Рішення

від 08.10.2013 по справі 901/2621/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.10.2013Справа №901/2621/13

За позовом комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне об'єднання Центрального району м. Сімферополя" (вул. Кримських партизан, 13, місто Сімферополь, АР Крим, 95013)

до відповідача - комунального підприємства "Молодіжне-плюс" (вул. Шкільна, 3, смт. Молодіжне, Сімферопольський район, АР Крим)

про стягнення 15205,27 грн.

Суддя І.І.Дворний.

Представники від сторін:

від позивача - Нестерова С.А, довіреність №1 від 02.01.2013, представник;

від відповідача - Александров В.О. довіреність №б/н від 28.08.2013, представник.

Суть спору: 06 серпня 2013 року комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційне об'єднання Центрального району м. Сімферополя" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою про стягнення з комунального підприємства "Молодіжне-плюс" 14803,74 - основного боргу, 401,53 грн. - пені. Судові витрати позивач просив покласти на відповідача.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статті 15 Закону України «Про відходи», статей 173, 179, 193, 230 Господарського кодексу України, статей 216, 525, 526, 549, 610, 611, 629 Цивільного кодексу України, положеннях Господарського процесуального кодексу України та мотивовані невиконанням відповідачем належним чином своїх обов'язків за договором №28 про надання послуг з вивозу сміття та відходів (4-ого та 5-ого класів) від 01 лютого 2013 року, укладеного між сторонами, в частині повної та своєчасної оплати вартості наданих послуг.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 08 серпня 2013 року позовна заява прийнята до розгляду і порушено провадження у справі.

Через неявку представника відповідача у судове засідання суд в порядку приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладав, про що 19 серпня 2013 року виніс відповідну ухвалу.

24 вересня 2013 року позивач відповідно до положень статті 22 Господарського процесуального кодексу України надав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог з урахуванням якої просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 9229,64 грн., пеню у розмірі 395,44 грн. та понесені судові витрати. Суд вважає за можливе прийняти заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог і в подальшому розглядати справу з урахуванням цієї заяви.

Відповідач, не погоджуючись с заявленими позовними вимогами, 24 вересня 2013 року надав суду відзив на позовну заяву у якому вказав, що позивач згідно акту виконаних робіт (надання послуг) надав йому, як замовнику, авто послугу - ГАЗ 3307 КО - 413, та виставив рахунок-фактуру на суму 4229,64 грн., що не відповідає предмет у договору. Крім того, рахунок-фактура №1124 від 29 березня 2013 року на суму 4229,64 грн. (з урахуванням ПДВ) не підлягає оплаті, оскільки вказаний акт підписаний тільки однією стороною - виконавцем. Заперечень щодо акту №10356 від 28 лютого 2013 року відповідач не має та зазначає, що акт був підписаний двома сторонами, отже дана сума є узгодженою і підлягає оплаті на підставі виставленого рахунку на адресу на суму 10574,10 грн. (з ПДВ).

24 вересня 2013 року по справі оголошувалась перерва.

У судове засідання, що відбулось 19 серпня 2013 року, з'явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні та додатково надав суду письмові пояснення у яких повідомив суд, що підтвердженням факту надання відповідачу послуг на суму 4229,64 грн. підтверджується, серед іншого, податковою декларацією на ПДВ, реєстрами виданих та отриманих податкових накладних, податковою накладною на суму 4229,64 грн., супровідним листом яки підтверджує відправку поштою з повідомленням акту виконаних робіт №10430 від 29 березня 2013 року, листом №2309-1 від 23 вересня 2013 року, дорожніми листами вантажного автомобіля форми №2 на 6 аркушах, а також договором №28 надання послуг з вивезення сміття і відходів (4-го і 5-ого класу).

