Рішення

від 15.10.2013 по справі 904/6967/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.10.13р. Справа № 904/6967/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз - Гарантія", м.Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват", м. Дніпропетровськ

про стягнення 20 373 грн. 28 коп.

Суддя Первушин Ю.Ю.

Представники:

від позивача: Юркін О.В. - керівник;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Союз - Гарантія", м. Дніпропетровськ (далі - Позивач) звернувся до господарського суду з позовом в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват", м. Дніпропетровськ (далі - Відповідач) заборгованість у розмірі 20 373 грн. 28 коп., з яких 18 612 грн. 90 коп. - основна заборгованість, 89 грн. 84 коп. - інфляційні збитки, 278 грн. 43 коп. - 3% річних, 1 392 грн. 11 коп. - пеня, відповідно до умов договору № 125-ФО про надання охоронних послуг від 01.12.2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем договору № 125-ФО про надання охоронних послуг укладеного між сторонами 01.12.2012 року.

Ухвалою господарського суду від 11.09.2013 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 25.09.2013 року.

Ухвалою господарського суду від 25.09.2013 року розгляд справи відкладено на 14.10.2013 року у зв'язку з неявкою представника відповідача у судове засідання.

У судові засідання 25.09.2013 року та 14.10.2013 року представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Поштовий конверт (а. с. 43, 55) з ухвалою суду, яка направлялись на адресу відповідача повернулася з поштовою відміткою: "ТОВ "Приват"по ул. Верхня, 7, нет".

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови).

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу представниками сторін не заявлялось.

У порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 14.10.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, оцінивши надані до матеріалів справи докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01 грудня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Союз - Гарантія" (далі - Позивач/Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Приват» (далі - Відповідач/Замовник) було укладено Договір №125-ФО про надання охоронних послуг (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору Відповідач доручив, а Позивач зобов'язався виконувати комплекс охоронних заходів власними штатними силами (охоронцями) і засобами, передбаченими чинним законодавством, з метою збереження майна та матеріальних цінностей Відповідача, що знаходяться всередині Об'єкта, розміщеного за адресою: 49490, м. Дніпропетровськ, сел. Ясне, вул. Островського, 26.

Відповідно до умов Договору Замовник зобов'язався своєчасно сплачувати послуги за даним Договором (п. 5.2.6 Договору), а Виконавець - забезпечити режим безпеки на Об'єкті Замовника шляхом виконання спеціальних заходів (п. 5.1.1. Договору).

Згідно п. 6.1. Договору щомісячна оплата за надані Виконавцем послуги складає 25 000 (двадцять п'ять тисяч гривень), 00 коп.

Оплата послуг здійснюється у два етапи - рівними частинами: 1 оплата здійснюється з 15 по 20 число поточного місяця з надані послуги охорони за минулі 15 діб; 2 оплата здійснюється по закінченню місяця - з 5 по 10 число місяця, наступного за тим, у якому були надані послуги, (п.6.2 Договору).

Відповідно до п.6.3 сторони в останній день поточного місяця підписують Акт приймання-передачі виконаних послуг, а суми, що підлягають сплаті Виконавець підтверджує шляхом виставлення рахунку (6.4 Договору).

Договір вступає в силу з моменту підписання та діє до 30 листопада 2013 року (10.1. Договору). Договір може бути змінений, доповнений чи розірваний достроково за взаємною згодою Сторін чи у інших випадках, передбачених чинним законодавством, про що складається додаткова угода та підписується Сторонами (10.4 Договору).

Як свідчить з матеріалів справи, Позивач виставив рахунок - фактуру за надані послуги № СФ-0000280 від 12.12.12 року на суму 25 000, 00 грн. - за послуги, надані у грудні 2012 року (а.с. 23).

На підтвердження факту надання послуг за Договором сторони склали Акт №0000154 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.12.12 року на суму 25000,00 грн. (а.с. 25) та Акт №0000001 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 02.01.2013 року на суму 1 612,90 грн. (а.с. 26).

17.12.2012 року Відповідачем на виконання грошових зобов'язань за Договором було сплачено 5000,00 грн. та 21.12.2012 року Відповідачем за Договором було сплачено 3000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с. 57-28).

24 грудня 2012 року Позивачем та Відповідачем підписано додаткову угоду №1 до Договору №125-ФО від 01.12.2012 року (а.с. 22) про розірвання Договору з 03 січня 2013 року та домовленість, що усі розрахунки мають бути проведені протягом 10 банківських днів з моменту розірвання договору.

Відповідно до п.6.13 Дострокове розірвання даного Договору не звільняє Замовника від необхідності виконання своїх зобов'язань за договором .

У випадку дострокового розірвання даного договору Сторони здійснюють взаєморозрахунки виходячи з вартості фактично наданих послуг на момент розірвання Договору (6.14.Договору).

Після укладення Додаткової угоди Позивач виставив рахунок - фактуру за наданні послуги № СФ - 0000294 від 02.01.2013 року на суму 1612, 90 грн. - за послуги, надані у січні 2013 року (а.с. 24).

