Ухвала

від 18.09.2013 по справі 2а-1190/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2013 року м. Київ К/9991/75274/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Моторного О.А., Приходько І.В. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2012 р.

у справі № 2а-1190/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Група Рост» (далі - позивач, ТОВ «Консалтингова компанія «Група Рост»)

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Оболонському районі м. Києва)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Консалтингова компанія «Група Рост» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ДПІ у Оболонському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000042306 від 17.01.2012 р.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.06.2012 р. у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2012 р. постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.06.2012 р. скасовано; адміністративний позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 17.01.2012 р. № 0000042306.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2012 р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає касаційну скаргу відповідача необґрунтованою, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 09.12.2011 р. по 22.12.2011 р. ДПІ у Оболонському районі м. Києва на підставі наказу від 07.12.2011 р. № 3481 та п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Консалтингова компанія «Група Рост» (код ЄДРПОУ 34348339) з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Снайпер Медіа» (код ЄДРПОУ 37033120) за період з 01.08.2011 р. по 31.08.2011 р., за результатами якої складено акт від 29.12.2011 р. № 763/23-6/34348339 та встановлено порушення позивачем п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за серпень 2011 року на суму 273 317,00 грн.

На підставі висновків зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.01.2012 р. № 0000042306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість всього на 341 646,00 грн., в тому числі 273 317,00 грн. - основний платіж та 68 329,00 грн. - штрафні санкції.

Підставою для донарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість слугували твердження податкового органу про неможливість реального здійснення господарських операцій з ТОВ «Снайпер Медіа», яке, на думку перевіряючих має ознаки фіктивного підприємства, оскільки згідно акту від 26.10.2011 р. № 1259/3-23-30-37033120 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Снайпер Медіа» щодо підтвердження господарських відносин за серпень 2011 року, використаного відповідачем при проведенні перевірки ТОВ «Консалтингова компанія «Група Рост», встановлено, що згідно висновку №1506/1 ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ТОВ «Снайпер Медіа» має ознаки «фіктивності» через неможливість встановлення фактичного місцезнаходження за юридичною адресою та відсутність необхідного адміністративно-господарського ресурсу для виконання покладених господарських зобов'язань по укладеним угодам, згідно аналізу наявної в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва інформації.

Суд першої інстанції, відмовляючи в позові та визнаючи правомірність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення, виходив з того, що платник податку не зміг підтвердити реальність господарських операцій з контрагентом щодо формування податкового кредиту, а тому, суду дійшов висновку, що дії та рішення податкового органу є правомірними.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим та погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, який скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив з наступного.

Згідно п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Так, між ТОВ «Консалтингова компанія «Група Рост» та ТОВ «Снайпер Медіа» було укладено договір № 05-05/8 від 05.05.2011 р. про надання послуг по підбору персоналу та договір № 08-08/1 від 08.08.2011 р. по здійсненню рекламних заходів, виготовленню та розміщенню реклами, розповсюдженню маркетингових заходів аналізу ринку збуту.

Фактичне виконання сторонами умов вказаних договорів підтверджують наявні в матеріалах справи копії рахунків-фактур, актів надання послуг, податкових накладних, квитанцій, звітів про надані послуги та виконані роботи.

На підставі зазначених документів, що, як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, оформлені з дотримання вимог встановлених ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу наданих послуг, які узгоджуються між собою, позивачем був сформований податковий кредит.

Таким чином, виходячи із наведених вимог податкового законодавства та встановлених фактичних обставин справи, судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що платником податку надані усі необхідні документи, які підтверджують реальність господарських операцій з контрагентом, а також факт оплати наданих послуг.

Правовідносини між позивачем та ТОВ «Снайпер Медіа» не були безтоварними, а укладались з метою реального настання позитивних наслідків для обох сторін, за ними реально було отримано послуги та перераховано грошові кошти.

З матеріалів справи вбачається та не спростовано сторонами, що суми сплаченого податку з придбання послуг позивачем підтверджені податковими накладними, а тому підлягають включенню до складу податкового кредиту.

У зв'язку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства в частині формування податкового кредиту, застосування до нього штрафних санкцій є неправомірним.

Податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при ненаданні інформації про наявність основних фондів у продавця, не встановлення місцезнаходження продавця, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вказана позиція узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03), де Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Отже, судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Податковим кодексом України, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту, а висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з вказаним контрагентом за період, що перевірявся, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те що податковий орган, відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, правомірність спірного податкового повідомлення-рішення не довів, що свідчить про протиправність та необґрунтованість прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 17.01.2012 р. № 0000042306.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2012 р. у справі № 2а-1190/12/2670 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) І. О. Бухтіярова Судді: (підпис) О.А. Моторний Помічник судді (підпис) І. В. Приходько З оригіналом згідно Паніотова В.Г.