Рішення

від 30.09.2013 по справі 123/6524/13-ц

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. СІМФЕРОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 123/6524/13-ц Номер провадження 2/123/2560/2013

30.09.2013 року м. Сімферополь

Київський районний суд м. Сімферополя АР Крим у складі:

головуючого судді - Гуріної О.В.,

при секретарі - Пушкіної М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Моноліт» про стягнення грошових коштів,

встановив:

14.06.2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Моноліт» про стягнення грошових коштів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 01.06.2009 року між позивачем та ТОВ «Група компаній «Моноліт» був укладений договір №167, відповідно до якого учасники договору зобов'язались спільно діяти на підставі об'єднання своїх вкладів для досягнення спільної мети: будівництво багатоквартирного жилого будинку за адресою: АДРЕСА_3, НОМЕР_1 -НОМЕР_2 і вводу його в експлуатацію. Ним були виконані зобов'язання за договором, але відповідач свої зобов'язання в повному обсязі не виконав і ухиляється повернути йому заборгованість за договором. Згідно з п.3.6.1 договору він мав отримати трьохкімнатну квартиру площею 93,21 кв.м., проте фактично йому передана квартира площею 91,3 кв.м. Порядок розрахунку та повернення компенсації передбачений п.10.12 договору. Враховуючи, що відповідач відмовився від повернення компенсації різниці площі, позивач просить стягнути з ТОВ «Група компаній «Моноліт» на його користь грошові кошти в сумі 9053,40 грн., а також судовий збір.

У судовому засіданні позивач підтримав заявлені вимоги, пояснив, що відповідно до умов договору відповідач взяв на себе зобов'язання по оформленню права власності на квартиру, але, правовстановлюючі документи на його квартиру були втрачені. При зверненні до ТОВ «Група компаній «Моноліт» йому було роз'яснено, що він може самостійно отримати такі документи. З питання оформлення документів на квартиру він звернувся до КРП «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації». Після проведення інвентаризації виявлено, що фактична площа квартири не відповідає її проектній площі, передбаченої п.3.6.1 договору, а саме менше на 1,91 кв.м. У зв'язку з чим керівництво КРП «СМ БРТІ» звернулось у виконавчий комітет Сімферопольської міської ради з проханням внести зміни у рішення виконавчого комітету міської ради від 29.06.2011 року №1496 «Про оформлення права приватної власності на квартиру НОМЕР_4 по АДРЕСА_3 НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_1». Рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 12.10.2012 року №2826 у вищевказане рішення виконавчого комітету міської ради внесені зміни в частині площі квартири: зазначено загальну площу квартири в розмірі 91,3 кв.м. Технічний паспорт на квартиру та свідоцтво про право власності він отримав лише в жовтні 2012 року, після чого звернувся до відповідача з вимогою повернути грошові кошти за різницю у площі квартири, однак останній у виплаті грошової суми відмовив.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на те, що квартира була передана ОСОБА_1 згідно з Актом про виконання договору від 20.08.2010 року, при цьому на момент передачі квартири позивач не висловлював будь-яких зауважень щодо розміру приміщень. На підставі рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради №1496 від 29.06.2011 року на ім'я позивача видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 06.07.2011 року, де вказана загальна площа квартири в розмірі 93,7 кв.м. Вважала, що зменшення площі квартири, можливо, відбулось внаслідок проведених позивачем ремонтних робіт, але ТОВ «ГК «Моноліт» не несе відповідальності за самостійні дії позивача, пов'язані з реалізацією його прав на користування та розпорядження належним йому майном. Причини, з яких площа квартири зменшилась, відповідачу не відомі. Крім того, зазначила, що позивач мав право пред'явити претензію щодо невідповідності площі квартири протягом одного місяця з моменту її передачі.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 01.06.2009 року між ТОВ «Група компаній «Моноліт» та ОСОБА_1 був укладений договір, за яким учасники договору зобов'язались діяти без створення юридичної особи на підставі об'єднання своїх грошових вкладів для досягнення спільної мети: будівництво багатоквартирного жилого будинку за адресою: АДРЕСА_3 НОМЕР_1 -НОМЕР_2 і введення його в експлуатацію. 20.08.2010 року сторони підписали Акт про виконання договору, з якого слідує, що позивач ОСОБА_1 підтвердив належне виконання відповідачем умов договору в частині будівництва його «частки» на умовах і в порядку, визначених в договорі, та прийняв приміщення у виді трьохкімнатної квартири НОМЕР_4 в будинку НОМЕР_1 -НОМЕР_2 по АДРЕСА_3 ( а.с.3-7). 29.06.2011 року виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради прийнято рішення №1496 про оформлення права приватної власності на трьохкімнатну квартиру НОМЕР_4 , загальною площею 93,7 кв.м., жилою площею 43,3 кв.м., по АДРЕСА_3 НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_1 06.07.2011 року в КРП «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на квартиру НОМЕР_4 по АДРЕСА_3 НОМЕР_3 в м.Сімферополі. Рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 12.10.2012 року №2826 внесені зміни в рішення виконавчого комітету міської ради від 29.06.2011 року №1496 «Про оформлення права приватної власності на квартиру НОМЕР_4 по АДРЕСА_3 19 б на ім'я ОСОБА_1» по тексту абзац 6, в резолютивній частині рішення пункт 1 вказано загальну площу квартири 91,3 кв.м., жилу - 42,8 кв.м. ( а.с.20). 23.10.2012 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно у виді квартири НОМЕР_4 в будинку НОМЕР_3 по АДРЕСА_3 площею 91,3 кв.м. ( а.с.19).

