Рішення

від 01.10.2013 по справі 910/10511/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10511/13 01.10.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мобіле-Модус" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Владиоль" про стягнення 46 246,70 грн. Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Бочаров В.В. (дов. № 19 від 23.07.2013 року) від відповідача не з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 01 жовтня 2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мобіле-Модус" (надалі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Владиоль" (надалі по тесту - відповідач) про стягнення заборгованості за Договором поставки нафтопродуктів № 34 від 27.07.2012 року в розмірі стягнення 44 088,88 грн., в тому числі 38 822,50 грн. основного боргу, 4 236,27 грн. пені, 847, 25 грн. 3 % річних, 182, 86 збитків від інфляції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2013 року порушено провадження у справі № 910/10511/13, розгляд справи призначено на 02.07.2013 року.

02.07.2013 представник позивача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надав документи по справі.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 02.07.2013 року справу № 910/10511/13 передано для розгляду судді Босому В.П., у зв'язку з перебуванням судді Стасюка С.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2013 року суддя Босий В.П. прийняв справу № 910/10511/13 до свого провадження, розгляд справи призначено на 23.07.2013 року

02.07.2013 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

У судовому засіданні 23.07.2013 року, у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 16.08.2013 року, про що сторони були повідомлені під розписку.

Представник відповідача в судове засідання 16.08.2013 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 06.06.2013 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2013 року розгляд справи було відкладено на 17.09.2013 року, у зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

Представник відповідача в судове засідання 17.09.2013 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 16.08.2013 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином.

У судовому засіданні 17.09.2013 року представник позивача подав клопотання про продовження строків розгляду спору та заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача 38 822,50 грн. основного боргу, 6 003,25 грн. пені, 1 199,27 грн. 3 % річних, 221,68 грн. збитків від інфляції.

У відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно з пунктом 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 Господарським процесуальним кодексом, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи- об'єднання позовних вимог, чи- зміну предмета або підстав позову.

Подана позивачем заява про уточнення позовних вимог розцінюється судом як заява про збільшення позовних вимог та приймається до розгляду, позовні вимоги розглядаються з урахуванням заяви поданої у судовому засіданні 17.09.2013 року.

Розглянувши подане позивачем 17.09.2013 року клопотання про продовження строків розгляду спору, суд пришов до висновку про його задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2013 року строк розгляду спору продовжено на п'ятнадцять днів, розгляд справи відкладено на 01.10.2013 року.

У судовому засіданні 01.10.2013 року представник позивача надав усні пояснення по справі, в яких підтримав позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 01.10.2013 року повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відмітками на звороті ухвал суду та поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення з відмітками про вручення.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 03124, м. Київ, вул. Заболотного, буд. 150-а, оф. 38, на яку було відправлено ухвали суду вказана в позові.

У відповідності з положеннями пункту 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

В С Т А Н О В И В:

27.07.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мобіле-Модус" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Владиоль" (покупець) було укладено договір № 34 поставки нафтопродуктів (надалі по тексту - Договір).

Відповідно до пункту1.1. Договору продавець постачає, а покупець купує дизельне паливо (надалі - товар) відповідної якості, в асортименті, кількості і за цінами, зазначеними у накладній та/або акті прийому-передачі, що є невід'ємними частинами даного Договору. Відпуск товару здійснюється клієнтам покупця по відпускним бланкам (відомість на відпуск нафтопродуктів) встановленого продавцем зразка з особистим підписом водія, який є документом обов'язкової звітності та невід'ємною частиною цього Договору, та які надають право покупцю на отримання товару на АЗС продавця. Одиниця виміру товару - літр.

Право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту підписання накладної або акту прийому - передачі. Ризик випадкової загибелі товару переходить до покупця з моменту одержання товару на АЗС по відомостях (пункт 1.2. Договору).

Згідно з пунктом 2.1. Договору ціни на товар встановлюються в національній валюті України за літр, включаючи ПДВ, і визначаються виходячи з поточної ціни продавця на момент оформлення накладної.

Сума Договору складається із сум, що вказані у видаткових накладних, актах прийому передачі, тощо, оформлених належним чином сторонами на протязі дії Договору (пункт 2.3. Договору).

Пунктом 3.1. Договору сторони погодили, що покупець зобов'язується здійснити попередню оплату вартості товару, визначеної в рахунку - фактурі, на поточний рахунок продавця протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту отримання рахунку - фактури.

Даний Договір набирає сили з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2012 року. Договір вважається продовженим на кожний наступний рік на тих самих умовах, якщо за місяць до закінчення строку його дії на від однієї зі сторін не поступило письмового повідомлення про бажання розірвати Договір. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від виконання своїх зобов'язань, якщо вони не були належно і своєчасно виконані до закінчення строку дії Договору (пункт 8.1.Договору).