Всупереч умов договору Відповідач не виконав свого обов'язку та не перерахував у встановленому Договором порядку суми коштів відповідно до виставлених Позивачем рахунків.

Таким чином, на дату розірвання Договору за відповідачем виникла заборгованість на загальну суму 18 612, 90 грн., яка підтверджується матеріалами справи.

Позивач 02.04.2013 року направив на адресу Відповідача лист за вих. № 14 з вимогою перерахувати залишок коштів за Договором №125-ФО від 01.12.2012 року в сумі 18612, 90 грн. Лист був отриманий Відповідачем 12.04.2013 року, про що свідчить відмітка на листі із зазначенням дати та вхідного номеру 12/04-1 (а.с. 27).

16 липня 2013 року на адресу Відповідача направлено претензію № 22 (а.с. 33) з вимогою повернути суму заборгованості за Договором, що підтверджується описом вкладення (а.с. 32).

Позивач у позовній заяві стверджує, що Відповідач відповіді на претензію не надав та суму заборгованості не сплатив.

Причиною виникнення спору є невиконання відповідачем умов договору № 125-ФО від 01.12.2012 року в частині проведення повної та своєчасної оплати за надані послуги у розмірі 18 612 грн. 90 коп.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку ( ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що передбачено ст. 611 ЦК України.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи пред'явлені Позивачем рахунки, строк оплати за наданні послуги вважається таким, що настав.

Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 18 612 грн. 90 коп.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором, а статтями 1 та 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 року №543-96-ВР передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але розмір пені не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалася пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 6.10 Договору, за порушення грошових зобов'язань, передбачених договором, Замовник сплачує за кожен день прострочки пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до п. 6.10 Договору позивачем була нарахована пеня за період з 14.01.2013 року по 14.06.2013 року на суму 1271 грн. 48 коп. (сума пені нарахована по рахунку № СФ - 0000280 від 12.12.2012 року) та за період з 14.01.2013 року по 14.07.2013 року на суму 1612 грн. 90 коп. (сума пені нарахована по рахунку № СФ - 0000294 від 02.01.2013 року). Загальна сума нарахованої Позивачем пені становить 1 392 грн. 11 коп. (розрахунок - а.с. 14).

Розрахунок пені на думку суду є неналежним, оскільки, Позивач невірно визначає дату початку нарахування пені, так як, відповідно до додаткової угоди № 1, Відповідач повинен був сплатити заборгованість протягом 10 - ти банківських днів з моменту розірвання Договору, сторони прийшли до згоди про розірвання договору з 03.01.2013 року, про що також, зазначено в додатковій угоді № 1. Отже початок нарахування штрафних зобов'язань повинен бути з 18.01.2013 року по 14.07.2013 року.

Після перерахунку відповідно до вимог чинного законодавства, господарським судом встановлено, що пеня за період з 18.01.2013 року по 14.06.2013 року становить 1 148 грн. 08 коп.

При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення пені підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 1 148 грн. 08 коп. за період з 18.01.2013 року по 14.06.2013 року.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми закону позивачем було нараховано інфляційні витрати за період з 14.01.2013 року по 14.07.2013 року на загальну суму 89 грн. 84 коп. та 3% річних за період з 14.01.2013 року по 14.07.2013 року на загальну суму 278 грн. 43 коп. (розрахунок - а.с. 14-15).

Після перерахунку відповідно до вимог чинного законодавства, господарським судом встановлено, що інфляційні втрати за період з 18.01.2013 року по 14.07.2013 року відсутні, а 3% річних за період з 18.01.2013 року по 14.07.2013 року становить 272 грн. 31 коп.

При викладених обставинах стягненню підлягає сума 3% річних у розмірі 272 грн. 31 коп. за період з 18.01.2013 року по 14.07.2013 року.

Крім того, в прохальній частині позовної заяви Позивач просить суд стягнути з Відповідача сплачену суму за юридичні послуги та консультації при написанні позову у розмірі 900 грн. 00 коп.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Таким чином, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум як судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представникам.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі (Пленум Вищого господарського суду України, від 21.02.2013, № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Також, позивачем до суду не надано платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, у зв'язку з чим, у господарського суду відсутні підстави для покладення на відповідача зазначених витрат.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково: стягненню підлягає основна заборгованість у розмірі 18 612 грн. 90 коп., пеня в розмірі 1 148 грн. 08 коп. та 3% річних в розмірі 272 грн. 31 коп., в решті позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на Відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43-45, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват" (49045, місто Дніпропетровськ, вулиця Верхня, 7, код ЄДРПОУ 32793937) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз - Гарантія" (49068, місто Дніпропетрвоьск, вулиця Колонтай, 16/2, код ЄДРПОУ 35681058) 18 612 грн. 90 коп. - основного боргу, 272 грн. 31 коп. - 3% річних, пені - 1 148 грн. 08 коп. та стягнути 1 720 грн. 50 коп. - судового збору.

В решті позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 15.10.2013 року.

Суддя Ю.Ю. Первушин