Постанова

від 03.10.2013 по справі 826/14148/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 жовтня 2013 року № 826/14148/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., секретаря судового засідання Корніюк А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Макс Стат» до відповідачаДержавної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.08.2013 р. № 0001812203 та № 0001802203 за участю представників сторін:

від позивача: Шевченко Т.В. (довіреність № б/н від 19.07.2013 р.)

від відповідача: Ріпак О.Д. (довіреність № 371/9/10 від 28.06.2013 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 03.10.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Макс Стат» звернувся в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.08.2013 р. № 0001812203 та № 0001802203.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.09.2013 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження в адміністративній справі № 826/14148/13-а та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 03.10.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та в судових дебатах просив суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 05.08.2013 р. № 0001812203 та № 0001802203;

- стягнути з Державного бюджету на користь ТОВ «Макс Стат» сплачений судовий збір.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача послався на те, що під час проведення перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п.п. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16, п. 22.1 ст. 22, п. 44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.1, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, щодо заниження податку на прибуток на загальну суму 46 158 грн., в т.ч. по періодах: IV кв. 2012 р. на суму 46 158 грн., а також п. 22.1 ст. 22, п. 44.1 ст. 44, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, щодо заниження податку на додану вартість на загальну суму 43 960 грн., в т. ч. по періодах: жовтень 2012 р. на суму 43 960 грн.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки, не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому податкові повідомлення-рішення, винесені за наслідками такої перевірки та складеного Акта перевірки, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач позов не визнав, подав письмові заперечення проти позову, та в судовому засіданні 03.10.2013 р. просив суд у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх заперечень представник відповідача зазначив, що матеріалами справи підтверджується фіктивна діяльність контрагента позивача ТОВ «Промислова компанія «СДВ-Сервіс», а саме те, що такий контрагент позивача здійснював фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, зазначене товариство не набуло цивільної право-дієздатності, взаємовідносини ТОВ «Промислова компанія «СДВ-Сервіс» з іншими контрагентами були вчинені без наміру створення реальних правових наслідків, а тому є фіктивними, внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання (валові витрати) так і податковий кредит.

В наданих запереченнях відповідачем зокрема зазначено, що такий контрагент позивача ТОВ «Промислова компанія «СДВ-Сервіс» за місцем його реєстрації не знаходиться, стан платника - « 9» направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Крім того, як зауважив відповідач в своєму запереченні, за наслідками перевірки такого контрагента позивача ТОВ «Промислова компанія «СДВ-Сервіс», контролюючими органами було встановлено відсутність в останнього будь-яких трудових ресурсів та матеріально-технічної бази (складських приміщень, виробничих потужностей, автотранспорту, інше) що необхідні для здійснення задекларованого виду діяльності (поставки товару), а отже вбачається проведення таким контрагентом позивача транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди.

Також, в запереченні на позовну заяву відповідачем наголошено про не надання позивачем до перевірки передбачених чинним законодавством документів (доказів) на підтвердження фактичності (реальності) господарських операцій з контрагентом ТОВ «Промислова компанія «СДВ-Сервіс» щодо поставки (транспортування) товару від зазначеного контрагента до позивача, зокрема: товарно-транспортних накладних, дорожніх листів, довіреностей на одержання товару, а також не надання доказів укладення таким контрагентом субпідрядних договорів із перевізниками з метою виконання договірних зобов'язань із позивачем щодо поставки товару, оскільки власними силами, за відсутності необхідних матеріальних та трудових ресурсів, такий контрагент позивача особисто не міг виконувати взяті на себе зобов'язання.

Більш того, представник відповідача зазначив, що позивачем ТОВ «Макс Стат» не було виконано умов договору із контрагентом ТОВ «Промислова компанія «СДВ-Сервіс» щодо оплати поставленого товару, відстрочка оплати якого сторонами узгоджувалась на 120 днів шляхом надання в якості гарантії оплати простого векселя на суму 263 762,86 грн. згідно Акта прийому-передачі простого векселя від 31.10.2012 р., проте як станом на час розгляду справи по суті 03.10.2013 року (тобто майже через рік після передачі в якості гарантії оплати простого векселя), грошових коштів за такою господарською операцією з поставки товару - позивачем на користь ТОВ «Промислова компанія «СДВ-Сервіс» оплачено не було, а прострочення сплати за простим векселем становить більше ніж півроку.

