Постанова

від 16.09.2013 по справі 814/3714/13-а

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(вступна та резолютивна частини)

16 вересня 2013 року Справа № 814/3714/13-а

м. Миколаїв

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології світла», м. Миколаїв

до відповідача Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, м. Миколаїв

Головуючий суддя Середа О. Ф. ,

секретар судового засідання Котенкова Л.В.

Представники:

Від позивача: Румянцев Ю.М., Чигріна О.Б.

Від відповідача: не з'явився.

Суть спору: про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Технології світла» (надалі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (надалі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 19.07.2013 року № 0001072202, від 19.07.2013 року № 0001062202.

Відповідач позовні вимоги не визнає повністю з підстав викладених у запереченні.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології світла» задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 19.07.2013 року № 0001072202, прийняте Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 19.07.2013 року № 0001062202, прийняте Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Головуючий суддя О. Ф. Середа

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2013 року Справа № 814/3714/13-а

м. Миколаїв

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології світла", м. Миколаїв

до відповідача : Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва головного управління Міндоходів у Миколаївській області, м. Миколаїв

Головуючий суддя Середа О.Ф.

Секретар судового засідання Котенкова Л.В.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: Румянцев Ю.М., Чигріна О.Б.

від відповідача: не з'явився

Суть спору : про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Технології світла" (надалі - позивач) звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.07.13 р. № 0001072202, № 0001062202, прийнятих державною податковою інспекцією у у Заводському районі м. Миколаєва головного управління Міндоходів у Миколаївській області (надалі - відповідач).

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що висновки акту перевірки не ґрунтуються на вимогах законодавства, а прийняті на підставі таких висновків повідомлення-рішення вважає такими, що суперечать законодавству тому підлягають визнанню протиправними та скасуванню у судовому порядку.

Відповідач адміністративний позов не визнає повністю з підстав, викладених у запереченні, зокрема, зазначає, що не погоджується з викладеними у позовній заяві вимогами, вважає їх необґрунтованим, а прийняті податкові повідомлення-рішення законними.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що 02.07.13 р. відповідач провів позапланову виїзну перевірку підприємством позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ПП "Сегмент-Юг" за період з 01.04.10 р. по 30.11.10 р. та ПП "Мотів-А" за період 01.01.11 р. по 31.03.11 р., про що був складений Акт від 08.07.13 р. № 33/22-02/36700909 (надалі - Акт перевірки № 33/22-02/36700909).

Проведеною перевіркою фахівцями відповідача було встановлено порушення:

- пункту 3.1 статті 3, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9, пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94 р. № 334/94-ВР, із змінами і доповненнями (наділі - Закон № 334/94-ВР), внаслідок чого занижено податок на прибуток всього на суму всього 25104 грн. у тому числі за півріччя 2010 р. у сумі 13525 грн., у т.ч. за ІІ квартал 2010 р. у сумі 13525 грн., за III квартали 2010 р. у сумі 19380 грн., у тому числі за ІІІ квартал 2010 р. у сумі 5855 грн., за 2010 р. у сумі 22816 грн. у тому числі за IV квартал 2010 р. у сумі 3436 грн., за І квартал 2011 р. у сумі 2288 грн.;

- підпункти 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97-ВР, із змінами та доповненнями (надалі - Закон № 168/97-ВР), пункти 198.3, 198.6 статті 198, пункти 200.1, 200.2 статті 200 Податкового Кодексу України від 02.12.10 р. № 2755-VI, із змінами та доповненнями (надалі - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 20082 грн. у тому числі за серпень 2010 р. у сумі 10881 грн., за вересень 2010 р. у сумі 1912 грн., за жовтень 2010 р. у сумі 190 грн., за листопад 2010 р. у сумі 3616 грн., за січень 2011 р. у сумі 1653 грн., за травень 2011 р. у сумі 1208 грн., за червень 2011 р. у сумі 622 грн.

