Рішення

від 10.10.2013 по справі 914/3486/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2013 р. Справа № 914/3486/13

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Елбі Україна», м. Київ

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат», м. Жидачів, Львівська область

про стягнення заборгованості за договором поставки в розмірі 30 173, 93 грн.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Кміть М.Б.

Представники:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: Посікіра Р.Р. - представник за довіреністю № 23-5-юр від 28.04.2013р.

На розгляд господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю «Елбі Україна» подано позов до Відкритого акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» про стягнення заборгованості 30 173, 93 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 11.09.2013р. прийнято справу до розгляду та призначено на 30.09.2013р. З підстав зазначених в ухвалі суду від 30.09.2013р. розгляд справи відкладено на 10.10.2013р.

В судове засідання позивач явку повноважного представника не забезпечив, про причини не явки суд не повідомив. 26.09.2013р. на виконання вимог ухвали суду від 11.09.2013р. супровідним листом направив оригінали документів для огляду у судовому засіданні (вх. 39611/13 від 26.09.2013р.). Просять розглянути клопотання без їхньої участі.

В судовому засіданні представник відповідача подав відзив, в якому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнає. Однак, просить розстрочити виконання рішення суду на дванадцять платежів рівними частинами на 12 місяців в силу складної фінансово-економічної ситуації, в якій перебуває товариство, зменшення обсягів виробництва та збуту продукції, виконання численних боргових зобов'язань перед контрагентами на наявність загрози банкрутству, а також інші обставини, що позбавляють товариство можливості вчасно і у повному обсязі сплатити суму боргу.

У судовому засіданні 10.10.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Проаналізувавши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Між сторонами у справі укладено договір поставки №20/05-2013 від 20 травня 2012 року (надалі - Договір), що належним чином підписаний та скріплений печатками.

Відповідно до п.1.1. Договору постачальник ( позивач у справі) зобов'язаний передати у власність, а покупець (відповідач у справі) прийняти та оплатити на умовах, викладених у цьому Договорі запчастини (надалі - «товар») асортимент, кількість та ціна якого названі у накладних або рахунках, які є невід'ємними частинами Договору.

Договором-рахунком №СФ-0002029 від 20 травня 2013 року передбачено поставку товару - покришок 6,00-9 к-т «VIDA», 8,15-15 к-т «VIDA» та 7,00-12 к-т «VIDA» на загальну суму 30 173, 93 грн.

Відповідно до п.5.1. Договору товар приймається покупцем відповідно до видаткової накладної та довіреності на отримання матеріальних цінностей.

Видатковою накладною №РН - 0001011 від 28 травня 2013 року, що належним чином підписана сторонами та скріплена печаткою підтверджено факт отримання товару від постачальника покупцем на підставі довіреності №0334 від 28 травня 2013 року.

Відповідно до п.3.4 , 3.5. Договору розрахунок здійснюється у національній валюті України (гривні) у безготівковій грошовій формі на протязі 10 - ти календарних днів після отримання товару.

Однак розрахунок своєчасно проведений не був, що стверджується листами позивача, що належним чином відправлялися відповідачу від 29.07.13р. №29/07-13; від 23.07.13р. №23/07-13; від 18.07.13р. №18/07-13 та визнається відповідачем у відзиві на позовну заяву по справі та не заперечується представником відповідача у судовому засіданні.

На момент розгляду справи та прийняття рішення доказів повної чи часткової оплати заборгованості сторонами суду не надано.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі договору купівлі-продажу (поставка) в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари)в сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Згідно з статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України,якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач проти вимог позивача не заперечив, доказів погашення заборгованості не представив.

Суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення суми основної заборгованості за Договором у розмірі 30 173,93 грн. підлягає задоволенню, оскільки є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Відповідно до п.6 ч.1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідач, враховуючи важкий матеріальний стан, просить суд розстрочити виконання рішення суду на дванадцять платежів рівними частинами на 12 місяців. Як доказ важкого матеріального стану надав суду довідку, підписану головою правління, про господарську діяльність відповідача, якою стверджується дебіторська заборгованість за відвантажену готову продукцію та надані послуги 50 104 600 грн. станом на 01.07.2013 року; баланс відповідача станом на 31 грудня 2012 року; податкову декларацію з податку на прибуток підприємства.

Відповідно до 7.1.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов, господарських судів» розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом.

Відповідно до п. 7.2. Постанови вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

На підставі викладеного вище, беручи до уваги, важке фінансове становище відповідача та надання підприємству можливості працювати і здійснювати поступове погашення боргу, суд частково задовольняє клопотання відповідача та розстрочує виконання рішення терміном на 2 (два) місяці платежами - до 16.11.2013 року та до 16.12.2013 року.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 179, 193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 15, 509, 526, 530, 610, 611, 612, 626, 629 Цивільного кодексу України, та ст.ст. 1, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» (81700, Львівська область, м. Жидачів, вул. Фабрична, буд. 4; ідентифікаційний код юридичної особи 00278801) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Елбі Україна» (02660, м.Київ, вул. Червоноткацька, буд. 94, офіс 203; ідентифікаційний код юридичної особи 34726883) 30 179,93 грн. - основного боргу та 1 720,50 грн. - витрат по сплаті судового збору.

3. Розстрочити виконання рішення строком на 2 (два) місяців згідно такого графіку: - до 16.11.2013 р. 15 086,96 грн. - основного боргу та 1 720,50 грн. - витрати по сплаті судового збору; до 16.12.2013 р. 15 086,97 грн. - основного боргу.

4. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 15.10.2013 року.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Коссак С.М.