Рішення

від 21.01.2013 по справі 2403/2021/12

ГЛИБОЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2403/2021/12

Провадження № 2/715/47/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2013 року Глибоцький районний суд Чернівецької області в складі в складі: головуючого судді Маковійчук Ю.В.

секретаря судового засідання Затолошної Р.В.

за участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Глибока в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс», дочірнього підприємства «Мідас» Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс» про визнання правочину недійсним, захист прав споживачів та стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс», дочірнього підприємства «Мідас» Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс» про визнання правочину недійсним, захист прав споживачів та стягнення моральної шкоди, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що 23 серпня 2011 року ним було укладено договір №009397, додаток №1 та додаток № 2 із відповідачем ТОВ «Компанія «Приват-Плюс», та договір № 009397 з відповідачем ДП «Мідас» ТОВ «Компанія «Приват-Плюс», метою підписання цих договорів було отримання кредиту на купівлю будівельних матеріалів.

З боку відповідачів договір із додатками був підписаний представником Скігар С.І. яка, як було зазначено в договорі, діяла на підставі доручення № 1 від 23 травня 2011 року. При укладенні цих договорів Скігар С.І. роз'яснила, що для отримання грошових коштів йому необхідно сплатити грошові кошти, як одноразовий вступний платіж та щомісячно сплачувати платіж в розмірі 277 гривень 78 копійок. На виконання умов відповідачів, з надією на отримання кредиту ним було оплачено: 6 000 ( шість тисяч) гривень на рахунок ДП «Мідас» ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» та 6 666 (шість тисяч шістсот шістдесят шість) гривень 72 копійки на користь ТОВ «Компанія «Приват-Плюс». Таким чином, він фактично виплатив відповідачам 12 666,72 гривень, а отримання обіцяної грошової суми для придбання будівельних матеріалів не відбулося. Твердження представника відповідача щодо умов та термінів надання йому кредиту, на підставі яких ним було прийнято рішення про укладення договору, виявилися неправдивими. Вказує, що залучаючи громадян до укладення договорів щодо отримання кредиту на привабливих умовах, відповідач, не маючи права на надання фінансових послуг, фактично вводить споживачів в оману відносно свого статусу і характеру правовідносин.

Вважає, що укладені договори є недійсними, так як на час їх укладення він неправильно зрозумів умови договору, щодо суми внесків, після сплати яких зможе отримати будівельні матеріали, вказані договори порушують його права як споживача, так-як містять несправедливі умови та укладені внаслідок здійснення нечесної підприємницької практики з боку відповідачів. Зокрема вказує на те, що відповідач ТзОВ «Компанія «Приват-плюс» укладаючи договір діяла з використанням нечесної підприємницької практики, сприяючи розвитку пірамідальних схем, а також надала йому фінансові послуги не маючи ліцензії на їх здійснення. Крім того вважає, що договір укладений ним із ДП «Мідас» ТзОВ «Компанія «Приват-плюс» є недійсним, так як ним було сплачено за цим договором консультаційні послуги на виконання недійсного правочину.

Просить визнати вказані договори недійсними, стягнути з ТОВ «Компанія «Приват-плюс» сплачені - 6 666,72 грн., а з ДП «Мідас»ТОВ «Компанія «Приват-плюс» - 6 000 грн.

Вважає, що внаслідок порушення його прав представниками відповідача відносно характеру та умов правовідносин, а також статусу відповідача, йому було завдано моральної шкоди, яка підлягає стягненню з них. Дії відповідачів зумовили його моральні страждання у вигляді постійних переживань, пов'язаних із неможливістю дізнатися правдиву інформацію, щодо виплати кредиту. Нанесену йому моральну шкоду оцінює в 5000 (п'ять тисяч) гривень. А тому просить суд позов задовольнити.

Позивач в судовому засідання позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити та надав пояснення аналогічні позовній заяві.

Представник відповідачів в судове засідання не з'явився, проте подав свої заперечення відповідно до яких позов не визнав та вказав, що позовні вимоги позивача є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки, взяті на себе зобов'язання згідно зазначених договорів відповідачі виконали в повному обсязі та належним чином. Перед підписанням договору, позивачу було роз'яснено всі його умови. Вказав на те, що позивач в момент підписання договорів, ознайомився та зрозумів усі визначення, підтвердив отримання усіх необхідних пояснень з боку представника відповідача та настання бажаних для нього правових наслідків, що засвідчив своїм підписом під текстом договорів. Позивач був вправі протягом 9-ти днів з дня підписання договорів розірвати їх в односторонньому порядку, проте протягом вказаного терміну заяв про розірвання договорів ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» та ДП «Мідас»ТОВ «Компанія «Приват-плюс» від позивача, на свою адресу, не отримувало, що свідчить про прийняття позивачем умов Договору. Крім того позивач жодного разу не звертався із пропозицією чи вимогою про внесення змін чи доповнень до умов договорів. Договори, укладені між позивачем та відповідачами не є такими, що здійсненні з використанням нечесної підприємницької діяльності, що вводить споживача в оману. Після підписання сторонами Актів прийому-передачі наданих послуг, сторони засвідчили відсутність будь-яких взаємних претензій. Посилався на те, що ТОВ «Компанія «Приват-плюс» не надавало позивачу фінансових послуг а також заперечував, що програма діяльності ТОВ «Компанія «Приват-плюс» являє собою пірамідальну схему.

