Рішення

від 09.10.2013 по справі 905/5956/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ   83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46 Р І Ш Е Н Н Я    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09.10.2013                                                                                        Справа № 905/5956/13                               Суддя господарського суду Донецької області Огороднік Д.М. при секретарі судового засідання Костіній Я.О., розглянувши матеріали                                                             за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Бета-В" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєком" про стягнення 21857,64 грн. Представники сторін:   від позивача: від відповідача: не з'явився.не з'явився. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: На розгляд Господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-В" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєком" про стягнення 21857,64 грн., у тому числі основного боргу 21857,86 грн., пені у розмірі 464,78 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору поставки №20 від 30.12.2011 в частині своєчасної та повної сплати поставленого товару, у зв'язку з чим заборгованість відповідача становить 21392,86грн.    На  підтвердження вказаних обставин позивач надав належним чином завірені копії:  договору поставки №20 від 30.12.2011; додаткової угоди від 31.12.2012; видаткової накладної №Б-001595 від 10.12.2012, №Б-001650 від 24.12.2012,  №Б-000083 від 30.01.2013, №Б-000198 від 26.02.2013;  товарно-транспортних накладних №Б-001595 від 10.12.2012, №Б-001650 від 24.12.2012,  №Б-000083 від 30.01.2013, №Б-000198 від 26.02.2013; претензії №76 від 27.05.2013 та доказів направлення претензії. В судове засідання 10.10.2013 представники сторін не  з'явились. Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. За таких обставин, відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо  відзив  на  позовну  заяву  і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З урахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав. Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України. Представник сторін клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України. Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд В С Т А Н О В И В: 30.12.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бета-В", як постачальником (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вєком", як покупцем (відповідач) укладено договір постачання товару №20 (з урахуванням додаткової угоди №1 від 30.12.2011 та специфікації до договору  поставки товару №1 від 30.12.2011) (далі - договір). Відповідно до п. 1.1 договору позивач зобов'язується виготовити та поставити відповідачу продукцію окремими   партіями  по  цінах,  в асортименті  та  кількості,  які  погоджуються сторонами в накладних, які є невід'ємною частиною договору, а відповідач зобов'язується прийняти товар згідно його замовлення та своєчасно здійснювати оплату на умовах даного договору. Пунктом 1.2 договору визначено, що предметом поставки є мило тверде в асортименті. Пунктом 2.7 договору (нова редакція даного пункту передбачена Додатковою угодою №1 до договору від 31.12.2012) передбачено, що момент отримання товару підтверджується відповідною відміткою покупця у видатковій накладній, що містить дату прийому товару, який було поставлено. Уразі відсутності дати прийоми, сторони погодили, що датою отримання товару вважатимуть дату видаткової накладної на відпуск товару покупцю, яка видається постачальником. Відповідно до п. 3.1 договору асортимент та ціна на товар, договірні умови та інші додаткові умови - згідно діючих специфікацій, додатків і додаткових угод до чинного договору. Ціна та асортимент товару визначається на дату передачі товару, виходячи з затверджених постачальником цін, вказаних в накладній та діючих специфікаціях до договору, які є його невід'ємною частиною. Оплата одержаного, згідно даного договору, товару повинна бути здійснена покупцем у гривнях шляхом безготівкового перерахування сум на рахунок постачальника на підставі окремих розрахункових і платіжних документів в термін, зазначений у пункті 3.8 або (повністю або частково) готівковим   розрахунком через касу постачальника у встановленому чинним законодавством порядку (пункт 3.7 договору). Відповідно до п. 3.8 договору покупець зобов'язується оплачувати кожну конкретну партію товару в строк, що не перевищує 30 (тридцять) календарних днів з моменту отримання товар. Згідно з п.8.1 (нова редакція даного пункту передбачена Додатковою угодою №1 до договору від 31.12.2012) цей договір складений в двох примірниках, які мають однакову юридичну силу, та вступає в дію з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2013. 