Постанова

від 14.10.2013 по справі 905/4080/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

14.10.2013р. справа №905/4080/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.

Суддів: Манжур В.В., М'ясищева А.М.

Секретар: Прожерін О.О.

За участю представників сторін:

від прокуратури: Лисенко С.І. за посвідченням;

від позивача: Скриль Ю.М. по дов.;

від відповідача: Адонін В.В. по дов.;

від третьої особи: не з'явився.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БіК», м. Донецьк

на рішення господарського суду Донецької області від 09.09.2013р. (повний текст від 16.09.2013р.) у справі №905/4080/13 (суддя Харакоз К.С.)

за позовом Прокурора міста Донецька в інтересах держави в особі Донецької міської ради, м. Донецьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю «БіК», м. Донецьк

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Управління Держземагентства у м. Донецьку Донецької області, м. Донецьк

про внесення змін до договору оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Прокурор міста Донецька звернувся до господарського суду Донецької області в інтересах держави в особі Донецької міської ради, м. Донецьк, з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «БіК», м. Донецьк, про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 24.10.01р., укладеного між ВК Донецької МР та ТОВ «БіК», зареєстрованого у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 13.11.2001р. за №А/3-115, в частині викладення його умов в наступній редакції: п.1.3 розділу 1: « 1.3 Грошова оцінка земельної ділянки становить 5 069 462,06грн.»; ч.ч. 1,2 пункту 3.1 розділу 3: « 3.1 Орендна плата вноситься орендарем з моменту реєстрації договору у грошовій формі та в розмірі 3,0 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 152 083,86грн. на рік. Орендна плата вноситься на бюджетний рахунок місцевого бюджету Калінінське УК/Калінінський р-н/13050200р/р33218812700005 в ГУ ДКСУ у Донецькій області, код ЄДРПОУ 38034015, МФО 834016, код бюджетної класифікації 13050200, рівними частинами щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця».

Ухвалою від 12.08.2013р. господарський суд Донецької області в порядку ст. 27 ГПК України за клопотанням позивача залучив до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління Держземагентства у м. Донецьку Донецької області.

09.09.2013р. господарським судом Донецької області було прийнято рішення у справі №905/4080/13, яким позовні вимоги прокурора задоволено в повному обсязі. Висновок про задоволення позову суд першої інстанції обґрунтував тим, що приписами цивільного і податкового закону та умовами спірного договору встановлена можливість внесення до нього відповідних змін за умови, що в матеріалах справи наявні чинні рішення міської ради про нормативну грошову оцінку земель міста Донецька та про орендну плату за землю. Крім того, в матеріалах справи наявні докази направлення відповідачу пропозиції про внесення змін до договору, проте докази вирішення цього питання в позасудовому порядку в матеріалах справи відсутні. При цьому, суд першої інстанції прийняв до уваги судову практику Верховного суду України відносно того, що недотримання позивачем вимог п.2 ч.188 ГК України не позбавляє його права звернутись до суду із прямим позовом до відповідача про зміну умов договору (за наявності спору). У зв'язку з викладеним, суд відхилив клопотання відповідача про припинення провадження у справі.

Не погодившись з винесеним рішенням, відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення господарського суду Донецької області від 09.09.2013р. та припинити провадження у справі №905/4080/13.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на те, що при прийнятті спірного рішення судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Зокрема, на думку скаржника, суд не мав права прийняти відповідне рішення у даній справі, оскільки Донецька міська рада не надала відповіді на нову пропозицію ТОВ «БіК» з протоколом розбіжностей від 31.05.2013р., а отже посилання суду на приписи ст.188 ГК України є необґрунтованими та безпідставними. При цьому, за висновком апелянта, поза увагою суду залишились норми ст.181 ГК України, порушивши які позивач не мав права звертатись до суду з даним позовом, а суд, в свою чергу, не мав права прийняти спірне рішення у справі, оскільки відсутній предмет спору.

Вищевикладене, на думку заявника, не було взято до уваги судом першої інстанції, що є підставою для скасування незаконного та необґрунтованого рішення місцевого господарського суду.

У відзиві на апеляційну скаргу прокурор вважає викладені в ній доводи необґрунтованими, у зв'язку з чим просить судову колегію залишити твердження апелянта поза увагою.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про час та місце його проведення був повідомлений належним чином. Враховуючи, що ухвалою про порушення апеляційного провадження від 01.10.2013р. явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності вказаного представника за наявними у справі матеріалами.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1 ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Виконавчого комітету Донецької міської ради №562/3 від 27.12.2000р. ТОВ «БіК» було затверджено проект відводу земельної ділянки та передано товариству в оренду земельну ділянку площею 0,76га строком на 15 років із земель запасу для реконструкції будівлі колишнього дитячого садочка №17 під офіс по вул. Лабутенка, 8 в Калінінському районі.

24.10.2001р. між Виконавчим комітетом Донецької міської ради (орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БіК» (орендарем) було укладено договір оренди земельної ділянки №А/3-115, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, що знаходиться на території Калінінського району м. Донецька по вул. Лабутенка, 8, площею 7600,0кв.м. із земель запасу міської ради.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що його укладено на термін до 27.12.2015р.