Зважаючи на зазначене, відповідач наголосив на тому, що сторонами не було виконано умов договору, та позивач, не перерахувавши кошти контрагенту (тобто не здійснивши жодних витрат), відніс суми коштів та суми ПДВ по таких правовідносинах до складу валових витрат та податкового кредиту, чим відповідно було завдано шкоди Державному бюджету.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на підставі наказу від 10.07.2013 р. № 174 та повідомлення від 10.07.2013 р. № 12, було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Макс Стат» (код за ЄДРПОУ 37358821) з питань дотримання податкового законодавства по фінансово-господарських взаємовідносинах із контрагентом ТОВ «Промислова компанія «СДВ-Сервіс» (код ЄДРПОУ 36559744) за період з 01.10.2012 р. по 31.10.2012 р.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки від 23.07.2013 р. № 509/26-56-22-03-09/37358821, в якому встановлені порушення позивачем вимог п.п. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16, п. 22.1 ст. 22, п. 44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.1, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, щодо заниження податку на прибуток на загальну суму 46 158 грн., в т.ч. по періодах: IV кв. 2012 р. на суму 46 158 грн., а також п. 22.1 ст. 22, п. 44.1 ст. 44, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, щодо заниження податку на додану вартість на загальну суму 43 960 грн., в т. ч. по періодах: жовтень 2012 р. на суму 43 960 грн.

Так, в Акті перевірки відповідачем було встановлено, що у перевіряємому періоді (з 01.10.2012 р. по 31.10.2012 р.) позивач мав взаємовідносини з контрагентом:

- ТОВ «Промислова компанія «СДВ-Сервіс» (код ЄДРПОУ 36559744), щодо надання останніми на користь позивача послуг з поставки товару (краска, оліфа, світильники, лампи, розетки, віники, тощо).

На підставі вказаних висновків Акта перевірки відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0001812203 від 05.08.2013 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 69 237,00 грн., в т.ч. 46 158,00 грн. - за основним платежем, 23 079,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0001802203 від 05.08.2013 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 65 940,00 грн., в т.ч. 43 960,00 грн. - за основним платежем, 21 980,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Однак, вважаючи зазначені податкові-повідомлення рішення ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 05.08.2013 р. № 0001812203 та № 0001802203 - протиправними, позивач оскаржив їх у судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи, та вивчивши норми чинного законодавства з приводу зазначеного спору, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача, зважаючи зокрема на наступне.

Згідно з п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу» від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями), державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Відповідно до п. 63.11 ст. 63 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби забезпечують достовірність даних про платників податків в Єдиному банку даних про платників податків - юридичних осіб та Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, реєстрі платників податку на додану вартість, реєстрі неприбуткових організацій та інших реєстрах, що формуються та ведуться органами державної податкової служби згідно з цим Кодексом, їх захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 2 Порядку оформлення результатів невиїзних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327 (із змінами та доповненнями, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), статистичної та іншої звітності, даних обліку, ведення якого передбачено законом, первинних документів, які використовуються в обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та у повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів.

Також, згідно п. 4.11 Порядку, податкове повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок або вручення його поштою суб'єкту господарювання (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб суб'єкта господарювання до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді суб'єкту господарювання.

Згідно п. 78.4 ст. 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу ДПС приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

В позовній заяві та в судовому засіданні позивач не заявляв позовних вимог, які б стосувалися не дотримання відповідачем законодавчо визначеної процедури проведення та підстав проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, а також належного отримання документів прийнятих за наслідками такої перевірки.

По суті встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог чинного законодавства та правомірності визначення позивачу оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями податкових зобов'язань, з матеріалів справи вбачається наступне.

Зокрема, як підтверджується наявними у справі доказами, у перевіряємому періоді (з 01.10.2012 р. по 31.10.2012 р.) позивач мав взаємовідносини з контрагентом:

- ТОВ «Промислова компанія «СДВ-Сервіс» (код ЄДРПОУ 36559744), щодо надання останніми на користь позивача послуг з поставки товару (краска, оліфа, світильники, лампи, розетки, віники, тощо).

