Ухвала

від 03.10.2013 по справі 801/3070/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 801/3070/13-а

03.10.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дудкіної Т.М.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Омельченка В. А.

секретар судового засідання Карпова І.І.

за участю сторін:

представник позивача, Приватного акціонерного товариства "М'ясокомбінат Сімферопольський"- Полєтаєва Ганна Іванівна, довіреність № б/н від 21.03.13

представник відповідача, Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Пакет Т.В. ) від 15.05.13 у справі № 801/3070/13-а

за позовом Приватного акціонерного товариства "М'ясокомбінат Сімферопольський" (вул. Севастопольська, 31,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95000)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.05.13 у справі № 801/3070/13-а позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "М'ясокомбінат Сімферопольський" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задоволені.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0000171504 від 15.03.2013 року.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0002891501 від 15.03.2013 року.

Також судом вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.05.2013 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

У судовому засіданні представник позивача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.05.13 залишити без змін.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений в встановленому законом порядку.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що з 19.02.2013 року по 25.02.2013 року посадовими особами ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Аланар» за періоди березень, квітень 2011 року, ТОВ «Бренд Строй» за вересень 2011 року, Фірма «Капітель Плюс» а періоди: грудень, листопад, жовтень 2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 04 березня 2013 року №1404/15.4/30691810 .

За висновкам акту встановлено порушення позивачем:

- п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року №334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.97р. №283/97-ВР із змінами та доповненнями, п.44.1 ст. 44, п.138.1, п.138.2, 138.6, 138.8, п.п.138.8.1 п. 138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року із змінами і доповненнями (далі - ПК України) - в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 41458 грн., у тому числі по періодах: 4 квартал 2010 року у сумі 31875 грн., 3 квартал 2011 року у сумі 9583 грн.

- п.п.3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР року (із змінами та доповненнями) та порушення п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст. 200 ПК України - в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 33833 грн., у тому числі: за вересень 2011 року у сумі 8333 грн., грудень 2010 року у сумі 10500 грн., листопад 2010 року у сумі 10000 грн., жовтень 2010 року у сумі 5000 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 15 березня 2013 року №0002891501 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 49426,75 грн., у тому числі 41458 грн. за основним платежем та 7968,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 15 березня 2013 року №0000171504 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 42091,25 грн., у тому числі 33833 грн. за основним платежем та 8458,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.43,44).

В ході проведеної перевірки позивача було встановлено порушення позивачем законодавства в частині оподаткування податком на прибуток підприємств, податком додану вартість за період з жовтня 2010 року по грудень 2010 року та вересень 2011 року.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач дійшов помилкових висновків про заниження податку на прибуток та податку на додану вартість, безпідставно нарахував позивачеві грошові зобов'язання з цих податків, оскільки помилково дійшов висновку про нікчемність господарських операцій позивача з його контрагентами ТОВ "Бренд Строй" та Фірмою "Капітель Плюс", та як наслідок, безпідставно виніс податкові повідомлення-рішення, нарахувавши грошові зобов'язання та штрафні санкції.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Перевіривши постанову суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Необхідність підтвердження проведеної господарської операції відповідними документами встановлено нормами Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон №168).

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п.7.2.3 Закону №168 Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п.7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до акту перевірки порушення позивачем податкового законодавства відбулося у зв'язку з тим, що останній з 01.01.2010 року по 30.09.2011 року мав правовідносини з контрагентами-постачальниками, які мають ознаки фіктивності та спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 01.01.2010 року по 30.09.2011 року позивач мав правовідносини з Фірмою «Капітель Плюс» та ТОВ «Бренд Строй", які згідно відомостей з Єдиного реєстру юридичних осіб (http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html) станом на день розгляду справи не перебувають у процесі припинення.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 №755-ІУ якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

На підставі вищевикладеного судом першої інстанції встановлено, що вказані контрагенти позивача є юридичними особами, що мають належний обсяг цивільної правоздатності та дієздатності.

Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що у позивача наявні необхідні первинні документи, що підтверджують здійснення господарських операцій з Фірмою «Капітель Плюс» у жовтні, вересні, грудні 2010 року всього на суму 155000 грн., у тому числі ПДВ 25500 грн. та з ТОВ «Бренд Строй» у вересні 2011 році всього на суму 50000 грн., у тому числі ПДВ 8333,33 грн., а саме:

- по правовідносинам з Фірмою «Капітель Плюс» за період з жовтня по грудень 2010 року за договором підряду №570 від 30.09.2010 року, зокрема: акти прийомки виконаних підрядних робіт за жовтень, листопад, грудень 2010 року, податкова накладна №2020 від 27.10.2010 року на суму 30000 грн., у тому числі ПДВ 5000 грн., податкова накладна №2370 від 30.11.2010 року на суму 60000 грн., у тому числі ПДВ 10000 грн., податкова накладна №2340 від 07.12.2010 року на суму 30000 грн., у тому числі 5000 грн. (а.с.90-91, 93-95, 99-102, 107-112, 138, 140, 142); за договором підряду №888 від 01 грудня 2010 року, зокрема: акт прийомки виконаних підрядних робіт за грудень 2010 року, податкова накладна на суму 33000 грн., у тому числі ПДВ 5500 грн. (а.с.117, 124-126, 137);

- по правовідносинам з ТОВ «Бренд Строй» за вересень 2011 року за договором підряду №1104 від 01 червня 2011 року, зокрема: податкова накладна №150 від 28 вересня 2011 року на суму 50000,95 грн., у тому числі 8333,49 грн.(а.с.160-161, 182).

Оплата позивачем послуг наданих Фірмою «Капітель Плюс» та ТОВ «Бренд Строй» підтверджується відповідними розрахунковими документами - платіжними дорученнями.

Право позивача на формування податкового кредиту за відповідні періоди по вказаним господарським операціям з вищезазначеними контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи вищевказаними податковими накладними, складеними Фірмою «Капітель Плюс» та ТОВ «Бренд Строй».

Таким чином, судом першої інстанції встановлено, що позивач формував податковий кредит та валові витрати за реально здійсненими господарськими операціями з Фірмою «Капітель Плюс» та ТОВ «Бренд Строй», які були окремими платниками податків, а тому за приписами статті 61 Конституції України несуть самостійну (індивідуальну) відповідальність за своєчасність нарахування та повноту сплати податкових зобов'язань за такими господарськими операціями. Послуги, отримані позивачем від його контрагентів, використані у господарській діяльності позивача, що безперечно встановлено судом першої інстанції.

Висновок податкового органу про заниження позивачем об'єкту оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість, заснований на тому, що правочини, укладені між позивачем та вищезазначеними контрагентами мають ознаки "нікчемності" та "безтоварності".

З цього приводу колегія суддів вказує наступне.

Відносини з приводу нікчемності правочинів врегульовані, зокрема ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228 Цивільного Кодексу України ); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228 Цивільного Кодексу України ).

Пленум Верховного суду України в постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 Цивільного Кодексу України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного Кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Всупереч цьому, відповідачем не було надано суду доказів, які б вказували на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та Фірмою «Капітель Плюс» та ТОВ «Бренд Строй», зокрема доказів умисного укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Не надано відповідачем також рішення суду у цивільній чи господарській справі про визнання правочину недійсним, не надано вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом контрагентом позивача є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до такого контрагенту, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

У зв'язку із цим колегія суддів зазначає, що законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит та право на декларування понесених витрат в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно із п.2 ст.3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїми постачальниками оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось податковими органами. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена. Документи про стан розрахунків з бюджетом інших платників податків не відносяться до первинних документів позивача, в зв'язку з чим не підлягають врахуванню в його обліку. Вони взагалі позивачеві невідомі.

Платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Під час розгляду справи судом першої інстанції встановленими обставинами спростовано висновки перевірки щодо заниження позивачем податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість по взаємовідносинам з Фірмою «Капітель Плюс» та ТОВ «Бренд Строй».

З урахуванням вищезазначеного доводи апеляційної скарги податкового органу стосовно відсутності факту реального здійснення господарських операцій позивача з ТОВ "Бренд Строй" за період з 01.01.2010 р. по 30.09.2011 р. - є безпідставними оскільки при апеляційному розгляді встановлено, що господарські операції з ТОВ "Бренд Строй" та Фірмою "Капітель Плюс" виконані фактично, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами. Реальність виконаних робіт відповідачем не перевірялася, а висновок про "безпідставність" господарських операцій ґрунтується на актах про неможливе проведення зустрічної звірки цих підприємств, що не є належним доказом як нікчемного правочину так і "безпідставності" господарських операцій.

Взаємовідносини з ПП "Визит торг" і ПП "Кримспецтехнолоджи" не були предметом перевірки, в акті перевірки про такі взаємовідносини не зазначено.

Інші доводи викладені у апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції та не знайшли свого правового підтвердження.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги в зв'язку з їх спростуванням матеріалами справи і встановленими обставинами, а тому, відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, отже підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.05.13 у справі № 801/3070/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 08 жовтня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Т.М. Дудкіна

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.М. Дудкіна