Рішення

від 11.10.2013 по справі 901/2786/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.10.2013 Справа № 901/2786/13 За позовом Державного підприємства «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод»

до Спеціального морського загону Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту державної служби України з надзвичайних ситуацій

про стягнення 39 000 грн.

Суддя Пєтухова Н.С.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача - Родюков В.С., довіреність № 25/256-186 від 26.12.2012, представник;

Від відповідача - Вітовцов О.О., довіреність № 01/13 від 30.08.2013, представник;

Суть спору: Позивач звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом у якому просить стягнути з відповідача 39 000 грн. заборгованості.

Позивні вимоги позивач обгрунтовуває тим, що відповідачем не у повному об'ємі проведені розрахунки по договорам зберігання вибухових речовин і засобів підривання №140 від 02.01.2007, №б/н від 02.01.2008, №б/н від 02.01.2009, №5 від 04.01.2010.

Відповідач проти позову заперечує по мотивам, викладеним у запереченні на позов вих. №300 від 30.08.13 року, а саме пояснив, що станом 20 квітня 2011 року за відповідачем була кредиторська заборгованість по зобов'язанням перед філією «Кримвзривпром» ДП «НЕЮ «ПХЗ» у розмірі 3000,00 грн. про що свідчить додаток №1 Передавального акту про передачу майна, майнових і немайнових прав та обов'язків при припинені юридичної особи Спеціального морського загону Головного управління МНС України в АР Крим шляхом приєднання до Головного управління МНС України в АР Крим, що додається. Потім коли відповідачу було повернуто статус юридичної особи відповідно до Наказу МНС України №73 від 26 січня 2012 року «Про затвердження статутів» та виписки з державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 30 січня 2012 року, що додаються кредиторська заборгованість перед філією «Кримвзривпром» ДП «НЕЮ «ПХЗ» у розмірі 3000,00 грн. була відсутня, це певно свідчить про сплату вищезазначеної заборгованості з боку Головного управління МНС України в АР Крим на користь філії «Кримвзривпром» ДП «НВО «ПХЗ». Також відповідач звертає увагу на той факт, що між Головним управлінням МНС України в АР Крим та філією «Кримвзривпром» ДП «НВО «ПХЗ» в 2011 році було укладено договір на зберігання вибухових речовин та засобів вибухання № 03 від 1 січня 2011 року, що свідчить про господарські стосунки між Головним управлінням МНС України в АР Крим та філією «Кримвзривпром» ДП «НВО «ПХЗ» і можливу сплату кредиторської заборгованості у розмірі 3000, 00 грн.

Від позивача у судовому засіданні 09.09.2013 надійшли письмові пояснення вих. №25/256-335 від 06.09.2013 до відзиву на позов.

У судовому засіданні 11.10.2013 позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні 11.10.2013 проти позову заперечує, заявив клопотання про застосування строку позовної давності.

Розглянувши матеріали справи, а також додатково надані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

В с т а н о в и в:

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Між сторонами були укладені договори на зберігання вибухових речовин і засобів підривання №140 від 02.01.2007, №б/н від 02.01.2008, №б/н від 02.01.2009, №5 від 04.01.2010.

За умовами даних договорів Відповідач поставляє, а Позивач приймає на зберігання вибухові матеріали і засоби підривання.

Пунктом 3.1 договорів №140 від 02.01.2007 та №б/н від 02.01.2008 сторони передбачили, що Відповідач зобов'язується оплачувати Позивачеві за надані послуги зберігання у сумі 3000 грн. в місяць

Пунктом 1.1 договорів №б/н від 02.01.2009 та №5 від 04.01.2010 сторони передбачили, що Відповідач зобов'язується оплачувати Позивачеві за надані послуги зберігання у сумі 36000 грн. в рік.

Зобов'язання, передбачені договором, позивачем виконані в повному об'ємі. Відповідач же не виконував узяті на себе зобов'язання, оплату за надані послуги не проводив, акти виконаних робіт, і акти звірок не повертав.

За станом на 31 грудня 2010 року у Відповідача утворилася заборгованість в сумі 39000 грн.

Позивач неодноразово письмово звертався до Відповідача з проханням погасити заборгованість (претензії № 267 від 19.06.2007р., № 190 від 08.05 2008 р. № 490 від 19.12.2008р., № 168 від 09.06.2010 р. № 51 від 11.02.2011 р.).

Позивачем на адресу відповідача спрямована претензія по оплаті боргу вих. № 107 від 20.03.13р., яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язання вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання і інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Стаття 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строку

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений|установлені| строк, одностороння|однобічна| відмова або зміна умов договору не допускається.

Відповідачем було заявлено про пропущення позивачем строку позовної давності для стягнення основного боргу та штрафних санкцій.

Згідно статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - є термін, впродовж якого особа може звернеться до суду з вимогою про захист свого права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.

Відповідно до статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права.

Відповідно до частині 5 статті 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Статтею 267 частині 3 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно 267 частині 4 Цивільного кодексу України закінчення позовної давності про застосування якої заявлене стороною в спорі, є підставою для відмови в позові.

Заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 39000 грн. утворилась за період з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року у сумі 36000грн та 3000грн. за грудень 2010р., що убачається з розрахунку позивача наданого у судовому засіданні. Однак, позивач звернувся з позовом до суду лише 20.08.2013р.(згідно штемпелю на позові)

Таким чином, позивачем пропущений строк позовної давності за період з 01.01.2007р. по 31.12.2010р. року для стягнення 36000 грн. заборгованості.

При таких обставинах, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у розміру 3000 грн. боргу за грудень 2010р. Відповідачем доказів погашення боргу у сумі 3000 грн. суду не надане.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Витрати по оплаті судового збору відносяться на сторони відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 11.10.2013 були оголошені тільки вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення оформлений відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України і підписаний 15.10.2013.

Керуючись статтями 32, 33, 34, 44, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити часткове.

2. Стягнути з Спеціального морського загону Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту державної служби України з надзвичайних ситуацій (98300, м. Керч, Адміралтейський проїзд, 15, р/р 35214010000402 УДКСУ у АР Крим МФО 824026, ЄДРПОУ 23000356) на користь Державного підприємства «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Заводська, 44, р/р 260065167 в ПАТ АБ «Укргазбанк» м. Київ, МФО 320478, ЕДРПОУ 14310112) 3000 грн. основного боргу, 132,48 грн. судового збору.

3. У частині стягнення 36000 грн. основного боргу відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Н.С. Пєтухова