Рішення

від 10.10.2013 по справі 901/2675/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.10.2013Справа №901/2675/13

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Тульчинм'ясо" (вул. Желюка, 22, м. Тульчин, Вінницька обл., 23600)

до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Лакта" (вул. Западна, 2, м. Сімферополь, АР Крим, 95014)

про стягнення 54 903,30 грн.

Суддя І.І.Дворний.

Представники від сторін:

від позивача - Коротій О.П, довіреність №328 від 22.08.2013, представник;

від відповідача - не з'явився;

Суть спору: 22 липня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Тульчинм'ясо" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Лакта" на свою користь 54 903,30 грн. Судові витрати позивач просив покласти на відповідача.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 174, 229, 256 Господарського кодексу України, статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, положеннях Господарського процесуального кодексу України та мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків за договором поставки №780 від 07 грудня 2012 року, укладеного між сторонами, в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманого товару, що призвело до утворення заборгованості в розмірі 54903,30 грн., несплата якої у добровільному порядку послугувала підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості у примусовому порядку.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 серпня 2013 року позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 27 серпня 2013 року суд в порядку приписів статті 69 Господарського процесуального кодексу України продовжив строк розгляду спору на п'ятнадцять днів та через неявку представника відповідача у судове засідання згідно статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відклав.

У судове засідання, що відбулось 10 жовтня 2013 року, з'явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні та надав суду клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи, зокрема, акту звірки, довідки, опису цінного листа та поштового повідомлення про отримання відповідачем поштової кореспонденції. Вказане клопотання прийнято судом до розгляду.

Представник відповідача позовні вимоги не спростував, правом надати відзив на позов не скористався, у судове засідання за викликом повторно не з'явився, витребувані ухвалам суду від 14 серпня 2013 року та 27 серпня 2013 року документи не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи проінформований належним чином - рекомендованою кореспонденцією.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії АВ №015301 від 25 липня 2013 року місцезнаходженням товариства з обмеженою відповідальністю "Лакта" є адреса: вул. Западна, 2, м. Сімферополь, АР Крим, 95014. Відповідні процесуальні документи надіслані згідно з поштовими реквізитами учасників процесу. Відповідно до положень інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/675 від 14.08.07 р. в разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи вищевикладене, сторони належним чином були сповіщенні судом про дату, час і місце судового засідання.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, надані у судових засіданнях, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

07 грудня 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Тульчинм'ясо" (за договором постачальник) та товариства з обмеженою відповідальністю "Лакта" (за договором покупець) уклали договір поставки №780, предметом якого є м'ясо-продукція в асортименті (пункт 1.1. договору).

Досліджуючи умови укладеного між сторонами договору, судом встановлено, що постачальник відповідно до пункту 1.2. договору зобов'язався надати м'ясо-продукцію в асортименті, по цілі, в кількості і в терміни згідно додатків, які являються невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язався прийняти і сплатити за продукцію.

Сторони узгодили, що товар передається покупцю окремими партіями за домовленістю, а договір складений для забезпечення і проведення багаторазових операцій поставок товару (п. 1.3. - 1.4. договору).

Загальна кількість товару, що постачається, вимірюється в кілограмах та визначається згідно з сумарною кількістю вказаною у відповідних товарних (товарно-транспортних) накладних постачальника, які з моменту їх підписання сторонами є невід'ємною частиною даного договору (пункт 2.2.).

Відповідно до пункту 4.7 договору, з моменту фактичної передачі товару покупцю, останній несе всі ризики випадкової втрати, псування чи ушкодження, а також вісі інші можливі витрати, пов'язані з транспортуванням, завантаженням, перевантаженням, розвантаженням товару, тощо

У випадку розбіжності даних по кількості і якості товару, постачальник та покупець згідно пункту 4.8. договору домовились оформлювати відповідні акти.

Право власності на продукцію, як закріплено у пункті 5.4 договору, переходить від постачальника до покупця в момент здачі-приймання товару, що підтверджується відповідними накладними.

Так, підписання покупцем товарної (товарно-транспортної) накладної свідчить про те, що покупець згоден з ціною на товар, вказаною в товарній (товарно-транспортній) накладній (момент досягнення згоди щодо ціни), перевірив якість, кількість, асортимент, тару поставленої партії товару та погоджується на прийняття всього товару як належно поставленого згідно цього Договору з дотриманням строків його постачання.

У пункті 5.5 договору сторони домовились, що покупець підписує товарну (товарно-транспортну) накладну лише за умови відсутності у нього претензій щодо ціни, якості, кількості, асортименту, упаковки товару, тому претензії щодо вказаних умов договору після підписання покупцем товарної (товарно-транспортної) накладної (крім випадків в удаления прихованих недоліків продукції) є безпідставними та розглядатись не будуть.

Ціна та порядок розрахунків закріплені сторонами у розділі 3 договору, зокрема, загальна сума даного договору складається з окремих сум здійснених поставок товару, що вказані в товарно-транспортних накладних, в період дії цього договору. Ціна по кожному найменуванню і на кожну партію товару визначається на підставі товарно-транспортних накладних постачальника, що являються невід'ємною частиною договору.

