Рішення

від 09.10.2013 по справі 914/3331/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2013 р. Справа № 914/3331/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Юрків М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Фізичної особи-підприємця Гандзюка Ярослава Петровича, с.Біла, Тернопільська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АсМАП ЛОГІСТИКА", с.Зимна Вода, Львівська область

про стягнення 20 987,96 грн.

За участю представників сторін:

від позивача Рянкель С.І. - представник (довіреність б/н від 10.09.2013р.);

від відповідача не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позов заявлено фізичною особою-підприємцем Гандзюком Ярославом Петровичем до Товариства з обмеженою відповідальністю "АсМАП ЛОГІСТИКА" про стягнення 22 211,34 грн., з яких 19 546,00 грн. заборгованості за надані транспортні послуги, 206,56 грн. штрафу, 1 239,34 грн. три проценти річних, 219,44 грн. інфляційних втрат. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача вартість витрат правових послуг в розмірі 1 000,00 грн.

Ухвалою суду від 02.09.2013р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 18.09.2013р. Ухвалою суду від 18.09.2013р. розгляд справи відкладено на 09.10.2013р., з підстав наведених в даній ухвалі.

Представник позивача на виконання вимог ухвали суду від 18.09.2013р. надав уточнений розрахунок штрафу, 3% річних та інфляційних нарахувань. Позовні вимоги з врахуванням уточненого розрахунку підтримав, просив стягнути з відповідача основний борг за надані транспортні послуги в сумі 19 546,00 грн., 206,00 грн. штрафу та 1 235,96 грн. три проценти річних нарахованих за прострочення виконання зобов"язання, всього 20 987,96 грн.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання повторно не забезпечив, вимог ухвал суду від 02.09.2013р та 18.09.2013р. не виконав, причин неявки представника та невиконання ним вимог ухвал суду не повідомив. Про порушення провадження у справі був належним чином повідомлений, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення №81110 0020577 5 від 03.09.2013р. - вручено 20.09.2013р. (вх. №39198/13 від 24.09.2013р.). Про відкладення розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується реєстром № 1267 на відправлення рекомендованої з повідомленням кореспонденції суду за 24.09.2013р., що узгоджується з позицією Вищого господарського суду України викладеною у третьому абзаці п.п. 3.9.1 п.п. 3.9 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» із змінами та доповненнями.

Станом на день розгляду справи (09.10.2013р.) відзив, докази витребувані ухвалами суду, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи від відповідача не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представника позивача, суд встановив:

08.02.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "АсМАП ЛОГІСТИКА" (експедитор) та фізичною особою-підприємцем Гандзюком Ярославом Петровичем (перевізник) було укладено договір №ВА/18 про надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні і транспорно-експедиторське обслуговування (надалі - договір) за умовами якого цей договір регулює взаємини сторін при виконанні перевізником доручень експедитора по плануванню, організації перевезень і в транспорно-експедиторському обслуговуванні вантажів в міжнародному сполученні, також при розрахунках за виконані послуги. Вартість транспортних послуг вказується в заявці. Ціни на транспортні послуги є договірними і визначаються, виходячи з поточної ситуації на ринку автоперевезень.

Згідно п.2.2. договору після попередньої усної домовленості з перевізником, експедитор направляє заявку письмово не пізніше 2-ох днів до терміну надання автотранспортних засобів перевізником. Заявка від експедитора до перевізника передається або шляхом факсимільного повідомлення або електронною поштою. У свою чергу, перевізник письмово підтверджує виконання замовлення із зазначенням в заявці номера автотранспортного засобу. В заявці вказуються: адреси завантаження і розвантаження вантажу, дата і час початку завантаження, термін доставки, прізвища і телефони відповідальних осіб, найменування і кількість вантажу, розмір і терміни оплати, інші умови. У разі термінового перевезення експедитор, за згодою перевізника, подає заявку того ж дня.

Відповідно до п.2.4. договору перевізник і експедитор визнають юридичну силу заявок і договорів, переданих факсом, звичайною або електронною поштою. Перевізник і експедитор зобов'язані засвідчити підтвердження заявки підписом уповноважених осіб і печаткою підприємства перед виконанням. Конкретні умови по кожному перевезенню обумовлюються в заявці є невід'ємною частиною даного договору. Умови, що зазначені в заявці мають переважну силу від цього договору.