Відповідно до ч.1 ст.1130, ст.1131 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини виникли на підставі договору про спільну діяльність, відповідно до якого сторони домовились спільними діями за рахунок внесення своїх грошових вкладів збудувати багатоквартирний жилий будинок та ввести його в експлуатацію.

Згідно з п.3.6.1 Договору по закінченню будівництва ОСОБА_1 ( Сторона-2) мала бути виділена в натурі його частка у спільній частковій власності у виді трьохкімнатної квартири НОМЕР_4 загальною площею 93,21 кв.м.

Пункт 10.11 Договору передбачає, що оформлення документів про право власності на частку «Сторони-2» проводиться після повного внесення грошових коштів і введення в експлуатацію в передбаченому діючим законодавством порядку. Строки оформлення документів відповідають особливостям діючого законодавства.

Відповідно до п.10.12 Договору, у разі, якщо виділення і передання «Стороні-2» за Актом про виконання договору «Стороною-1» «Частка Сторони-2» після обмірів БТІ буде за площею більше, ніж зазначено в п.3.6.1 Договору, « Сторона-2» зобов'язується протягом 1 місяця з дня отримання відповідної заяви «Сторони-1» виплатити їй грошову компенсацію за різницю в площі між фактичною і договірною виходячи з наступного розрахунку: різниця в площі м.кв. х 4740,0 грн. = розмір компенсації. У випадку, якщо виділена та передана «Стороні-2» за Актом про виконання договору «Стороною-1» «Частка Сторони-2» після обмірів БТІ виявиться за площею менше, ніж вказано в п.3.6.1 Договору, «Сторона-1» зобов'язується протягом 1 місяця з дня отримання відповідної заяви «Сторони-2» виплатити їй грошову компенсацію за різницю в площі між фактичною і договірною виходячи з наступного розрахунку: різниця в площі м.кв. х 4740,0 грн. = розмір компенсації.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухомість від 23.10.2012 року, виданого виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради, позивач є власником квартири НОМЕР_4 в будинку НОМЕР_3 по АДРЕСА_3 загальною площею 91,3 кв.м., жилою - 42,8 кв.м.

Таким чином, суд вважає, що за договором №167 від 01.06.2009 року, укладеним між сторонами, ОСОБА_1 отримав у власність квартиру загальною площею 91,3 кв.м., що не відповідає проектній площі квартири в розмірі 93,21 кв.м., яка як частка позивача мала бути йому передана після закінчення будівництва.

Посилання відповідача на свідоцтво про право власності на нерухомість від 06.07.2011 року, яке було оформлено на ім'я позивача на підставі рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 29.06.2011 року №1496 року, суд вважає безпідставними, оскільки назване рішення на момент розгляду справи діє в редакції з урахуванням змін, внесених в нього рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 12.10.2012 року №2826 за проханням КРП «СМ БРТІ» в частині зазначення площі спірної квартири в розмірі 91,3 кв.м.

Як слідує з фактичних обставин справи, позивач після отримання свідоцтва про право власності на квартиру відповідно до п.10.12 Договору звернувся до відповідача з вимогою сплатити йому компенсацію за різницю у площі квартири, але отримав відмову, що підтверджується листами генерального директора ТОВ «Група компаній «Моноліт» від 06.02.2013 року та від 26.02.2013 року ( а.с.10, 12).

Доводи відповідача про те, що позивач можливо зменшив площу квартири в результаті проведення ремонтних робіт, суд не приймає до уваги, так як вони не підтверджуються будь-якими доказами і ґрунтуються на припущеннях.

Також суд не може визнати обґрунтованими твердження представника відповідача про те, що ОСОБА_1 пропустив строк для пред'явлення вимоги про сплату компенсації, оскільки місячний строк, передбачений пунктом 10.12 Договору, пов'язаний не з моментом передачі квартири, а з днем отримання стороною заяви про виплату грошової компенсації за різницю у площі.

Згідно зі ст.ст.10, 11, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи, що відповідач під час розгляду справи на засадах змагальності не довів, що розмір спірної квартири є іншим, ніж зазначено у правовстановлюючих документах на квартиру, виданих ОСОБА_1, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до п.10.12 Договору розмір грошової компенсації, що підлягає стягненню на користь позивача, складає 9053,40 грн. ( 93,21 - 91,3 х 4740,0 грн.).

Згідно з ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалене рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст.526, 1130, 1131 ЦК України, ст.ст.10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Моноліт» про стягнення грошових коштів - задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Моноліт» (ЕДРПОУ 35874725) на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за різницю в площі квартири в сумі 9053 ( дев'ять тисяч п'ятдесят три) грн. 40 коп.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Моноліт» (ЕДРПОУ 35874725) на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 229 грн. 41 коп.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду АРК через Київський районний суд м. Сімферополя АРК шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Гуріна О. В.