Постанова від 30.09.2013 по справі 810/4616/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2013 року 810/4616/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Василенко Г.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технолайф» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Технолайф» (надалі - позивач, підприємство) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (надалі - відповідач, податковий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень від 14 серпня 2013 року № 0005182202 та № 0005192202.

Позовні вимоги обґрунтовані правомірністю віднесення підприємством сум з податку на додану вартість та податку на прибуток, які виникли внаслідок оплати за товари та послуги, придбані у ТОВ «БІЛДІНГ ГРУП ПЛЮС», ТОВ «БУДРАЙ», ТОВ «АЙПІ СЕРВІС», ТОВ «ТД ПРАЙМ», ТОВ «КОНТАКТ-М» та ТОВ «МАГРЕБ УКРАЇНА».

Також позивач вказував, що дії податкового органу щодо проведення документальної невиїзної перевірки суперечать чинному законодавству України та є неправомірними.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, заперечень проти позову не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні в разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Виходячи з вищевикладеного суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

На підставі наказу від 17.07.2013 року № 53 Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів Київської області старшим державним ревізором-інспектором управління податкового аудиту Броварської ОДПІ, згідно з п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Техно Лайф» (код за ЄДРПОУ 37892704) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «БІЛДІНГ ГРУП ПЛЮС» за період з 01.09.2012р. по 31.12.2012р., з ТОВ «БУДРАЙ» за період з 01.08.2012р. по 31.12.2012р., з ТОВ «АЙГП СЕРВІС» за період з 01.10.2012р. по 30.11.2012р., з ТОВ «АДЕЛАРД» за період з 01.12.2012р. по 31.12.2012р., з ТОВ «ТЕРЕНС ГРУП» за період з 01.12.2012р. по 31.12.2012р., з ТОВ «КАРДЕНВОЛ» за період з 01.12.2012р. по 31.12.2012р. , з ТОВ «ТД ПРАЙМ» за період з 01.02.2012р. по 30.04.2012р., з ТОВ «КОНТАКТ-М» за період з 01.07.2012р. по 31.07.2012р., з ТОВ «МАГРЕБ УКРАЇНА» за період з 01.07.2012р. по 31.07.2012р., з ТОВ «ДМС ГОЛД» за період з 01.08.2012р. по 30.09.2012р., за результатами якої складено Акт від 30.07.2013р. №49/22-1/37892704.

Відповідно до висновків акту перевірки відповідачем зокрема встановлено порушення:

1) п. п.198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755- VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено ТОВ «Технолайф» завищено податок на додану вартість на загальну суму 178 760,72 грн.;

2) п. 198.1 п.198.3 п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755- VI із змінами та доповненнями та доповненнями, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення ПДВ по рядку 24 Декларацій всього на 5 796,00грн. за квітень 2012 року;

3) п.п.139.1.1, п.п. 139.1.9, п. 139.1 ст.139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755- VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 65 271,00 грн.,

На підставі Акту перевірки відповідачем винесено:

- податкове повідомлення - рішення № 0005182202 від 14 серпня 2013 р., згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 268 129 грн. 00 коп. (Двісті шістдесят вісім тисяч сто двадцять дев'ять гривень 00 коп.) (за основним платежем - 178 752 грн. 00 коп.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 89 377 грн. 00 коп.);

- податкове повідомлення - рішення № 0005192202 від 14 серпня 2013 р. згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 81 590 грн. 00 коп. (Вісімдесят одна тисяча п'ятсот дев'яносто гривень 25 коп.) ( за основним платежем - 65 271 грн. 00 коп.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -16 319 грн. 00 коп.).

Разом з тим, суд вважає, що проведена перевірка відбулась з порушеннями норм діючого законодавства з огляду на наступне.

Листами № 16/07/2013 від 16 липня 2013 року позивач в п'ятиденний строк з дня події письмово повідомив відповідача про те, що ним 15 липня 2013 р. було встановлено пошкодження частини бухгалтерської документації (договори, рахунки, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, акти тощо), шляхом попадання до папок з документацією води, внаслідок протікання водопроводу, що підтверджують факт фінансово-господарських відносин позивача з зокрема ТОВ «БІЛДІНГ ГРУП ПЛЮС» за період з серпня по грудень 2012 p., з ТОВ «БУДРАЙ» за період з серпня по грудень 2012 p.., з ТОВ «АДЕЛАРД» за період з серпня по грудень 2012 p., з ТОВ «КАРДЕНВОЛ» за період з серпня по грудень 2012 р. , ТОВ «ДМС голд» за період з серпня по грудень 2012 р.

Вказані листи надійшли до позивача 17 липня 2013 року та 19 липня 2013 р., що підтверджується копією листів № 16/07/2013 від 16 липня 2013 року, який містить штамп реєстрації вхідної кореспонденції від 17 липня 2013р. та 19 липня 2013 р. відповідно.

