Рішення

від 01.10.2013 по справі 911/2991/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2013 р. Справа № 911/2991/13

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Електропривід ЛТД» про сплату заборгованості за комунальні послуги,

за участю представників сторін:

позивача: Колісниченко А.О. (дов. б/н від 08.01.2013);

відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Електропривід ЛТД» про сплату заборгованості за комунальні послуги.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання комунальних послуг № 1325 від 01.01.2011.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.08.2013 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 20.08.2013.

Ухвалою від 20.08.2013 розгляд справи було відкладено на 03.09.2013.

Ухвалою від 03.09.2013 розгляд справи було відкладено на 10.09.2013.

09.09.2013 через канцелярію господарського суду Київської області надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 10.09.2013, у зв'язку з вищезазначеним клопотанням, розгляд справи було відкладено на 01.10.2013 в порядку ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 01.10.2013 суд заслухав пояснення представника позивача. Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд повідомив.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (Аналогічна правова позиція викладена в п.п. 3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Таким чином, сторони вважаються належним чином повідомленими про час та місце судового засідання.

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомленими про судове засідання та те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, та враховуючи, що п. 4 ч. 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

УСТАНОВИВ:

01.01.2011 між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району м. Києва (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Електропривід ЛТД» (замовник) було укладено договір про надання комунальних послуг № 1325. Відповідно до п. 1.1. договору виконавець зобов'язується надавати комунальні послуги за адресою: м. Київ, вул. Бальзака, 4, приміщення № 364, загальною площею 116,8 кв.м., а замовник зобов'язується сплатити їх вартість.

Склад та розрахунок вартості комунальних послуг визначається у додатку № 1 до цього договору. Оплата вартості послуг проводиться до 20 числа наступного за календарем розрахунковим місяцем (п.п. 3.1., 3.3. договору).

Пунктом 8.1. договору встановлено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2011. Якщо жодна зі сторін за місяць до кінця дії договору не повідомила іншу сторону про свій намір припинити дію цього договору, договір вважається продовжений на наступний строк на тих же умовах.

Відповідно до п. 1.1. додатку № 1 до договору розрахунок вартості комунальних послуг визначається на підставі тарифів, затверджених розпорядженням Київської міської державної адміністрації.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, у зв'язку з відсутністю відмови будь-якої зі сторін, договір пролонговувався та є чинним на момент звернення позивача до суду.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтями 174 Господарського кодексу України та 11, 509 Цивільного кодексу України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність, а також з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Статтею 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Позивач свої зобов'язання за договором виконував належним чином, що підтверджується відсутністю скарг або претензій відповідача щодо виконання позивачем своїх зобов'язань.

Отже, у відповідача виникло зобов'язання сплатити грошові кошти за отримані ним послуги.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем за період з грудня 2012 по червень 2013. Враховуючи оплати здійснені відповідачем, загальна сума боргу відповідача перед позивачем на момент звернення до суду становить 11997,77 грн. Вказаний факт підтверджується табуляграмами по централізованому опаленню та холодному водопостачанню та водовідведенню за спірний період, а також розрахунком заборгованості, підписаним в.о. директора та головним бухгалтером позивача. Копії зазначених документів містяться в матеріалах справи.

Відповідачем не надавалося суду жодних заперечень щодо заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 11997,77 грн обґрунтованою, підтвердженою належними та допустимими доказами, відповідачем належним чином не спростованою, а відтак такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача 25,00 грн втрат від інфляції та 147,26 грн 3% річних.

Відповідно до п. 4.6. договору у випадку несвоєчасної оплати комунальних послуг замовник на вимогу виконавця зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок, наданий суду позивачем, суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним.

Оскільки наданий позивачем розрахунок є арифметично вірним, складеним відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 25,00 грн втрат від інфляції та 147,26 грн 3% річних такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача .

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Електропривід ЛТД» (код ЄДРПОУ 19410806) на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району м. Києва (код ЄДРПОУ 31776030) 11997,77 грн боргу, 25,00 грн втрат від інфляції, 147,26 грн 3% річних, а також 1720,50 грн судового збору.

3. Видати наказ.

Суддя А.Ф. Черногуз