За умовами п.4.1. договору експедитор оплачує рахунки перевізника шляхом безготівкового переказу протягом 20 банківських днів з дати отримання оригіналу рахунку, податкової накладної, акту виконаних робіт, CMR-накладної з відміткою про отримання вантажу, якщо інше не обумовлене в заявці. Розрахунки, що виконуються за перевезення вантажів, проводяться безпосередньо шляхом банківського переказу з рахунку експедитора на рахунок перевізника. Грошовою одиницею, яку використовують сторони при встановленні розміру ставки і розрахунках, є національна валюта України - гривня.

Позивач на виконання умов договору та на підставі транспортних замовлень відповідача надав послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом на загальну суму 67 246,00 грн., а саме:

- ТЗ №25/01/12 автомобільним транспортом (автомобіль державний номер ВО 4250 АО/ВО 0009 ХТ) за маршрутом Німеччина-Україна був завантажений 27.01.2012р. в Caussade Semences Zi de Meaux - ВР 109, 82300 Caussade, розвантаження - здійснено 31.01.2012р. ПАТ «Шполатехагро» на загальну суму 2 250 євро по курсу НБУ на дату виставлення рахунку (23 686,00 грн.) та сплачується через 14 банківських днів по отриманню оригіналів документів. Зауважень або заперечень щодо наданих послуг зі сторони відповідача не було.

- ТЗ №2003/12LO автомобільним транспортом (автомобіль державний номер ВО 6060 АО/ВО 6488 ХХ) за маршрутом Франція-Україна був завантажений 21.03.2012р.в Maisadour Semences Route de Saint Sever 40280 Haut Mauco, France, розвантаження - здійснено 29.03.2012р. ТзОВ «Маїсадур Семанс Україна» на загальну суму 4 100 євро по курсу НБУ на дату виставлення рахунку (43560,00 грн.) та сплачується через 20 банківських днів по отриманню оригіналів документів. Зауважень або заперечень щодо наданих послуг зі сторони відповідача не було.

Проте, відповідач порушив свої зобов'язання, оплату за надані послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом здійснив частково на суму 47 700,00 грн., відтак станом на дату написання позовної заяви (21.08.2013р.) у відповідача залишився борг на загальну суму 19 546,00 грн.

Позивач керуючись умовами п.5.5. договору, у зв'язку із порушення строків платежу, нарахував відповідачу штраф, який згідно поданого ним уточненого розрахунку становить 206,00 грн.

Крім того, позивач згідно умов ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 3% річних, які згідно поданого ним уточненого розрахунку становлять 1 235,96 грн.

Отже, загальна сума заборгованості, згідно уточненого позивачем розрахунку позовних вимог, становить 20 987,96 грн., з яких 19 546,00 грн. заборгованість за надані транспортні послуги, 206,00 грн. штрафу, 1 235,96 грн. три проценти річних.

Крім судового збору позивач просить стягнути з відповідача 1 000,00 грн. за надані правові послуги.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Положеннями ст.ст.627, 628, 629 ЦК України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За умовами ст.909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні регулюються Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність", згідно ст.1 якого транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Спір між позивачем та відповідачем виник з договору надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні і транспортно-експедиторське обслуговування.

Статтею 3 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (далі - Конвенція), що підписана в м. Женеві 19 травня 1956 р. до якої Україна приєдналася згідно Закону України "Про Приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006р., передбачено, що при застосуванні Конвенції перевізник відповідає як за свої власні дії і упущення, так і за дії і упущення своїх агентів і всіх інших осіб, послугами яких він користувався в рамках покладених на них обов'язків.

Статтями 4, 5 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів встановлено, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, в трьох примірниках, підписаних відправником і перевізником, при цьому ці підписи можуть бути надруковані типографським способом або замінені штампами відправника і перевізника, якщо таке допускається законодавством країни, в якій складена накладна. Перший примірник накладної передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.

Статтею 6 Конвенції передбачено реквізити, які повинна містити міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR).

