Постанова

від 20.01.2009 по справі 8/202

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 20 січня 2009 р.                                                                                   

№

8/202 

Вищий 

господарський суд  України у

складі колегії  суддів:

Фролової

Г.М. -головуючого Полянського А.Г. Коробенко Г.П.

за

участю представників:

позивача

не

з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)

відповідача

не

з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)

розглянувши

у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

 Товариства з обмеженою відповідальністю

"БІ ТРАНС"

на

рішення

господарського

суду міста Києва від 04.09.2008 року

у

справі

№  8/202 господарського суду міста Києва

за позовом

Фізичної

особи -підприємця ОСОБА_1

до

Товариства

з обмеженою відповідальністю "БІ ТРАНС"

про

стягнення

5 576, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням

В.о. Голови судової палати Г.А.Кравчука від 19.01.2009 року у зв'язку з

перебуванням  судді Муравйова О.В. у

відпустці, для розгляду касаційної скарги у справі №  8/202 господарського суду міста Києва,

утворено колегію суддів у складі: головуючий - Фролова Г.М., судді: Полянський

А.Г., Коробенко Г.П.

У

червні 2008 року Фізична особа -підприємець ОСОБА_1звернувся до господарського

суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІ

ТРАНС" про стягнення з відповідача на користь позивача вартості наданих

послуг по перевезенню вантажів в сумі 4 500, 00 грн., а з урахуванням індексу інфляції

в сумі 5 121, 00 грн., трьох відсотків річних в сумі 61, 00 грн. та пені в сумі

394, 00 грн.

31.07.2008

року в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач

подав заяву про збільшення позовних вимог і просив суд стягнути з відповідача

на його користь вартість наданих послуг по перевезенню вантажів в сумі 4 500,

00 грн., а з урахуванням індексу інфляції в сумі 5 121, 00 грн., три відсотки

річних в сумі 91, 00 грн., пеню в сумі 589, 00 грн., а також витрати по сплаті

державного мита в сумі 102, 00 грн., витрати на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу в сумі 118, 00 грн., витрати по оплаті послуг

адвоката в сумі 2 500, 00 грн., витрати, пов'язані з явкою представника до суду

в сумі 202, 00 грн., витрати, пов'язані з отриманням довідки про рух коштів на

рахунку позивача в сумі 60, 00 грн.

04.09.2008

року в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач

подав уточнення до заяви про збільшення позовних вимог і просив суд стягнути з

відповідача на користь позивача вартість наданих послуг по перевезенню вантажів

в сумі 4 500, 00 грн., з урахуванням індексу інфляції в сумі 5 121, 00 грн.,

три відсотки річних в сумі 91, 00 грн., пеню в сумі 589, 00 грн., а також

витрати по сплаті державного мита в сумі 102, 00 грн., витрати на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118, 00 грн.,

витрати по оплаті послуг адвоката в сумі 2 500, 00 грн., витрати, пов'язані з

явкою представника до суду в сумі 543, 13 грн., витрати, пов'язані з отриманням

довідки про рух коштів на рахунку позивача в сумі 60, 00 грн.

Позовні

вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов договору про

організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом № 27/02/07/-2 від

27.02.2007 року на день подання позову не оплатив надані йому позивачем

послуги, надання яких підтверджено 

актами наданих послуг від 13.11.2007 року № 699, від 27.11.2007 року №

706.

Рішенням

господарського суду міста Києва від 04.09.2008 року (суддя Катрич В.С.) по

справі № 8/202 господарського суду міста Києва позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "БІ ТРАНС" на

користь Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 4 500, 00 грн. основного боргу, 621,

00 грн. збитків від інфляції, 91, 00 грн. трьох відсотків річних, 2 500, 00

грн. витрат по оплаті юридичних послуг, 603, 13 грн. інших витрат, пов'язаних з

розглядом справи, 102, 00 грн. державного мита та 118, 00 грн. витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  В іншій частині позову відмовлено.

Мотивуючи

судове рішення, господарський суд, зокрема, зазначає, що матеріалами справи

підтверджена правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача на

користь позивача 4 500, 00 грн. основного боргу, 621, 00 грн. збитків від

інфляції, 91, 00 грн. трьох відсотків річних, 2 500, 00 грн. витрат по оплаті

послуг адвоката, 603, 13 грн. інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, 102,

00 грн. державного мита та 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу. Судом також зазначено, що у суду відсутні

підстави для стягнення з відповідача пені у 

розмірі 589 грн., а тому в цій частині у задоволенні вимоги позивача про

стягнення з відповідача пені в сумі 589 грн. слід відмовити.

