Постанова

від 17.06.2013 по справі 814/2368/13-а

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2013 року Справа № 814/2368/13-а

м. Миколаїв.

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Середи О.Ф. , розглянув в порядку письмового провадження справу

за позовом: Приватного підприємства «Норок», с. Сирове, Врадіївський район, Миколаївська область

до відповідача : Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області, м. Первомайськ, Миколаївська область

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000072301 від 25.02.2013 року,

в с т а н о в и в:

Приватне підприємство «Норок» (надалі - позивач) звернулось до суду з позовом до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000072301 від 25.02.2013 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 25.02.2013 року відповідачем було прийняте податкове повідомлення - рішення № 0000072301 на підставі акту позапланової виїзної перевірки від 08.11.2012 року № 27/22/35116498, яким нараховано податкові зобов'язання з ПДВ на загальну суму 181 776,25 грн. Позивач вважає, що прийняте відповідачем рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач позовні вимоги не визнає повністю з підстав, викладених у запереченні, зокрема, зазначає, що відповідно до висновків Акту перевірки перевіряючими було встановлено, що за перевіряємий період позивачем завищено по скороченій декларації з ПДВ та одночасно занижено податкове зобов'язання по ПДВ, оскільки позивачем у 2011 році використано 78 (земельна площа 391,91 га) та у 2012 році - 68 договорів (земельна площа - 326,27 га) оренди складених з фізичними особами, які всупереч вимогам законодавства оформлені неналежним чином. Позивач вважає, що у 2011 року - 391,91 га землі та у 2012 році - 326,27 га землі належали позивачу без правових підстав, тому правомірно зробив висновок про заниження позивачем ПДВ і визначив йому суму податку та застосував штрафні санкції, у зв'язку з чим просить в задоволені позову просить відмовити.

Представники позивача та відповідача надали суду клопотання про розгляд справи без їх участі, в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 4 статті 122 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Позивач здійснює свою діяльність в галузі виробництва сільськогосподарської продукції та перебуваючи на спеціальному режимі оподаткування є платником фіксованого сільськогосподарського податку та знаходиться на податковому обліку у Первомайській ОДПІ Миколаївської області.

Відповідачем була проведена позапланова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 30.08.2012 року. За результатами перевірки складено Акт перевірки №27/22/35116498 від 08.11.2012 року (надалі - Акт перевірки).

В розділі 3 Акту перевірки зазначено, що Позивачем порушено ст.15, 18 Закону України «Про оренді землі» №161-XIV від 06.10.1998 року, Порядок державної реєстрації договорів оренди землі затвердженої Постановою КМ України від 09.09.2009 року №1021, п. 209.6., п. 209.7. ст. 209 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, що призвело на думку контролюючого органу до завищення по скороченій декларації з ПДВ та одночасно заниження податкових зобов'язань по декларації податку на додану вартість в загальній сумі 156 970,00 грн. за період з серпня 2011 року по липень 2012 року, а саме:

- серпень 2011 року в сумі 19 912, 00 грн.;

- вересень 2011 року в сумі 51 313,00 грн.;

- жовтень 2011 року в сумі 23 382,00 грн.;

- липень 2012 року в сумі 62 363,00 грн.

На підставі Акту перевірки Первомайською ОДПІ Миколаївської області складено податкове повідомлення-рішення від 30.11.2012 року №0000212301, яким нараховані податкові зобов'язання з ПДВ на загальну суму 156 970,00 грн. та штрафних санкцій 39 242,00 грн. Позивач, не погоджуючись з визначеними в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні податковими зобов'язаннями, на підставі ст. 56 Податкового кодексу України подав Скаргу до Державної податкової адміністрації в Миколаївській області №110 від 10.12.2012 року. Відповідно до рішення вирішено скаргу задовольнити частково в частині визначення грошового зобов'язання з ПДВ на суму 14 435,75 грн.: у тому числі 11 549,00 грн. основного платежу та 2 886,75 грн. штрафних фінансових санкцій. Інші суми в поданій скарзі залишно без змін.

За результатами розгляду скарги Первомайською ОДПІ Миколаївської області складено податкове повідомлення-рішення від 25.02.2013 року №0000072301, яким нараховані податкові зобов'язання з ПДВ на загальну суму 181 776,25 грн., в тому числі за основним платежем на суму 145 421,00 грн. та штрафних санкцій на суму 36 355,25 грн.