За наслідками перевірки та висновків Акту перевірки № 33/22-02/36700909 відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 19.07.13 р.:

- за формою "Р" № 0001062202, яким визначив податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 24232,75 грн., у тому числі за основним платежем 20082 грн. та застосував штрафну (фінансову) санкція у розмірі 4150,75 грн.;

- за формою "Р" № 0001072202, яким визначив податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 30809 грн., у тому числі за основним платежем 25104 грн. та застосував штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 5705 грн.

Дослідивши надані сторонами докази та заперечення, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи при проведенні перевірки позивача та складанні Акту перевірки № 33/22-02/36700909 перевіряючі використовували: Акт перевірки від 28.11.12 р. № 2326/22-3/35818058 проведеної ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Сегмент-Юг" (код ЄДРПОУ 35818058), щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, перелік яких встановлено постановою слідчого, їх реальності та відображення в обліку за весь період діяльності, копію постанови від 07.06.12 р. про призначення документальної позапланової перевірки слідчим СУ ДПС в Одеській області та деякі інші матеріали отримані від ДПС в Одеській області.

Вищевказана постанова слідчого СУ ДПС в Одеській області приймалась у межах кримінальної справи № 201201100058 порушеної за фактом організації фіктивного підприємництва і навмисного ухиляння від сплати податків з використанням ПП "Софітек Плюс" за ознаками складу злочинів, передбачених частиною 3 статті 27, частиною 2 статті 205, частиною 3 статті 27, частиною 3 статті 212 КК України, відносно засновника та директора ПП "Агроресурс-Південь" за ознаками складу злочину, передбаченого частиною 1 статті 205 КК України, відносно засновника та директора ПП "Одеська будівельна компанія" ОСОБА_3 за ознаками складу злочину, передбаченого частиною 1 статті 205 КК України та відносно засновника, директора ТОВ "АК Алана" за ознаками складу злочину, передбаченого частиною 1 статті 205 КК України та директора та засновника ПП "Клин-Маркет", за ознаками складу злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 КК України, а також за фактом організації створення фіктивних суб'єктів підприємницького діяльності, а саме:

- ПП «Юніком Плюс» (ЄДРПОУ 36919295), ПП «Орвіл-Трейдінг; (ЄДРПОУ 36921440), ПП «Віайпі груп» (ЄДРПОУ 36851232), ПП «Агроеко» (ЄДРПОУ 37422336), ПП «Амітек» (ЄДРПОУ 36501914), ПП «Бос-Хонорд» (ЄДРПОУ 36155339), ПП «Діана Bin» (ЄДРПОУ 37475645), ПП «Віта-торг-Плюс» (ЄДРПОУ 35767407), ПП «Фарлі» (ЄДРПОУ 35404205), ПП «Юніксел» (ЄДРПОУ 34252228), ПП «Оптімус-трейд» (ЄДРПОУ 36343589),ПП «Одеська технопромислова група» (ЄДРПОУ 35769535), ПП «Ростленд» (ЄДРПОУ 35879964), ПП «Капітоліум» (ЄДРПОУ 34873228), ПП «Агро-Люксторг» (ЄДРПОУ 35879938), ПП «Дана Маркет Юг» (ЄДРПОУ 35503072),ПП «Лакітрейд» (ЄДРПОУ 35992829), ПП «Даймонд Сіті» (ЄДРПОУ 35992568), ПП «Сільвер Сіті» (ЄДРПОУ 35992793), ПП «Сатера» (ЄДРПОУ 34873689), ПП «Інлоуд» (ЄДРПОУ 36110942), ПП «Квантор Плюс» (ЄДРПОУ 36110146), ПП «Комбі-Транс» (ЄДРПОУ 35992594),ПП «Вегет» (ЄДРПОУ 33970563), ПП «Мира 2008» (ЄДРПОУ 36110827), TOB «Укрвебконсалтинг» (ЄДРПОУ 35058138), TOB «Термомонтажтехнології» (ЄДРПОУ 36756113), TOB «APC Компані» (ЄДРПОУ 37451189), TOB «АК «АРС Нова» (ЄДРПОУ 37265025), TOB «Агенство незалежної експертиз «МТК (ЄДРПОУ 31663276), TOB «Видавництвоінпол» (ЄДРПОУ34981513), TOB «Флорена Плюс» (ЄДРПОУ 35851839), TOB «Кафі» (ЄДРПОУ 37317078), TOB «Тетрабудсервіс (ЄДРПОУ 37508271), ПП «Союз P.O.» (ЄДРПОУ 36677587), TOB «Дізель Плюс» (ЄДРПОУ 34507123), TOB ТД «Кедр» (ЄДРПОУ 30406119), TOB «Сільвертел» (ЄДРПОУ 36755832), TOB ТД «Домінант» (ЄДРПОУ 36235225), ТОВ «Забудова світу» (ЄДРПОУ 37242411), TOB «Укрмедпром» (ЄДРПОУ 35769032), TOB «Екстра-Білдінг» (ЄДРПОУ 36795634), TOB «Колокол Україна» (ЄДРПОУ 36303944), ПП «Стріт-Файл» (ЄДРПОУ 37680957), TOB «Інвесттехнагляд» (ЄДРПОУ 37401981), з метою прикриття незаконної діяльності, вчинене повторно, за ознаками злочину, передбачено частиною 3 статті 27, частиною 2 статті 205 КК України.

Представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що зазначені підприємства були фіктивними і входили до складу конвертаційного центру, який використовував їх реквізити у незаконних схемах та під прикриттям таких підприємств документально оформляли неіснуючі операції з продажу товарів (робіт, послуг), після чого такі документи передавались підприємствам-контрагентам для їх відображення в бухгалтерському та податковому обліках з метою незаконного формування податкового кредиту і валових витрат, заниження своїх податкових зобов'язань з податку на додану вартість і податку на прибуток.

За попередніми висновками слідчого було встановлено, що такі операції носили безтоварний характер.

Проведеним аналізом матеріалів кримінальної справи, а саме - вилучених банківських документів, а також податкової звітності фіктивних підприємств, відповідачем було встановлено, що серед підприємств-контрагентів було ПП "Сегмент-Юг".

Фахівці відповідача прийшли до висновку про те, що посадові особи ПП "Сегмент-Юг" для надання злочинним зв'язкам виду господарських, по попередній змові з іншими особами, складали підроблені первинні бухгалтерські документи, договори, накладні, акти виконаних робіт, податкові накладні, чим документально підтверджували перерахування коштів по нібито проведених господарських операціях, у тому числі це стосується і підприємства позивача.

На підтвердження законності прийнятих податкових повідомлень-рішень відповідач посилається на статтю 3 Господарського кодексу України відповідно до якої під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва-підприємцями.

Відповідач зазначає, що проведеною перевіркою було не можливо підтвердити, що правочини укладені позивачем з деякими своїми контрагентами-постачальниками спричинили реальне настання юридичних наслідків.

Таким чином, відповідач прийшов до висновку, що оскільки підприємству позивача надавались первинні бухгалтерські документи та податкові накладні, підписані не уповноваженими осами, без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, такі дії останнього призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Суд вважає такі висновки відповідача помилковими, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що основними видом підприємницької діяльності підприємства позивача є неспеціалізована оптова торгівля.

Для здійснення зазначеного виду діяльності позивач отримував товари у ПП "Сегмент-Юг" та ПП "Мотів-А".

Придбання товару у ПП "Сегмент-Юг" та його доставка підприємством позивача підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, подорожніми листами, посвідченнями про відрядженнями та наказами на відрядження, а саме:

- видатковою накладною ПП «Сегмент-Юг»№ 06013 від 01.06.10 р. на суму 64917,31 грн., доставка - товарно-транспортна накладною № 1 від 01.06.10 р., подорожнім листом № 01/06-10 від 01.06.10 р., наказом на відрядження № 01/06 від 31.05.10 р., посвідченням про відрядження № 1;

