Постанова

від 07.10.2013 по справі 801/8600/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 жовтня 2013 р. (17:30) Справа №801/8600/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Дудіна С. О., за участю секретаря судового засідання Павленко Н.О. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СБ-Сервис"

про стягнення 7600 грн.,

за участю представників сторін: позивача - не з'явився; відповідача - Золотов В.В., директор, на підставі наказу № 08-к від 23.11. 2010 р.

Суть спору:

Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СБ-Сервис" про стягнення адмінстративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 7600 грн.

В обґрунтування позовних вимог Фонд зазначає, що відповідачем не було забезпечено працевлаштування 1 інваліда в 2012 році, як того вимагають положення Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та не були сплачені самостійно визначені адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в розмірі 7600 грн.

Відповідач позовні вимоги не визнав з підстав, відображених в письмових запереченнях, посилаючись при цьому на те, що ним щомісячно направлялися до Керченського міського центру зайнятості звіти №3-ПН про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів, а отже вжито всіх заходів для недопущення невиконання нормативу.

07.10.2013 р. до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшло клопотання позивача про розгляд справи за відсутності його представника. Як повідомляє позивач у клопотанні вх. № 04-4/09180, заборгованість відповідача станом на 07.10.2013 р. не погашена.

Враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу по суті за наявними в матеріалах справи документами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СБ-Сервис" є юридичною особою (ідентифікаційний код - 35770853) суб'єктом підприємницької діяльності, якому, відповідно до ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлюється норматив робочих місць по працевлаштуванню інвалідів.

Законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами є Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991р. № 875 зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 875).

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України № 875 підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону № 875 для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону № 875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Частиною 4 ст. 20 Закону № 875 встановлено, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Відповідно до пункту 2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем 02.03.2013 р. був поданий звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2012 рік, з якого вбачається, що: середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві відповідача становить 10 осіб, з яких зі встановленою інвалідністю - 0 осіб; фонд оплати праці відображено у розмірі 152000 грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника сягає 15200,00 грн.; суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу створення робочих місць для інвалідів у 2012 році відповідачем не визначено.

12.07.2013 р. КРВ Фонду соціального захисту інвалідів проведено позапланову невиїзну перевірку стосовно заповнення зазначеного звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2012 рік вх. № 3946 від 02.03.2013 р., за результатами якої складено відповідний акт (а.с. 8 - 9).

Згідно висновків вказаного акта в ході перевірки були виявлені розбіжності в показниках рядка 06 та, відповідно, визначену суму адміністративно-господарських санкцій, що підлягає сплаті до Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів у розмірі 7600,00 грн., однак, станом на 07.10.2013 р. заборгованість в розмірі 7600,00 грн. відповідачем не погашена.

Пунктом 11 Порядку встановлено, що у разі несплати адміністративно-господарських санкцій у встановлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з вимогою про примусове стягнення з відповідача суми адміністративно-господарських санкцій, оскільки в добровільному порядку вони останнім сплачені не були.

Заперечуючи проти позову, відповідач стверджує, що ним були вжиті всі заходи для працевлаштування інвалідів шляхом щомісячного подання звітів про наявність вакансій до Керченського міського центру зайнятості, проте з незалежних від позивача обставин інваліди на працевлаштування направлені не були.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

У ч. 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, а порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним ужито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Отже у разі відсутності в діях відповідача складу правопорушення, на нього не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцезнаходженням відповідача інвалідів, які бажають працевлаштуватися.

Суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до ст. 18 Закону №875 забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відтак, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування.

Аналогічна позиція щодо відсутності підстав для застосування адміністративно-господарських санкцій за незайняті інвалідами робочі місця у випадку виконання суб'єктом господарювання приписів Закону №875, викладена в постанові Верховного суду України від 20.06.2011р. (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень -17316897).

У той же час, суд звертає увагу на те, що згідно з частиною 4 статті 20 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 р. №803 (який був чинний до 01.01.2013 р.), підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством.

Таким чином, обов'язок відповідача по вжиттю заходів для працевлаштування інвалідів вважається виконаним лише в разі щомісячного звітування перед відповідним центром зайнятості про наявність вакансій, як того вимагав Закон №803.

На підтвердження виконання цього обов'язку відповідач надав суду звіти за формою №3-ПН за період з березня по грудень 2012 року.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ "СБ-Сервис" не надавало звіти про наявність вакансій по формі № 3-ПН, зокрема про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів у січні та лютому 2012 р., що свідчить про не повне виконання суб'єктом господарювання покладених на нього обов'язків.

Таким чином, відповідачем у визначений Законом України № 875 строк адміністративно-господарські санкції в розмірі 7600,00 грн. безпідставно не сплачені, у зв'язку з чим вимоги позивача про примусове стягнення санкції є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 4 статті 94 КАС України у справах, у яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, і відповідачем-фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Тому судові витрати по справі не підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СБ-Сервис" (98300, вул. Енгельса, буд. 6, м. Керч, АР Крим, ідентифікаційний код - 35770853) в дохід Держбюджету м. Керч (банк одержувача - Головне Управління Державної казначейської служби України в АР Крим, МФО 824026, ЄДРПОУ 37978388, р/р 31219230700019, призначення платежу: 50070000; 01) суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу створення робочих місць для інвалідів у 2012 році у розмірі 7600,00 грн. (сім тисяч шістсот гривень).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дудін С.О.