Відповідач в Акті перевірки прийшов до висновку, що оскільки позивач у 2011 році використовує 78 договорів оренди у фізичних осіб неоформлених належним чином (земельна площа 391,91 га) та в 2012 р. - 68 договорів оренди у фізичних осіб неоформлених належним чином (земельна площа 326,27 га) із них відповідно до Дод. 8 засівалось сільськогосподарською продукцією в 2011 році та 2012 році відповідно 210,13 га на протязі 2011 року; 95,9 га на протязі 2012 року. Продукція зібрана та реалізована із земельної площі 210,13 га протягом 2011 року; земельної площі 95,9 га на протязі 2012 року, по договорам оренди у фізичних осіб неоформлених належним чином є продукцією, вирощеною не з власних та не на орендованих потужностях, а отже є продукцією не власного виробництва й підлягає включенню до Декларації з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у відповідних періодах. А тому податковим органом були донараховані ПДВ в розмірах, що зазначені в податковому повідомленні-рішенні від 25.02.2013 року №0000072301.

Відповідач зазначає, що частина договорів оренди землі не пройшли державної реєстрації, тому позивач неправомірно застосував режим платника фіксованого сільськогосподарського податку, а тому податковий орган за 2011 - 2012 роки нарахував до сплати ПДВ в розмірі 181 776,25 грн., в тому числі за основним платежем на суму 145 421,00 грн. та штрафних санкцій на суму 36 355,25 грн., що дорівнює сумі ПДВ, яку відповідач відніс до спец. декларації за 2011-2012 роки.

Суд не погоджується з такою позицією податкового органу з огляну наступне.

Згідно з п. 1 ст. 209 Податкового кодексу України Резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті, може обрати спеціальний режим оподаткування.

В свою чергу, згідно п. 6 ст. 209 Податкового кодексу України «сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно».

Пунктом 7 ст. 209 Податкового кодексу України передбачено, що Сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1 - 24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

П. 2 ст. 209 Податкового кодексу України визначено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Відповідно до п. 1 ст. 301 Податкового кодексу України платниками податку з урахуванням обмежень, встановлених пунктом 301.6 цієї статті, можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Згідно з п.п. 14.1.235 п. 14.1. статті 14 Податкового кодексу України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 2 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Водночас об'єктом оподаткування фіксованим сільськогосподарським податком згідно з п. 1 ст. 302 Податкового кодексу України є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

Отже, в умовах дії Податкового кодексу України для переходу на сплату фіксованого сільськогосподарського податку (надалі- ФСП) підприємству необхідно: а) бути юридичною особою, основним видом економічної діяльності якої є сільськогосподарське виробництво, коди якого підтверджуються довідкою управління статистики; б) мати у наявності об'єкт оподаткування - площі сільгоспугідь (ріллі, сіножатей, пасовищ та багаторічних насаджень), їх грошову оцінку, що підтверджується довідкою органів земельних ресурсів, для яких Законом України «Про фіксований сільськогосподарський податок» від 17.12.1998 року № 320-ХІ\/ встановлені ставки ФСП; в) дотримуватися критерію, відповідно до якого сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Таким чином, при дотриманні підприємством вказаних вимог чинного законодавства є правомірним його перехід на сплату ФСП.

Відповідно до листа ДПА України від 12.10.2009 року за № 22231/7/15-0717 направленого Державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та який діє на даний момент, ДПА України дозволила у випадках, коли площа земельних ділянок не відображена в даних державного земельного кадастру із-за відсутності належним чином оформлених правовстановлюючих документів на землю, а саме коли правовстановлюючі документи проходять процедуру оформлення і ще не зареєстровані в базі даних структурних підрозділів Центру державного земельного кадастру, то для розрахунку ФСП площа земельних ділянок буде підтверджуватись відділами Держкомзему у районах. Така ж позиція підтверджена Листом Державного комітету України зі земельних ресурсів від 20 березня 2009 року №14-22-6/2725.