Так, ТОВ «Макс Стат» (код за ЄДРПОУ 37358821), в особі директора Новікова О.А., що діє на підставі Статуту (Покупець), та ТОВ «Промислова компанія «СДВ-Сервіс», в особі директора Хорошка О.С., що діє на підставі Статуту (Продавець), уклали Договір поставки № СДВ8/12 від 01.10.2012 року, згідно якого Продавець зобов'язується поставити, а Покупець прийняти товар (краска, оліфа, світильники, лампи, розетки, віники, тощо) відповідно до специфікації, які є невід'ємною частиною даного Договору. Договір діє до повного виконання сторонами зобов'язань за договором. Місце складання договору - м. Дніпропетровськ.

Згідно умов договору транспортні витрати по перевезенню несе Покупець.

Проте, як вбачається з Акта перевірки позивача, а також не було заперечено представником позивача в судовому засіданні, під час проведення такої перевірки ТОВ «Макс Стат» не було надано контролюючому органу передбачених чинним законодавством документів (доказів) на підтвердження фактичності (реальності) господарських операцій з контрагентом ТОВ «Промислова компанія «СДВ-Сервіс» щодо поставки (транспортування) товару від зазначеного контрагента до позивача, зокрема: товарно-транспортних накладних, дорожніх листів, довіреностей на одержання товару, а також не надано доказів укладення таким контрагентом субпідрядних договорів із перевізниками з метою виконання договірних зобов'язань із позивачем щодо поставки товару, оскільки власними силами, за відсутності необхідних матеріальних та трудових ресурсів, такий контрагент позивача особисто не міг виконувати взяті на себе зобов'язання.

В судовому засіданні позивачем було надано до матеріалів справи копії товарно-транспортних накладних ТОВ «Промислова компанія «СДВ-Сервіс», проте не було роз'яснено суду та доведено допустимими по справі доказами, з яких причин зазначені документи (товарно-транспортні накладі) не були надані ТОВ «Макс Стат» податковому органу (відповідачу) під час проведення його перевірки.

Також, як підтверджується наявними матеріалами справи, згідно п. 3 Договору поставки № СДВ8/12 від 01.10.2012 року «Порядок розрахунків»:

- 3.1. Покупець оплачує отриманий товар з відстрочкою платежу в 120 днів;

- 3.2. В якості гарантійного зобов'язання Покупець емітує і передає на адресу Постачальника свій простий вексель (без права випуску його на ринок цінних паперів).

- 3.3. Після проведення розрахунків з оплати товару Покупцем, Постачальник зобов'язаний повернути вексель Емітенту.

Однак, як зазначено відповідачем в Акті перевірки та не було заперечено позивачем, ТОВ «Макс Стат» (код за ЄДРПОУ 37358821) до перевірки не надало підтверджуючих документів щодо передачі векселя на адресу Постачальника, а саме Акта прийому-передачі векселя в якості гарантійного зобов'язання та не надано документів щодо повернення векселя Емітенту.

Також позивачем до перевірки не було надано сертифікатів якості, наявність яких вимагається в п.п. 4.1. Договору № СДВ8/12 від 01.10.2012 р.

В судовому засіданні позивачем було надано до матеріалів справи копію такого Акта прийому-передачі простого векселя від 31.10.2012 р., проте також не було надано документів щодо повернення векселя Емітенту, оскільки такий вексель не був погашеним, та грошові зобов'язання за таким простим векселем станом на час розгляду справи є чинними та не виконаними.

З приводу зазначеного позивачем знову не було роз'яснено суду та не було доведено допустимими по справі доказами, з яких причин зазначеного документу (такого Акта прийому-передачі простого векселя від 31.10.2012 р.) не було надано ТОВ «Макс Стат» податковому органу (відповідачу) під час проведення його перевірки.

Таким чином, як вбачається з наявних матеріалів справи, та не заперечувалося представником позивача, станом на час формування позивачем валових витрат у IV кв. 2012 року та податкового кредиту в жовтні 2012 р., а також станом на час розгляду даної адміністративної справи по суті 03.10.2013 р. - ТОВ «Макс Стат» не було виконано умов договору із контрагентом ТОВ «Промислова компанія «СДВ-Сервіс» щодо оплати поставленого товару, відстрочка оплати якого сторонами узгоджувалась на 120 днів шляхом надання в якості гарантії оплати простого векселя на суму 263 762,86 грн. згідно Акта прийому-передачі простого векселя від 31.10.2012 р., проте як станом на час розгляду справи по суті 03.10.2013 року (тобто майже через рік після передачі в якості гарантії оплати простого векселя), грошових коштів за такою господарською операцією з поставки товару - позивачем на користь ТОВ «Промислова компанія «СДВ-Сервіс» оплачено не було, а прострочення сплати за простим векселем становить більше ніж півроку.

