Рішення

від 07.10.2013 по справі 906/1195/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "07" жовтня 2013 р. Справа № 906/1195/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Осипчук К.О. - довіреність від 09.09.2013;

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства "Універсал" (м.Житомир)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Ховга" (м.Новоград-Волинський)

про стягнення 32583,97 грн.

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 32583,97грн., з яких: 31675,80грн. - сума основного боргу, 158,37 грн. - інфляційні та 749,80грн. - 3% річних.

02.10.2013 на адресу суду надійшла відповідь Новоград-Волинської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Житомирській області (а.с. 50), згідно якої остання повідомляє, що ТОВ "БК "Ховга" не зареєстровано платником ПДВ.

Представник позивача позов підтримала, подала клопотання, яке було задоволено судом, про долучення до матеріалів справи документів (а.с. 52-62).

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 49).

Враховуючи наведене, а також те, що явка відповідача в судове засідання обов'язковою не визнавалася, відповідач втретє, без зазначення поважності причин, не направив свого уповноваженого представника в судове засідання та не виконав викладених в ухвалах суду вимог, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило, суд вважає, що відсутність представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору, згідно ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані до справи документи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як стверджує позивач у позовній заяві, у травні 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю підприємство "Універсал" (позивач, підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Ховга" (відповідач, замовник) було укладено договір підряду. Зі сторони позивача проект договору був підписаний та переданий на підпис Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Ховга", однак примірник позивача відповідачем повернуто не було.

Вказує, що 30.05.2011 відповідач перерахував на поточний рахунок позивача авансовий платіж у розмірі 10000,00грн. на виконання підрядних робіт позивачем, підтвердженням чого є виписка по рахунку №26009000038467 від 30.05.2011 (а.с. 13).

Посилаючись на п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1 ст. 202 ЦК України, п. 12 Постанови КМУ №668 від 01.08.2005 "Про затвердження Загальних умов укладення договорів підряду в капітальному будівництві", ст. ст. 174, 181, 202 ГК України, вважає, що фактичні дії сторін, а саме - перерахування коштів відповідачем та розпочаті підрядні роботи позивачем безперечно свідчать про те, що договір підряду був укладений.

Зауважує, що 29.07.2011 сторонами було підписано акт приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) та суму 41675,80грн. та довідку про вартість виконаних будівельних робіт на зазначену суму (форма КБ-3), які згідно Наказу Мінрегіодбуду України від 04.12.2009 року №554, є типовими формами первинних облікових документів у будівництві.

Вважає, що підписання вищевказаних документів підтверджує, що позивач виконав свої зобов'язання належним чином та у повному обсязі, однак, відповідач, в порушення приписів ст. ст. 526, 612, 837, 854, 879 ЦК України, ст. 193 ГК України, борг в сумі 31675,80грн. не оплатив.

Вказує, що 04.10.2012 позивач направив відповідачу лист №53 (а.с. 15-16), з вимогою у 7-ми денний термін сплатити суму боргу у розмірі 31675,80грн., а також 3% річних та інфляційні, однак вказана вимога залишена без реагування.

У зв'язку з неналежним виконанням грошового зобов'язання, відповідно до приписів ст. 625 ЦК України, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 749,80грн. 3% річних та 158,37грн. інфляційних (а.с. 4-5).

Відповідач за предметом та підставами пред'явлення позов не оспорив, відзиву на позовну заяву не надав.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну, або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).

Враховуючи посилання позивача на укладення сторонами контракту №10 від 26.05.2011 (а.с .53-55), слід зазначити, що відповідно до ч.ч.1-8 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст. 642 Цивільного кодексу України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Так, згідно виписки по особовому рахунку (а.с. 13), відповідач перерахував позивачу 10000,00грн., що узгоджується з п. 4.3 проекту Контракту №10 від 26.05.2011 (а.с. 53-55), згідно якого, замовником до початку виконання робіт перераховується у формі авансу 10000 грн. 00 коп.

Проаналізувавши господарські відносини між сторонами за спірний період, судом також встановлено, що вказана оплата стосується робіт, виконаних саме за Актом приймання виконаних будівельних робіт за липень 2011 року .

Тому вказані кошти позивачем було правомірно зараховано як попередню оплату за Контрактом №10, про що свідчить і податкова накладна (а.с. 56), яка згідно п. 201.7. ст. 201 Податкового кодексу виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Таким чином, сплативши попередню оплату, у розумінні частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, частини 2 ст. 642 Цивільного кодексу України, відповідач прийняв пропозицію, що свідчить про укладення договору.

За приписами ч1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджено, що 29.07.2011 сторонами було підписано та скріплено печатками Акт приймання виконаних будівельних робіт за липень 2011 року та Довідку про вартість виконаних будівельних робіт на суму 41675,80грн. (а.с. 10-12), які суд вважає належними доказами виконання та прийняття робіт, що за змістом та формою відповідають вимогам, встановленим у Наказі Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 N 554 "Про затвердження типових форм первинних документів з обліку на будівництві".

Відповідно до ч.4 ст.879 ЦК України, оплата робіт провадиться після прийняття замовником виконаних робіт, якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Оскільки, не зважаючи на направлений позивачем лист-вимогу №53 від 04.10.2012 (а.с. 15-16), розрахунки відповідачем проведено не було, як на час звернення з позовом до суду так і на час розгляду справи в суді, сума заборгованості відповідача перед позивачем склала 31675,80грн. (41675,80грн. - 10000,00грн. попередньої оплати).

За ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 31675,80грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно нарахованих позивачем 158,37грн. інфляційних та 749,80грн. 3% річних, слід зазначити, що приписами ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних (а.с.4) дійшов висновку, що річні в сумі 749,80грн. нараховані позивачем обґрунтовано та вірно, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Що стосується інфляційних, то проаналізувавши наданий позивачем розрахунок суми, на яку збільшився розмір боргу внаслідок інфляційних процесів, суд дійшов висновку, що обґрунтовано заявленою до стягнення сума інфляційних становить 126,79грн., оскільки, при здійсненні їх нарахування, позивачем не було враховано дефляційних процесів. У стягненні 31,58грн. інфляційних слід відмовити, так як їх заявлено до стягнення безпідставно.

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними та допустимими у справі доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 32 ГПК, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін.

Відповідач доказів на спростування викладених у позовній заяві обставин суду не надав. При цьому, позивач довів суду обґрунтованість заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами.

Отже, позов підтверджений належними доказами, копії яких долучено до матеріалів справи, підлягає частковому задоволенню на суму 32552,39грн., з яких: 31675,80грн. основного боргу, 749,80грн. 3% річних та 126,79грн. інфляційних.

У стягненні 31,58грн. інфляційних суд відмовляє.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Ховга" (11700, Житомирська обл., м. Новоград-Волинський, вул. Герцена, буд. 10, код 30103531)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства "Універсал" (10002, Житомирська обл., м. Житомир, Корольовський р-н., пров. 1-й Кривий Брід, буд.2, код 13549555):

- 31675,80грн. основного боргу;

- 749,80грн. 3% річних;

- 129,79 грн. інфляційних;

- 1718,83грн. судового збору.

3. У стягненні 31,58грн. інфляційних відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 14.10.2013

Суддя Вельмакіна Т.М.

1 - до справи; 2 - відповідачу (рек. з пов.)