Згідно п.3.1 договору, орендна плата вноситься орендарем у грошовому вигляді у розмірі 26080,14грн. на рік. Грошова плата вноситься на поточний рахунок Калінінського райфінвідділу - Р/р 25006703700001 в спеціалізованому УСБ м. Донецька, МФО 334657, код ЗКПО 02312985, код класифікації 13050200 у розмірі 26080,14грн. на рік рівними частинами щомісячно. Розрахунки закінчуються 15 числа наступного місяця за звітним.

Відповідно до п.3.4 договору, розмір орендної плати щорічно переглядається у випадках і з моменту: зімни умов господарювання, передбачених договором, підвищення цін, тарифів тощо, у тому разі внаслідок інфляційних процесів, у разі невиконання орендодавцем обов'язку повідомити орендаря на права третіх осіб на орендовану земельну ділянку, збільшення розмірів ставки земельного податку, в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.

При сталих соціально-економічних і політичних умовах господарювання необхідність і умови коригування розмірів орендної плати сторонами розглядається один раз у два роки (п.3.5 договору).

У пунктах 9.1, 9.2 договору сторони встановили, що зміни умов договору або внесення доповнень до нього можливі тільки за згодою сторін. Усі зміни та доповнення до цього договору здійснюються тільки в письмовій формі, оформлюються у вигляді додаткової угоди, яка стає невід'ємною частиною цього договору.

Згідно п.10.1 договору, усі спори, що виникають при виконанні умов цього договору або у зв'язку з тлумаченням його положень вирішуються шляхом переговорів. Якщо сторони протягом одного календарного місяця з моменту виникнення спору не досягли домовленості, то спір передається на розгляд судових органів в порядку, встановленому чинним законодавством України (п. 10.2 договору).

З матеріалів справи вбачається, що 26.02.2003р. між сторонами була укладена угода про внесення змін і доповнень в договір оренди земельної ділянки (перереєстровано договір оренди землі, про що у книзі записів державної реєстрації вчинено запис 25.03.2003р. №А/3-115), якою змінено п.1.3 договору в частині визначення грошової оцінки земельної ділянки в розмірі 2 596 869,61грн., а також ч.1 та 2 п.3.1 розділу 3 в частині визначення розміру річної орендної плати за землю в сумі 38 953,04грн.

В подальшому, у зв'язку з прийняттям Донецькою міською радою рішення №35/37 від 23.07.2009р. «Про нормативну грошову оцінку земель, розташованих на території м. Донецька», посилаючись на приписи Податкового кодексу України, ст. 654 ЦК України ст. 188 ГК України, позивач листом №01/12-156вих від 02.04.2013р. звернувся до ТОВ «БіК» із пропозицією укласти договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, на що листом №18/04/2013-1 від 18.04.2013р. відповідач повідомив про незгоду із визначеним у проекті додаткової угоди розміром грошової оцінки земельної ділянки та, відповідно, розміром річної орендної плати, у зв'язку з чим просив позивача надати обґрунтовану розшифровку нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки.

У відповідь листом №01/12-2333вих від 21.05.2013р. позивач наголосив на обґрунтованості позиції міської ради щодо необхідності внесення відповідних змін до спірного договору, а також повідомив відповідача про встановлене статтею188 ГК України право заінтересованої сторони передати спір на вирішення суду.

Не вирішення вказаного питання зумовило звернення прокурора до суду з відповідним позовом в інтересах Донецької міської ради, оскільки не встановлення відповідачем належного розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки порушує інтереси держави в частині неотримання в повному обсязі плати за користування земельною ділянкою до бюджету.

Як зазначалось вище, господарський суд Донецької області позовні вимоги задовольнив у повному обсязі.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія погоджується з таким висновком з наступних підстав.

Статтею 206 Земельного кодексу встановлено, що використання землі у Україні є платним. Згідно ст. 126 вказаного кодексу, оренда землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України, ст.1 Закону України «Про оренду землі», право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ст.21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Під час дії спірного договору набув чинності Податковий кодекс України, пункт 288.1 статті 288 якого визначає, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового Кодексу України, розмір орендної плати не може бути меншим трикратного розміру земельного податку для інших категорій земель.

Згідно п. 274.1 ст.274 Податкового кодексу України, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 і 278 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що 23.07.2009р. Донецькою міською радою було прийнято рішення №35/37 «Про нормативну грошову оцінку земель м. Донецька», яким, зокрема, затверджено розрахунок вартості 1кв.м. землі згідно з функціональним призначенням території.

Крім того в матеріалах справи наявне рішення Донецької міської ради №26/37 від 19.12.2012р. «Про орендну плату за землю у м. Донецьку» (набрало чинності з 01.01.2013р.), пунктом 1 якого затверджено ставки річної орендної плати за земельні ділянки у м. Донецьку у відсотках від нормативної грошової оцінки землі у відповідності з цільовим використанням земельної ділянки та порядком розрахунку розміру річної орендної плати за земельну ділянку. Згідно додатку №1 до вказаного рішення, ставка річної орендної плати за земельні ділянки з цільовим використанням «інші види діяльності» встановлюється в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі.