Зважаючи на викладене, що підтверджується наявними у справі доказами, суд погоджується із висновком відповідача, що в даному випадку сторонами не було виконано умов договору, та відповідно позивач протиправно (на порушення умов договору), не перерахувавши кошти контрагенту (тобто не здійснивши жодних витрат), відніс суми коштів та суми ПДВ по таких правовідносинах до складу валових витрат та податкового кредиту, чим відповідно було завдано шкоди Державному бюджету.

Також, як підтверджується наявними матеріалами справи, до ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві надійшов Акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 12.06.2013 р. № 602/22-2/36559744 « Про неможливість проведення звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ПК «СДВ-Сервіс» (код ЄДРПОУ 36559744) з питань фінансово-господарських відносин з постачальниками та покупцями за період з 01.06.2012 р. по 31.10.2012 р.

«Станом на 12.06.13, ТОВ « ПК «СДВ-Сервіс» (код ЄДРПОУ 36559744) знаходиться на обліку ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська (4 стан).

Зазначеною перевіркою встановлено, що такий контрагент позивача ТОВ «Промислова компанія «СДВ-Сервіс» за місцем його реєстрації не знаходиться, стан платника - « 9» направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Крім того, за наслідками такої перевірки контрагента позивача ТОВ «Промислова компанія «СДВ-Сервіс», контролюючим органом (податковою інспекцією) було встановлено відсутність в останнього будь-яких трудових ресурсів та матеріально-технічної бази (складських приміщень, виробничих потужностей, автотранспорту, інше) що необхідні для здійснення задекларованого виду діяльності (поставки товару), відповідно до чого вбачається проведення таким контрагентом позивача транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди, оскільки як було зазначено вище та підтверджується наявними у справі доказами - фактично жодних коштів за такими договірними відносинами із ТОВ «Промислова компанія «СДВ-Сервіс» позивачем сплачено не було, хоча валові витрати та податковий кредит визначені не зважаючи на відсутність буд-яких витрат з боку позивача.

Також, відповідно до Акта перевірки контрагента позивача ТОВ «Промислова компанія «СДВ-Сервіс», останній не звітує до податкового органу після 2012 року (остання декларація з податку на прибуток подана за І півріччя 2012 р., остання декларація з ПДВ подана за грудень 2012 р.), що також вказує на те, що зазначене товариство не здійснює постійної господарської діяльності з метою отримання прибутку, оскільки також останній «нібито надає послуги з продажу-постачання товару» без фактичного отримання за це грошових коштів, а відповідно наведене ставить під сумнів фактичність (реальність) таких правочинів.

Таким чином, враховуючи вищевикладене в сукупності, та наявні у справі докази, суд погоджується із висновком відповідача, що фінансово-господарські взаємовідносини позивача із ТОВ «Промислова компанія «СДВ-Сервіс» носять характер фіктивного правочину, оскільки дані правочини не відповідають обов'язковим умовам чинності правочину, а саме частинам 1, 3 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, так як суперечить моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦКУ), не виявляється за можливе встановити вільне волевиявлення учасників правочину, оскільки саме товариство та його посадові особи за адресою реєстрації не знаходяться, а отже отримати первинні документи та відповідні пояснення з боку керівництва щодо таких правочинів - не можливо (ч. 3 ст. 203 ЦКУ), та правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки позивачем не виконано умов договору в частині оплати поставленого товару, а перевіркою контрагента позивача встановлено відсутність в останнього будь-яких трудових ресурсів та матеріально-технічної бази (складських приміщень, виробничих потужностей, автотранспорту, інше) що необхідні для здійснення задекларованого виду діяльності (поставки товару) (ч. 5 ст. 203 ЦКУ).

Зазначене відповідно підтверджує неможливість здійснення ТОВ «Промислова компанія «СДВ-Сервіс» його господарської діяльності, а отже свідчить про непідтвердження товарності вказаних операцій між суб'єктами господарювання, що є порушенням вимог Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України та Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

В даному випаду, як підтверджується наявними у справі доказами, контрагент позивача ТОВ «Промислова компанія «СДВ-Сервіс» не мав на меті отримання прибутку за наслідками господарських правовідносин із позивачем, оскільки ТОВ «Макс Стат» за Договором поставки № СДВ8/12 від 01.10.2012 року станом на час розгляду справи по суті 03.10.2013 р. (тобто через рік після укладення Договору) не сплатив жодних коштів такому контрагенту, хоча включив суми фактично несплачених коштів до валових витрат та суми фактично несплаченого в ціні товару ПДВ до складу податкового періоду.