Заслухавши пояснення позивача та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, 23 серпня 2011 року ОСОБА_1 та ДП «Мідас»ТзОВ «Компанія «Приват-плюс» було укладено договір № 009397, згідно якого виконавець зобов'язувався надати замовнику послуги по проведенню консультацій а також оформлення документів та підписання договору між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс» № 009397 та Додатків до нього. Договірна вартість послуг виконавця ДП «Мідас»ТОВ «Компанія «Приват-плюс» по цьому договору склала 6 000 гривень.

23 серпня 2011 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс» було укладено договір № 009397 спрямований на придбання будівельних матеріалів. Згідно умов цього договору відповідач ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» зобов'язується сформувати товариство партнерів, організувати своєчасну активацію угоди для подальшої безперешкодної участі партнера в програмі, організовувати та проводити асигнаційні акти, щодо надання права на отримання товару, здійснити своєчасну оплату товару, зазначеного в додатку № 2 до вищезазначеного договору та забезпечити його передачу учаснику на умовах програми «Компанія «Приват-Плюс». Адміністратор також зобов'язується надавати вищезазначені послуги партнеру в порядку та строки передбачені в програмі «Приват-Плюс». Учасник в свою чергу повинен виконувати обов'язок по сплаті вартості товару шляхом розстрочки та витрати адміністратора пов'язані з розстроченням платежу (ст.3 п.3.1.2 договору №009397 від 23 серпня 2011 року), тобто сплачувати загальні щомісячні платежі, за рахунок яких адміністратор здійснює дії по оплаті вартості товару. Відповідач відповідно до умов програми ТзОВ «Компанія «Приват-Плюс» (додаток №1 до договору) формує групу учасників, створює фонд групи учасників за рахунок сплачених ними щомісячних платежів (ст.2), після чого проводиться засідання асигнаційної комісії та розподіляється право на отримання товару. Право на отримання товару отримують ті учасники, які зробили найбільшу кількість загальних щомісячних платежів (п.5.11). Таким чином, отримання товарного ордеру одним з учасників можливе лише в разі накопичення достатніх фінансових ресурсів, яке в свою чергу здійснюється шляхом залучення коштів інших учасників програми.

На виконання цих правочинів ОСОБА_1 передав грошові кошти першому із відповідачів у розмірі 6 388 (шість тисяч триста вісімдесят вісім) гривень 90 копійок, а другому 6 000 (шість тисяч) гривень, що підтверджується доданими до матеріалів справи платіжними квитанціями. При цьому слід зазначити, що позивач не надав суду доказів того, що ним було сплачено на користь ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» 6 666,72 гривень, як на те вказує сам позивач, оскільки з матеріалів справи вбачається, що ним було сплачено на користь вищевказаного відповідача 6 388,90 гривень.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України, «зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства». Частина 1 статті 215 даного Кодексу зазначає, про те, що «підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3,5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу».

Згідно ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Відповідно до ст. 638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Проте зі змісту договору № 009397 від 23 серпня 2011 року і додатків до нього укладеного між ОСОБА_1 і ТзОВ «Компанія «Приват-Плюс» не вбачається, що сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Зокрема умови зазначених договорів і додатків до них не містять у собі чітко визначеного предмету договору та строку дії самого договору, які є необхідними для договорів будь-якого виду.

Зокрема, статтею 11 оспорюваного договору встановлений термін дії правовідносин: «цей договір набуває юридичної сили з моменту підписання обома сторонами і діятиме до моменту, коли обидві сторони виконають усі зобов'язання, передбачені цим договором та додатками до нього». Але умови щодо строку (ст.631 ЦК України) виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань (зокрема, строку отримання товару), як виявилося, в тексті договору немає.

В поданих запереченнях представник ТзОВ «Компанія «Приват-Плюс» зазначив, що предметом договору було визначено «надання послуг спрямованих на придбання товару на умовах програми діяльності Приват-Плюс, яка є додатком до цього договору.

Суд критично ставиться до таких заперечень, оскільки визначені умовами договору послуги у вигляді «формування товариства партнерів, організація та проведення так званих асигнаційних актів для надання права для отримання товару» не можуть бути визнані предметом договору, оскільки ні формування товариств партнерів, ні проведення асигнаційних актів цивільним законодавством не передбачено. Ні строки придбання, ні продавця, ні найменування товару, яке нібито повинно придбати, умовами договору не визначено.

Крім того, згідно з ч.ч. 1, 6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

За визначенням, нечесна підприємницька практика - це будь-яка підприємницька діяльність або бездіяльність, що суперечить правилам, торговим та іншим чесним звичаям та впливає або може вплинути на економічну поведінку споживача щодо продукції (п.14 ч.1 цього Закону). Нечесна підприємницька практика включає, зокрема, будь-яку діяльність, що вводить споживача в оману (п.2 абз.2ч.1ст.19 Закону).