- видатковою накладною ПП «Сегмент-Юг» № 081111 від 11.08.10 р. на суму 367,56 грн., доставка - товарно-транспортною накладною № 2 від 11.08.10 р., подорожнім листом № 11/08-10 від 11.08.10 р., наказом на відрядження № 11/08 від 10.08.10 р., посвідченням про відрядження № 2;

- видатковою накладною ПП «Сегмент-Юг» № 081113 від 11.08.10 р. на суму 1760,40 грн., доставка - товарно-транспортною накладною № 3 від 11.08.10 р.;

- видатковою накладною ПП «Сегмент-Юг № 08126 від 12.08.10 р. на суму 5994 грн., доставка - товарно-транспортною накладною № 4 від 12.08.10 р., подорожнім листом № 12/08-10 від 12.08.10 р., наказом на відрядження № 12/08 від 11.08.10 р., посвідченням про відрядження № 3;

- видатковою накладною ПП «Сегмент-Юг» № 08174 від 17.08.10 р. на суму 378 грн., доставка - товарно-транспортною накладною № 5 від 17.08.10 р., подорожнім листом № 17/08-10 від 17.08.10 р., наказом на відрядження № 17/08 від 16.08.10 р., посвідченням про відрядження № 4;

- видатковою накладною ПП «Сегмент-Юг» № 08207 від 20.08.10 р. на суму 1193,5 грн., доставка - товарно-транспортною накладною № 6 від 20.08.10 р., подорожнім листом № 20/08-10 від 20.08.10 р., наказом на відрядження № 20/08 від 19.08.10 р., посвідченням про відрядження № 5;

- видатковою накладною ПП «Сегмент-Юг» № 09032 від 03.09.10 р. на суму 2068 грн., доставка - товарно-транспортною накладною № 7 від 03.09.10 р., подорожнім листом № 03/09-10 від 03.09.10 р., наказом на відрядження № 03/09 від 02.09.10 р., посвідченням про відрядження № 6;

- видатковою накладною ПП «Сегмент-Юг» № 090811 від 08.09.10 р. на суму 2144,3 грн., доставка - товарно-транспортною накладною № 2-z від 08.09.10 р., подорожнім листом № 08/09-10 від 08.09.10 р., наказом на відрядження № 08/09 від 07.09.10 р., посвідченням про відрядження № 7;

- видатковою накладною ПП «Сегмент-Юг» № 09152 від 15.09.10 р. на суму 1141,36 грн., доставка - товарно-транспортною накладною № 9 від 15.09.10 р., подорожнім листом № 15/09-10 від 15.09.10 р., наказом на відрядження № 15/09 від 14.09.10 р., посвідченням про відрядження № 8;

- видатковою накладною ПП «Сегмент-Юг» № 09174 від 17.09.10 р. на суму 13056,03 грн., доставка - товарно-транспортною накладною № 10 від 17.09.10 р., подорожнім листом № 17/09-10 від 17.09.10 р., наказом на відрядження № 17/09 від 16.09.10 р., посвідченням про відрядження № 9;

- видатковою накладною ПП «Сегмент-Юг» № 10015 від 01.10.10 р. на суму 7851,89 грн., доставка - товарно-транспортною накладною № 11 від 01.10.10 р., подорожнім листом № 01/10-10 від 01.10.10 р., наказом на відрядження № 01/11 від 31.10.10 р., посвідченням про відрядження № 10;

- видатковою накладною ПП «Сегмент-Юг» № 11019 від 01.11.10 р. на суму 8638,3 грн., доставка - товарно-транспортною накладною № 12 від 01.11.10 р., подорожнім листом № 01/11-10 від 01.11.10 р., наказом на відрядження № 01/10 від 30.09.10 р., посвідченням про відрядження № 11.

