ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2013 року Справа № 925/1253/13
Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М. з секретарем судового засідання Волна С.В., за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився (клопотання про розгляд без його участі);
від відповідача: Ткаченко Г.В. за довіреністю у справі;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Деніка" до товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаська м'ясна компанія" про стягнення 7 086,96 грн.
ВСТАНОВИВ:
Заявлено позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 7 086,96 грн., з яких: 7 000,00 грн. залишку основного боргу за поставлену продукцію, 7,00 грн. інфляційних та 79,96 грн. 3% річних за прострочення розрахунків на підставі договору № 370218 від 18.02.2013 р., укладеного між сторонами.
Представник позивача в жодне судове засідання не з'явився, в направленій суду заяві від 11 жовтня 2013 року підтвердив отримання від відповідача 7 000,00 грн. в погашення основного боргу за позовом та вказав на необхідність стягнення з відповідача 79,96 грн. 3% річних, 7,00 грн. інфляційних, а розгляд справи просить проводити без його участі за наявними документами у справі.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти стягнення відсотків річних та інфляційних з мотивів, що термін прострочення сплати боргу за товар не був значним.
Суд вважає за можливе розгляд справи провести за відсутності представника позивача в порядку ст. 75 ГПК України, оскільки явка у судове засідання є правом сторони.
У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Дослідивши наявні у справі документи, судом було встановлено наступне:
Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки № 370218 від 18 лютого 2013 року (далі - Договір, а.с. 18-20), у відповідності до якого Постачальник-позивач зобов'язується поставити і передати у власність Покупцю-відповідачу Товар згідно Специфікації, а Покупець зобов'язується прийняти Товар згідно Специфікації, і оплатити його на умовах, передбачених цим Договором. Сторони підписують Специфікацію на кожну окрему поставку Товару. Специфікація є невід'ємною частиною цього Договору (пункт 1.1. Договору).
Відповідно до п. 10.4. Договору даний договір діє до 31 грудня 2013 року, але у будь якому разі до повного виконання Сторонами своїх обов'язків по Договору.
Зазначені договірні відносини по своїй суті мають ознаки договору поставки, за яким продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 712 Цивільного кодексу України).
Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 526 ЦК України, згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, та договору.
За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Крім того, в силу статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до п. 3.1., 3.2. Договору поставка Товару здійснюється протягом строку дії цього Договору окремими партіями, терміни поставки окремих партій Товару вказуються в Специфікаціях.
Відповідно до п. 3.4. Договору право власності на Товар, а так само ризик випадкової загибелі або псування Товару переходить від Постачальника до Покупця після підписання Сторонами накладної.
19 лютого 2013 року на виконання Специфікації № 1 від 19 лютого 2013 року (далі - Специфікація № 1, а.с. 21) товариство з обмеженою відповідальністю "Деніка" поставило, а товариство з обмеженою відповідальністю "Черкаська м'ясна компанія" прийняло продукцію - Хамекосал Драй в кількості 600 кг на суму 18 000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000028 від 19.02.2013 р. (а.с. 23), довіреністю № 41 від 19.02.2013 р. (а.с. 24), товарно-транспортною накладною від 19.02.2013 р. (а.с. 22).
Відповідно до п. 3. Специфікації № 1 умови оплати: 100 % вартості кожної партії товару на умовах відстрочки платежу в строк не пізніше 14 (чотирнадцяти) календарних днів від дати поставки.
Заперечень проти неотримання товару відповідач суду не надав. За загальним правилом, право власності на товар переходить до покупця з моменту передачі або передачі товаро-супровідних документів на нього.
Як встановлено статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За доводами позивача, відповідач свої зобов'язання виконав частково, сплативши позивачу в рахунок оплати поставленої продукції лише 11 000,00 грн. за поставлений товар, що підтверджується:
- банківською випискою БВ-0000030 від 19.02.2013 р. на суму 10 000,00 грн. (а.с. 26);
- банківською випискою БВ-0000106 від 12.06.2013 р. на суму 1 000,00 грн. (а.с. 27).
Таким чином позивач доводить, що станом на день подання цієї позовної заяви залишок основної заборгованості відповідача за поставлений товар за Договором поставки № 370218 від 18 лютого 2013 року складає 7 000,00 грн. Зобов'язання по оплаті товару повинно було бути виконане відповідачем повністю не пізніше 05 березня 2013 року.