Відповідно до п.7 ч.3ст.19 цього Закону забороняються як такі, що вводять в оману утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Крім того, абз. 2 ч. 2 ст.19 Закону встановлено, що підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Аналіз змісту договору № 009397 від 23 серпня 2011 року, укладеного між ТзОВ «Компанія «Приват-Плюс», як адміністратором з однієї сторони, та позивачем як партнером з другої сторони, про надання партнеру послуг, спрямованих на придбання товару на умовах Програми діяльності ПРИВАТ-ПЛЮС, яка є додатком №1 до цього договору, та самої Програми, свідчить про те, що відповідач, з метою придбання і передачі позивачу товару - будівельних матеріалів, вартістю 50 000 гривень, має сформувати Товариство Партнерів, організовувати та проводити Асигнаційні акти для надання Права на отримання Товару у відповідності до умов програми, надавати інші послуги, зазначені у Програмі, а позивач має сплатити одноразовий та щомісячні платежі відповідно до ст.3 договору. Отримання товару позивачем є можливим виключно за рахунок залучення грошових коштів інших партнерів, а не за рахунок продажу або споживання продукції, що є однією з пірамідальних схем одержання прибутку, заборонених законом.

На думку суду до нечесної підприємницької діяльності відноситься і діяльність відповідача ДП «Мідас»ТзОВ «Компанія Приват-Плюс» у межах договору № 009397 від 23 серпня 2011 року, укладеного між ним, як виконавцем послуг, та позивачем, як замовником, оскільки надана споживачу інформація у рамках консультаційних послуг щодо умов придбання товару на умовах Програми «Приват-Плюс»мала нечіткий та двозначний характер, який вплинув на свідомий вибір позивача та призвів до укладення ним договору з ТзОВ «Компанія Приват-Плюс» на невигідних для себе умовах.

Крім того ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» не мала статусу фінансової установи на час укладення договорів. Заперечення відповідача про те, що їх діяльність за договорами не є наданням фінансових послуг, а фактично полягає в адмініструванні фінансових активів третіх осіб для організації покупок у групах, що є зовсім різними видами операцій з фінансовими активами з метою отримання прибутку, не узгоджується із змістом договорів, з яких видно, що він дійсно здійснював операції з фінансовими активами третіх осіб з метою отримання прибутку, який формувався, зокрема, за рахунок одноразового та щомісячних внесків так званих партнерів на адміністративні витрати та у інший спосіб, який вбачається із ст.6 договору.

Виходячи із наведеного суд вважає, що позовні вимоги, щодо визнання недійсним договорів та стягнення з відповідачів сплачених внесків є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення з відповідачів моральної шкоди в сумі 5000 грн., суд вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У ч.2 п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 13.03.1995р. з подальшим змінами, роз'яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Цивільний кодекс України містить норми, якими передбачаються випадки, у яких допускається відшкодування моральної шкоди. Стаття 23 ЦК вказує, що особа має право на відшкодування такої шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. При цьому не можна розуміти, що особа має право на відшкодування моральної шкоди в будь-якому випадку, коли її права порушуються. Виходячи з правових норм Цивільного кодексу України, моральна шкода підлягає відшкодуванню лише у випадках, встановлених законом. Порушення договірних зобов'язань особисті немайнові права не зачіпають.

У відповідності до положень ст.ст. 3, 4 Закону України «Про судовий збір» розмір судового збору для кожного із відповідачів становить 229,40 грн. який, згідно вимог ст. 88 ЦПК України, підлягає стягненню із Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Приват-Плюс", Дочірнього підприємства "Мідас" Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Приват-Плюс", які являються юридичними особами.

На підставі ст. 215, 216, 625 Цивільного кодексу України, ст.4, ст.18, п. 7 ч. 3, ч.6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів», керуючись ст. ст.3,8,10, 11,15, 60,61, 79, 84, 88, 179, 212,213, 214, 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс», дочірнього підприємства «Мідас» про визнання правочину недійсним, захист прав споживачів та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати недійсним договір № 009397 від 23 серпня 2012 року укладений, між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс» .

Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс» на користь позивача ОСОБА_1 грошову суму сплачених ним внесків в розмірі 6 388 (шість тисяч триста вісімдесят вісім) гривень 90 копійок.

Визнати недійсним договір № 009397 від 23 серпня 2012 року укладений, між ОСОБА_1 та ДП «Мідас» Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс».

Стягнути ДП «Мідас» Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс» на користь позивача ОСОБА_1 грошову суму сплачену за договором в розмірі 6 000 (шість тисяч ) гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс» та ДП «Мідас» ТОВ Компанія «Приват-Плюс» на користь держави суму судового збору на рахунок спеціального фонду державного бюджету України в розмірі 229 (двісті двадцять дев'ять) гривень 40 копійок та 229 (двісті двадцять дев'ять) гривень 40 копійок відповідно.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Чернівецької області через Глибоцький районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя