Постанова
від 28.08.2013 по справі 814/3524/13-а
МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(вступна та резолютивна частини)

28 серпня 2013 року Справа № 814/3524/13-а

м. Миколаїв

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпівденьбудінвест», м. Миколаїв

до відповідача Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, м. Миколаїв

Головуючий суддя Середа О. Ф. ,

секретар судового засідання Гарасюта К.С.

Представники:

Від позивача: Чебан В.О., Сербін К.Л.

Від відповідача: Майстренко П.С.

Суть спору: про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпівденьбудінвест» (надалі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (надалі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 24.07.2013 року № 0001232203, від 24.07.2013 року № 0001242203.

Відповідач позовні вимоги не визнає повністю з підстав викладених у запереченні.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпівденьбудінвест» задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 24.07.2013 року № 0001232203, прийняте Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 24.07.2013 року № 0001242203, прийняте Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Головуючий суддя О. Ф. Середа

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2013 року Справа № 814/3524/13-а

м. Миколаїв

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпівденьбудінвест», м. Миколаїв

до відповідача Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, м. Миколаїв

Головуючий суддя Середа О. Ф. ,

секретар судового засідання Гарасюта К.С.

Представники:

Від позивача: Чебан В.О., Сербін К.Л.

Від відповідача: Майстренко П.С.

Суть спору: про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпівденьбудінвест» (надалі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (надалі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 24.07.2013 року № 0001232203, від 24.07.2013 року № 0001242203.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що підприємство не порушувало вимог статей 134, 138, 139, 198, 200, 201 Податкового кодексу України.

Таким чином, у відповідача були відсутні підстави збільшувати підприємству суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток - на 18 169,00 грн., штрафні санкції на суму 9 084,50 грн., та податок на додану вартість на 17 304,00 грн., штрафні санкції на суму 8 652,00 грн., та відповідно приймати податкові повідомлення-рішення.

Відповідач позовні вимоги не визнає повністю з підстав викладених у запереченні та вважає, що у нього були підстави для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

В період з 27.06.2013 року по 02.07.2013 року відповідач по справі провів документальну позапланову невиїзну перевірку підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «ВЕН.ТЕК» за період з 01.01.2012 року по 30.09.2012 року, про що склав Акт від 09.07.2013 року № 44/22-02/34510796 (надалі - Акт перевірки).

Зокрема, в Акті перевірки відповідач зробив висновки про порушення:

- п. 134.1 ст. 134, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-\/І, із змінами та доповненнями (надалі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 18169,00 грн., у т.ч. за ІІІ квартал 2012 року у сумі 18169,00 грн.;

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 17304,00 грн., у т.ч. за вересень 2012 року у сумі 17304,00 грн.

За наслідками перевірки та складеному Акту перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 24.07.2013 року:

- № 0001232203, яким збільшив позивачу суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем в сумі 17304,00 грн. та застосував штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 8652,00 грн.;

- № 0001242203, яким збільшив позивачу суму грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств за основним платежем в сумі 18169,00 грн. та застосував штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 9 084,50 грн.

Дослідивши надані сторонами докази та заперечення, заслухавши представників сторін, суд вважає позов доведеним, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки відповідача ґрунтуються виключно на дослідженні перевіряючими господарських відносин позивача з ПП «ВЕН.ТЕК» (код ЄДРПОУ 35924676).

ТОВ «Укрпівденьбудінвест» відповідно до КВЕД займається будівництвом житлових та нежитлових будівель. На виконання договору генерального підряду від 21.03.2012 року № 32 ТОВ «Укрпівденьбудінвест» зобов'язалось здійснити будівництво АЗС на території Староаврамівської сільської ради. Для виконання зобов'язань по цьому договору ТОВ «Укрпівденьбудінвест» було укладено усну угоду з ТОВ «ВЕН.ТЕК» на постачання обладнання системи кондиціонування.

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що сторонами були погоджені всі істотні умов договору і вона повністю відповідала вимогам статей 655, 656 Цивільного кодексу України.

Постачальником товару на адресу позивача було поставлено обладнання відповідно до найменування, зазначеного в видатковій накладній від 14.09.2012 року № РН-0000074. В підтвердження реальності господарської операції постачальником також були виписані податкові накладні від 13.09.2012 № 7 та від 14.09.2012 № 8. Сума ПДВ за вказаною угодою складала 17 304,00 грн.

