Рішення

від 14.10.2013 по справі 114/1036/13-ц

РОЗДОЛЬНЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа № 114/1036/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.10.2013року смт. Роздольне

Роздольненський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Абеляшева О.В.,

при секретарі - Оголь О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання кредитного договору розірваним,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що між товариством та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір. Відповідачка отримала кредит у розмірі 85000,00 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 23,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом із кінцевим терміном повернення грошових коштів 11.04.2009 року. В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір поруки, за яким відповідачі за порушення вимог зобов'язання несуть солідарну відповідальність. Відповідачі свої зобов'язання за договором не виконали, у зв'язку з чим позивач звертався до суду із позовом про стягнення заборгованості. 02.09.2009 року Роздольненським районним судом АР Крим з відповідачів стягнуто суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 93953, 88 гривень. Рішення суду виконано не було, відповідачі ухилялись від виконання зобов'язання за договором, у зв'язку з чим сума заборгованості зросла та складає 314895, 21 гривень, яку позивач просить стягнути з відповідача.

20.09.2013 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання кредитного договору розірваним, яка 25.09.2013 року прийнята судом та об'єднана в одне провадження з позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. За зустрічною позовною заявою позивачка просить визнати кредитний договір, укладений між сторонами по справі, розірваним, оскільки є Рішення Роздольненського районного суду АР Крим, що набрало законної сили, а тому банк фактично в односторонньому порядку в судовому порядку розірвав укладений кредитний договір, строк виконання якого повинен настати 11.04.2009 року.

У судовому засіданні також надійшло клопотання про застосування строків позовної давності до позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» у зв'язку з тим, що строк звернення до суду із відповідними вимогами сплинув.

Представник позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом на задоволенні первісного позову наполягав у повному обсязі, просив стягнути солідарно з відповідачів суму заборгованості. Відносно вимог за зустрічним позовом - просив відмовити у повному обсязі, оскільки рішення суду про стягнення заборгованості не є підставою для розірвання договору. Відносно застосування строків позовної давності, відповідач за зустрічним позовом заперечував та пояснив, що строк звернення до суду не сплинув, клопотання про застосування строків позовної давності є безпідставним.

Відповідачі за первісним позовом у судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог за первісним позовом у повному обсязі.

Позивачка за зустрічним позовом просила визнати кредитний договір розірваним, а до вимог за первісним позовом - застосувати строки позовної давності.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, надані докази, суд знаходить первісний позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню частково, зустрічний позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, з наступних правових підстав.

Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується п. 3 ч. 1 ст.3 ЦК України, а в ч.1 ст. 626 ЦК України зазначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Судом встановлено, що за кредитним договором № 022-07М від 12.04.2007 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 85000,00 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 23,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом із кінцевим терміном повернення грошових коштів 11.04.2009 року. Відповідно до умов кредитного договору відповідачка за первісним позовом зобов'язалась сплачувати обов'язкові платежі за кредитом в період, визначений договором, які складаються із заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також інші витрати згідно умов договору.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно умов кредитного договору позичальник взяв на себе зобов'язання прийняти, належним чином використати та повернути кредитору вказані кредитні кошти у строки зазначені в кредитному договорі, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом, в порядку та на умовах, що визначені кредитним договором.

Статтею 546 ЦК України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до копії договору поручительства №022-07 П2 від 12.04.2007 року ОСОБА_2 взяв на себе зобов'язання надати поручительство перед позивачем за первісним позовом за виконання ПП «ОСОБА_3» зобов'язань за кредитним договором.

В результаті невиконання умов кредитного договору позивач звертався до суду із вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором.

02.09.2009 року Рішенням Роздольненського районного суду АР Крим з відповідачів за первісним позовом стягнуто солідарно суму заборгованості у розмірі 93953, 88 гривень.

У зв'язку із вказаним рішенням ОСОБА_1 заявила вимоги у зустрічному позові про визнання кредитного договору розірваним.

Суд із заявлених вимог за зустрічним позовом прийшов до наступного.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», п. 17 роз'яснив, що зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599 - 601, 604 - 609 ЦК.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК.