Розрахунки за товар здійснювались у безготівковій формі, на підтвердження чого у позивача є:

- банківська виписка від 12.08.10 р. на суму 6000 грн.;

- банківська виписка від 11.10.10 р. на суму 3000 грн.;

- банківська виписка від 27.10.10 р. на суму 6000 грн.;

- банківська виписка від 12.11.10 р. на суму 6000 грн.;

- банківська виписка від 07.12.10 р. на суму 3000 грн.;

- банківська виписка від 17.12.10 р. на суму 1600 грн.;

- банківська виписка від 30.12.10 р. на суму 1500 грн.;

- банківська виписка від 17.01.11 р. на суму 2000 грн.;

- банківська виписка від 25.02.11 р. на суму 2000 грн.;

- банківська виписка від 01.03.11 р. на суму 2000 грн.;

- банківська виписка від 03.03.11 р. на суму 5000 грн.;

- банківська виписка від 04.03.11 р. на суму 7000 грн.;

- банківська виписка від 14.03.11 р. на суму 3000 грн.;

- банківська виписка від 18.03.11 р. на суму 6000 грн.;

- банківська виписка від 18.05.11 р. на суму 5000 грн.;

- банківська виписка від 29.06.11 р. на суму 5000 грн.;

- банківська виписка від 30.06.11 р. на суму 1000 грн.;

- банківська виписка від 10.06.11 р. на суму 3000 грн.;

- банківська виписка від 19.07.11 р. на суму 4000 грн.;

- банківська виписка від 22.07.11 р. на суму 4000 грн.;

- банківська виписка від 07.07.11 р. на суму 6000 грн.;

- банківська виписка від 16.08.11 р. на суму 1000 грн.;

- банківська виписка від 18.08.11 р. на суму 5000 грн.;

- банківська виписка від 23.08.11 р. на суму 3000 грн.;

- банківська виписка від 30.08.11 р. на суму 5000 грн.;

- банківська виписка від 31.08.11 р. на суму 6000 грн.;

- банківська виписка від 29.09.11 р. на суму 4000 грн.;

- банківська виписка від 30.09.11 р. на суму 3410,65 грн.

Підприємством позивача були виписані:

- податкова накладна № 6013 від 01.06.10 р. на суму 64917,31 грн. ., в т.ч. ПДВ 10819,55 грн.;

- податкова накладна № 81111 від 11.08.10 р. на суму 367,56 грн., в т.ч. ПДВ 61,26 грн.;

- податкова накладна № 81113 від 11.08.10 р. на суму 1760,4 грн. в т.ч. ПДВ 293,4 грн.;

- податкова накладна № 8126 від 12.08.10 р. на суму 5994 грн. в т.ч. ПДВ 999 грн.;

- податкова накладна № 8174 від 17.08.10 р. на суму 378 грн. в т.ч. ПДВ 63 грн.;

- податкова накладна № 8207 від 20.08.10 р. на суму 1193,5 грн. в т.ч. ПДВ 198,92 грн.;

- податкова накладна № 9032 від 03.09.10 р. на суму 2068 грн. в т.ч. ПДВ 344,67 грн.;

- податкова накладна № 90810 від 08.09.10 р. на суму 2144,3 грн. в т.ч. ПДВ 357,38 грн.;

- податкова накладна № 9152 від 15.09.10 р. на суму 1141,36 грн. в т.ч. ПДВ 190,23 грн.;

- податкова накладна № 9174 від 17.09.10 р. на суму 13056,03 грн. в т.ч. ПДВ 2176,01 грн.;

- податкова накладна № 10015 від 01.10.10 р. на суму 7851,89 грн. в т.ч. ПДВ 1308,65 грн.;

- податкова накладна № 11018 від 01.11.10 р. на суму 8638,3 грн. в т.ч. ПДВ 1439,72 грн.

Придбання товару у ПП "Мотів-А" та його доставка підприємством позивача підтверджується договором поставки № 1412/Б-1 від 14.12.10 р., а також:

- видатковою накладною ПП "Мотів-А" № 1003-5 від 10.03.11 р. на суму 1429,74 грн., доставка - товарно-транспортною накладною № 1 від 10.03.11 р., подорожнім листом № 10/03-11 від 10.03.11 р., наказом на відрядження №10/03 від 09.03.2011 р., посвідченням про відрядження № 4;