Строк проведення повного розрахунку за отриманий товар на час прийняття рішення по справі для відповідача вже є таким, що настав.
В ході розгляду справи відповідач надав суду докази про те, що він провів повний розрахунок за основним боргу, сплативши позивачу кількома платежами борг у сумі 7000,00 грн.
11 жовтня 2013 року позивач подав суду заяву в якій також підтвердив, що до подачі позовної заяви відповідач розрахувався за залишком основного боргу на суму 7 000,00 грн., що підтверджується наявними у справі примірниками платіжних доручень та банківськими виписками.
При цьому судом було встановлено, що суму в розмірі 1000,00 грн. на погашення основного боргу за позовом відповідач платіжним дорученням № 733 від 11.07.2013 р. сплатив 11.07.2013 року, тобто ще до подачі позивачем позову, який було зареєстровано судом 08.08.2013 року.
На цій підставі суд вирішив в частині стягнення 1000,00 грн. основного боргу у позові відмовити повністю, оскільки предмету спору між сторонами по цій сумі не існувало на час звернення позивача до суду.
Як вказано вище, заявою від 11 жовтня 2013 року позивач підтвердив, що після порушення провадження по справі відповідач розрахувався і з частиною
основного боргу в сумі 6 000,00 грн., що підтверджується:
- банківською випискою від 12.08.2013 р. (а.с. 51) та платіжним дорученням № 913 від 12.08.2013 р. (а.с. 57) на суму 1 000,00 грн.;
- банківською випискою від 03.09.2013 р. (а.с. 52) та платіжним дорученням № 1013 від 03.09.2013 р. на суму 5 000,00 грн. (а.с. 58).
З цих підстав в частині стягнення 6 000,00 грн. основного боргу провадження слід припинити за відсутністю предмету спору на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
В силу вимог частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач користуючись своїм правом встановив періоди нарахування 3% річних з 06.03.2013 р. по 11.06.2013 р. та з 12.06.2013 р. по 08.07.2013 р. з урахуванням зміни розміру заборгованості відповідача перед позивачем.
Суд перевіривши порядок нарахування позивачем 3% річних в сумі 79,96 грн. за відповідні періоди, встановив правильність їх нарахування та задовольняє позов в цій частині позовних вимог.
Позивач також просить стягнути з відповідача 7,00 грн. інфляційних втрат за період травня 2013 року.
Суд перевіривши порядок нарахування позивачем інфляційних втрат в сумі 7,00 грн., встановив правильність їх нарахування та задовольняє позов в цій частині позовних вимог.
Доводи відповідача про те, що мав місце нетривалий термін затримки розрахунку за товар суд відхиляє, оскільки ця обставина не звільняє відповідача від сплати 3% річних та інфляційних на вимогу позивача.
Доказів проведення розрахунку за інфляційними та 3% річних відповідач суду не надав, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 79,96 грн. як 3% річних та 7,00 грн. інфляційних втрат за прострочення розрахунків за договором між сторонами.
На підставі викладеного, суд вважає, що позивач довів наявність порушеного права та обґрунтованість підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 3 % річних та інфляційних витрат.
На підставі ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути 1 720,50 грн. судового збору як з особи, яка винна у виникненні спору.
Керуючись ст. 49, п. 1-1 ст. 80, ст. 82-85 ГПК України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаська м'ясна компанія" (ідентифікаційний код 21374213, м. Черкаси, вул. Леніна, 33 оф. 2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Деніка" (ідентифікаційний код 37276765, м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, 2а/65) - 7,00 грн. інфляційних, 79,96 грн. як 3% річних та 1720,50 грн. на відшкодування судового збору.
3. В частині стягнення 1000,00 грн. основного боргу у позові відмовити повністю.
4. В частині стягнення 6 000,00 грн. основного боргу провадження припинити за відсутністю предмету спору.
Наказ видати.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.
Повне рішення складено 16 жовтня 2013 року
Суддя Н.М. Спаських
Суд | Господарський суд Черкаської області |
Дата ухвалення рішення | 15.10.2013 |
Оприлюднено | 16.10.2013 |
Номер документу | 34139583 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Черкаської області
Спаських Н.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні