Рішення

від 14.10.2013 по справі 903/1024/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 жовтня 2013 р. Справа № 903/1024/13

за позовом Державного підприємства «Волиньторф», с.Прилісне, Маневицький район

до Виробничого управління житлово-комунального господарства, смт.Рокині, Луцький район

про стягнення 15 901, 80 грн. заборгованості

Суддя: Пахолюк В.А.

Представники:

від позивача: не прибув,

від відповідача: Стадницький В.А. - в.о. начальника ВУЖКГ.

Суть спору:

Позивач Державне підприємство «Волиньторф», звернувшись з позовом до суду, просить стягнути з відповідача - Виробничого управління житлово-комунального господарства Виробничого управління житлово-комунального господарства 15 901, 80 грн., в т.ч. 14 892, 00 грн. основного боргу, 1 009, 80 грн. - 3% річних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що ним було відпущено відповідачу товар (брикети торфові) на загальну суму 11 742, 00 грн., що підтверджує видатковими накладними № РН-000000829 від 22.02.2011 р., № РН-000001031 від 04.03.2011 р., довіреністю № 106 від 03.03.2011 р.

Крім того, надано автотранспортні послуги по перевезенню даного товару на суму 3 150, 00 грн., що підтверджує товарно-транспортними накладними № 194 від 22.02.2011 р., № 191 від 04.03.2011 р.

Як зазначає позивач, ним повністю виконано зобов'язання щодо передачі товару та наданих послуг. Однак, відповідач зобов'язання з оплати отриманого від позивача товару та послуг не виконав.

Термін виконання зобов'язань по оплаті товару та наданих послуг перевезення не встановлений, тому з метою одержання оплати позивач направив на адресу відповідача претензію № 612 від 18.05.2011 р. про оплату боргу на протязі 30 календарних днів, яка залишена адресатом без задоволення.

Відповідач у відзиві від 14.10.2013 р. та представник в судовому засіданні позов визнав. Несвоєчасну оплату наданих послуг та отриманого товару пояснює скрутним фінансовим становищем, несплатою населенням платежів за комунальні послуги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд встановив:

У відповідності до видаткових накладних № РН-000000829 від 22.02.2011 р., № РН-000001031 від 04.03.2011 р. на підставі довіреності № 106 від 03.03.2011 р. позивач - Державне підприємство «Волиньторф» передав відповідачу - Державному підприємству «Волиньторф» товар (брикети торфові) на загальну суму 11 742, 00 грн.

Дії сторін (передача продавцем товару покупцю за видатковою накладною, прийняття товару покупцем) свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною другою статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений строк оплати товару.

Зобов'язання щодо передачі товару відповідачу позивач виконав належним чином, що підтверджується представленими ним первинними документами. Зауважень з боку відповідача щодо кількості та якості товару не поступало.

Крім того, відповідно до товарно-транспортних накладних № 194 від 22.02.2011 р., № 191 від 04.03.2011 р. позивачем надано відповідачу автотранспортні послуги по перевезенню товару на суму 3 150, 00 грн.

В даному випадку між сторонами виникли цивільні права та обов'язки на підставі договору про надання послуг, укладеного шляхом підпису товарно-транспортних накладних № 194 від 22.02.2011 р., № 191 від 04.03.2011 р., як це передбачено п.2 ст.639 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

18.05.2011 р. позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № 612 про оплату боргу на протязі 30 календарних днів від дати її отримання. Зазначена претензія залишена без задоволення.

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно вимог ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Беручи до уваги вищезазначене, суд приходить до висновку про підставність позовних вимог про стягнення 14 892, 00 грн. основного боргу, 1009, 80 грн. - 3% річних за період з 20.06.2011 р. по 23.09.2013 р. та задоволення позову в повному обсязі.

Оскільки справу до розгляду в суді доведено з вини відповідача, то судовий збір в сумі 1 720, 50 грн. на підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на нього.

Господарський суд, керуючись ст.ст.599, 612, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.32, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України,-

вирішив:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Виробничого управління житлово-комунального господарства (45626, Волинська область, Луцький р-н, смт.Рокині, вул.Шкільна, 1, р/р 26008315706 в АТ «Райффайзен Банк Аваль» м.Київ, МФО 380805, ЄДРПОУ 13366895) на користь

Державного підприємства «Волиньторф» (44614, с.Прилісне, Маневицький р-н, Волинська обл., р/р 26007030791001 в ПАТ КБ «Надра», МФО 380764, ЄДРПОУ 00426302) 15 901, 80 грн., в т.ч. 14 892, 00 грн. основного боргу, 1 009, 80 грн. - 3% річних та 1720,50 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 16.10.2013 р.

Суддя В.А.Пахолюк