Постанова

від 16.09.2013 по справі 808/6813/13-а

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 вересня 2013 року Справа №  808/6813/13-ам.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді                                        Сіпаки А.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу   за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агрос» до Приморської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Запорізькій області про визнання недійсною податкової консультації ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом в якому просив суд визнати недійсною податкову консультацію №1264/10/15-210 від 23.07.2013, що надана відповідачем, оскільки позивач вважає, що вона надана з порушенням норм діючого законодавства. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив у позовній заяві, що 30.05.2013 уповноважений представник позивача звернувся до Приморської ОДПІ зі зверненням про надання податкової консультації, предметом якої було практичне застосування положень п. 276.1 ст. 276 Податкового кодексу України та роз'яснення щодо можливості застосування цієї норми до визначення розміру земельного податку, що справляється за земельну ділянку, надану для потреб сільськогосподарського виробництва, яка зайнята виробничими, господарськими та іншими будівлями і спорудами, якщо така ділянка розташована за межами населеного пункту. У відповідь на звернення позивача щодо податкової консультації за №136/10/15-210 від 23.07.2013 відповідач зазначив, що приписи п. 276.1 ст. 276 ПК України застосовуються лише до земельних ділянок, розташованих в межах населених пунктів, а особливостей встановлення земельного податку для земельних ділянок, наданих для потреб сільськогосподарського виробництва, які зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими та іншими будівлями і спорудами та знаходяться за межами населених пунктів, не передбачено. Позивач вважає, що надана відповідачем вищевказана податкова консультація щодо практичного застосування положень п. 276.1 ст. 276 ПК України суперечить нормам Податкового кодексу України, в тому числі і приписам п. 276.1 ст. 276 цього Кодексу, а тому є протиправною та підлягає скасуванню. Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності в якому зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Представник відповідача надав суду письмові заперечення на позов  у яких позов не визнав та просить  розглянути справу за відсутності представника відповідача. У письмових запереченнях представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що доводи позивача, якими обґрунтовані позовні вимоги, ґрунтуються на помилковому розумінні норм чинного законодавства. Представник відповідача вважає, що надана позивачу податкова консультація, з питань практичного застосування положень п. 276.1 ст. 276 ПК України, прийнята Пологівською ОДПІ прийнята у межах та спосіб передбачених чинним законодавством, із урахуванням норм податкового та земельного законодавства, які є спеціальними у спірних правовідносинах. Згідно ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Отже, оскільки у даному випадку представниками сторін заявлені клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд вважає можним розглянути справу у порядку письмового провадження на підставі наявних у ній матеріалів. Вивчивши наявні матеріали та фактичні обставини справи, перевіривши їх наявними у справі доказами, суд з'ясував наступне. 30.05.2013 представником позивача подано до Приморської ОДПІ письмове звернення про надання податкової консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства. У своєму зверненні позивач просив відповідача надати податкову консультацію у письмовій формі з наступних питань: чи застосовуються положення п. 276.1 Податкового кодексу України при справлянні земельного податку за земельні ділянки, надані для потреб сільськогосподарського виробництва, які зайняті виробничими, господарськими та іншими будівлями і спорудами, якщо такі ділянки розташовані за межами населених пунктів?; чи застосовуються положення п. 276.1 Податкового кодексу України при справлянні земельного податку за земельні ділянки, надані для потреб сільськогосподарського виробництва, які зайняті виробничими, господарськими та іншими будівлями і спорудами, якщо такі ділянки розташовані в межах населених пунктів? 23.07.2013 відповідач на звернення уповноваженого представника позивача від 30.05.2013 надав у письмовій формі податкову консультацію за №1264/10/15-210, у якій, посилаючись на приписи статей 274, 276, 288 Податкового кодексу України (далі ПК України), зазначив, що: «Таким чином, з врахуванням положень вищенаведених норм законодавства, особливостей щодо встановлення ставок земельного податку до земельних ділянок, наданих для потреб сільськогосподарського виробництва, водного та лісового господарства, які зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими та іншими будівлями і спорудами й знаходяться за межами населених пунктів не передбачено». Не погоджуючись із такою позицією Приморської ОДПІ, позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом про скасування податкової консультації №1264/10/15-210 від 23.07.2013.           Підпунктом 14.1.172 ст. 14 ПК України визначено, що податкова консультація – допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган. Згідно п. 52.1 ст. 52 ПК України за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом. Пунктом 52.2 цієї статті визначено, що податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію. Відповідно до п. 53.3 ст. 53 ПК України платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору. Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду. Пунктом 274.1 ст. 274 ПК України встановлено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу. Отже, зазначена норма, яка встановлює розмір ставки податку за земельні ділянки, нормативну грошову ділянку яких проведено, містись також чітке обмеження щодо застосування такої ставки податку до земельних ділянок, які визначені, зокрема, статтею 276 ПК України. Згідно п. 276.1 ст. 276 ПК України податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів), зайняті житловим фондом, автостоянками для зберігання особистих транспортних засобів громадян, які використовуються без отримання прибутку, гаражно-будівельними, дачно-будівельними та садівницькими товариствами, індивідуальними гаражами, садовими і дачними будинками фізичних осіб, а також за земельні ділянки, надані для потреб сільськогосподарського виробництва, водного та лісового господарства, які зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими та іншими будівлями і спорудами, справляється у розмірі 3 відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 275 цього Кодексу. Проаналізувавши зміст пункту 276.1 ст. 276 ПК України, суд з'ясував, що граматична структура речення, яке  складає зміст п. 276.1 ст. 276 ПК України, унеможливлює наявність граматичного, а отже і змістовного зв'язку між  висловом «в межах населених пунктів» і частиною речення «а також за земельні ділянки, надані для потреб сільськогосподарського виробництва, водного та лісового господарства, які зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими та іншими будівлями і спорудами». Змістовний зв'язок між висловом «в межах населених пунктів» і зазначеною частиною речення розірвано через повторне уживання в цьому реченні словосполучення «земельні ділянки». Словосполучення «земельні ділянки» розриває попередні змістовні й граматичні зв'язки, встановлені опорним словосполученням «земельні ділянки» і формує нові зв'язки, які на вислів «в межах населених пунктів», який міститься в попередній частині речення, не поширюються.     Вищенаведений висновок суду підтверджується  висновком експертного дослідження №056/97 від 20.05.2013,  проведеного Українським бюро лінгвістичних експертиз. Таким чином, суд приходить до висновку, що податкова консультація №1264/10/15-210 від 23.07.2013 суперечить приписам п. 276.1 ст. 276 ПК України, оскільки зазначена норма Податкового кодексу граматично сконструйована таким чином, який  розрізняє два відмінних між собою типи земельних ділянок, а саме: земельні ділянки в межах населених пунктів, зайняті житловим фондом, автостоянками для зберігання особистих транспортних засобів громадян, які використовуються без отримання прибутку, гаражно-будівельними, дачно-будівельними та садівницькими товариствами, індивідуальними гаражами, садовими і дачними будинками фізичних осіб, та земельні ділянки, надані для потреб сільськогосподарського виробництва, водного та лісового господарства, які зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими та іншими будівлями і спорудами, (без застереження щодо знаходження в межах населених пунктів). Наведене надає підстави стверджувати, що положення п. 276.1 ст. 276 ПК України підлягають застосуванню  при  справлянні земельного податку за земельні ділянки, надані для потреб сільськогосподарського виробництва, водного та лісового господарства, які зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими та іншими будівлями і спорудами без застереження щодо знаходження таких земельних ділянок в межах населених пунктів. Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності  суб'єктів  владних  повноважень адміністративні суди  перевіряють, чи прийняті  (вчинені) вони:          на підставі, у межах повноважень  та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою  це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх  обставин, що  мають значення  для прийняття рішення (вчинення  дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо;          з дотриманням принципу рівності перед  законом, запобігаючи несправедливій  дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного  балансу між  будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та  інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване  це рішення (дія); з урахуванням права  особи  на участь у  процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто  протягом розумного строку. Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Частиною 2 ст. 162 КАС України зокрема передбачено, що суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Керуючись зазначеною нормою, та враховуючи, що п. 53.3. ст. 53 ПК України  пов'язує  обов'язок відповідача  надати нову податкової консультацію з урахуванням висновків суду лише у випадку визнання судом такої податкової консультації недійсною, суд вважає за необхідне не визнати протиправною та скасувати спірну податкову консультацію а саме визнати її недійсною, оскільки саме таке вирішення спору може гарантувати дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача. Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на корить сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 94, 158, 161-163 КАС України, суд,  ПОСТАНОВИВ: Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі. Визнати  недійсною податкову консультацію Приморської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області №1264/10/15-210 від 23 липня 2013 року. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агрос» (ЄДРПОУ 05488822) суму судового збору у розмірі  35 грн. 00 коп. (тридцять п'ять гривень). Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було  повідомлено про можливість отримання копії постанови суду  безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне  оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії  постанови суду. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Суддя                                                  А.В. Сіпака