Право бути платником ФСП визначається лише через наявність 75% загальної суми валового доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, а не кількості землі, тим більше кількості зареєстрованих договорів. Кількість землі, яка є в користуванні впливає лише на розмір фіксованого податку. При цьому як вбачається з Акту перевірки, податковий орган не заперечує, що продукція вирощена позивачем на власних виробничих потужностях, однак посилається виключно на відсутність реєстрації договорів оренди.

Позивач посилається на те, що договори оренди землі були фактично підписані ПП «Норок» з фізичними особами - орендодавцями в період до 2008 року. Однак, договори оренди реєструвалися частинами та до сих пір частково не зареєстровані.

При цьому, Позивач використовував землю, сплачував податки та орендну плату людям з моменту укладання договорів оренди. Факт користування землею за договорами оренди землі підтверджується Актами приймання-передачі землі, підписаними з орендодавцями в момент підписання договорів оренди, Довідками Державного комітету України із земельних ресурсів за 2011-2012 роки. Крім того, на виконання договорів оренди землі орендодавцям своєчасно та в повному обсязі сплачувалась та сплачується орендна плата, в тому числі за весь період перевірки. На виконання вимог Податкового кодексу України, ПП «Норок» своєчасно та в повному обсязі перераховувало податок з доходів фізичних осіб орендодавців при сплаті орендної плати, виступаючи податковим агентом, що підтверджується копіями платіжних доручень за 2011-2012 роки. Також підтвердженням того, що продукція є власного виробництва в розмірі 100% є також сільськогосподарські форми №29-сг та форми №50-сг.

Позивачем до Первомайської ОДПІ були подані розрахунки фіксованого сільськогосподарського податку за 2011-2012 роки та розрахунки питомої ваги доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва за 2011-2012 роки.

В Акті перевірки відповідач підтверджує, що «питома вага сільськогосподарських товарів не менше 75% і за 2011 року складав 99,1%».

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п.21.1.1. п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватись Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до положень ст. 1 ЗУ «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідачем безпідставно застосовано положення цивільного законодавства до податкових правовідносин.

Згідно ст. 1 Цивільного кодексу України цивільне законодавство не застосовується до податкових правовідносин. Таким чином сторони повинні керуватись поняттям оренди, яке визначено Податковим кодексом України, а саме п.п. 14.1.97 ст. 14, яка встановлює, що лізингова (орендна) операція - господарська операція фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендаря) за плату на визначений строк.

Питома вага отриманих доходів від поставки сільськогосподарської продукції не може розраховуватись методом процентного співвідношення площі зареєстрованих та незареєстрованих договорів земельних ділянок, які знаходяться у користуванні Позивача, оскільки такий метод розрахунку не передбачений чинним законодавством України та взагалі не може за своїм принципом та методикою визначати дохід від поставки сільськогосподарської продукції від доходу пов'язаному з поставкою інших товарів.

Податковим органом не наведено фактів невірного складання розрахунку питомої ваги з посиланням на первинні документи бухгалтерського обліку, чи на інші документи, які б свідчили про постачання позивачем сільськогосподарської продукції не власного виробництва, або іншої продукції чи послуг, що призвело до неправильного розрахунку питомої ваги.

Таким чином, врожай вирощений з посівів на цих земельних ділянок є власністю підприємства та поставляючи його іншим особам підприємство поставляю сільськогосподарську продукцію власного виробництва.

Фактичне користування земельними ділянками, вирощення на них сільгосппродукції, сплати за них орендної плати, є господарською операцією яка визначена Кодексом як оренда не залежно від додержання формальної процедури реєстрації, яка є пріоритетною в цивільних відносинах.

Отже, податкове законодавство повязує виникнення прав та обов'язків платників податків не з фактом укладення договорів (оскільки сам по собі факт укладення договору не є об'єктом оподаткування), а з фактом здійснення господарської операції.

Податкове законодавство не вимагає державної реєстрації договору оренди земельної ділянки (паю) як обов'язкової ознаки для кваліфікації відповідної ділянки як такої, що знаходиться у користуванні сільськогосподарського товаровиробника.