З наведеного суд прийшов до висновку, що відповідач за зустрічним позовом мав право на пред'явлення вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором, оскільки зобов'язання за кредитним договором виконано не було, а тому правовідносини за кредитним договором не можна вважати припиненими. Також наявність рішення Роздольненського районного суду АР Крим не звільняє відповідачів за первісним позовом від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє позивача за первісним позовом права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК. Тому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 за зустрічним позовом суд вважає за доцільне відмовити.

У судовому засіданні ОСОБА_1 було заявлено клопотання про застосування строків позовної давності до правовідносин за кредитним договором.

У задоволенні зазначеного клопотання суд відмовляє виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 256 ЦК України Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, якщо інше е передбачено законом.

Отже, у позивача право пред'явити вимогу за виконанням рішення суду могло виникнути з моменту пред'явлення виконавчого документу до виконання, тобто впродовж року після набрання законної сили рішенням Роздольненського районного суду АР Крим від 02.09.2009 року. Оскільки рішення суду набрало законної сили 15.09.2009 року, право на пред'явлення вимоги за виконанням рішення суду закінчується через рік після набрання законної сили рішенням, тобто 15.09.2010 року, тому з цього моменту починає перебіг строк позовної давності.

Відповідно до ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Оскільки рішення Роздольненського районного суду АР Крим від 02.09.2009 року виконано не було, про що свідчать пояснення сторін по справі, сума заборгованості за договором зросла та складає 314895, 21 гривень, яку ПАТ КБ «Приватбанк» просить стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно.

Відносно суб'єкта стягнення суд прийшов до наступного.

Оскільки договором поручительства №022-07 П2 від 12.04.2007 року ОСОБА_2 взяв на себе зобов'язання надати поручительство перед позивачем за первісним позовом за виконання ПП «ОСОБА_3» зобов'язань за кредитним договором, тобто поручительство перед особою, яка не є стороною по справі, заявлені вимоги про стягнення з ОСОБА_2 суми заборгованості за кредитним договором не підлягають задоволенню, адже ОСОБА_2 не є поручителем безпосередньо ОСОБА_1

Отже суб'єктом стягнення із правовідносин за кредитним договором є ОСОБА_1, яка заявила про зменшення розміру нарахованої позивачем за первісним позовом пені.

Із наведеного клопотання суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника відсотків від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання відсотків встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір відсотків, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» №5 від 30.03.2012 року положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054, 1056-1 ЦК, у такому порядку не підлягають зменшенню через неспівмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Положення статті 616 ЦК передбачають право суду за певних умов зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника. Зазначене стосується цивільно-правової відповідальності боржника, а не сплати ним основного грошового боргу за кредитним договором, що суд на підставі вказаної норми закону змінити не може.

Оскільки сума заборгованості за кредитом, що складає 70773, 62 гривень, значно менше суми нарахованої пені, яка складає 156036, 54 гривень, суд, враховуючи ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан ОСОБА_1, вважає за доцільне зменшити розмір пені до суми заборгованості за кредитом, тобто до 70773, 62 гривень, що буде відповідати принципу справедливості, визначеному ст. 3 ЦК України.

Таким чином, є усі підстави вважати ОСОБА_1 такою, що порушила умови договору та має сплатити суму боргу без врахування суми боргу у розмірі 93953, 88 гривень, яка стягнена за Рішенням Роздольненського районного суду АР Крим від 02.09.2009 року, тобто сплатити суму боргу у розмірі 229632, 29 гривень.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 525,526, 626, 629, 551, 1050, 1048, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 88, 212-218, ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Роздольне Роздольненського району АР Крим на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного Банку «Приватбанк» суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 229632, 29 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного Банку «Приватбанк» судовий збір у розмірі 2296, 32 гривень.

Сплачений Публічним акціонерним товариством Комерційним Банком «Приватбанк» судовий збір у розмірі 1144, 68 гривень - залишити на користь держави.

У задоволенні решти позовних вимог за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.

У задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання кредитного договору розірваним - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду АР Крим шляхом подання до Роздольненського районного суду АР Крим апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: