Постанова

від 27.01.2009 по справі 07/02-08(н.р.47/237-07)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 27 січня 2009 р.                                                                                   

№

07/02-08(н.р.47/237-07) 

Колегія  суддів 

Вищого господарського суду України 

у складі:

головуючого  судді                                              Кузьменка М.В.,

суддів                                                                      

Васищака

І.М.,

                      Палій В.М.,

розглянувши     

касаційну скаргу суб'єкта 

підприємницької діяльності ОСОБА_1на постанову Харківського апеляційного

господарського суду від 21.10.2008р. 

у  справі                

№07/02-08 господарського суду Харківської області

за позовом             Товариства з обмеженою

відповідальністю

"Балаклійський шиферний комбінат"

до відповідача      суб'єкта

підприємницької діяльності

                               ОСОБА_1

треті особи            Харківське обласне закрите акціонерне товариство по

туризму та екскурсіях "Харківтурист",

                                Пансіонат "Васищево"

Дочірнього підприємства Харківського обласного закритого акціонерного

товариства по туризму та екскурсіях "Харківтурист"

про                          визнання договору

неукладеним, виселення

та за зустрічним

позовом                  суб'єкта підприємницької діяльності

                                ОСОБА_1

до                                Товариства з обмеженою

відповідальністю

"Балаклійський шиферний комбінат"         

про                                усунення перешкод у користуванні

майном

за участю представників:

ТОВ

"Балаклійський шиферний комбінат" -   Макаров О.В.;

СПД

ОСОБА_1. - не

з'явилися;

Харківського

обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях

"Харківтурист" -не

з'явилися;

Пансіонат

"Васищево" ДП Харківського обласного закритого акціонерного

товариства по туризму та екскурсіях "Харківтурист" -  не з'явилися

в с т а н о в и л а :

Товариство

з обмеженою відповідальністю "Балаклійський шиферний комбінат"

звернулося до господарського суду Харківської області з позовом та просило суд:

-          визнати неукладеним договір від

01.01.2000р., який підписано між Пансіонатом "Васищево" та суб'єктом

підприємницької діяльності ОСОБА_1;

-          висилити відповідача -суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_1з приміщення складу загальною площею 260м2.

Вимоги

позову мотивовані тим, що договір є нечинним, оскільки у ньому відсутні такі

його істотні умови як: предмет договору; умови про порядок використання

амортизаційних відрахувань; страхування орендованого майна; забезпечення

пожежної безпеки орендованого майна (т.1 а.с.2-4).

Рішенням

господарського суду Харківської області від 14.05.2007р. позов задоволено.

Відповідно до рішення суду визнано нечинним договір оренди від 01.01.2000р. та

виселено відповідача із займаного приміщення площею  260м2, яке знаходиться у

пансіонаті "Васищево" за адресою: АДРЕСА_1(т.1 а.с.36-38).

Задовольняючи

заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що договір є

нечинним, оскільки відсутня домовленість сторін щодо таких істотних його умов

як предмет договору, порядок використання амортизаційних відрахувань,

страхування орендарем взятого ним в оренду майна, обов'язки сторін щодо

забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Постановою

Харківського апеляційного господарського суду від 01.10.2007р. рішення

господарського суду Харківської області від 14.05.2007р. скасовано та прийнято

нове рішення, яким частково задоволено заявлені вимоги. Відповідно до постанови

суду відповідача виселено з орендованих приміщень (т.1 а.с.83-87).

Скасовуючи

рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення, суд виходив з того, що

спірний договір є неукладеним, у зв'язку з чим володіння та користування

відповідачем спірним приміщенням безпідставне.

Постановою

Вищого господарського суду України від 11.12.2007р. постанова Харківського

апеляційного господарського суду від 01.10.2007р. та рішення господарського

суду Харківської області від 14.05.2007р. скасовані, а справа передана на новий

розгляд до суду першої інстанції (т.1 а.с.108-112).

Під

час нового розгляду спору у даній справі, відповідачем у справі -СПД ОСОБА_1.,

подано зустрічну позовну заяву до ТОВ "Балаклійський шиферний

комбінат" про усунення перешкод у користуванні приміщенням та введення

господарської діяльності. У поданій зустрічній позовній заяві відповідач

просить зобов'язати позивача -ТОВ "Балаклійський шиферний

комбінат"  надати вільний доступ до

приміщення загальною площею 260м2, яке  розташоване на території пансіонату

"Васищево", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та не перешкоджати у

доступі до вказаного приміщення у період дії договору про нежитлові приміщення

на території пансіонату "Васищево" від 01.01.2000р.  

В

обґрунтування вимог зустрічного позову, позивач посилається на те, що з січня

2007р. не має змоги користуватись орендованим приміщенням та вести господарську

діяльність (т.1 а.с.148-149).

Ухвалою

господарського суду Харківської області від 22.04.2008р. (з урахуванням ухвали

господарського суду Харківської області від 05.05.2008р.) подана зустрічна

позовна заява прийнята для її спільного розгляду з первісним позовом; також

цією ж ухвалою до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на

предмет спору залучено Харківське обласне закрите акціонерне товариство по

туризму та екскурсіям "Харківтурист" та Пансіонат

"Васищево" Харківського обласного закритого акціонерного товариства

по туризму та екскурсіям "Харківтурист"  (т.1 а.с.165-166, 167-168).

Позивач

у справі -ТОВ "Балаклійський шиферний комбінат" у відзиві на

зустрічний позов заявлені вимоги відхиляє, вказуючи на те, що:

-

відповідачем не доведено наявності перешкод;

- на

надано доказів знаходження майна відповідача на території пансіонату та сплати

ним орендної плати;

- у

відповідача відсутні підстави користуватись спірним приміщенням, про що вказано

у первісному позові (т.1 а.с.26).

Рішенням

господарського суду Харківської області від 09.06.2008р. у задоволенні

первісного позову відмовлено, а зустрічний позов задоволено частково.

Відповідно до рішення суду зобов'язано ТОВ "Балаклійський шиферний

комбінат" усунути перешкоди у користуванні суб'єктом підприємницької

діяльності ОСОБА_1 приміщенням загальною площею 260м2, розташованим

на території пансіонату "Васищево; в частині вимог про зобов'язання

відповідача надати вільний доступ до орендованого приміщення в зустрічному

позові відмовлено (т.2 а.с.119-124).

Відмовляючи

у задоволенні первісного позову суд першої інстанції виходив з того, що:

-          відповідач користується спірним

приміщенням на підставі договору оренди від 01.01.2000р., термін дії якого не

закінчився;

-          даний договір схвалений Харківським

обласним дочірнім підприємством "Харківтурист" Українського закритого

акціонерного товариства "Укрпрофтур", про що свідчить надання

відповідачеві дозволу на ремонт приміщення, установку на орендованому об'єкті

устаткування  по виробництву паперу,

підключення до електромереж;

-          сторонами у договорі оренди узгоджені

всі його істотні умови; підстав для визнання такого договору таким, що не

відповідає вимогам законодавства, не має;

-          орендодавець не звертався до

відповідача з вимогою про оплату орендної плати протягом всього періоду оренди,

що підтверджує відсутність заборгованості з орендної плати у відповідача.

Вимоги

зустрічного позову частково задоволені судом першої інстанції з тих підстав, що

позивач чинить перешкоди відповідачу у користуванні орендованим ним

приміщенням, що підтверджено наданими письмовими доказами та не спростовано

відповідачем. При цьому, вимоги про зобов'язання надати вільний доступ до

орендованого приміщення судом першої інстанції визнані такими, що не підлягають

задоволенню, оскільки  по своїй правовій

суті вона є повторенням вимог про усунення перешкод у користування майном.

Постановою

Харківського апеляційного господарського суду від 21.10.2008р. рішення

господарського суду Харківської області від 09.06.2008р. скасовано та прийнято

нове рішення, відповідно до якого первісний позов задоволено частково, а у

задоволенні зустрічного позову відмовлено. Відповідно до постанови апеляційної

інстанції:

- у

задоволенні вимог про визнання не чинним договору оренди нежилого приміщення

пансіонату "Васищево" від 01.01.2000р., укладеного між Пансіонатом

"Васищево" та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1,

відмовлено;

-

постановлено висилити  суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_1із займаного нею приміщення загальною площею

260м2 пансіонату "Васищево", розташованого за адресою:

АДРЕСА_1;

-  у задоволенні вимог зустрічного позову про

усунення перешкод у користуванні спірним приміщенням та зобов'язання надати

вільний доступ до такого приміщення відмовлено (т.3 а.с.65-71).