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань по договору підтверджується наявними в матеріалах міжнародними товарно-транспортними накладними CMR б/н від 25.01.2012р. з відміткою вантажоодержувача ПАТ «Шполатехагро» на загальну суму 2 250 євро по курсу НБУ на дату виставлення рахунку (23 686,00 грн., рахунок №11 від 01.02.2012р.) та №12/99025 від 21.03.2012р. з відміткою вантажоодержувача ТзОВ «Маїсадур Семанс Україна» на загальну суму 4 100 євро по курсу НБУ на дату виставлення рахунку (43 560,00 грн., рахунок №44 від 30.03.2012р.).

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п.2.4. договору перевізник і експедитор визнають юридичну силу заявок і договорів, переданих факсом, звичайною або електронною поштою. Перевізник і експедитор зобов'язані засвідчити підтвердження заявки підписом уповноважених осіб і печаткою підприємства перед виконанням. Конкретні умови по кожному перевезенню обумовлюються в заявці є невід'ємною частиною даного договору. Умови, що зазначені в заявці мають переважну силу від цього договору.

Згідно п.2.5. договору заявка на перевезення підтверджується підписом співробітника і печаткою/штампом компанії. Список співробітників, що мають право підпису і підтвердження заявок на перевезення, встановлюється усередині компаній самостійно. Печатка/штамп компанії гарантує повноваження особи, що підписала заявку. Надалі, за наявності печатки/штампу компанії, сторони не мають права посилатися на підпис заявки неуповноваженою особою.

За умовами транспортного замовлення відповідача №25/01/12 експедитор оплачує рахунки перевізника (рахунок №11 від 01.02.2012р. на суму 23686,00 грн.) через 14 банківських днів по отриманню оригіналів документів. Як вбачається з матеріалів справи, зокрема банківських виписок: від 29.03.2012р. на суму 5 000,00 грн.; від 02.04.2012р. на суму 5 000,00 грн.; від 08.01.2012р. на суму 3 700,00 грн. відповідач частково оплатив надані послуги на загальну суму 13 700, грн. Відтак, залишок заборгованості по транспортному замовленню відповідача №25/01/12 (рахунок №11) становить 9 986,00 грн.

За умовами транспортного замовлення відповідача №2003/12LO експедитор оплачує рахунки перевізника (рахунок №44 від 30.03.2012р. на суму 43 560,00 грн.) через 20 банківських днів по отриманню оригіналів документів. Як вбачається з матеріалів справи, зокрема банківських виписок: від 16.07.2012р. на суму 10 000,00 грн.; від 19.07.2012р. на суму 5 000,00 грн.; від 23.08.2012р. на суму 15 000,00 грн.; від 05.03.2013р. на суму 4 000,00 грн. відповідач частково оплатив надані послуги на загальну суму 34 000,00 грн. Відтак, залишок заборгованості по транспортному замовленню відповідача №2003/12/LO (рахунок №44) становить 9 460,00 грн.

05.02.2013р. позивач звернувся до відповідача з претензією про оплату боргу в сумі 27 246,00 грн. У відповіді (вих. №08-05 від 08.02.2013р.) на претензію відповідач гарантував оплату боргу в сумі 23 546,00 грн. до 28.02.2013р.

Відповідач в термін до 28.02.2013р. повністю борг не сплатив, відтак у відповідача залишився неоплаченим борг на загальну суму 19 546,00 грн.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідачем не спростовано доводів позивача, не надано суду доказів, які б підтверджували відсутність грошового зобов»язання перед позивачем, враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення залишку боргу в сумі 19 546,00 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення штрафу слід зазначити наступне:

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до 2 ст.549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов"язання.

Згідно ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так, у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В п.5.5. договору сторони передбачили, що у випадку порушення строків платежу, експедитор сплачує перевізнику штраф, у розмірі 0,5% від суми ставки за рейс, за кожен день протермінування , до повного розрахунку.

Штраф - це неустойка, яка стягується одноразово у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Пеня - це неустойка, яка обчислюється у відсотковому відношенні до розміру платежу за кожен день прострочення .

Проаналізувавши вищевказані норми права слід зазначити, що передбачений сторонами у п.5.5. договору штраф за своєю правовою природою та ознаками є пенею, оскільки нараховується у відсотковому відношенні за кожний день прострочення.