Крім того, було надано до перевірки «Протокол огляду документації та приміщення», затверджений 15.07.2013 року комісією в складі: директора ТОВ «Техно Лайф» - Здоровець О. М.; головного бухгалтера ТОВ «Техно Лайф» - Садова О. В., адміністратора бази даних ТОВ «Техно Лайф» Воробей Я. С, співвласника будинку за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_5, співвласника будинку за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_6

У відповідності до п. 44.5 ст. 44 Податкового кодексу України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу. У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Із наведеної норми вбачається, що відповідач, отримавши від позивача повідомлення про пошкодження документів, зобов'язаний був надати йому 90 днів для відновлення таких документів та протягом вказаного строку не здійснювати перевірки.

Вказане також підтверджується відповідачем, що видно із листа від 30.07.2013 р. № 644/10/22-1, відповідно до якого Броварська ОДПІ зобов'язує підприємство відновити втрачені документи бухгалтерського та податкового обліку в найкоротший термін, у зв'язку з чим ТОВ «Технолайф» надається 90 днів для відновлення втрачених документів».

Відповідно до пункту 1.15 Методичних рекомендацій щодо порядку організації та проведення перевірок платників податків, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 14 квітня 2011 року №213, у разі якщо під час проведення документальної перевірки до органу ДПС за місцем обліку від платника податків надійшло повідомлення про втрату, пошкодження або дострокове знищення документів або документи були вилучені правоохоронними та іншими органами, у зв'язку з чим подальше проведення перевірки неможливе, особами, які здійснюють перевірку, складається акт довільної форми.

В акті викладаються причини неможливості продовжувати перевірку у терміни, зазначені у направленні та наказі, та робиться відповідний запис про здійснення зазначеної перевірки після усунення причин, які призвели до неможливості проведення. Цей акт реєструється у Спеціальному журналі реєстрації актів у порядку, передбаченому пунктом 1.8 цього розділу.

На підставі цього акту керівником органу ДПС, яким було призначено перевірку, виноситься наказ про перенесення термінів проведення такої перевірки на строк, визначений відповідно до пункту 44.5 статті 44 та пункту 85.9 статті 85 розділу II Кодексу, копія якого вручається платнику податків (посадовим особам платника податків або його законним (уповноваженим) представникам). Новий наказ на проведення перевірки не видається та нові. направлення на проведення перевірки не виписуються.

Всупереч викладених законодавчих норм, не даючи позивачу можливості відновити його первинні документи для підтверджений реальності взаємовідносин з ТОВ «БІЛДІНГ ГРУП ПЛЮС», ТОВ «БУДРАЙ», ТОВ «АДЕЛАРД», ТОВ «КАРДЕНВОЛ» та з ТОВ «ДМС ГОЛД», податковим органом не був виданий наказ про перенесення термінів проведення перевірки на строк, встановлений для відновлення документів, а всупереч діючому законодавству України була проведена перевірка, за результатами якої сформовані висновки щодо відсутності у позивача об'єктів оподаткування по операціях з придбання та продажу товарів (послуг) у підприємств-постачальників за перевіряємий період, відсутності реальності вчинення господарських операцій з відповідними контрагентами та нікчемності укладених між ними правочинів.

У зв'язку з наведеним суд приходить до висновку про протиправність дій відповідача щодо безпідставного поновлення перевірки позивача та не видання наказу про перенесення її термінів на відповідний строк, як того вимагають зазначені вище вимоги діючого податкового законодавства.

Крім того, однією із підстав для проведення позапланової документальної невиїзної перевірки, відповідно до пп. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України є отримання інформації щодо можливого порушення податкового законодавства за наслідками інших платників податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Таким чином, однією із обставин, яка передує проведенню перевірки за наявності зазначених вище підстав, є письмовий запит податкової служби. Відсутність належного реагування, особи, якій він направлений, на протязі десяти робочих днів є підставою для проведення перевірки та винесення відповідного наказу.

Як вбачається з матеріалів справи, запит відповідача про надання інформації та її документальне підтвердження не отриманий позивачем з незалежних від нього підстав.

Доказів протилежного відповідачем не надано.

Таким чином, відповідачем не було вчинено всіх належних, передбачених законодавством дій щодо проведення перевірки, зокрема отримання платником податків запиту, що виключає умову проведення такої перевірки та вказує на її протиправність.

Щодо фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ «Техно Лайф» з ТОВ «АЙПІ СЕРВІС», ТОВ «ТД ПРАЙМ», ТОВ «КОНТАКТ-М», ТОВ «МАГРЕБ УКРАЇНА», суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що в перевіряємий період у позивача були господарські відносини на підставі договорів, укладених із вказаними підприємствами, у зв'язку з виконанням яких на адресу позивача були поставлені товарно-матеріальні цінності, надані послуги, у відповідь на що позивачем здійснено їх оплату та віднесено до податкового кредиту та валових витрат відповідні суми, сплачені його контрагентам.