Скасовуючи

рішення суду першої інстанції, апеляційна інстанція виходила з помилковості

висновку суду першої інстанції про наявність між сторонами відносин з оренди

спірного приміщення, оскільки встановила, що ними не досягнуто згоди щодо

істотних умов такого договору, які визначені ст.10 Закону України "Про

оренду державного та комунального майна", у зв'язку з чим надані як

позивачем, так і відповідачем договори оренди не є укладеними. Враховуючи

відсутність факту укладення договору оренди, суд апеляційної інстанції відмовив

у задоволенні зустрічного позову та задовольнив вимоги  первісного позову про виселення відповідача з

спірного приміщення з посиланням на безпідставність знаходження у ньому.

Не

погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, СПД ОСОБА_1. звернулося до

Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить її

скасувати, залишивши в силі рішення господарського суду Харківської області від

09.06.2008р.

Вимоги

касаційної скарги мотивовані порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального

права, неправильним застосуванням норм матеріального права  до спірних правовідносин   (т.3 а.с.82-86).

Позивач

у справі -ТОВ "Балаклійський шиферний комбінат" у відзиві на

касаційну скаргу, вважаючи її доводи безпідставними, просить постанову Харківського

апеляційного господарського суду від 21.10.2008р. залишити без змін.

Колегія

суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції,

проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм

матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів,

знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з

наступних підстав.

Предметом

спору за вимогами первісного позову є наявність у відповідача -СПД ОСОБА_1.

права користуватись спірним нежилим приміщенням пансіонату

"Васищеве", загальною площею 260м2. Заперечуючи наявність

відповідного права, позивач посилається на відсутність юридичного факту,

який  є підставою для виникнення такого

права у відповідача, а саме факту укладення договору від 01.01.2000р., який

підписано директором пансіонату "Васищево" та відповідачем у справі

-СПД ОСОБА_1.

Вимоги

зустрічного позову є вимогами про усунення перешкод у користуванні вищевказаним

спірним приміщенням. При цьому, такі зустрічні вимоги обґрунтовуються

відповідачем набуттям відповідного права володіти та користуватись спірним

приміщенням в силу факту укладення договору від 01.01.2000р., який за своєю

правовою природою є договором оренди.

Вирішуючи

спір у даній справі по суті заявлених вимог та переглядаючи прийняте рішення в

апеляційному порядку, суди встановили, що 

фактично існує два договори, умови яких відрізняються, що підписані

директором Пансіонату "Васищево" та СПД ОСОБА_1., предметом яких є

оренда нежилих приміщень пансіонату.

Приймаючи

рішення у даній справі по суті вимог первісного та зустрічного позовів, суд

першої інстанції прийняв до уваги договір від 01.01.2000р., який наданий

відповідачем, у якому визначено розмір орендованого приміщення та встановлено

строк дії з 01.01.2000р. по 01.01.2010р. (т.1 а.с.75-76).

Факт

укладення саме такого договору суд першої інстанції визнав встановленим та

таким, що не потребує доведенню посилаючись на 

ч.2 ст.35 ГПК України.

Однак,

висновку про те, що факт укладення саме такого договору не потребує доведення,

суд першої інстанції дійшов помилково, невірно застосувавши вищевказану норму

до спірних правовідносин.

Так,

в силу ч.2 си.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду

(іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї

справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь

ті самі сторони.

Судом

першої інстанції встановлено, що відповідний факт встановлений рішенням

господарського суду Харківської області від 08.01.2008р., яке набрало законної

сили, що прийнято у справі №37/340-07 за позовом суб'єкта підприємницької

діяльності ОСОБА_1. до Харківського обласного дочірнього підприємства

"Харківтурист", Харківського обласного закритого акціонерного

товариства по туризму та екскурсіях "Харківтурист", треті особи -Фонд

державного майна України, ТОВ "Слобожанські будматеріали", ТОВ

"Балаклійський шиферний комбінат про визнання недійсним договору

купівлі-продажу.