Не

погоджуючиcь з рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "БІ

ТРАНС" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною

скаргою на рішення господарського суду міста Києва від 04.09.2008 року по

справі № 8/202 господарського суду міста Києва, в якій просить рішення у справі

скасувати, а справу передати на новий судовий розгляд до господарського суду

міста Києва, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом норм

матеріального та процесуального права, зокрема, статей 44, 49, 84

Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, заявник зазначає, що

суд не обґрунтував розмір задоволених позовних вимог.

Позивач

надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить рішення  залишити без змін, а касаційну скаргу - без

задоволення.

Заслухавши

доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет

правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в

рішенні, колегія суддів вважає, що касаційна скарга  підлягає задоволенню частково з таких

підстав.

Згідно

статті 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий  господарський суд України переглядає за

касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та

постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно

до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України

переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на

підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом

першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними

обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду

чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу,

про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково

перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються

вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно

до роз'яснень, викладених у пунктах 1, 6 постанови Пленуму Верховного Суду

України від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді,

коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно

перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального

права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності -

на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних

засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим

визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для

даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є

вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,

дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна

частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення

для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких

суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і

відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

Як

встановлено судом першої інстанції, 27.02.2007 року між Фізичною особою

-підприємцем ОСОБА_1та Товариством з обмеженою відповідальністю “БІ ТРАНС”

укладено договір №27/02/07-2 про організацію перевезення вантажів автомобільним

транспортом, предметом якого є взаємовідносини сторін, які виникають при

плануванні, взаєморозрахунках та здійсненні перевезення вантажів автомобільним

транспортом по території України, а також країнам далекого та ближнього

зарубіжжя.

Фізична

особа -підприємець ОСОБА_1(перевізник) на підставі письмових заявок від

Товариства з обмеженою відповідальністю “БІ ТРАНС” (експедитор) виконує

транспортне перевезення вантажів шляхом залучення транспортних засобів, які

належать перевізнику, у відповідності з умовами даного договору та заявками

(пункт 1.2 Договору).

Відповідно

до пункту 2.5 Договору перевезення здійснюється на підставі письмових заявок,

які направляються експедитором перевізнику поштою або факсом.

Судом

встановлено, що на підставі наданих Товариством з обмеженою відповідальністю

“БІ ТРАНС” заявок № 1 від 12.11.2007 року на суму 1900,00грн. та № 6 від

23.11.2007 року на суму 2600,00 грн. позивачем були здійснені послуги з

перевезення вантажу за маршрутом Березань -Луцьк та Березань -Львов.

Пунктом

4.2 Договору сторони передбачили, що вартість послуг за перевезення вантажу є

договірною та визначається в заявці.

Згідно

пункту 4.3 Договору оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на

розрахунковий рахунок перевізника протягом 3-х банківських днів з моменту

отримання від перевізника оригіналів документів: акта виконаних робіт,

податкової накладної, ТТН (СМR) та інших документів, передбачених заявкою, а

також завіреної копії шляхового листа при виникненні простою по маршруту.

В

заявках сторони погодили, що відповідач зобов'язаний здійснити оплату протягом

14 банківських днів після отримання пакету оригіналів документів: ТТН, акта

виконаних робіт, рахунку, податкової накладної, шляхового листа.

Судом

першої інстанції відзначено, що факт належного виконання позивачем зобов'язань

підтверджується податковими накладними № 699 від 13.11.2007 року, № 706 від

27.11.2007 року; рахунками № 699 від 13.11.2007 року та № 706 від 27.11.2007

року; товарно-транспортними накладними 1-02 СП №068028 від 12.11.2007 року та

1-02 СП № 068041 від 26.11.2007 року.

Про

повне виконання перевізником послуг та прийняття експедитором наданих послуг

без претензій та зауважень, що є підставою для проведення розрахунків, свідчить

також те, що сторонами були підписані акти наданих послуг № 699 від 13.11.2007

року на суму 1900,00грн. та № 706 від 27.11.2007 року на суму 2600,00грн.

Відповідач

за надані послуги з перевезення не розрахувався, не виконав взяті на себе за

Договором зобов'язання, у зв'язку з чим має місце заборгованість у розмірі

4500,00грн.

Врахувавши

приписи статті 193 Господарського кодексу України та статей 526, 530 Цивільного

кодексу України  суд першої інстанції

дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 4500,00грн.

основного боргу.

Що ж

стосується позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі

612,00 грн. та 3% річних в сумі 91,00 грн. то, зважаючи на приписи статті 625

Цивільного кодексу України, в якій зазначено, що боржник, який прострочив

виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму

боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а

також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не

встановлений договором або законом, суд першої інстанції дійшов висновку і про

задоволення даних позовних вимог.

