Рішення

від 09.10.2013 по справі 905/5754/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2013 Справа № 905/5754/13 Суддя господарського суду Донецької області Огороднік Д.М. при секретарі судового засідання Костіній Я.О., розглянувши матеріали

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Донецькстандартсервіс" доСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба" про представники сторін: від позивача: від відповідача:стягнення 182232,80грн. Чаруковський Р.В. - представник за довіреністю; Марченко К.Ю. - представник за довіреністю;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькстандартсервіс" до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба" про стягнення 182232,80грн., у тому числі основного боргу у розмірі 84151,68грн., пені у розмірі 10952,55грн., 3% річних у розмірі 3547,89грн., штрафу у розмірі 83580,68грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договір купівлі-продажу №1/12/04 від 12.04.2012 в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару, у зв'язку з чим заборгованість відповідача становить 84151,68грн.

На підтвердження вказаних обставин, позивач надав належним чином завірені копії: договору поставки №1/12/04 від 12.04.2012; додатку №1 до договору купівлі-продажу №1/12/04 від 12.04.2012; накладних №2/20/04 від 20.04.2012, №3/11/05 від 11.05.2012, №3/29/05 від 29.05.2012; листа №1/27/08 від 27.08.2012 та поштової квитанції та опису вкладення від 28.08.2012, рахунка-фактури №2/12/04 від 12.04.2012; податкових накладних від 20.04.2012, 11.05.2012, 29.05.2012 та акту звірки розрахунків від 27.08.2012.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у судових засіданнях від 20.08.2013 оголошувалась перерва до 12.09.2013 та 12.09.2013 оголошувалась перерва до 09.10.2013.

В судове засідання 09.10.2013 позивач з'явився, підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання з'явився, надав відзив на позовну заяву від 12.09.2013, згідно якого проти задоволення позову заперечував з підстав викладених у ньому.

Представники позивача та відповідача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

12.04.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Донецькстандартсервіс", як постачальником (позивач) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Дружба", як замовником (відповідач) укладено договір купівлі-продажу №1/12/04 (з урахуванням додатку №1 до договору купівлі-продажу №1/12/04 від 12.04.2012) (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору позивач зобов'язується передати товар, або здійснити послуги, а покупець прийняти товар чи послуги (надалі "товар чи послуги") та сплатити за нього відповідну грошову суму. Асортимент, кількість, якість, вартість та інші характеристики товару чи послуг визначені в додатках до договору.

Пунктом 1.2 договору визначено, що додатками до договору деталізуються умови поставки, умови сплати та термін поставки (графік поставки у разі потреби) товару чи послуг. Додатками та додатковими угодами до договору можуть бути змінені окремі умови договору, зокрема: місце призначення та гарантійний строк на товар чи послуги.

Згідно з п. 2.1 постачальник зобов'язаний поставити товар чи послуги в строк та належної якості.

Одночасно з підписанням договору було погоджено та підписано додаток №1 до договору купівлі-продажу №1/12/04 від 12.04.2012, відповідно до якого, загальна сума договору складає 375823,14грн. (п.1.1. додатку №1).

Ціни на товар чи послуги встановлюється в українських гривнях та вказується в рахунках-фактурах постачальника та видаткових накладних (п.3.1договору).

Відповідно до п. 2.2. додатку №1 до договору поставка товару здійснюється постачальником протягом десяти банківських днів з моменту оплати покупцем першого внеску вартості товару визначеному у п. 2.1.1. додатку №1 до договору купівлі-продажу №1/12/04 від 12.04.2012.

Договір та додаток №1 до нього підписані сторонами, скріплені їх печатками та містяться в матеріалах справи.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 208951,68грн., що підтверджується накладними №2/20/04 від 20.04.2012 на суму 14920,50грн., №3/11/05 від 11.05.2012 на суму 1228,90грн., №3/29/05 від 29.05.2012 на суму 192802,26грн., рахунком-фактурою №2/12/04 від 12.04.2012, довіреностями №21 від 20.04.2012, №35 від 29.05.2012 на отримання товарно-матеріальних цінностей, податковими накладними від 20.04.2012, 11.05.2012, 29.05.2012, податкових накладних від 20.04.2012, 11.05.2012, 29.05.2012, податкових декларацій з ПДВ за квітень та травень 2012 року, які надані позивачем та містяться в матеріалах справи.

За твердженням відповідача, представлені позивачем накладні не можуть бути належними доказами по справі, оскільки вони не містять посилань саме на договір №1/12/04.

Надані позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог накладні не містять посилань на договір купівлі-продажу №1/12/04 від 12.04.2012, проте, приймаючи до уваги фактичну можливість ідентифікації товару, поставленого згідно означених накладних та товару, визначеного сторонами згідно з п. 1.1 додатку №1 до договору купівлі-продажу №1/12/04 від 12.04.2012, суд дійшов висновку що поставка товару відбулася саме в межах договору №1/12/04 від 12.04.2012.