З огляду на вищевказане суд дійшов висновку, що до штрафу, який фактично є пенею, слід застосувати положення ч.6 ст.232 ГК України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Слід зазначити, що при нарахуванні штрафу та 3% річних позивач в уточненому розрахунку невірно визначив періоди прострочки. У зв"язку з проведеними частковими оплатами не зменшив суму боргу в саме день оплати, не врахував перенесення робочих днів у травні 2013року згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 19.12.2012р. № 1043 "Про перенесення робочих днів у 2013році" та листа Національного банку України від 12.03.2013р. № 25-205/2969 з цього ж приводу, оскільки оплата відраховується в банківських днях, а також не розділив окремо нарахування за 2012рік (кількість днів у році 366) та за 2013рік (кількість днів у році 365).

З огляду на вищенаведене, судом здійснено розрахунок штрафу (пені) згідно якого до стягнення підлягає сума значно більша ніж та, що просить стягнути позивач. Зважаючи на те, що суд не може вийти за межі позовних вимог, позивачем така заява не подавалась, відтак до стягнення підлягає 206,00 грн. штрафу (пені) нараховані позивачем згідно уточненого розрахунку.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно проведеного судом розрахунку до стягнення підлягає 1 185,66 грн. 3% річних.

По ТЗ №25/01/12 до стягнення підлягає 537,91 грн. 3% річних , а саме:

- з 13.03.2012р. по 28.03.2012р., борг 23 686,00 грн., 16 днів прострочки, 366 днів у році, отже 3% річних становлять 31,06 грн.;

- з 29.03.2012р. по 01.04.2012р., борг 18 686,00 грн., 4 дні прострочки, 366 днів у році, отже 3% річних становлять 6,12 грн.;

- з 02.04.2012р. по 31.12.2012р., борг 13 686,00 грн., 274 дні прострочки, 366 днів у році, отже 3% річних становлять 307,37 грн.;

- з 01.01.2013р. по 07.01.2013р., борг 13 686,00 грн., 7 днів прострочки, 365 днів у році, отже 3% річних становлять7,87 грн.;

- з 08.01.2013р. по 21.08.2013р., борг 9 986,00 грн., 226 днів прострочки, 365 днів у році, отже 3% річних становлять 185,49 грн.

По ТЗ №2003/12LO до стягнення підлягає 647,75 грн. 3% річних , а саме:

- з 18.05.2012р. по 15.07.2012р. борг 43 560,00 грн. прострочка 58 днів, 366 днів у році, відтак 3% річних за цей період 207,08 грн.;

- з 16.07.2012р. по 18.07.2012р. борг 33 560,00 грн., прострочка 3 дні, 366 днів у році, відтак 3% річних за цей період 8,25 грн.;

- з 19.07.2012р. по 22.08.2012р. борг 28 560,00 грн., прострочка 35 днів, 366 днів у році, відтак 3% річних за цей період 81,93 грн.;

- з 23.08.2012р. по 31.12.2012р., борг 13 560,00 грн., про строчка 131 день, 366 днів у році, відтак 3% за цей період 145,60грн.;

- з 01.01.3013р. по 04.03.2013р. борг становить 13 560,00 грн., прострочка 64 дні, 365 днів у році, відтак 3% річних становить 71,32 грн.

з 05.03.2013р. - 21.08.2013р. борг 9560,00 грн., прострочка 170 днів, 365 днів у році, відтак 3% річних за цей період 133,57 грн.

У зв"язку з тим, що до стягнення підлягає 1 185,66 грн. 3% річних, відтак у задоволенні 3% річних в сумі 50,30 грн. слід відмовити.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача вартості витрат правових послуг в сумі 1 000,00 грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи 14.08.2013р. між фізичною особою-підприємцем Гандзюком Ярославом Петровичем (надалі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Фактотум» в особі директора Танасійчук Тетяни Богданівни (надалі - юридична фірма) було укладено договір №96 про надання правових послуг, відповідно до умов якого юридична фірма зобов'язується надати, а замовник замовляє та зобов'язується оплатити в порядку і на умовах, передбачених даним договором, правові послуги, які полягають у представництві та відстоюванні законних прав та інтересів замовника в господарському суді Львівської області та перед всіма юридичними та фізичними особами, які виникли між змовником та Товариством з обмеженою відповідальністю "АсМАП ЛОГІСТИКА" на підставі та у зв'язку із виконанням умов транспортних замовлень №25/01/12 та №2003/12/LO на перевезення вантажів у міжнародному сполученні.