На підтвердження виконання договорів та реальності здійснення операцій представником позивача надано до суду самі договори, додатки до них, специфікації до договорів, податкові накладні, акти приймання-здачі робіт (надання послуг), видаткові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, банківські виписки, реєстраційні та установчі документи контрагентів.

Судом оглянуто вищеназвані документи та встановлено, що вони оформлені належним чином, містять усі необхідні реквізити, підписи уповноважених представників, відтиски мокрих печаток та відповідають законодавчим нормам.

В підтвердження факту подальшої реалізації, тобто використання поставлених контрагентами позивачу товарно-матеріальних цінностей у власній господарській діяльності, позивач надав до суду копії договорів, видаткових накладних, довіреностей з ПАТ «Пирятинський сир завод», ПАТ «Фірма «Полтавпиво», ПрАТ «Галичина», ПАТ «Екопак-Фастів», ПАТ «Золотоніський маслоробний комбінат», ТОВ «Фірма «Колбіко», ТОВ «Арда Метал Пекеджинг Україна», ПрАТ «Калинівський машинобудівний завод», ПАТ «Яготинський маслозавод», ТОВ «Аграна Фрут Україна», ТОВ «Новгород-Сіверський сир завод», ТОВ «Агро логістика України», ТОВ «АСФ Штюбе Україна»

В підтвердження факту транспортування товарно - матеріальних цінностей поставлених контрагентами позивачу для подальшої реалізації позивач надав до суду копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та товарно-транспортних накладних з ТОВ «Нова-пошта».

Судом встановлено, що станом на 1 вересня 2013 року заборгованості позивача перед контрагентами не має.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України передбачено підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Судом досліджено податкові накладні, виписані контрагентами позивача, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит у перевіряємий період, внаслідок чого судом встановлено, що зазначені документи містять усі необхідні підписи уповноважених осіб, скріплені відповідною печаткою та відповідають встановленій законодавством формі.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Судом встановлено, а відповідачем не заперечується, що на час виписки податкових накладних згадані контрагенти позивача були зареєстрованими платниками податку на додану вартість та мали свідоцтво платника такого податку.

Отже, сума податку на додану вартість, віднесена позивачем до податкового кредиту на підставі спірних господарських операцій підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 201 ПК України та Порядку заповнення податкової накладної.

Відповідно до п. 133.1 Податкового кодексу України платниками податку на прибуток підприємств з числа резидентів є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Згідно з п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 вказаного Кодексу об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Так, в матеріалах справи наявні договори, додатки до них, специфікації до договорів, податкові накладні, акти приймання-здачі робіт (надання послуг), видаткові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, банківські виписки, які містять відомості про господарські операції позивача з його контрагентами та оформлені належним чином.

Таким чином, у позивача наявна необхідна документація, яка дає підстави для включення витрат до складу валових за відповідний період, що виникли у зв'язку з оплатою за роботи контрагента на виконання зобов'язань по укладених договорах.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи наявні вищевказані документи, а також те, що видані позивачу податкові накладні належно оформлені контрагентом, який знаходиться в Єдиному державному реєстрі, був зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд вважає помилковими доводи відповідача про не підтвердження позивачем права на податковий кредит та валові витрати.

Крім того, суд звертає увагу на те, відповідач в акті перевірки вказує на господарські відносини ТОВ «Техно Лайф» та ТОВ «БК Сібур», проте позивач не мав фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «БК Сібур».

Також, як на підставу для висновків про порушення позивачем податкового законодавства, відповідач в акті перевірки посилається на відсутність факту реального здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Євроіндастрі», ТОВ «Бізнес Столиця, ТОВ БК Сібур», з якими позивач не мав відносин.

Таким чином, суд вважає, що наведені доводи податкового органу щодо безтоварності господарських операцій не дають підстави стверджувати про фіктивність контрагентів позивача, такі доводи не підтверджені відповідними доказами та не є достатніми для можливості стверджувати про безтоварність господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентом.

За наведених норм та обставин суд приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем сум податкового кредиту та валових витрат, що виникли за господарськими операціями з його контрагентами в перевіряємий період.

Також, як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не виконав покладений на нього обов'язок КАС України, не надав жодних доказів в підтвердження обґрунтованості своїх дій, не навів жодних доводів в підтвердження правомірності спірних рішень.

Позивач надав суду всі докази для спростування висновків, викладених у акті перевірки та повністю довів правомірність власної позиції.

За таких обставин, суд, проаналізувавши сукупність зібраних доказів та матеріалів справи, встановивши, що висновки відповідача стосовно завищення позивачем сум податкового кредиту з ПДВ та заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток, є необґрунтованими, не підтвердженими, та не відповідають фактичним обставинам справи, а податкові повідомлення-рішення рішень від 14 серпня 2013 року № 0005182202 та № 0005192202 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області в частині, що стосується порядку проведення з 17 по 23 липня 2013 року документальної перевірки.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 14 серпня 2013 року № 0005182202 та № 0005192202.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Технолайф» сплачений судовий збір у сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Василенко Г.Ю.