Разом з тим, такі доводи Сільсьськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба" не беруться судом до уваги, оскільки відповідачем не доведено існування між сторонами інших договірних відносин окрім тих, що виникли на підставі договору №1/12/04 від 12.04.2012 в період з 12.04.2012 по теперішній час. Згідно пояснень представників сторін інших договорів ніж договір №1/12/04 укладено не було.

Поставлений згідно вищезазначених накладних товар на підставі довіреностей №21 від 20.04.2012, №35 від 29.05.2012 на отримання товарно-матеріальних цінностей з боку відповідача прийнято уповноваженою особою, що підтверджується підписом останньої на вказаних накладних. Крім того, з представлених накладних вбачається, що вони підписані обома сторонами без жодних зауважень, містять усі необхідні відомості про товар, а також містять відомості про фактичне отримання товару. Тобто, за своїми ознаками такі накладні є підтвердження передачі позивачем та прийняття відповідачем спірного товару.

Також, позивачем надано копії декларацій з податку на додану вартість за квітень та травень 2012 року разом з розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з ПДВ), що підтверджують відображення операцій поставки товару відповідачу в податковому обліку відповідача.

З приводу посилань відповідача на невідповідність товару умовам договору за кількістю та вартістю. Позивач зазначає, що у зв'язку з несплатою відповідачем визначеного розміру передплати загальна вартість та кількість товару були відповідно змінені. Отриманий представником відповідача товар було прийнято без будь яких заперечень та зауважень стосовно назви, кількості, вартості та інше підтверджується наявними в матеріалах справи накладними.

Також, відповідач в запереченнях зазначив, що позовні вимоги позивача не співпадають з умовами договору, так п. 5.1. договору вказано, що оплата здійснюється на підставі виставлених позивачем рахунків, але відповідні рахунки позивачем не виставлялись і до позову не додаються, і це вказує на те що, на момент звернення позивача з позовом до суду не настала подія з якою пов'язаний термін оплати відповідачем поставленого товару.

Однак, суд не погоджується з такою позицією відповідача виходячи з наступного, позивачем для предплати поставленого товару відповідачу разом з видатковими та податковими накладними було надано рахунок на оплату: №2/12/04 від 12.04.2012 на загальну суму 375823,14грн. Також судом враховано пояснення позивача, згідно яких на прохання представників відповідача у зв'язку з відсутністю необхідних коштів для здійснення першого внеску при кожному випадку постачання товару видавався відповідний рахунок фактура: №5/11/05 від 11.05.2012 на суму 1228,92грн., №3/29/05 від 29.05.2012 на суму 192806,26грн.

Окрім того, в матеріалах справи містяться банківські виписки, де у всіх платіжних дорученнях у розділі призначення платежу зазначені відповідні рахунки №2/12/04 від 12.04.2012, №5/11/05 від 11.05.2012, №3/29/05 від 29.05.2012. Судом визначено, що відповідачем була здійснена часткова оплата за цими рахунками на суму 124800,00грн.

Судом враховані пояснення позивача, що згідно п.3.1 додатку №1 до договору позивач має право змінити ціну та строки поставки товару у випадку порушення відповідачем умов п.2.1.1 додатку - несплата 20% вартості товару в строк до 30.04.2012. В зв'язку з порушенням строків оплати відповідачем були змінені строки постачання. Тому твердження відповідача про порушення строків поставки не відповідають матеріалам справи.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в матеріалах справи наявні докази на підтвердження поставки позивачем та отримання відповідачем товару на загальну суму 208951,68грн.

Оцінивши зміст договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі - продажу, який підпадає під правове регулювання норм статті 655-697 Цивільного кодексу України.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (п.1. ст. 655 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 2.1. додатку №1 до договору купівлі-продажу №1/12/04 від 12.04.2012 оплата вартості товару здійснюється покупцем у три етапи:

2.1.1 Перший етап - перший внесок у розмірі: 20 відсотків від вартості товару, а саме 75164,73 сплачується покупцем постачальнику до 30 квітня 2012 року.

2.1.2. Другий етап - другий внесок у розмірі: 30 відсотків від вартості товару, а саме 112746,94грн. Покупець сплачує постачальнику до 30 липня 2012 року.

2.1.3 Третій етап - третій внесок у розмірі: 50 відсотків від вартості товару, а саме 189411,57 грн. сплачується покупцем постачальнику до 15 жовтня 2012 року. Відповідно до п. 15.1 договору термін дії договору з моменту його підписання до 31.12.2012 року.

Однак, як зазначає позивач, відповідач вартість отриманого товару оплатив частково на суму 124800,00грн., що підтверджується банківськими виписками позивача наявними в матеріалах справи .

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що відповідно до умов договору позивачем було здійснено поставку товару відповідачу, вартість якого відповідач оплатив частково, станом на теперішній час заборгованість становить 84151,68грн.

Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження перерахування відповідачу коштів у розмірі 84151,68грн., а матеріали справи таких не містять.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 84151,68грн грн. суми основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У відповідності до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, зумовлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Враховуючи несвоєчасну оплату відповідачем отриманої продукції, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період, розрахунок якої здійснений по кожному етапу оплати окремо та з урахуванням часткової оплати, у розмірі 3547,89грн.