Згідно витягу №05-19-386 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (кадастровий номер 1410136600:00:024:0051), виданого Управлінням Держземагентства у м. Донецьку Донецької області 21.08.2013р., нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 7600кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Лабутенка, 8 (землекористувач - ТОВ «БіК»), становить 5 069 462,06грн.

Таким чином, за висновком судової колегії, пункт 1.3 та частини 1,2 пункту 3.1 договору оренди земельної ділянки №А/3-115 від 24.10.2001р. (з урахуванням угоди про внесення змін від 26.02.2003р.) не відповідають вимогам чинного земельного, податкового законодавства та вказаним нормативно-правовим актам Донецької міської ради в частині визначення розміру нормативної грошової оцінки орендованої відповідачем земельної ділянки та, відповідно, розміру річної орендної плати.

Згідно з матеріалами справи, Донецька міська рада зверталась до відповідача з пропозицією про приведення договору оренди землі у відповідність з вимогами чинного законодавства, проте докази вирішення цього питання в позасудовому порядку в матеріалах справи відсутні.

Судова колегія вважає за необхідне звернути увагу на суб'єктний склад сторін спірного договору оренди землі (з урахуванням додаткової угоди) і склад сторін у даній справі, у зв'язку з чим - зазначити наступне.

Відповідно до ч.5 ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. як вбачається з матеріалів справи, на даний час такі повноваження здійснюються Донецькою міською радою на підставі п.34 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст.4 Закону України «Про оренду землі», в якій зазначено, що орендодавцями земельних ділянок, що перебувають в комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом. Саме відповідно до наведених положень заступником міського голови підписано та направлено на адресу відповідача пропозицію про внесення змін до договору оренди землі. Разом з цим, на час прийняття рішення про передачу в оренду земельної ділянки та укладення спірного договору, такі повноваження здійснював виконком Донецької міської ради, тому спірний договір оренди укладений між виконкомом Донецької міської ради та відповідачем.

Так, відповідно до приписів ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 654 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, який змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

У пункті 2.19. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» (зі змінами і доповненнями) викладено правову позицію про те, що у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

Згідно зі статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У визначених законом випадках застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Розмір орендної плати за землю визначається сторонами у договорі, в тому числі може визначатися шляхом встановлення відсоткового відношення до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що відповідає чинному законодавству України, зокрема, приписам частини першої статті 15, статті 21 Закону України «Про оренду землі».

Статтею 30 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. При цьому надсилання відповідачеві пропозицій щодо внесення змін до договору оренди є правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання останнім вимог частини другої статті 188 ГК України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору не позбавляє його права звернутися до господарського суду з позовом про зміну умов договору за наявності спору (тобто за відсутності згоди відповідача на зміну умов договору).

При цьому згідно з частиною третьою статті 653 ЦК України якщо договір змінюється або розривається в судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

За таких обставин, судова колегія вважає позовні вимоги про внесення змін у п.1.3 та частини 1,2 п.3.1 спірного договору обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Посилання заявника апеляційної скарги на порушення позивачем приписів ст. 181 ГК України при листуванні з приводу укладення додаткової угоди про внесення відповідних змін у договір оренди землі, у зв'язку з чим - безпідставне посилання суду першої інстанції на ст. 188 ГК України та розгляд справи по суті за відсутності предмету спору, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення ч. 2 ст. 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Отже, надсилання відповідачу пропозицій про внесення змін до спірного договору оренди є виключно правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання позивачем вимог ч. 2 ст. 188 ГК України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору оренди земельної ділянки не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача про зміну умов договору за наявності спору, тобто відсутності згоди на зміну умов договору.

Зазначену правову позицію про те, що недотримання позивачем вимог ч. 2 ст. 188 ГК України не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача та вирішити спір в судовому порядку, викладено у постанові Верховного суду України від 20.11.2012р. у справі №28/5005/640/2012.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів згоди відповідача на внесення змін до спірного договору оренди, є безпідставними посилання апелянта на відсутність предмету спору та незаконний розгляд судом першої інстанції даної справи по суті.

З огляду на наведене, відповідно до вимог ст. 43 ГПК України, рішення господарського суду Донецької області від 09.09.2013р. у справі №905/4080/13 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді матеріалів та обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін.

Інші доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, спростовуються приписами чинного законодавства, тому судовою колегією до уваги не приймаються.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги згідно ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на скаржника.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Донецької області від 09.09.2013р. (повний текст від 16.09.2013р.) у справі №905/4080/13 - залишити без змін.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БіК», м. Донецьк, на рішення господарського суду Донецької області від 09.09.2013р. (повний текст від 16.09.2013р.) у справі №905/4080/13 - залишити без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач): Н.В. Будко

Судді: В.В. Манжур

А.М М'ясищев

Надруковано примірників - 8

1-у справу

1-позивачу

1-відповідачу

1-третій особі

2-прокуратурі

1-господарському суду

1-ДАГС