Враховуючи пріоритетність застосування норм Податкового кодексу України перед нормами інших галузей права у регулюванні податкових правовідносин, варто визнати, що недотримання норм земельного законодавства щодо реєстрації права оренди земельних ділянок не може бути перешкодою для кваліфікації сільськогосподарських угідь як таких, що знаходяться у користуванні товаровиробника для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку. Земельні ділянки будуть знаходитися у користуванні платника сільськогосподарського податку. При цьому варто враховувати, що виникнення орендних відносин відповідно до вимог земельного законодавства не є обов'язковою умовою для визнання сільськогосподарських угідь такими, що знаходяться в користуванні платника фіксованого сільськогосподарського податку. Зазначене пояснюється тим, що оренда є лише одним із видів права користування землею.

Суд зазначає, що Податковий кодекс України не зводить користування сільськогосподарськими угіддями лише до виникнення права оренди на відповідні земельні ділянки. Відповідно, зареєстрований належним чином договір оренди не може вважатися єдиним обов'язковим документом, що підтверджує правомірність перебування особи у статусі платника фіксованого сільськогосподарського податку. Дефекти оформлення відповідного договору не можуть впливати на правильність врахування доходів від реалізації продукції рослинництва при розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва.

Тобто продукція, вирощена на земельній ділянці, орендованій платником фіксованого сільськогосподарського податку в юридичної та/або фізичної особи, є сільськогосподарською продукцією в розумінні глави 2 розділу XIV Податкового кодексу України незалежно від того, чи зареєстровані належним чином договори оренди такої ділянки.

Відповідно, така продукція повинна враховуватися при визначенні частки сільськогосподарського товаровиробництва у розмірі 75 відсотків, необхідної для набуття та підтвердження особою статусу платника сільськогосподарського товаровиробника. За таких обставин відсутні будь-які підстави для розмежування сільськогосподарської продукції на ту, що отримана на належно оформлених земельних ділянках, право оренди яких зареєстровано, та на ту, що вирощена на ділянках, оренда чи інше право користування якими оформлені з недоліками.

Суд звертає увагу на те, що перебування у статусі платника фіксованого сільськогосподарського податку є правомірним, якщо при цьому дотримано критерій щодо мінімального обсягу частки сільськогосподарського товаровиробництва, встановлений статтею 301 Податкового кодексу України. Цей критерій дотримується в тому разі, якщо продукція рослинництва вирощена на сільськогосподарських угіддях, що знаходяться у користуванні платника податку, незалежно від стану державної реєстрації договорів оренди відповідних ділянок.

Водночас об'єктом оподаткування фіксованим сільськогосподарським податком відповідно до пункту 302.1 статті 302 Податкового кодексу України є площа сільськогосподарських угідь, надана платнику податку у власність чи користування, в тому числі на умовах оренди.

Отже, об'єктом оподаткування є ті сільськогосподарські угіддя, що перебувають у власності або в користуванні платника податку на будь-яких умовах, включаючи, але не обмежуючись, орендою.

При цьому зазначеною нормою не встановлено, що відповідні права на ділянки (зокрема, право користування) мають бути певним чином оформлені та зареєстровані.

Відсутність належного оформлення земельних ділянок, зокрема, відсутність державної реєстрації відповідних договорів оренди, не є підставою для звільнення платника фіксованого сільськогосподарського податку від нарахування податку з площі всіх ділянок, що перебувають у його користуванні.

Відповідно до п. 56.21. Податкового кодексу України: у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Відповідно до ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Отже КАС України надає можливість звернутись до адміністративного суду для оскарження будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідач є органом державної влади, тобто суб'єктом владних повноважень, прийняття даним органом рішень, які зачіпляють майнові інтереси суб'єктів господарювання пов'язані із здійсненням його владних управлінських функцій, а тому визнання протиправними даних рішень підлягає захисту в судовому порядку.

За таких обставин, оскаржене податкове повідомлення-рішення прийняте в порушення норм податкового законодавства, а тому позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 128, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Приватного підприємства «Норок» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 25.02.2013 року № 0000072301, прийняте Первомайською об'єднаною державною податковою інспекцією Миколаївської області.

Стягнути судовий збір в сумі 1 817,76 грн. (одна тисяча вісімсот сімнадцять гривень 76 коп.) з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області (код ЄДРПОУ 38012012) на користь Приватного підприємства «Норок» (код ЄДРПОУ 35116498).

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Головуючий суддя О. Ф. Середа