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 3% річних фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед позивачем.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних позивача, суд визнає його не вірним, оскільки позивачем не враховано, фактичну кількість днів у 2012 році та частково не вірно визначений період прострочення з урахуванням зменшення суми боргу у разі часткової оплати, оскільки в день здійснення відповідачем часткової оплати сума боргу зменшується, а позивач враховував часткову оплату з настпуного дня після її проведення.

За розрахунком суду, розмір 3% річних, який зроблений з урахуванням умов про етапи оплати та з урахуванням часткової сплати боргу становить 3511,88 грн., який і підлягає стягненню в судовому порядку.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 10952,55 грн. на підставі п. 7.2 договору та штраф на підставі додатку до договору у розмірі 83580,68 грн.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання;

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Суд відзначає, що неустойка (штраф, пеня) є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання, що передбачено Цивільним кодексом України.

При цьому ст. 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Таким чином, в силу наведених положень законодавства штраф та пеня може бути стягнутий саме в разі, якщо його розмір та така форма відповідальності, забезпечення виконання зобов'язання передбачені договором (встановлено за згодою сторін) та або встановлені чинними актами законодавства.

Як вбачається зі змісту договору №1/12/04, сторони умови про відповідальність сторін у вигляді пені у разі порушення грошових зобов'язань, не передбачили. Посилання позивача на п.7.2 договору, судом не приймається, оскільки вказаним пунктом договору передбачена відповідальність у вигляді пені за порушення термінів поставки товару, а не за порушення грошових зобов'язань.

Оскільки правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання у формі стягнення пені з оплати поставленого товару сторонами у письмовій формі не укладався, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 10952,55 грн. за невиконання грошового зобов'язання є безпідставними.

Вимоги позивача про стягнення штрафу ґрунтуються на п. 3.2 додатку до договору, яким передбачено, що у разі порушення порядку та строків проведення оплати вартості товару визначеному у п. 2.1.1, п. 2.1.2, п 2.1.3 цього додатку більш як на 10 банківських днів, покупець, в кожному окремому випадку порушення договірних умов сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 20% від загальної суми договору.

Розрахунок штрафу позивачем зроблений виходячи із загальної суми поставки у розмірі 208951,68 грн. за порушення відповідачем строків поставки по другому та третьому етапах оплати, а саме позивачем двічі розрахований штраф на суму 208951,68 грн. *20% = 41790,34 грн. за порушення строків оплати по другому етапу та 41790,34 грн. за порушення строків оплати по третьому етапу.

Відповідач подав клопотання про зменшення розміру штрафу до 2000,00 грн. з урахуванням того, що відповідач є сільськогосподарським підприємством. Відповідач установчих документів не надав. Позивач категорично заперечує проти зменшення штрафних санкцій та посилається на тривале невиконання відповідачем своїх зобов"язань та свободу сторін у визначенні розміру штрафу в договорі.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України в разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України).

Позивачем на надано доказів настання для нього негативних наслідків, спричинених саме невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором.

Враховуючи, великий розмір штрафу (83580,68 грн.) порівняно з сумою основного боргу (83580,68 грн.), статус відповідача як сільськогосподарського підприємства, сплату відповідачем більшої частини вартості поставленого товару (заборгованість складає 84151,68 грн. із загальної поставки на суму208951,68 грн.), збільшення розміру заборгованості на 3% річних, суд дійшов висновку, що на підставі ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3. ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, сума штрафу підлягає зменшенню на 50% до 41790,34 грн.. При зменшенні розміру штрафу саме до 50% суд виходив з того, що відповідач погодивши з позивачем умови про таку відповідальність розумів розмір негативних наслідків для себе, відповідач не надав належних доказів на підтвердження вжиття заходів на погашення заборгованості, на наявність скрутного фінансового становища тощо і його дії спричинили необхідність у судовому захисті прав позивача. Отже враховуючи матеріальні інтереси сторін, рівність сторін, судом вирішено зменшити штрафні санкції саме на 50%.

За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню штраф у розмірі 41790,34 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам з покладанням на відповідача судового збору на частину штрафу, який зменшений судом.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба" (вул. Центральна, буд. 18, с.Рубці Краснолиманський р-н, Донецька область, 84411, ЄДРПОУ 30833286 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькстандартсервіс" (вул. Герцена буд. 36, кв.75, м. Донецьк, 83076, ЄДРПОУ 36305831) суму основного боргу у розмірі 84151 (вісімдесят чотири тисячі сто п'ятдесят одна) грн. 68 коп., штраф у розмірі 41790 (сорок одна тисяча сімсот дев'яносто) грн. 34 коп., 3% річних у розмірі 3511 (три тисячі п'ятсот одинадцять) грн. 88 коп., судовий збір у розмірі 3424 (три тисячі чотириста двадцять чотири) грн. 89 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Д.М. Огороднік

Дата складення повного рішення 14.10.2013.