Оплата товару була здійснена повністю в безготівковій формі на підставі рахунків-фактур та згідно платіжних доручень від 13.09.2012 року № 1726 та від 14.09.2012 року №1743.

Зазначені операції були відображені в бухгалтерському обліку по рахунку № 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками». В подальшому придбане обладнання було змонтовано на АЗС.

Припущення податкової, що ТОВ «ВЕН.ТЕК» не може здійснити поставку обладнання не ґрунтується на реальних обставинах. Все обладнання було змонтовано на АЗС. Крім того, як зазначається в акті перевірки, порушень при визначенні податкових зобов'язань з ПДВ та валового доходу з податку на прибуток підприємств податковою не встановлено. Виникнення податкових зобов'язань з ПДВ та доходу від реалізації товарів (послуг) не можливо без попередніх витрат пов'язаних з придбанням товарів, робіт, послуг та віднесення сплаченого ПДВ до податкового кредиту, а вартості товарів до валових витрат.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

В період здійснення фінансово-господарської операції позивача з вказаним контрагентом, останній був зареєстрований платником ПДВ у встановленому чинним законодавством порядку, у зв'язку з чим мав право складати податкові накладні.

Відповідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). При цьому суми податку, сплачені в ціні придбаних товарів (послуг), підтверджені відповідними податковими накладними, які додані до матеріалів справи, та відповідають вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Положеннями статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно Порядку заповнення і подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 р.№ 166 "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання", платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (пункт 3.4 Порядку), оскільки, як визначено в частині 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідач зазначає, що від ДПІ у Хортинському районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС отримано акт від 30.04.2013 року № 69/2200/35924676 «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «ВЕН.ТЕК» код ЄДРПОУ 35924676 щодо питань документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Технопромгруп», код ЄДРПОУ 37301047 їх реальності та повноти відображення в обліку за період січень 2012 року, лютий 2012 року, березень 2012 року, квітень 2012 року, травень 2012 року, червень 2012 року, липень 2012 року, вересень 2012 року». Відповідно до якого ДПІ не можливо підтвердити реальність взаємовідносин ТОВ «ВЕН.ТЕК» з ТОВ «Технопромгруп» та відповідно вбачається нереальності здійснення господарських відносин ТОВ «ВЕН.ТЕК» з контрагентами, в т.ч. з ТОВ «Укрпівденьбудінвест» у періоді вересні 2012 року на суму ПДВ - 19 833,33 грн.

Відповідно до вимог п.п.139.1.9, п.139.1, ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат, витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Усі розрахункові, платіжні та інші первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку були надані для проведення перевірки. Факту втрати, знищення чи порчі документів не виявлено. Усі документи оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства України.

Згідно п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами.

Дані правові норми визначають, що до складу витрат, на підставі яких може бути сформованих податкових кредит, можуть бути віднесені витрати, що безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва та реалізацією продукції, робіт, послуг, які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності та підтверджені належними та достатніми первинними документами. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Системний аналіз правових норм, які регулюються правовідносини, вказує на те, що у разі невиконання іншими особами - учасниками господарських операцій в ланцюгу постачання товарів (послуг) податкових зобов'язань, негативні наслідки (відповідальність) настають лише для них. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту та фактичного здійснення господарських операцій.

Таким чином, суд вважає. що відповідач помилково застосував норми чинного податкового законодавства України в частині кваліфікації вчиненого позивачем правочину.

Такий висновок суду підтверджується практикою вирішення спорів Європейським судом з прав людини.

Так, відповідно з пунтком 57 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Булвес" проти Болгарії від 22.01.09 р. судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Контролюючим органом не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Що стосується посилання відповідача на відсутність доказів фактичного перевезення товару від постачальника до покупця, позивач обґрунтовано посилається на те, що, відповідно із наказом "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" та в порушення вимог Указу Президента України від 03.10.92 р. № 493/92 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" товарно-транспортна накладна не є документом обов'язкового обліку.

Крім того, дія наказу Міністерства транспорту України та Державного комітету статистики України від 07.08.96 р. № 228/253 "Про затвердження Інструкції "Про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи" була зупинена, тому застосування товарно-транспортної накладної не є обов'язковим.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.