- видатковою накладною ПП "Мотів-А" № 1103-4 від 11.03.11 р. на суму 2300,32 грн., доставка - товарно-транспортною накладною № 2 від 11.03.11 р., подорожнім листом № 11/03-11 від 11.03.11 р., наказом на відрядження № 11/03 від 10.03.10 р., посвідченням про відрядження № 5;

- видатковою накладною ПП "Мотів-А" № 2103-14 від 21.03.11 р. на суму 4810,52 грн., доставка - товарно-транспортною накладною № 3 від 21.03.11 р., подорожнім листом № 21/03-11 від 21.03.11 р., наказом на відрядження № 21/03 від 20.03.11 р., посвідченням про відрядження № 6;

- видатковою накладною ПП "Мотів-А" № 2103-17 від 21.03.11 р. на суму 2440,24 грн., доставка - товарно-транспортною накладною № 4 від 21.03.11 р.

Розрахунки за товар здійснювались у безготівковій формі, що підтверджується:

- банківською випискою від 26.10.11 р. на суму 5000 грн.;

- банківською випискою від 21.11.11 р. на суму 2200 грн.;

- банківською випискою від 23.11.11 р. на суму 3000 грн.;

- банківською випискою від 29.11.11 р. на суму 1300 грн..

ПП "Мотів-А" були виписані:

- податкова накладна № 45 від 10.03.11 р. на суму 1429,74 грн., в т.ч. ПДВ 238,89 грн.;

- податкова накладна № 50 від 11.03.11 р. на суму 2300,32 грн., в т.ч. ПДВ 383,29 грн.;

- податкова накладна № 85 від 21.03.11 р. на суму 4810,52 грн. в т.ч. ПДВ 801,75 грн.;

- податкова накладна № 88 від 21.03.11 р. на суму 2440,24 грн. в т.ч. ПДВ 406,71 грн.

Представник позивача у судовому засіданні зазначив, що вкзаний товар був використаний підприємством у своїй господарській діяльності, а саме, був реалізований підприємствам ПП «ПАЛ», ДП СМП «Октябрьск», ТОВ «Ділові Дрібниці», ВАТ «Будинок Торгівлі «Південний Буг», ТОВ МП «Інвар», ТОВ «Центр ТМ «П`ятий Океан», ТОВ «Николаевєлектро» та іншим. Це підтверджується наданими до матеріалів справи копіями видаткових накладних і не спростовано представником відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що висновки відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства у відносинах з ПП «Сегмент-Юг» були здійснені відповідачем лише виходячи зі змісту Акту перевірки від 28.11.12 р. № 2326/22-3/35818058 ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС.

Висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства у відносинах з ПП «Мотів-А» також були здійснені відповідачем лише виходячи зі змісту Акту перевірки від 20.06.11 р. № 1747/23-5/37352395 від ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС.

Суд вважає, що наведена інформація жодним чином не доводить висновків відповідача про укладення угод між позивачем та ПП "Сегмент-Юг" і ПП «Мотів-А» без мети реального настання правових наслідків. Правовідносини, що виникли між позивачем та ПП "Сегмент-Юг" і ПП «Мотів-А» відповідачем безпосередньо не досліджувались і не досліджувались ДПІ в Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС.

Пунктами 1.7, 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, а бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Положення підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР містять в собі вимоги щодо процедури заповнення податкової накладної, яку платник податків зобов'язаний надати покупцю.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно припису підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Статтею 92 Конституції України передбачає, що виключно законами України встановлюється система оподаткування, податки і збори.

З аналізу вищезазначених положень Закону № 168/97-ВР вбачається, що законодавець чітко визначає зв'язок права на отримання податкового кредиту та отримання відшкодування з бюджету з взаємовідносинами між підприємством - платником, яке має право на отримання відшкодування податку на додану вартість з бюджету, та його першим контрагентом - постачальником. Право на отримання податку з бюджету не ставиться в залежність від взаєморозрахунків з контрагентами - постачальниками за другим, третім та іншими ланцюгами фактично до виробника та відповідно не залежить від проведення зустрічних перевірок податковими інспекціями.