Відповідач, у свою чергу, заперечував факт надання позивачем послуг на суму 4229,64 грн. та зазначив, що в момент складання спірного акту керівником комунального підприємства "Молодіжне-плюс" був Івченко І.Л., а на підставі розпорядження виконавчого комітету Молодіжненської сільської ради №33/1 від 10 червня 2013 року керівником комунального підприємства "Молодіжне-плюс" призначений Незбудий М.О. У зв'язку з тим, що в бухгалтерському обліку підприємства не відображена операція по акту №10430 від 29 березня 2013 року підстави для підписання даного акту новим керівником та підстави для оплати спірного акту відсутні.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається. При цьому суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, надані у судових засіданнях, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ :

01 лютого 2013 року комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне об'єднання Центрального району м. Сімферополя" (за договором виконавець) та комунальне підприємство "Молодіжне-плюс" уклали договір оплатного надання послуг з вивозу сміття та відходів (4-ого та 5-ого класів), відповідно до пункту 1.2 якого, замовник передає, а виконавець приймає на себе зобов'язання з виконання робіт (послуг) з вивезення сміття і відходів за адресою: Сімферопольський район АР Крим та місто Сімферополь.

У розділі 2 договору сторони узгодили вартість робіт, зокрема, тариф складає 11,75 грн. за кв.м., а загальна сума оплати за один день становить 704,94 грн. (в т.ч. ПДВ).

Згідно пункту 3.1 договору розрахунок обсягу вивезення відходів проводиться за фактичним накопиченням і становить 60 куб.м. на день.

Оплата замовником за виконану виконавцем роботу проводиться за чинним тарифом, згідно з виставленими рахунками та акту виконаних робіт на протязі 10 банківських днів з моменту отримання рахунку. Форма оплати будь-яка (пункт 3.2 договору).

У разі порушення терміну оплати рахунку виконавець, відповідно до пункту 3.3 договору, має право виставити замовнику претензійну вимогу, а замовник зобов'язаний виплатити неустойку у розмірі від суми платежу за кожний день прострочення.

Зобов'язання сторін закріплені розділом 4 договору. Так, замовник зобов'язався здійснювати оплату згідно умов даного договору, а виконавець зобов'язався згідно з графіком або заявці замовника забезпечувати якісне виконання доручених робіт (послуг) відповідно до діючих норм і умов цього договору, а також здійснювати вивезення завантажених контейнерів згідно графіку або за заявкою замовника, яка приймається по робочим дням з 9.00 до 15.00 години. Заявка передається за один день до забору та вивезення відходів.

При цьому, сторони дійшли згоди, що всі порушення сторонами зобов'язань, пов'язаних з вивезенням відходів по даному договору, фіксуються двостороннім актом, складеним повноважними представниками замовника та виконавця (пункт 4.2.1 договору).

Відповідно до пункту 6.1 договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 30 квітня 2013 року.

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов договору сторонами складено акти здачі-приймання робіт (наданих послуг) №10356 від 28 лютого 2013 року на суму 10574,10 грн. з ПДВ. та акт №10430 від 29 березня 2013 року на суму 4229,64 грн. з ПДВ.

На підставі вказаних актів позивач 28 лютого 2013 року виставив відповідачу рахунок-фактуру №1092 на суму 10574,10 грн. з ПДВ та рахунок-фактуру №1124 від 29 березня 2013 року на суму 4229,64 грн.

Виконання позивачем робіт зафіксованих у акті здачі-приймання робіт (наданих послуг) №10356 від 28 лютого 2013 року відповідачем не заперечується, про що свідчать печатка, підпис представника комунального підприємства "Молодіжне-плюс" на акті та письмові і усні пояснення сторін.

У свою чергу, акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) №10430 від 29 березня 2013 року на суму 4229,64 грн. з ПДВ відповідачем не підписаний, втім під час судового розгляду судом встановлено надання позивачем послуг відповідачу у повному обсязі згідно умов договору.

Так, документами первинного податкового обліку, а саме податковими накладними №13 від 29 березня 2013 року та №22 від 28 лютого 2012 року, реєстрами виданих та отриманих податкових накладних, підтверджується факт приймання відповідачем послуг та факт того, що позивачем сплачений податок, виходячи з вартості наданих послуг за актами виконаних робіт.

