Рішення

від 07.10.2013 по справі 910/15254/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15254/13 07.10.13

За позовом Державного підприємства «Київське лісове господарство»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Малберк Вуд»

про стягнення 12 503, 01 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Перемежко А.О.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Київського лісового господарства» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Малберк Вуд» про стягнення заборгованості за договором № 61 від 16.03.2009 р. у розмірі 12 000, 00 грн. та 503, 01 грн. - 3 % річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язано перед позивачем за вищевказаним договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2013 р. порушено провадження у справі № 910/15254/13 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 11.09.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У процесі провадження у справі позивач подав заяву про зміну підстави позову, в якій просить суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Малберк Вуд» на користь Державного підприємства «Київського лісового господарства» суму основного боргу - 12 000, 00 грн. та 503, 01 грн. - 3 % річних та зазначає, що оскільки строк оплати в договорі не встановлений, застосовуються норми ч. 2 ст. 530 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п. 3.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Приймаючи до уваги, що заява Державного підприємства «Київського лісового господарства» не суперечить вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, суд приймає її до розгляду.

Розгляд справи переносився в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У даному судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, вимог суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

При цьому, суд відзначає, що ухвали суду направлялись відповідачу на вказану в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресу: 01004, м. Київ, вул. Крутий узвіз, 6/2, літ «А», офіс 1 та повернуті до Господарського суду міста Києва за письмовою заявою одержувача.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому в п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначається, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги, що сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 07.10.2013 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.03.2009 р. між Державним підприємством «Київське лісове господарство» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Малберк Вуд» укладено договір № 61, за умовами якого позивач зобов'язався передати, а відповідач - прийняти фансировину вільхову та дрова для технологічних потреб.

Відповідно до п. 3.2. договору його загальна сума становить 399 300, 00 грн.

Відповідно до п.п. 4.1., 5.1. договору оплата проводиться відповідачем у гривнях на розрахунковий рахунок позивача. Поставки здійснюється після 100 % переплати.

Договір, відповідно до п. 7.4., вступає в силу з дня підписання і діє до 31.12.2009 р.

Відповідно до специфікації до договору № 61 від 16.03.2009 р. загальна вартість товару становить 327 300, 00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем поставлено товар на загальну суму 96 682, 15 грн., що підтверджується накладними та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Також в матеріалах справи містяться докази на підтвердження оплати відповідачем вартості товару, отриманого за договором № 61 від 16.03.2009 р. на суму 84 682, 15 грн. (виписки з банківського рахунку).

23.02.2012 р. позивач звернувся до відповідача за адресою, зазначеною в договорі: 01014, м. Київ, пров. Бастіонний, 11, кв. 36 з вимогою № 02-146 від 23.02.2012 р. про здійснення оплати продукції, отриманої за договором № 61 від 16.03.2009 р. протягом семи днів з дати отримання вимоги.

15.02.2013 р. позивач надіслав на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Малберк Вуд»: 010014, м. Київ, вул. Крутий узвіз, 6/2 - А, офіс 1 вимогу № 05-155 від 15.02.2013 р. про здійснення оплати продукції, отриманої за договором № 61 від 16.03.2009 р. протягом семи днів з дати отримання вимоги.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує умови договору № 61 від 16.03.2009 р., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 12 000, 00 грн., яку позивач просить стягнути у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за своїми правовими ознаками він є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідач заявлені до нього вимоги не спростував, доказів погашення заборгованості за договором № 61 від 16.03.2009 р. або доказів наявності об'єктивних причин неможливості виконання договірних зобов'язань, не надав.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови № 61 від 16.03.2009 р., а також положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України .

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується поставка позивачем товару за договором № 61 від 16.03.2009 р., з огляду на відсутність доказів повної оплати відповідачем його вартості, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення заборгованості у розмірі 12 000, 00 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача 503, 01 грн. - 3 % річних від простроченої суми у зв'язку з неналежним виконанням грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тож, приймаючи до уваги, що відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення 3 % річних від простроченої суми.

Згідно розрахунку позивача, який перевірено судом, розмір 3 % річних за період з 06.03.2012 р. (сім днів з дати направлення вимоги № 02-146 від 23.02.2012 р. та, відповідно, виникнення зобов'язання з оплати) до 31.07.2013 р. (дата визначена позивачем самостійно) становить 503, 01 грн.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Державного підприємства «Київське лісове господарство» задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Малберк Вуд» (01004, м. Київ, вул. Крутий узвіз, 6/2, літ. «А», оф. 1, код ЄДРПОУ 35760197), з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження, на користь Державного підприємства «Київське лісове господарство» (08114, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Стоянка, вул. Лісна, 15, код ЄДРПОУ 00991373) заборгованість у розмірі 12 000, 00 (дванадцять тисяч грн. 00 коп.) грн., 503, 01 (п'ятсот три грн. 01 коп.) грн. - 3 % річних та 1 720, 50 (одна тисяча сімсот двадцять грн. 50 коп.) грн. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.10.2013 р.

Суддя Пригунова А.Б.