Пункт 1.3 статті 1 Закону № 168-ВР платника податку визначає як особу, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з пунктом 10.2 статті 10 Закону № 168-ВР платники податку, визначені у пунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати в ланцюгу постачання) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Відповідно з підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпункту 7.7.1, підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168-ВР позивач по справі виконав обов'язкові для нього умови щодо виникнення права на формування платником податку податкового кредити.

Суд встановив, що податковий кредит позивачем був сформований на підставі належним чином оформлених податкових накладних за фактично придбаний товар з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Відповідач у Акті перевірки № 33/22-02/36700909 не спростував того факту, що позивач сплатив на користь постачальників товарів суми ПДВ.

Судом з'ясовано, що документи первинного обліку, бухгалтерські документи, свідоцтво про державну реєстрацію підприємств постачальників товару на користь позивача на час проведення з ним взаєморозрахунків були чинними. Відповідчем не доведено, що укладені угоди між позивачем та контрагентами-постачальниками були оскаржені.

З пояснень відповідача вбачається, що згідно відомостей відображених в Акті перевірки № 33/22-02/36700909, підставою для висновку визначення позивачу суми бюджетного відшкодування стала наявність у ланцюгу постачання суб'єктів підприємницької діяльності, які суму в податковій декларації з ПДВ в рядку "податкове зобов'язання" не відображали, або не знаходились за юридичною адресою, або не надавали податковій інспекції документів на перевірку та, відповідно, податку до бюджету не сплачували, що свідчить про невідповідність їх дій вимогам Закону № 168/97-ВР та про безпідставність включення позивачем відповідних сум до розрахунку бюджетного відшкодування.

На думку суду, такі висновки відповідача по Акту перевірки № 33/22-02/36700909 не ґрунтуються на відповідних доказах та не є доведеними. Висновки про фіктивність деяких підприємств не підтверджена проведенням зустрічної перевірки або в інший спосіб, тому суд вважає, що відповідач в Акті перевірки безпідставно та без наявності відповідних документів зазначив про фіктивних деяких підприємств у ланцюгу поставок. В судовому засіданні представник відповідача не зміг пояснити з яких підстав, на якій нормі закону базуються висновки податкової інспекції про фіктивність підприємств - контрагентів позивача по справі, та що слід розуміти під твердженням стосовно вчинення останнім дій, які свідчать про його неналежну обачність та обережність.

Вказані висновки перевірюячих не були доведені та підтверджені належним чином у судових засіданнях, що є обов'язковим відповідно до статей 69-71 КАС України.

Судом встановлено, що Акт перевірки № 33/22-02/36700909 не містить інформації або належних доказів з питань: які саме господарські операції досліджувались відповідачем, не з'ясовано належним чином - ким, кому і який саме товар поставлявся. Тому, при вирішенні спору, суд прийшов до висновку, що при проведенні перевірки та складанні вищевказаного Акту перевірки відповідач досліджував не ланцюг поставки позивачу певного виду товару, а намагався встановити лише ланцюг взаємовідносин позивача з іншими суб'єктами господарювання з метою встановити, яке саме підприємство по ланцюгу не сплатило податок до бюджету.

Крім того, суд зазначає, що з матеріалів Акту перевірки № 33/22-02/36700909 не можна ідентифікувати отриманий позивачем товар з урахуванням його поставок по ланцюгу, не доведено відповідачем, що саме одна номенклатура товару була досліджена, не можна з'ясувати за який товар надходили кошти до бюджету і таке інше.

Суд вважає, що висновки відповідача базуються на припущеннях, що підтверджується матеріалами Акту перевірки № 33/22-02/36700909, в якому зазначається, що у відповідача відсутня інформація щодо сплати (або несплати) суб'єктами господарювання податку до бюджету.

Такі дії відповідача свідчать про порушення ним вимог наказу ДПА України про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, зокрема, у тій частині, згідно якої не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів.

