Рішення

від 09.10.2013 по справі 901/2691/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ  КРИМ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ 09.10.2013                                      Справа № 901/2691/13 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Керченська морська верф «Фрегат» до Приватного підприємства «Керченська судноремонтна верф «Фрегат» про стягнення 24  981,49 грн. Суддя Пукас А.Ю. Представники: Від позивача не з'явився. Від відповідача не з'явився. СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Керченська морська верф «Фрегат» звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Приватного підприємства «Керченська судноремонтна верф «Фрегат» про стягнення 24 981,49 грн., у тому числі 23 887,88 грн. заборгованості та 1 093,49 грн. 3% річних. Позовні вимоги вмотивовані невиконанням відповідачем зобов'язань за договором про надання послуг від 01.10.2010 в частині оплати наданих послуг та обґрунтовані посиланнями на статті 526, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України та 173, 191, 193, 198 Господарського кодексу України. Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.08.2013 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 27.08.2013. Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України. В судове засідання 09.10.2013 позивач не з'явився, про причини відсутності суд не повідомив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Будь-яких клопотань на адресу суду не надходило. Відповідач в судове засідання жодного разу не з'явився, відзив на позов не надав, про причини відсутності суд не повідомив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Статтею 64 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судова кореспонденція у разі ненадання сторонами іншої адреси надсилається за адресою, що зазначена в ЄДРПО. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала суду вручена їм належним чином. Оскільки явка в судове засідання, згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України – це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склались між сторонами, суд вважає можливим розглянути справу без участі представників сторін. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд ВСТАНОВИВ: 01.10.2010 між позивачем (виконавець за Договором) та відповідачем (замовник за Договором) укладено Договір про надання послуг технічного характеру № 1010/01-03 (далі за текстом - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого виконавець зобов'язався за заявкою замовника надати перелік послуг, в порядку та на умовах, визначених цим договором (а.с. 32-34). Відповідно до пункту 2.1 Договору (в редакції доповнень до Договору від 01.09.2011) виконавець надає замовнику наступні послуги та обладнання (для виконання певних робіт): стенд для перевірки теплового захисту автоматики, преси гідравлічні та пневматичні, використання інструментів приладів та пристроїв, що зберігаються в інструментальній коморі, використання технічної бібліотеки та архіву, приміщення, а також слюсарне та верстатне обладнання механічного та трубозгинаючого цехів. Також, пунктами 2.1.1-2.1.10 Договору передбачений перелік послуг, що надається виконавцем за заявою замовника. Пунктом 2.3 Договору встановлено, що у разі необхідності підприємство надає інші послуги (виконує роботи), які не зазначені в даному договорі за окремими заявками замовника з оплатою, відповідно до прейскуранту. Вартість робіт визначається сторонами за фактом їх надання за результатами кожного календарного місяця та фіксується в актах надання послуг (пункт 3.2 Договору). Акт про надання послуг підписується сторонами до 5 числа кожного місяця, наступного за календарним місяцем, в якому фактично наданим послугам (пункт 3.2 Договору). Пунктом 3.3 Договору встановлений обов'язок замовника перерахувати суму відмічену в акті про надані послуги протягом 3 календарних днів з моменту підписання акту. Пунктом 4.2.2 Договору також встановлений обов'язок замовника оплачувати послуги, на умовах та в порядку, встановленому пунктом 3 цього Договору. Строк дії Договору встановлений в пункті 6.1 – з моменту підписання до 31.12.2011. Як вбачається з матеріалів справи, позивач протягом січня 2011 року – січня 2012 року надавав відповідачу послуги, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с. 38, 41, 44, 48, 51, 55, 60, 63, 65, 69, 72, 75, 77, 81, 84). На оплату наданих позивачем послуг відповідачу виставлялись відповідні рахунки-фактури, на загальну суму 23  887,88 грн. За твердженням позивача, у порушення умов договору, відповідачем надані послуги не оплатив, що призвело до виникнення заборгованості перед позивачем в сумі  23 887,88 грн. 18.04.2013 позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій вимагав погасити заборгованість та оплатити надані позивачем послуги. Оскільки заборгованість відповідачем не сплачена, Товариство з обмеженою відповідальністю «Керченська морська верф «Фрегат» звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із даною позовною заявою. Судом встановлено, що правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з невиконанням договору про