Постанова

від 11.10.2013 по справі 810/4810/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

   КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 11 жовтня 2013 року                                                                    Справа № 810/4810/13-а Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого – судді Харченко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів допро                                      Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітамін» стягнення адміністративно – господарських санкцій та пені,          ВСТАНОВИВ:           Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до                                суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітамін»  адміністративно – господарських санкцій у сумі 16766 грн. 67 коп. та пені у сумі                    472   грн.   35 коп.                     Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, в порушення вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991                     № 875-XII, не виконано нормативу по створенню робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2012 році, у результаті чого позивачем нараховано адміністративно – господарські санкції та пеню у вказаному вище розмірі.           У судове засідання, призначене на 11 жовтня 2013 року, представники позивача та відповідача не з'явились. Матеріали справи містять клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності.           Відповідач заперечень проти позову суду не надав, у судове засідання повторно не з'явився, був своєчасно та належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень (а.с. 30, 33).           Будь-яких заяв чи клопотань відповідача про відкладення судових засідань або повідомлень про причини неприбуття до суду не надходило.           Відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.           Беручи до уваги ту обставину, що про дату, час та місце судового розгляду справи сторони повідомлені належним чином, однак у судове засідання не з`явились, зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.           Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.           Відповідно до частини першої статті 17  Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII (далі – Закон України                        № 875-XII), з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.           Право інвалідів на працю, їх працевлаштування реалізується шляхом створення спеціального робочого місця, адаптацією основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інвалідів.           Статтею 18 Закону України № 875-XII встановлено обов`язок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.           Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Вітамін» (ідентифікаційний код 32647449, місцезнаходження: 07300, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Кургузова, буд. 6) є працедавцем, який відповідно до статті 18 Закону України № 875-XII зобов`язаний виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів.           У серпні 2013 року до Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів надійшов звіт Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітамін» про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік форми № 10-ПІ, з якого вбачається, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві у                  2012 році становила 15 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства України встановлена інвалідність – 0 осіб, кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України № 875-XII – 1 особа. На підставі даних зазначеного звіту позивачем зроблено висновок про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Вітамін»  приписів статті 19 Закону України      № 875-XII щодо невиконання нормативу по створенню робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2012 році, оскільки на його підприємстві повинно бути створено 1 робоче місце, яке призначене для забезпечення працевлаштування інвалідів          (15 х 4% = 0,6). Висновок позивача ґрунтується на приписах Інструкції щодо заповнення форми             № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів», затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 № 42, відповідно до пункту 3.4 якої, у тому випадку, якщо при обчисленні кількості інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях, виникає дробове число, його необхідно округлити до цілого (якщо після коми число 5 і більше, то воно округлюється в бік збільшення).           Відтак, позивач вважає, що відповідач повинен був самостійно                                      сплатити адміністративно-господарські санкції у сумі 16766 грн. 67 коп., виходячи з розміру середньої річної заробітної плати штатного працівника на підприємстві у сумі                                 16766   грн. 67 коп. та одного робочого місця на підприємстві, призначеного для працевлаштування інваліда і не зайнятого ним (251500 : 15   х 1 = 16766   грн.   67   коп.). У зв`язку з порушенням відповідачем терміну сплати вказаних                      адміністративно-господарських санкцій, позивачем, на підставі частини другої статті 20 Закону України № 875-XII, нараховано пеню у загальному розмірі 472 грн. 35 коп.           Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить  з наступного. Відповідно до частини першої статті 19 Закону України № 875-XII, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб,    -  у кількості одного робочого місця. Частиною першою статті 20 Закону України № 875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, яка обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 31.01.2007 № 70 (надалі - Порядок), визначає процедуру подання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду соціального захисту інвалідів та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів  - центру зайнятості.           Згідно з пунктом 2 зазначеного Порядку, звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду соціального захисту інвалідів, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.           Відповідно до положень статті 20 Закону України «Про зайнятість населення»           від 01.03.1991 № 803-XII (у редакції, чинній до 01.01.2013), підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк   - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством.           Наказом Міністерства праці та соціальної політики України «Про затвердження форм звітності та інструкцій щодо їх заповнення» № 420 від 19.12.2005 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), затверджено певний перелік форм звітності, зокрема,  звіт про наявність вакансій форми 3-ПН.           Слід зазначити, що відповідно до приписів Інструкції щодо заповнення форми звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій», затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 420 від 19.12.2005, вказана форма використовується для інформування населення про наявність вакансій, сприяння працевлаштуванню громадян, зареєстрованих у центрах зайнятості як такі, що шукають роботу, для підбору персоналу на замовлення роботодавців, для оцінки поточної потреби в кадрах та організації професійної підготовки населення відповідно до потреб ринку праці.           Крім того, зазначена у звітах форми 3-ПН інформація про наявність на підприємстві вільних робочих місць (вакантних посад) сприяє у працевлаштуванні громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, у тому числі інвалідів.           Таким чином, форма 3-ПН за своїм змістом є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування інвалідів і, водночас, запитом про направлення на підприємство інвалідів для працевлаштування.           Судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Вітамін» у               2012 році, в порушення приписів статті 20 Закону України «Про зайнятість населення»                   від   01.03.1991 № 803-XII, звіти про наявність вакансій форми 3-ПН до Вишгородського районного центру зайнятості не подавались. Вказані обставини підтверджуються листом Вишгородського районного центру зайнятості від 11.09.2013 № 341/02 (а.с. 19).           Відтак, суд дійшов висновку, що відповідачем не виконано вимоги статті 18 Закону України № 875-XII щодо обов`язку створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів та звітності про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.           Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.           Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.           За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи те, що позивач діяв правомірно, у спосіб та у відповідності до вимог чинного законодавства, беручи до уваги ту обставину, що суму адміністративно – господарських санкцій у розмірі  16766 грн. 67 коп. та пені у сумі 472 грн. 35 коп. до Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив; наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи; доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості на день винесення рішення не надано, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.           Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.           Керуючись статтями 69, 71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: 1.Адміністративний позов задовольнити. 2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітамін» на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів                              адміністративно – господарські санкції у сумі 16766 (шістнадцять тисяч сімсот шістдесят шість) грн. 67 коп. та пеню у сумі 472 (чотириста сімдесят дві) грн. 35 коп.           Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.           У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.           Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Суддя                                                                                                          Харченко С.В.