Згідно з частиною 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Відповідно до частини другої ст. 215 ЦКУ, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до п. 1, п. 2 ст. 49 Господарського кодексу України, підприємці зобов'язані не порушувати права та законні інтереси держави, за завдані шкоду і збитки підприємництво несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

Крім того, частиною 1 статті 55 ГК України передбачено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (стаття 3 ГК України).

Отже, на порушення вимог п. 3 ст. 5 та п. 1 ст. 7 Господарського Кодексу України, якими визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства, та відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами», ні позивачем, ні його контрагентом ТОВ «Промислова компанія «СДВ-Сервіс» не було надано належних підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань.

Також, позивачем не було надано суду жодних доказів наявності в його контрагента ТОВ «Промислова компанія «СДВ-Сервіс» відповідних трудових ресурсів та матеріально-технічної бази (складських приміщень, виробничих потужностей, автотранспорту, інше) що необхідні для здійснення задекларованого виду діяльності (поставки товару), проте як перевіркою такого контрагента позивача ТОВ «Промислова компанія «СДВ-Сервіс» встановлено відсутність в останнього зазначених матеріальних та трудових можливостей, що відповідно вказує на проведення таким контрагентом позивача транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди третім особам.

Як зазначається в рішеннях ВАС України щодо розгляду подібних спорів, сам факт наявності у платника податків податкових накладних і платіжних доручень не може бути єдиною та беззаперечною підставою для формування податкового кредиту, при наявності встановлення відсутності реального здійснення господарських операцій між платником податків та його контрагентом, а саме за відсутності фізичних, технічних та технологічних можливостей у контрагента до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції.

Проте, як було зазначено вище та підтверджується наявними у справі доказами, в даному випаду у позивача відсутні навіть платіжні доручення, на підтвердження сплати коштів за договірними відносинами з ТОВ «Промислова компанія «СДВ-Сервіс», за наслідками яких позивачем формувалися валові витрати та податковий кредит перевіряємого періоду.

А отже, позивачем не було виконано умов договору із контрагентом ТОВ «Промислова компанія «СДВ-Сервіс» щодо оплати поставленого товару, відстрочка оплати якого сторонами узгоджувалась на 120 днів шляхом надання в якості гарантії оплати простого векселя на суму 263 762,86 грн. згідно Акта прийому-передачі простого векселя від 31.10.2012 р., а саме - на час розгляду справи по суті 03.10.2013 року (тобто майже через рік після передачі в якості гарантії оплати простого векселя), грошових коштів за такою господарською операцією з поставки товару - позивачем на користь ТОВ «Промислова компанія «СДВ-Сервіс» оплачено не було, а прострочення сплати за простим векселем становить більше ніж півроку, та зазначене підтверджує завдання шкоди Державному бюджету внаслідок таких правовідносин позивача з ТОВ «Промислова компанія «СДВ-Сервіс».

Враховуючи вищевикладене та наявні у справі докази вбачається, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Промислова компанія «СДВ-Сервіс» об'єктивно призвели до порушення інтересів Держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до п.п. 19 п. 1 ст. 2 «Бюджетного кодексу України» від 21.06.2001 р. доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України. Податковими надходженнями згідно з п. 2 ст. 9 вищезазначеного Кодексу визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі, згідно з ст. 2 Закону України «Про систему оподаткування» № 1251-12 від 25.06.1991 р., під податком слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня, здійснений платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування та Конституції України, оскільки протиправні дії позивача руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Згідно Постанови Верховного суду України від 08.09.2009 р. у справі № 21-737во09, про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також письмові заперечення посадових осіб контрагентів, що будь-яких документів, угод, платіжних доручень, банківських та господарських документів.

Згідно Листа ВАСУ від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки, а саме те, що зазначені правовідносини позивача із вказаним контрагентом мали виключно паперовий характер, а отже не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу - позивачем до суду надано не було.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів суду правомірність винесених ним податкових повідомлень-рішень від 05.08.2013 р. № 0001812203 та № 0001802203.

Натомість позивач не надав суду допустимих доказів на обґрунтування заявлених ним позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В адміністративному позові відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 10.10.2013 р.