевірки податковим органом достовірно встановлено факти відображення платником податків у податковому обліку витрат, які зменшують об'єкт оподаткування податком на прибуток підприємств, а також податкового кредиту з податку на додану вартість за операціями з придбання товарно-матеріальних цінностей у деяких постачальників, а саме Товариства з обмеженою відповідальністю «АТАВА» ідентифікаційний код юридичної особи 37997856 у квітні, травні, червні 2012 року та Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕТАЛЬСЕРВІС» ідентифікаційний код юридичної особи 37997840 у квітні, травні та червні 2012 року.

До перевірки податковому органу були надані завірені належним чином копії відповідних господарських договорів, усіх первинних, а також інших документів, необхідних для документального підтвердження досліджуваних господарських операцій із зазначеними контрагентами, що не заперечується відповідачем.

Жодних зауважень щодо відсутності або неправильності оформлення наданих позивачем документів, суперечливості їх змісту або наявності інших ознак недостовірності, податковим органом на висловлено, лише зазначено про відсутність документів, що підтверджують транспортування придбаного товару.

Поряд з тим, у акті перевірки відповідач посилається на податкову інформацію, отриману від Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби - акти про неможливість проведення зустрічної звірки вищевказаних постачальників позивача щодо підтвердження господарських відносин з іншими платниками податків, зі змісту яких нібито вбачається, що діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «АТАВА» у квітні, травні, червні 2012 року та Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕТАЛЬСЕРВІС» у квітні, травні та червні 2012 року має ознаки нереальності здійснення, а саме відсутності руху активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення відображених у обліку досліджуваних господарських операцій.

На переконання відповідача, наведені у згаданих актах відомості беззаперечно доводять відсутність реального вчинення позивачем господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг у зазначених постачальників, отже надання до перевірки належним чином оформлених первинних документів не підтверджує фактів здійснення опосередкованих цими документами господарських операцій.

Не погоджуючись з вищевикладеними висновками та оскаржуваними рішеннями відповідача, позивач наголошує, що у охоплених перевіркою податкових періодах він здійснював господарську діяльність з придбання товарно-матеріальних цінностей у Товариства з обмеженою відповідальністю «АТАВА» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕТАЛЬСЕРВІС» з метою подальшого використання цих товарно-матеріальних цінностей у власної господарської діяльності, що опосередковано наданими до перевірки господарськими договорами та первинними документами. Зазначені факти створюють підстави для відображення в бухгалтерському та податковому обліку відповідних операцій (що відповідає частині 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»).

Відповідач зазначає, що перевіряючими не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої останнім податкової вигоди - як-от безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, завідоме придбання товарів у осіб, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємництва, спрямування операцій на одержання прибутку виключно за рахунок податкової вигоди тощо; наразі немає жодного судового акту, який встановлював би факти підробки документів або складання фіктивних документів позивачем або його контрагентами на підтвердження здійснення досліджуваних господарських операцій, а відтак відсутні належні юридичні підстави для висновку про «нереальність», або ж «безтоварність» таких операцій.

Більш того, податковий орган не навів жодних доказів на підтвердження того, що платник податків діяв без належної обачності і йому мало бути відомо про ймовірні або дійсні порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарської операції було одержання платником податків податкової вигоди. Податковий орган не зазначив, які дії платник податків зобов'язаний вчинити, але не вчинив, та діяв в супереч норм законодавства з метою укладання нікчемних угод, які суперечать інтересам держави.

Враховуючи, що правочини за участі платника податків укладені, виконані та документально підтверджені належним чином - немає жодних правових підстав збільшувати грошові зобов'язанні по сплаті податків та застосовувати штрафні санкції до останнього.

До того ж, актами, складеними стосовно постачальників позивача встановлена тільки відсутність у органу державної податкової служби інформації щодо використання вказаними суб'єктами певного, достатнього для здійснення господарської діяльності обладнання та трудових ресурсів, а також виробничих потужностей. При цьому, оцінка достатності зазначених ресурсів здійснена перевіряючими без залучення спеціалістів у відповідних галузях господарювання та не ґрунтується на об'єктивних даних, які можна було б перевірити.

З цього приводу необхідно зазначити, що одним тільки проведенням аналізу документів облікової справи та даних податкової звітності платника податків об'єктивно неможливо достовірно встановити або спростувати факт використання підприємством офісного, складського приміщень, обладнання.

Водночас, чинним законодавством України не передбачено такої вимоги для здійснення підприємницької діяльності як наявність трудових ресурсів, основних фондів тощо. Також не передбачено, що господарська діяльність може здійснюватись суб'єктом господарювання лише шляхом використання праці власних найманих працівників та лише з використанням власних основних фондів та інших матеріальних активів. Виконання господарських зобов'язань може здійснюватися за посередництвом третіх осіб, або залучення осіб на умовах цивільно-правових угод, з використанням трудових ресурсів та транспорту інших суб'єктів господарювання тощо.

Таким чином, висновки податкового органу щодо дійсного змісту, економічної сутності, а також податкових наслідків відносин позивача з його контрагентами, що утворили предмет відповідної податкової перевірки, свідчать не про порушення вказаними суб'єктами господарювання вимог податкового законодавства, а лише про неналежне виконання службовими особами державної податкової служби своїх обов'язків з адміністрування податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість.

Отже, виходячи із вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги є доведеними і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити повністю

Визнати протиправними та скасувати повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби за формою «Р» № 0001112250 від 19 червня 2013 року та податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби за формою «Р» № 0001092250 від 19 червня 2013 року.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЧП Гран» документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України у сумі 952 (дев'ятсот п'ятдесят дві) грн.50коп.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.П. Павловський