Однак,

склад сторін у вказаній справі та даній справі не є тотожним з наступних підстав.

За

змістом ч.1 ст.21 ГПК України сторонами у судовому процесі є позивач та

відповідач.

Позивач

у даній справі -ТОВ "Балаклійський шиферний комбінат", який є

стороною, не приймав участі у розгляді 

справі №37/340-07 господарського суду Харківської області в якості сторони,  а був залучений в якості третьої особи без

самостійних вимог на предмет спору, на що не звернув увагу суд першої

інстанції.

Таким

чином, за змістом ч.2 ст.35 ГПК України, факти встановлені судовими актами у

вказаній справі, не є преюдиційними для даної справи, отже, потребують

доведенню у загальному порядку.

Суд

апеляційної інстанції, розглядаючи спори у справі повторно відповідно до ч.1

ст.101 ГПК України, надавав оцінку як договору, що наданий позивачем,  так і договору, який представлений

відповідачем,  як окремим договорам та

дійшов висновку про те, що відповідні договори є неукладеними, враховуючи, що

сторонами не досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, визначених ст.10 Закону

України "Про оренду державного та комунального майна".

Разом

з тим, такого висновку суд апеляційної інстанції дійшов неправильно

застосувавши норми вказаного Закону до спірних правовідносин.

Зокрема,  як вбачається з ст.1 Закону України "Про

оренду державного та комунального майна", (в редакції, чинній станом на

01.01.2000р.), його норми регулюють відносини, пов'язані з передачею в оренду

майна комунальної та державної форми власності. При цьому, ч.3 цієї норми

визначено, що оренда майна інших форм власності може регулюватися положеннями

цього Закону, якщо інше не передбачено законодавством та договором оренди.

На

момент підписання договору, відносини майнового найму, різновидом якого є

оренда нерухомого майна,  були

врегульовані нормами гл. 25 ЦК УРСР, яка не визначала в якості істотних

більшість з умов, наведених у ст.10 Закону, що до того ж застосована судом

апеляційної інстанції в редакції, яка  не

діяла на момент підписання договорів -01.01.2000р.

Згідно

ч.2  ст.153 ЦК УРСР, істотними є ті умови

договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного

виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути

досягнуто згоди.

Так,

не є істотними для договору оренди іншої, ніж державна та комунальна, форми

власності, за змістом норм гл. 25 ЦК УРСР (чинних на момент підписання

договору), умови щодо вартості майна з урахуванням її індексації, порядку

використання амортизаційних відрахувань та страхування орендованого майна.

Умова

щодо визначення об'єкта оренди є істотною, що вірно визначено судом апеляційної

інстанції. Однак, об'єкт оренди, який не вказаний у договорі, може бути

індивідуалізований під час його передачі, що не взято до уваги судом

апеляційної інстанції.

Також,

слід зазначити, що, направляючи справу на новий розгляд, Вищий господарський

суд України у постанові від 11.12.2007р., вказав на необхідність з'ясування:

хто є сторонами таких договорів; чи мав на момент підписання договору пансіонат

"Васищево" статус юридичної особи; повноваження директора пансіонату

"Васищево" на підписання такого договору.

Виконуючи

вказівки касаційної інстанції, які є обов'язковими в силу ч.1 ст.11112

ГПК України, суд першої інстанції встановив наступі обставини.

На

момент підписання договору, Пансіонат "Васищево" не був наділений

правами юридичної особи, а мав статус відособленого підрозділу ХОДП

"Харківтурист" УЗАТ "Укрпрофтур". Зазначений відособлений

підрозділ діяв на підставі Положення про філію.

Таким

чином, зазначена особа  - Пансіонат

"Васищево" не мало цивільної правосуб'єктності, а, отже, і не могла

від власного імені набувати цивільних прав та обов'язків.

В

силу ч.2 ст.31 ЦК УРСР, керівник філіалу або представництва діє на підставі

довіреності, одержаної від відповідної юридичної особи.