31.12.2012 сторони підписали специфікацію №1, в якій узгодили ціни на товар за договором поставки №20 від 30.12.2011 Також, 31.12.2012 сторони узгодили та підписали додаткову угоду №1 про зміну умов договору поставки №20 від 30.12.2011 року. На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 21392,86грн., що підтверджується видатковими накладними №Б-001595 від 10.12.2012 на суму 7105,01грн., №Б-001650 від 24.12.2012 на суму 6905,48грн.,  №Б-000083 від 30.01.2013 на суму 4932,62грн, №Б-000198 від 26.02.2013 на суму 2449,75грн. та товарно-транспортними накладними №Б-001595 від 10.12.2012, №Б-001650 від 24.12.2012,  №Б-000083 від 30.01.2013, №Б-000198 від 26.02.2013, які наявні в матеріалах справи. Позивач свої зобов'язання щодо поставки товару за договором виконав належним чином. Відповідачем жодних заперечень щодо отримання товару від позивача на підставі договору, не надано. За таких обставин, суд приходить до висновку, що поставка товару позивачем відповідачу на підставі вищевказаних видаткових накладних здійснювалась на виконання договору №20. Оскільки відповідачем отримано товар, відповідно до  вищезазначених видаткових накладних, у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись у терміни, передбачені сторонами у договорі. Однак, як зазначає позивач, відповідач вартість отриманого товару за вищезазначеними видатковими накладними, не оплатив, у зв'язку з чим виникла заборгованість за поставлений товар у розмірі 21392,86грн. Оцінивши зміст даного договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару. Як визначено  положеннями ст. 526 Цивільного  кодексу  України  та ст. 193  Господарського  кодексу  України  суб'єкти  господарювання  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання  належним  чином  відповідно до  умов  укладеного  договору. При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення умов договору до договору, вартість товару отриманого по вищезазначеним видатковим накладним  не оплатив, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 21392,86грн. 27.05.2013 позивач звернувся до відповідача з претензією №76 (в матеріалах справи міститься копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового повідомлення  - претензії №76 від 27.05.2013), в якій просить погасити заборгованість за поставлений товар у розмірі 21392,86грн. Відповідач відповіді не надав, кошти не перерахував. Судом встановлено, що відповідно до умов договору позивачем було здійснено поставку товару відповідачу, вартість якого відповідачем не оплачена, станом на теперішній час заборгованість становить 21392,86грн., доказів зворотнього сторонами не надано. На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення  з відповідача 21392,86грн. суми основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню. За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п. 4.4 договору просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 464,78грн. у зв'язку із заборгованістю за неоплачений товар по видатковим накладними №Б-00008 від 30.01.2013 та №Б-000198 від 26.02.2013. Відповідно до п. 4.4. договору за порушення   строків   платежів   покупець   сплачує   суму   боргу   з   урахуванням встановленого  індексу  інфляції за весь період прострочення платежу,  пеню,  в розмірі подвійної облікової   ставки   НБУ   від   суми   простроченого   платежу   за   кожний день прострочення по кожному окремому відвантаженню, а також відсотки за користування чужими грошима. Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди. Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності. Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання; Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що  штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Перевіривши розрахунок пені позивача, господарський суд вважає його вірним, тому вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню. Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Беручи до уваги викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача. Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд В И Р І Ш И В: 1.          Позов задовольнити повністю. 2.          Стягнути  з  Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєком" (вул. Економічна, буд. 34-А офіс 406, м. Донецьк, 83054, ЄДРПОУ 37434734 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-В" (вул. А. Іванова, 9, м.Вінниця, 21034, ЄДРПОУ 20009167) основний боргу  у розмірі 21392 (двадцять одна тисяча триста дев'яносто дві) грн. 86 коп., пеню у розмірі 464 (чотириста шістдесят чотири) грн. 78 коп., судовий збір у розмірі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. 3.          Видати наказ. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та  у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України. Суддя                                                                                                               Д.М. Огороднік                                                                                                                                      Дата складення повного рішення 14.10.2013.