Місцевим

судом також встановлено, що 28.03.2008 року між Адвокатським об'єднанням

"Адвокатська компанія "ОСОБА_2та партнери" та Фізичною особою

-підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір № 3/9 про надання комплексних

юридичних послуг, за умовами якого замовник доручив, а виконавець взяв на себе

зобов'язання надавати комплексне юридичне обслуговування, згідно замовлень,

представлених замовником, які є невід'ємними частинами даного договору в

повному обсязі та на умовах, передбачених цим договором (пункт 1.1).

Згідно

замовлення № 1 від 28.03.2008 року до вказаного вище договору  Адвокатське об'єднання "Адвокатська

компанія "ОСОБА_2та партнери" зобов'язалося надати Фізичній особі

-підприємцю ОСОБА_1 послуги, зокрема, надання консультацій та роз'яснень;

складання та оформлення позовної заяви на суму 2500,00 грн.

Судом

першої інстанції встановлено, що позивач на виконання договору №3/9 від

28.03.2008 року, відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера № 1

від 03.06.2008 року сплатив Адвокатському об'єднанню "Адвокатська компанія

"ОСОБА_2та партнери" 2500,00 грн., у зв'язку з чим дійшов висновку,

що вимога позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату юридичних

послуг  обґрунтована та підлягає

задоволенню.

Крім

того, місцевий суд врахувавши приписи статті 44 Господарського процесуального

кодексу України, якою передбачено, що судові витрати   складаються  

з  державного  мита, 

сум,  що підлягають сплаті за

проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних

з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг

перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового

процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, дійшов висновку, що

вимоги позивача про стягнення витрат у розмірі 543,13 грн. вартості проїзду

представника позивача до суду та 60,00 грн. витрат на отримання довідки про рух

коштів по рахунку позивача підлягають також задоволенню.

Проте,

колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що стягуючи з відповідача на

користь позивача вказані вище суми, суд першої інстанції не звернув уваги на

вимоги статті 49 Господарського процесуального кодексу України, якою, зокрема,

передбачено, що державне мито покладається: у спорах, що виникають при укладанні,

зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від

прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським

судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при

виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру

задоволених позовних вимог.

Суми,

які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача

адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та

інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні

позову - на відповідача; при відмові в позові - на  позивача; при частковому задоволенні позову -

на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відмовивши

в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача пені в сумі 589,00грн.,

оскільки сторонами у Договорі не було встановлено забезпечення виконання

зобов'язання у вигляді сплати пені, а встановлено лише штраф за простій

транспортного засобу, суд першої інстанції мав стягнути з відповідача витрати

на послуги адвоката, інші витрати, держане мито та витрати на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним

вимогам.

За

таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції

в частині стягнення з відповідача на користь позивача 2 500, 00 грн. витрат по

оплаті юридичних послуг, 603, 13 грн. інших витрат, пов'язаних з розглядом

справи, 102, 00 грн. державного мита та 118, 00 грн. витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягає зміні з

викладенням пункту 2 рішення у наступній редакції: Стягнути з Товариства з

обмеженою відповідальністю "БІ ТРАНС" (01133, м. Київ, вул.

Ялтинська, 5-Б; код 33297184) на користь Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1;

код НОМЕР_1) 4 500, 00 грн. основного боргу, 621, 00 грн. збитків від інфляції,

91, 00 грн. трьох відсотків річних, 2 246,25 грн. витрат по оплаті юридичних

послуг, 541,91 грн. інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, 91,65 грн.

державного мита та 106,02 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення

судового процесу. 

Твердження

заявника про порушення і неправильне застосування судом норм матеріального та

процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження та

суперечать матеріалам справи.

Керуючись

статтями 1115, 1117, пунктом 5 частини 1 статті 1119,

статтями 11110, 11111 Господарського процесуального

кодексу України,  Вищий господарський суд

України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БІ ТРАНС"

задовольнити частково.

Рішення

господарського суду міста Києва від 04.09.2008 року у справі №  8/202 господарського суду міста Києва

змінити. Пункт 2 резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції:

"2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БІ

ТРАНС" (01133, м. Київ, вул. Ялтинська, 5-Б; код 33297184) на користь

Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; код НОМЕР_1) 4 500, 00 грн.

основного боргу, 621, 00 грн. збитків від інфляції, 91, 00 грн. трьох відсотків

річних, 2 246,25 грн. витрат по оплаті юридичних послуг, 541,91 грн. інших

витрат, пов'язаних з розглядом справи, 91,65 грн. державного мита та 106,02

грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу."

В

іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 04.09.2008 року у

справі №  8/202 господарського суду міста

Києва залишити без змін.

Головуючий                                                                             

Г. Фролова

Судді                                                                                          А.

Полянський

Г.Коробенко