Рішення

від 07.10.2013 по справі 919/895/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2013 року справа № 919/895/13

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Харченка І.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Де6ржавного підприємства Міністерства оборони України « 102

підприємство електричних мереж»

(99007, м .Севастополь, вул. 4-та.Бастіонна,32, ідентифікаційний

код: 24964620),

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_2)

про стягнення необґрунтовано отриманих коштів у розмірі 95185,00грн,

за участю представників:

позивача : (ДП МОУ « 102 підприємство електричних мереж») - Никифорова О.М., довіреність № 05/674 від 23.04.2013;

відповідач : (ФОП ОСОБА_1) - не з'явився.

Суть спору:

29.07.2013 Державне підприємство Міністерства оборони України «102 підприємство електричних мереж» (далі-Позивач) звернулась до господарського суду міста Севастополя (далі - суд) із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі -Відповідач) про стягнення необґрунтовано отриманих коштів у розмірі 95 185,00 грн.

Позовна заява мотивована необґрунтованим отриманням відповідачем грошових коштів за послуги, які останнім надані не були.

Ухвалою суду від 01.08.2013 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні 22.08.2013, в порядку статті 65 Господарського процесуального кодексу України зобов'язано сторін надати суду документи, необхідні для своєчасного та правильного розгляду справи.

Ухвалою суду від 22.08.2013 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) розгляд справи викладено на 17.09.2013.

Ухвалою суду від 17.09.2013 у порядку ст. 69 ГПК України, розгляд справи подовжено на п'ятнадцять днів, справу відкладено на 07.10.2013.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про час, місце та дату розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином. Причини неявки суду не пояснив.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 ГПК України та відзив на позовну заяву не надав.

Зі змісту статті 22 ГПК України вбачається, що явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, а тому справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції").

Ураховуючи викладене, суд вирішив за можливе розглянути справу за відсутністю представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні представник Позивача позов підтримав у повному обсязі, просила його задовольнити, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

На підставі статті 85 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

В 2011-2012 роках Позивачем на рахунок Відповідача за послуги з доставки та транспортно-експедиційної послуги було перераховані грошові кошти у суму 95 185,00 грн., що підтверджено виписками банку: від 13.07.2011 р. на суму 24000,00 грн.; від 19.10.2011 р. на суму 3450,00 грн.; від 07.12.2011 р. на суму 5175,00 грн; від 03.02.2012 р. на суму 46000,00 грн.;. від 15.03.2012 р. на суму 16560,00 грн. (арк.с. 12-16), а також відповідними платіжними дорученнями №1099 від 15.03.2012, №934 від 03.02.2012, №684 від 07.12.2011, №521 від 19.10.2011, №2607 від 13.07.2011 р.(арк..с.17-19).

У зв'язку з тім, що відповідачем вказані послуги надані не були, 20.03.2013 р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 05/414, щодо повернення необґрунтовано отриманих коштів та звірки взаєморозрахунків (арк. с.28, 29).

Відповідач претензію не визнав та відповів листом у якому зазначив, що послуги їм виконані у повному обсязі, крім того, надав копії Актів здачі-прийомки робіт № ОУ-0000053 від 13.07.2011 р.; № ОУ-0000033 від 07.12.2011 р.; № ОУ-0000003 від 03.02.2012 р.; № ОУ-0000004 від 15.03.2012р, підписані у двосторонньому порядку (арк.с. 31,31 зворотний бік, 32, 32 зворотний бік).

У зв'язку з тим, що вказані Акти здачі-прийомки позивачем не підписувалися, листом № 05/649 від 18.04.2013 р. позивач звернувся до відповідача з проханням надати оригінали наданих копій Актів здачі-прийомки робіт для з'ясування ситуації стосовно того, чи біли дійсно отримані позивачем послуги від відповідача.

На момент звернення з позовом до суду відповіді на вказаний лист позивачем не отримано.

Позивач вважає, що відповідно до ст. 1212 ЦК України, відповідач отримав грошові кошти безпідставно, без виконання зобов'язань, та зобов'язаний повернути їх позивачу.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд дійшов висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з пунктом першим частини другої цієї статті підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом статей 202, 204 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин першої та другої статті 205 Цивільного Кодексу України правочин може учинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 Цивільного кодексу України, стаття 180 Господарського кодексу України).

Стаття 639 Цивільного кодексу України встановлює, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно з частиною першою статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з частиною 1 статті 218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Отже, обставини справи свідчать, що дані правовідносини між сторонами виникли з приводу виконання укладених між сторонами в усній формі договорів надання послуг, що підтверджується матеріалами справі та регулюються положеннями Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд вважає, що позивачем доведений факт оплати послуг по доставці матеріалів та транспортно-експедиційних послуг, проте відповідачем не доведено фактів реального надання послуг у відповідності з отриманими за їх надання коштами у суму 95 185,00 грн.

Підстави, відповідно до яких відповідач повинен був надати зазначені послуги позивачу станом на день звернення позивача до суду та на день розгляду справи судом відпали.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

З огляду на зазначене суд вважає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 95 185,00 грн обґрунтованою ат такою, що підлягає задоволенню.

Враховуючи положення статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору за подачу позову до суду.

Керуючись статтями 22, 33, 34, 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, р/р НОМЕР_2 в АТ «ОТП Банк» м. Київ, МФО 300528, код НОМЕР_1 або з будь-якого іншого рахунку, виявленого під час проведення виконавчих дій) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України « 102 підприємство електричних мереж» (99007, м.Севастополь, вул. 4-та.Бастіонна,32, р/р 26000704087102 в АТ «Райффайзен Банк Аваль» у м. Київ, МФО 380805, код ЄДРПОУ 24964620) грошові кошти у розмірі 95185,00 грн (дев'яносто п'ять тисяч сто вісімдесят п'ять гривень), а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1903,70 грн (тисяча дев'ятсот три гривни 70 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили

Повний текст рішення складено 14.10.2013

Суддя І.А. Харченко