Відповідно

до Положення про Пансіонат "Васищево" -філію Харківського обласного

дочірнього підприємства "Харківтурист" УЗАТ "Укрпрофтур", в

редакції яка діяла на момент підписання договору, визначено, що філія у своїй

діяльності керується, зокрема, цим Положенням.

Згідно  п.5.8 Положення, угоди оренди майна філія

укладає з дозволу або по узгодженню з ХОДП "Харківтурист".

З

огляду на вказані норми Положення, директор Пансіонату "Васищево" мав

право укласти договір на оренду приміщень від імені юридичної особи лише за

згодою юридичною особи.

За

змістом ст.62  ЦК УРСР (чинному на момент

підписання договору), угода, укладена однією особою (представником) від імені

другої особи (яку представляють) в силу повноваження, що ґрунтується на

довіреності, законі або адміністративному акті, безпосередньо створює, змінює і

припиняє цивільні права і обов'язки особи, яку представляють. При цьому, за

змістом ст.63 ЦК УРСР, угода, укладена від імені другої особи особою, не

уповноваженою на укладення угоди або з перевищенням повноважень, створює,

змінює і припиняє цивільні права і обов'язки для особи, яку представляють, лише

в разі дальшого схвалення угоди цією особою; наступне схвалення угоди особою,

яку представляють, робить угоду дійсною з моменту її укладення.

Вважаючи

відповідний договір таким, що схвалений юридичною особою -Харківським  обласним дочірнім підприємством

"Харківтурист" УЗАТ "Укрпрофтур", суд першої інстанції

виходив з того, що відповідачеві надано дозвіл на ремонт приміщення, установку

на орендованому об'єкті устаткування по виробництву паперу, підключення до

електромереж тощо (т.2 а.с.9,10,14-15,16-17,19 тощо).

Разом

з тим, такий висновок судом першої інстанції зроблений без врахування того, що,

за змістом  ч.2 ст.63 ЦК УРСР,  схвалення має бути здійснено саме особою, від

імені якої укладено договір, у даному випадку -Харківським обласним дочірнім

підприємством "Харківтурист", а не керівником його філії (директором

Пансіонату "Васищево")..

Отже,

питання схвалення відповідних договорів оренди, враховуючи не доведення жодною

із сторін, фіктивності договору, який наданий іншою стороною,  особою, від імені якої діяв керівник

Пансіонату "Васищево", - УОДП "Харківтурист" УЗАТ

"Укрпрофтур" входить до предмету доказування у даній справі. Так, у

разі несхвалення відповідного договору особою, від імені якої він укладений, не

можна вважати встановленим факт його укладення саме між відповідними сторонами

та набуття ними встановлених таким договором прав та обов'язків.

Суд

першої інстанції, вирішуючи спір у даній справі, помилково не взявши до уваги

положення ч.2 ст.63 ЦК України, не з'ясував чи був схвалений такий договір саме

УОДП "Харківтурист" УХАТ "Укрпрофтур". Зазначене питання

також не було предметом дослідження у суді апеляційної інстанції.

Не

повне з'ясування обставин справи, які підлягають встановленню, є порушенням

норм процесуального права, а саме: ст.47 ГПК України, відповідно до

якої судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх

обставин справи; ст.38 ГПК України, яка зобов'язує суд, у разі недостатності

поданих доказів, витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх

участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

Вказані

порушення норм процесуального права, допущені судом першої інстанції, у

подальшому не усунуті апеляційною інстанцією і не можуть бути виправлені

касаційною інстанцією з огляду на положення ст.1117 ГПК України.

Враховуючи

зазначене, прийняті у справі судові акти підлягають скасуванню, а справа

передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

На

підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-

11111 ГПК України, колегія суддів                                          

П О С Т А Н О В И Л А :

1.          Касаційну скаргу суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_1задовольнити частково.

2.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.10.2008р. та

рішення господарського суду Харківської області від 09.06.2008р. у справі

№07/02-08 скасувати.

3.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Головуючий  суддя                                                      

Кузьменко М.В.

Судді                                                                                 

Васищак І.М.   

Палій В.М.