Сторони домовились, що оплата кожної партії товару здійснюється за попередньою оплатою. У разі надання покупцю відстрочки платежу, він зобов'язаний перерахувати на розрахунковий рахунок постачальника або внести готівкою до каси постачальника вартість поставленої йому партії товару протягом 14 календарних днів з моменту поставки, при цьому, моментом поставки вважається підписання покупцем відповідних документів про прийняття товару. Днем оплати за поставлений товар вважається день зарахування коштів на рахунок постачальника або день внесення коштів готівкою до каси постачальника.

Сторони взаємо погодились застосовувати по даному договору черговість погашення вимог за грошовими зобов'язаннями у відповідності до статті 534 Цивільного кодексу України.

Відповідно до розділу 4 договору, відпуск продукції проводиться постачальником по реквізитах, вказаних покупцем. Поставка продукції здійснюється на умовах: транспортом постачальника. При цьому, датою постачання вважається дата виписки товарної (товарно-транспортної) накладної.

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов укладеного договору позивачем поставлений відповідачу товар, про що свідчать копії наявних в матеріалах справи товарно-транспортних накладних за №ТМ-00039881 від 03 березня 2013 року на суму 17328,00 грн.; №ТМ-0011068 від 10 березня 1013 року на суму 18221,04 грн., №ТМ-0012237 від 17 березня 2013 року на суму 4293,49 грн., №ТМ-0013407 від 24 березня 2013 року на суму 5997,48грн. та №ТМ -0014618 від 31 березня 2013 року на суму 9984,38 грн.

Вказані накладні підписані сторонами без зауважень і заперечень та скріплені печатками.

Покупець зобов'язався виконати грошове зобов'язання своєчасно та в повному обсязі, втім, вартість отриманого товару у повному обсязі не оплачена.

Так, отримавши товар по товарно-транспортній накладній по №ТМ-00039881 від 03 березня 2013 року на суму 17328,00 грн. здійснено оплату лише 12 квітня 2013 року всього на суму 921,09 грн.

Позивач наполягає на тому, що станом на час звернення з позовом до суду, заборгованість відповідача перед ним за поставлений товар складає 54903,30 грн.

За домовленістю постачальника та покупця, звірка по грошовій заборгованості між сторонами здійснюється в бухгалтерії постачальника з обов'язковим складанням відповідного акту звірки. У випадку направлення постачальником на адресу покупця пропозиції стосовно здійснення звірки взаєморозрахунків з прикладенням двох екземплярів проекту відповідного акту звірки покупець протягом 5 днів проводить звірку, підписує обидва екземпляри акту звірки (при наявності заперечень підписує з такими запереченнями) і надсилає один підписаний екземпляр постачальнику. Сторони цим встановили, що якщо покупець не направить постачальнику підписаний акт звірки протягом 10 календарних днів з моменту отримання відповідної пропозиції постачальника, вважається, що покупець згодний з даними бухгалтерії постачальника і складений останнім акт звірки є погодженим, а покупець визнає, що погоджений сторонами акт звірки є достатнім доказом (в т.ч. в судових інстанціях) наявності заборгованості покупця перед постачальником.

Так, згідно відомостей з акту звірки станом на 01 травня 2013 року, укладеному між сторонами, відповідач підтвердив заборгованість перед позивачем на суму 54903,30 грн. Акт підписаний сторонами без зауважень і заперечень та скріплений печатками.

Несплата відповідачем вказаних коштів у добровільному порядку і послугувала підставою для звернення позивача до суду з вимогою про примусове стягнення заборгованості.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Згідно статті 2 Господарського кодексу України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Так, в порушення вимог зазначених норм Цивільного та Господарського кодексів України, домовленостей між сторонами, відповідач не розрахувався за поставлений товар, заборгувавши позивачу 54903,30 грн., що підтверджується вищенаведеними доказами, наявними у матеріалах справи. Докази погашення вказаної заборгованості відповідачем на момент розгляду справи надані не були та в матеріалах справи відсутні, у той час як відповідно до приписів статей 33,34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем умов поставки №780 від 07 грудня 2012 року в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманого товару,. За таких обставин, сума боргу у розмірі 54903,30 грн. є підтвердженою та підлягає стягненню з відповідача в примусовому порядку.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та норми чинного законодавства, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Господарські витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору у сумі 1720,50 грн. (мінімальна ставка судового збору, що підлягає сплати за цим позовом) суд покладає на відповідача згідно з положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 10 жовтня 2013 року оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Повне рішення складено 14 жовтня 2013 року.

Керуючись ч. 3 ст. 50, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Лакта" (вул. Западна, 2, м. Сімферополь, АР Крим, 95014, код 32843343) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Тульчинм'ясо" (вул. Желюка, 22, м. Тульчин, Вінницька обл., 23600, код 33125301) 54903,30 грн. заборгованості та 1720,50 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя І.І. Дворний