Також, матеріали справи містять копії дорожніх листів за №615000 від 02 березня 2013 року, за №598805 від 04 березня 2013 року, №598816 від 06 березня 2013 року, №598827 від 09 березня 2013 року, №598830 від 11 березня 2013 року та №598841 від 13 березня 2013 року, які підтверджують, що автомобілем ГАЗ-3307 КО 413 держ. номер 80-72 АВ, що належить позивачу, водієм Журавльовим В.В. був здійснений вивіз сміття від комунального підприємства "Молодіжне-плюс", згідно талонів на утилізацію та розміщення ТПВ, виданих відповідачем (а.с. 45-50).

З огляду на викладене, посилання відповідача на відсутність у бухгалтерії відображення операції по акту №10430 від 29 березня 2013 року та зміну керівництва комунального підприємства "Молодіжне-плюс" є неспроможними та спростовуються наведеними матеріалами справи.

Як стверджує позивач, обов'язки за вищезазначеним договором ним виконувались належним чином у встановлені строки.

Серед іншого, судом встановлено, що двосторонні акти про порушення зобов'язань, пов'язаних з вивозом відходів по даному договору та акти, що фіксують невиконання позивачем своїх обов'язків по договору сторонами, як передбачено пунктом 4.1.2 договору, не складались, докази зворотного представлені не були та в матеріалах справи відсутні. Відповідач факт надання позивачем послуг за спірним актом не спростував.

У зв'язку з тим, що оплата відповідачем за надані послуги своєчасно та в повному обсязі здійснена не була, позивач, користуючись своїм правом, передбаченим чинним законодавством та умовами договору, нарахував на суму заборгованості пеню, несплата якої разом із сумою заборгованості у добровільному порядку і послугувала підставою для звернення позивача до суду з вимогою про примусове стягнення грошових коштів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Згідно статті 2 Господарського кодексу України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Оскільки спірні правовідносини виниклі у зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором про надання послуг, вони регулюються положеннями глав 48, 63 Цивільного кодексу України з урахуванням загальних положень Господарського кодексу України, що регулюють виконання господарських зобов'язань.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Умови договору позивачем виконані у повному обсязі, заперечення з боку відповідача щодо якості наданих позивачем послуг та докази невиконання робіт (акти, пункт 4.1.2 договору) відсутні, докази зворотного на момент розгляду спору відповідачем представлені не були.

Станом на 01 червня 2013 року заборгованість відповідача перед позивачем за спожиті послуги складає 14803,74 грн.

Втім, позивач відповідно до заяви від 24 вересня 2013 року зменшив розмір позовних вимог та повідомив суд, що несплаченими відповідачем залишились 9229,64 грн. основного боргу.

Відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості в розмірі 9229,64 грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду. Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем умов договору №28 від 02 лютого 2013 року про оплатне надання послуг з вивозу сміття та відходів в частині повної та своєчасної оплати за спожиті послуги. За таких обставин, вказана сума боргу є підтвердженою та підлягає стягненню з відповідача в примусовому порядку.

Крім основної суми заборгованості, позивач, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача 395,44 грн. пені.

Так, частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності,невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 1 та частин 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Отже, вказана норма права передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Матеріалами справи підтвердилось неналежне виконання зобов'язань відповідачем в частині повної та своєчасної оплати за отримані послуги, з огляду на що, заборгованість відповідача склала 9229,64 грн., що є підставою для нарахування відповідачу пені.

Судом перевірений наданий позивачем розрахунок пені та встановлено його правомірність, у зв'язку з чим, вимоги позивача про стягнення 395,44 грн. пені також підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та норми чинного законодавства, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Господарські витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору у сумі 1720,50 грн. (мінімальна ставка судового збору, що підлягає сплати за цим позовом) суд покладає на відповідача згідно з положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 08 жовтня 2013 року оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Повне рішення складено 14 жовтня 2013 року.

Керуючись ч. 3 ст. 50, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з комунального підприємства "Молодіжне-плюс" (вул. Шкільна, 3, смт. Молодіжне, Сімферопольський район, АР Крим, код 37466530) на користь комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне об'єднання Центрального району м. Сімферополя" (вул. Кримських партизан, 13, місто Сімферополь, АР Крим, 95013, код 05480536) 9229,64 грн. заборгованості, 395,44 грн. пені та 1720,50 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя І.І. Дворний