На виконання умов Договору позивач, в період з липня 2012 року по вересень 2012 року, здійснював поставки товару на користь відповідача, а відповідач здійснював оплату поставленого товару на підставі рахунків-фактур.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не у повному обсязі здійснено оплату за поставлений товар згідно видаткової накладної № РН-001151 від 18.09.2012 року на суму 39 600,00 грн. (рахунок - фактура № СФ-0000401від 14.09.2012 року) та видаткової накладної № РН-001161 від 21.09.2012 року на суму 2 722,50 грн. (рахунок - фактура № СФ-0000414від 21.09.2012 року).

З метою досудового врегулювання спору, позивач звернувся до відповідача з претензією за вих. № 1 від 06.02.2013 року про сплату заборгованості за Договором.

За твердженням позивача, станом на момент розгляду даної справи, відповідач не надав відповіді на вищевказану претензію та не дійсним оплату за отриманий товар згідно Договору у повному обсязі.

Зважаючи на вищенаведене, позивач, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача 38 822,50 грн. основного боргу, 6 003,25 грн. пені, 1 199,27 грн. 3 % річних, 221,68 грн. збитків від інфляції.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що між сторонами було укладено договір № 34 поставки нафтопродуктів від 27.07.2012 року, відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити купує дизельне паливо відповідної якості, в асортименті, кількості і за цінами, зазначеними у накладній та/або акті прийому-передачі, що є невід'ємними частинами Договору.

Згідно з частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання щодо поставки нафтопродуктів виконав належним чином, зауважень щодо поставки нафтопродуктів від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений Договором строк оплату за отримані нафтопродукти здійснив не в повному обсязі.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача до Товариства з обмеженою відповідальністю "Владиоль" в частині стягнення 38 822,50 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, а відповідач в установленому законодавством порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мобіле-Модус" про стягнення з 38 822,50 грн. основного боргу за договором № 34 поставки нафтопродуктів від 27.07.2012 року, визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 6 003,25 грн. пені, 1 199,27 грн. 3 % річних, 221,68 грн. збитків від інфляції.

Відповідно до пункту 5.2. Договору за порушення зобов'язань, визначених пунктами 3.1. та 4.3. Договору продавець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми недоплати за товар за кожен день прострочки.

Пунктом 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з пунктом 1 статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 5.4. Договору сторони погодили, що пеня нараховується та стягується з винної сторони за весь строк прострочки оплати його недопоставки. Сплата стороною неустойки(пені, штрафу) не звільняє цю сторону від обов'язку належно виконати умови Договору в повному обсязі.

Враховуючи приписи пункту 5.4. Договору, суд вважає правомірним нарахування позивачем пені за строк, що перевищує шість місяців від дня, коли спірні зобов'язання мали бути виконані.

Здійснивши перерахунок пені нарахованої в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає пеня на загальну суму 5 842,21 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім 3% річних від простроченої суми, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Мобіле-Модус" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Владиоль" 3% річних на загальну суму 1 199,27 грн.

За перерахунком суду, з урахуванням наданого позивачем розрахунку, розміри інфляційних втрат, що підлягають стягненню з відповідача за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті 38 822,50 грн., становлять - 7,00 грн.

При цьому, суд відзначає, що різниця в сумі інфляційних втрат між заявленою позивачем та встановленою судом виникла також у зв'язку із незастосуванням позивачем при розрахунку від'ємних індексів інфляції (за листопад 2012 року, лютий, липень та травень 2013 року), що суперечить положенням частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, які не передбачають можливості вибіркового обрання особою індексів інфляції за окремі періоди в межах заявленого періоду за який нараховуються інфляційні, а тому мають враховуватися всі індекси інфляції (в тому числі з від'ємним значенням). Наведене додатково підтверджується листом Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97, а аналогічні висновки містяться в постановах Вищого господарського суду України від 27.01.2011 року у справі № 37/345 та від 28.02.2011 року та у справі №37/340.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи до уваги фактичні обставини справи та приписи вищезазначених норм чинного законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мобіле-Модус", підлягають частковому задоволенню, а саме, до стягнення з відповідача підлягає сума основного боргу у розмірі 38 822,50 грн., 3% річних у розмірі 1 199,27 грн., інфляційні нарахування у розмірі 7,00 грн. та пеня у розмірі 5 842,21 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог.

Керуючись статтями 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Владиоль" ( 03124, м. Київ, вул. Миколи Василенка, буд. 7-А, код ЄДРПОУ 36509824) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мобіле-Модус" (08024, Київська обл., Макарівський район, с. Небелиця, вул. Леніна, буд. 98. код ЄДРПОУ 25406737) 38 822 (тридцять вісім тисяч вісімсот двадцять дві) грн. 50 коп. основної заборгованості, 5 842 (п'ять тисяч вісімсот сорок дві) грн. 21 коп. пені, 1 199 (одну тисячу сто дев'яносто дев'ять) грн.. 27 коп. три проценти річних, 7 (сім) грн. 00 коп. інфляційних нарахувань, 1 706 (одну тисячу сімсот шість) грн. 52 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.10.2013 року

Суддя С.В. Стасюк