Рішення

від 07.10.2013 по справі 906/1110/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "07" жовтня 2013 р. Справа № 906/1110/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

за участю представників сторін:

від позивача: Ларіна О.Є. - довіреність б/н від 12.08.2013р.;

від відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Державного підприємства "Житомирський військовий лісгосп" (м. Житомир)

до Приватного підприємства "Ніхто крім нас - система кріплення" (м. Коростень Житомирська область)

про стягнення 50088,75 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 52756грн., з яких: 50088,75грн. - основний борг, 2223,12грн. - пеня, 444,62грн. - 3% річних. Витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судових засіданнях, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно і належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 01.10.2013р.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги те, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами згідно із ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 09.09.2011р. та 03.10.2011р. між Державним підприємством «Житомирський військовий лісгосп» (продавець/позивач) та Приватним підприємством «Ніхто крім нас - система кріплення» (покупець/відповідач) було укладено договори №85 та №97(а.с.9,11-12), за умовами яких продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти лісопродукцію (п.1.1 договорів).

Номенклатура, кількість та ціна товару, який поставляється вказується в товарно-транспортній накладній та обумовлюється п.1.1 цих договорів (п.2.2 договорів).

Згідно п.3.2 зазначених договорів покупець зобов'язується сплатити продавцеві загальну вартість товару протягом трьох банківських днів після відвантаження товару згідно товарно-транспортної накладної та (або) виставленого рахунку на продукцію шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Днем оплати вважається день зарахування коштів на поточний рахунок продавця.

Попереднє перерахування грошових коштів може проводитись у розмірі 30% від суми договору на розрахунковий рахунок продавця згідно виставленого рахунку-фактури (п.3.3 договорів).

Договори набирають чинності в день підписання його обома сторонами і втрачають чинність в день повного виконання обома сторонами своїх зобов'язань. Договори укладаються на строк до 31 грудня 2011 року та діють до виконання кожної із сторін своїх зобов'язань в повному обсязі (розділ 9 договорів).

11.01.2012 року між тими ж сторонами було укладено договір №109/1 (а.с.10), за умовами якого продавець продає, а покупець купує лісоматеріали, далі Товар, згідно діючих (у момент виписки) цін на продукцію лісозаготівель на верхньому складі Державного підприємства «Житомирський військовий лісгосп» (п.1.1 договору).

Номенклатура, кількість та ціна товару, який поставляється вказується в товарно-транспортній накладній та обумовлюється п.1.1 цього договору (п.2.2 договору).

Згідно п.3.2 зазначеного договору покупець зобов'язується сплатити продавцеві загальну вартість товару протягом трьох банківських днів після відвантаження товару згідно товарно-транспортної накладної та (або) виставленого рахунку на продукцію шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Днем оплати вважається день зарахування коштів на поточний рахунок продавця.

Попереднє перерахування грошових коштів може проводитись у розмірі 30% від суми договору на розрахунковий рахунок продавця згідно виставленого рахунку-фактури (п.3.3 договору).

Позивач на виконання умов вищезазначених договорів поставив відповідачу товар на загальну суму 375671,48грн., що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними, довіреностями, видатковими накладними та рахунком на оплату №1 від 25.03.2013 року, долученими до матеріалів справи (а.с.14,17-81,96-97).

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в сумі 50088,75грн., що підтверджується матеріалами справи та розрахунком позивача.

27.03.2013 року Державним підприємством «Житомирський військовий лісгосп» з метою врегулювання досудового спору виставлено відповідачу рахунок та направлено акт звірки рахунків і претензію, які отримано відповідачем 30.03.2013р.

З урахуванням положень ст. 530 ЦК України та отримання відповідачем претензії 30.03.2013р., строк оплати вартості отриманого відповідачем товару на суму 50088,75грн. настав 05.04.2013р.

За даними позивача, після пред'явлення позову до суду (05.08.13р.) ПП «Ніхто крім нас - система кріплення» 12.09.2013р. сплачено 3000,00грн. в рахунок погашення суми основного боргу.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання своїх зобов'язань по договору щодо своєчасної оплати товару, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість, яка на день розгляду справи складає 47088,75грн., що підтверджується розрахунком позивача та довідками від 09.09.13р. і від 07.10.13р. (а.с.98,109,110,).

Не проведення відповідачем розрахунків за отриману продукцію стало приводом для звернення позивача за захистом порушеного права до суду.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить іст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

За вказаних обставин суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 47088,75грн. підлягають задоволенню.

Крім основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 2223,12грн. - пені та 444,62грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши поданий розрахунок 3% річних, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 444,62грн. відповідають приписам чинного законодавства та підлягають задоволенню.

Щодо нарахування пені суд зазначає наступне.

Згідно з приписами ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.230 ГК України пеня є одними з видів штрафних санкцій, яка визнається як господарська санкція у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6.1 договорів №85 та №97 за порушення сторонами термінів виконання зобов'язань за договором, винна сторона виплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно п.6.2 договору №109/1 за несвоєчасний, або не в повному обсязі розрахунок за отриманий товар покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З наведеного позивачем розрахунку пені вбачається, що ним невірно визначений період нарахування пені, а саме: пеня розрахована за шість місяців до подачі позову до суду (до 01.08.2013р.), а не за шість місяців від дня виникнення зобов'язання по оплаті товару, що поставлявся у 2011 - 2012 роках, що суперечить приписам чинного законодавства. З огляду на викладене, суд відмовляє в частині позовних вимог щодо стягнення 2223,12грн. пені.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати решти заборгованості не надав.

Зважаючи на викладене, вимоги позивача про стягнення 47088,75грн. - основного боргу і 444,62грн. - 3% річних є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. В частині стягнення основного боргу в сумі 3000,00грн. провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України в зв'язку зі сплатою. В іншій частині позову суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.33,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Ніхто крім нас-системи кріплення» (Житомирська область, м. Коростень, вул. Кірова, 8,кв.114, код 35299102)

- на користь Державного підприємства «Житомирський військовий лісгосп» (м.Житомир, вул. Черняхівського,120, код 36548884) - 47533,37грн., з яких: 47088,75грн. - основний борг, 444,62грн.- 3% річних, а також 1648,00грн. сплаченого судового збору.

3. В частині стягнення основного боргу в сумі 3000,00грн. провадження у справі припинити.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 14 жовтня 2013 року.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу (за заявою)

3 - відповідачу (рек. з повід.)