Відповідно п.3.1.1. договору про надання правових послуг оплата за підготовку та подання в господарський суд позовної заяви до ТзОВ "АсМАП ЛОГІСТИКА" складає 1 000,00 грн., в тому числі ПДВ та сплачується замовником не пізніше наступного дня після підписання цього договору.

Відповідно до ст.44 ГПК України до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката . У контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Статтею 44 ГПК передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом , а не будь-яким представником.

З договору №96 про надання правових послуг не вбачається, що він укладений з адвокатом. В судовому засіданні представником позивача був громадянин Рянкель Сергій Ігорович по довіреності від 23.09.2013р. за № 1033 з якої не вбачається, що він представляє інтереси позивача в якості адвоката.

Представники позивача Танасійчук Тетяна Богданівна та Рянкель Сергій Ігорович доказів того, що вони є адвокатами не представили.

В рішенні Конституційного суду України від 11.07.2013р. № 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013 за конституційним зверненням ПМП - фірми "Максима" щодо офіційного тлумачення положень ч.1 стю.59 Конституції України, ч.1 ст.44 Господарського процесуального кодексу України (справа про відшкодування витрат на юридичні послуги у господарському судочинстві" встановлено, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 44 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким до судових витрат віднесені, зокрема, витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката, у контексті статті 59 Конституції України потрібно розуміти так, що до складу судових витрат на юридичні послуги, які підлягають відшкодуванню юридичній особі у господарському судочинстві, належать суми, сплачені такою особою, якщо інше не передбачено законом, лише за послуги адвоката .

Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Вказана позиція узгоджується також з абзацом 4 п.п.6.3. п.6 постанови пленуму "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013р. № 7 із змінами та доповненнями.

Відтак, вимога позивача про стягнення з ТзОВ "АсМАП ЛОГІСТИКА" 1 000,00 грн. витрат пов'язаних з наданням правових послуг задоволенню не підлягає.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд дійшов висновку, що позов, з врахуванням уточненого розрахунку, підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст.4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За умовами ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Правові засади справляння судового збору, платники, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від його сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір".

Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням №368 від 15.08.2013р. на суму 1 720,50 грн.

Згідно п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до ч.2 ст.7 вищевказаного Закону у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Частиною другою ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Оскільки сума сплаченого позивачем судового збору становить 1720,50 грн. (мінімальний розмір встановлений Законом України "Про судовий збір"), то наслідки передбачені п.1 ч.1 ст.7 Закону, у зв"язку із зменшенням позивачем суми позову, не застосовуються, сума судового збору в частині зменшених позовних вимог позивачу не повертається, а судовий збір, відповідно до вимог ст.49 ГПК покладається на сторони пропорційно у зв"язку із частковим задоволенням позову.

Правило статті 49 ГПК України щодо розподілу сум судового збору у справах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, пропорційно розміру задоволених позовних вимог застосовується також і у випадках, коли судовий збір сплачено за мінімальною (визначеною Законом) ставкою (абзац 5 п.п.4.1. п.4 постанови пленуму "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013р. № 7 із змінами та доповненнями.

Керуючись ст.ст.3 - 6 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, ст.ст. 11, 525, 526, 549, 610-612, 625, 627-629, 908, 909 ЦК України, ст.ст. 174, 193, 230-232 ГК України, ст.ст. 4 3 , 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов, з врахуванням зменшення суми позову, задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АсМАП ЛОГІСТИКА" (81110, Львівська область, Пустомитівський район, с.Зимна Вода, вул.Тичини, 2; код ЄДРПОУ 36499371) на користь фізичної особи-підприємця Гандзюка Ярослава Петровича (47707, Тернопільська область, Тернопільський район, с.Біла, вул.Гетьмана Мазепи, 9; ідентифікаційний номер 1657111138) 19 546,00 грн. основного боргу, 206,00 грн. штрафу, 1 185,66 грн. три проценти річних та 1 716,37 грн. судового збору.

3. В частині стягнення 50,30 грн. 3% річних та витрат за надання правових послуг в сумі 1 000,00 грн. відмовити.

4. Наказ видати згідно вимог ст.116 ГПК України, після набрання рішенням суду законної сили.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 14.10.2013р.

Суддя Сухович Ю.О.