надання послуг та регулюються положеннями глави 63 Цивільного кодексу України, з урахуванням загальних положень Господарського кодексу України, що регулюють виконання господарських зобов'язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. (частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України). Як вже зазначалося, 01.10.2010 між сторонами укладено Договір про надання послуг технічного характеру № 1010/01-03, відповідно до пункту 3.2 якого, вартість робіт визначається сторонами за фактом їх надання за результатами кожного календарного місяця та фіксується в актах надання послуг. Однак, судом встановлено, що посилання на Договір № 1010/01-03 від 01.10.2010 в Актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-000012, № ОУ-0000016 від 31.01.2011, № ОУ-0000031, № ОУ-0000034 від 28.02.2011, № ОУ-0000059 від 29.02.2011, № ОУ-0000054 від 31.03.2011, № ОУ-0000094 від 27.05.2011, № ОУ-0000124 від 30.06.2011, № ОУ-0000188 від 30.08.2011,  № ОУ-0000219 від 30.09.2011, № ОУ-0000287 від 31.10.2011, № ОУ-0000339 від 30.11.2011, № ОУ-0000387 від 30.12.2011 відсутні, однак, факт отримання послуг відповідачем підтверджується підписами його представника на цих Актах. При цьому, суд має зауважити, що акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, а саме – Акт № ОУ-0000059 від 29.02.2012 та Акт № ОУ-0000006 від 31.01.2013 складені після спливу строку дії Договору, тобто після 31.12.2011.   Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Частиною 1 статті 202 цього Кодексу передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно з частинами 1, 2 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Крім того, за правилами частини 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Одночасно, вказаною правовою нормою врегульовано, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Отже, суд дійшов висновку про те, що поведінка сторін достовірно засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків, що, в свою чергу, є підставою для виникнення зобов'язальних правовідносин. Таким чином, до правовідносин з надання послуг, які здійснювались на підставі вищезазначених Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), застосуванню підлягають положення статті 530 Цивільного кодексу України, де зазначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. З матеріалів справи вбачається, що із претензією про сплату заборгованості позивач звернувся до відповідача 18.04.2013 (а.с. 85-87). Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Доказів сплати заборгованості відповідачем суду не надано. Одночасно, суд звертає увагу, що наданий позивачем в обґрунтування позовних вимог про стягнення 2  559,42 грн. вартості наданих послуг, Акт здачі прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000077 від 29.04.2011 (а.с. 60) не містить підпису уповноваженого представника відповідача, у зв'язку з чим, відповідно відсутні належні докази отримання послуг відповідачем. Інших доказів, які б свідчили про надання позивачем послуг за Актом № ОУ-0000077 від 29.04.2011 на суму 2  559,42 грн. позивачем суду не надано. Отже, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги в сумі 2  559,42 грн. Враховуючі викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з Приватного підприємства «Керченська судноремонтна верф «Фрегат» заборгованості за надані послуги в сумі 21 328,46 грн. Також, звертаючись із даним позовом до суду, позивач просив стягнути з відповідача 1  093,61 грн. 3 % річних. Дані вимоги підлягають задоволенню частково, з огляду на наступне. Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Як вбачається з розрахунку, наданого позивачем, 3% річних розраховувалися ним за період з 01.01.2012 по 10.07.2013 на суму заборгованості в розмірі 23  887,88 грн. Судом, з урахуванням відсутності підстав для стягнення з відповідача заборгованості в сумі 2  559,42 грн., самостійно проведений розрахунок 3% річних на суму заборгованості в розмірі 21  328,46 грн., розмір яких, за визначений позивачем період становить 976,43 грн. Оплату судового збору, суд відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладає на сторони  пропорційно задоволеним позовним вимогам. В судовому засіданні 09.10.2013 оголошена вступна та резолютивна частини рішення. Повне рішення складено 14.10.2013. Керуючись статтями 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд ВИРІШИВ: 1.          Позов задовольнити частково. 2.          Стягнути з Приватного підприємства «Керченська судноремонтна верф «Фрегат» (вул. 2-Пятирічки, 11, м. Керч, АР Крим, 98300, р 26004301394424 в філії «Відділення ПАТ «Промінвестбанк» у м. Керч, МФО 324548, ЄДРПОУ 36951742) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Керченська морська верф «Фрегат» (вул. Кірова, 54а, м. Керч, АР Крим, р 26008310108601, філія АБ «Південний» у м. Ялта, МФО 384522, ЄДРПОУ 36698832) 21 328,46 грн. заборгованості, 976,43 грн. 3% річних та 1  536,15 грн. судового збору. 3.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили. 4.          В інший частині позову відмовити. Суддя                                                                      А.Ю. Пукас