Статті 9, 10 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.91 р. № 1251-XII (із змінами і доповненнями) для платників податків не передбачає обов'язку та не надає права вимагати від інших платників податків будь - які відомості щодо здійснення господарської діяльності (в тому числі відносно реєстрації в якості платника податків, ведення регістрів податкового та бухгалтерського обліку та інше).

Закон № 168/97-ВР також не надає права позивачу по справі контролювати показники податкової звітності по ПДВ іншого платника податків, тим більше щодо суб'єктів господарської діяльності (по другому, третьому і т. д. ланцюгам постачання), з якими зокрема останній не мав будь-яких господарських чи цивільно-правових правовідносин.

З цього приводу суд зазначає наступне. Порушення суб'єктами підприємницької діяльності - контрагентами Товариства з обмеженою відповідальністю "Індастріал трейдінг компані" порядку здійснення господарської діяльності не можуть впливати на результати діяльності позивача.

Відповідно до пункту 11 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.90 р. № 509-XII (із змінами і доповненнями) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановленому законами України мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України. Спеціальним законом з питань оподаткування, який зокрема встановлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів) був на той час Закон № 2181. Зокрема, статті 3, 4, 16, 10, 17 надають право контролюючому органів визначати суми податкового зобов'язання, нарахувати пені та застосувати штрафні (фінансові) санкцій, застосовувати податкову заставу на активи платника податків, що має податковий борг, та продаж активів, які перебувають у податковій заставі, звертати стягнення на активи платника податків в рахунок його податкового боргу в судовому порядку.

Факт укладення правочину без наміру створення правових наслідків має бути встановлений у передбаченому законом порядку, а саме відповідним рішенням суду.

Відповідно до частини 5 статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

Згідно статті 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином, фіктивний правочин визнається судом недійсним.

На час проведення перевірки та складання Акту перевірки № 33/22-02/36700909 у відповідача були відсутні будь-які судові рішення щодо визнання недійсними правочинів, укладених позивачем із ПП "Сегмент-Юг" та ПП "Мотів-А".

Згідно статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, при прийнятті податкових повідомлень-рішень відповідач повинен був виходити з факту правомірності правочинів, укладених позивачем із ПП "Сегмент-Юг" та ПП "Мотів-А".

Щодо відсутності основних засобів та недостатньої кількості персоналу у контрагентів для здійснення такого виду діяльності, як неспеціалізована оптова торгівля, суд зазначає, що чинне законодавством чітко не регламентує обов'язкову кількість необхідних ресурсів для здійснення тої чи іншої діяльності. Акт перевірки № 33/22-02/36700909 не містить обґрунтувань чому 5 штатних працівників є недостатнім для здійснення такого виду діяльності, як оптова торгівля. Крім того, відповідач не враховував та не досліджував можливість укладення договорів з іншими підприємствами для отримання необхідного майна в оренду або послуг.

Представник позивача пояснив, що не спростовано представником відповідача, що на час здійснення господарської операції між ним та його та контрагентами - постачальниками, вони були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстровані як платники податку на додану вартість. Виходячи з принципу індивідуальної відповідальності позивач не повинен нести відповідальність за несплату податків постачальниками чи недостовірність їх відомостей.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару (робіт, послуг) та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть у разі, якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань зі сплати податків, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Також законодавство України не ставить в залежність право на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб. Про це суд вказував вище.

Припущення перевіряючих не можуть бути підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку, права на віднесення сплачених ним у ціні товару та послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Вимоги законодавства щодо віднесення витрат підприємства до валових витрат на час виникнення спірних правовідносин встановлювались статтею 5 Закону № 334/94-ВР.

Згідно пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Оскільки закуплені товари були використані позивачем в господарській діяльності право на податковий кредит був підтверджений належним чином оформленими податковими накладними, суд вважає висновки відповідача про заниження податку на додану вартість та податку на прибуток безпідставними.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач не мав достатніх правових підстав для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин, позов задоволенню підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології світла" - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.07.13 р. № 0001072202, прийняте державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.07.13 р. № 0001062202, прийняте державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку

Головуючий суддя О.Ф. Середа

23.09.2013 р.