Постанова

від 17.09.2013 по справі 804/11109/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2013 р. Справа № 804/11109/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кучми К.С. при секретарі - Дубровець Д.В. за участю: позивача - ОСОБА_1 представника позивача - ОСОБА_2 представника відповідача - Семейко Н.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2013 року позивач звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що з 11.02.2013 р. по 15.02.2013 р. ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська була проведена документальна невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань не підтвердження фінансово-господарської діяльності по взаємовідносинах з підприємством ПП «Компанія «Міртана», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.11.2011 року по 30.11.2011 року, за результатами якої було складено акт від 19.02.2013 року за №674/17-2/НОМЕР_1. На підставі акту перевірки було винесене податкове повідомлення-рішення № 0000271702/5112/10/17-230 від 06.03.2013 року, яким позивачу нараховане податкове зобов'язання за податком на додану вартість у сумі 11 430 грн. та штрафні санкції у сумі 2 857,5 грн.

Позивач не згоден з порушеннями, які виявили перевіряючи під час проведеної перевірки та вважає, що вимог діючого законодавства не порушував. Вважає, що відповідачем неправомірно збільшені грошові зобов'язання ФОП ОСОБА_1, штрафні (фінансові) санкції нараховані безпідставно, а висновки, згідно з якими відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення, суперечать чинному законодавству України з питань оподаткування. За таких обставин, позивач просив суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000271702/5112/10/17-230 від 06.03.2013 року, яким контролюючим органом нараховане податкове зобов'язання за податком на додану вартість у сумі 11 430 грн. та штрафні санкції у сумі 2 857,5 грн.

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд позов задовольнити, з викладених у ньому підстав. Крім того зазначили, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2013 року був задоволений позов по справі №804/11120/13, а саме: визнані протиправними дії ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська по призначенню та проведенню документальної невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1; визнаний протиправним наказ начальника ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська від 31.01.2013 р. №101 про проведення документальної невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1; визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення № 0000291702/5114/10/17-230 від 06.03.2013 р., щодо застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративного штрафу у сумі 510,0 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні пред'явлені позовні вимоги не визнала та зазначила, що до ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська надійшли матеріали перевірки ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська, а саме: акт від 24.01.2013 року № 49/22-710/36096731 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Компанія Міртана» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ФОП ОСОБА_1 за листопад 2011 року». Про проведення документальної перевірки позивач був повідомлений письмовим повідомленням від 31 січня 2013 року № 40/10/17-2 з копією наказу ДПІ у Ленінському районі від 31.01.2013 року №101, які направлено 31.01.2013 року рекомендованим листом з повідомленням про вручення за податковою адресою позивача, але на момент складання акту повідомлення на адресу податкового органу не повернулося.

З 11.02.2013 р. по 15.02.2013 р. у приміщенні ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська була проведена невиїзна документальна перевірка відповідача з питань не підтвердження фінансово-господарської діяльності по взаємовідносинах з підприємством ПП «Компанія «Міртана», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.11.2011 року по 30.11.2011 року. 11.02.2013 року ні позивач, ні його уповноважена особа до ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська не з'явилися та не надали документи для здійснення перевірки, про що працівниками ДПІ складено акт № 80/17-2/НОМЕР_1 від 11.02.2013 року. 12.02.2013 року на податкову адресу позивача було направлено лист № 3312/10/17-230 щодо можливості застосування податковим органом норм п.44.6. ст.44 Податкового кодексу України.

Станом на 17:45 год. 15.02.2013 року ні позивач, ні його представник, вищезазначені документи до податкової інспекції не надано з приводу чого складено акт № 91/17-2/НОМЕР_1 від 15.02.2013 року, а отже при проведенні невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 враховані матеріали, що надійшли від ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська - акт від 24.01.2013 року № 49/22-710/36096731, за результатами матеріалів звірки не підтверджено реальності здійснення операцій, а саме: не встановлено факту поставок товарів по ланцюгу, встановлено порушення ст.185 ПК України в частині оподаткування податком на додану вартість операцій по ланцюгу постачання товару, робіт/послуг з контрагентами постачальниками та контрагентами покупцями, в т.ч. з ФОП ОСОБА_1 Так перевіркою встановлено, відсутність факту реального вчинення ПП «Компанія «Міртана» господарських операцій за листопад 2011 року із покупцями, вбачається відсутність факту реального вчинення ФОП ОСОБА_1 господарських операцій з придбання товару від контрагента-постачальника ПП «Компанія «Міртана» у листопаді 2011 року.

Таким чином, відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію, а отже позивачем завищено податковий кредит за листопад 2011 року на суму 11 430 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 11 430 грн. За таких обставин, винесене на підставі висновків перевірки позивача дане податкове повідомлення-рішення № 0000271702/5112/10/17-230 від 06.03.2013 року є цілком обґрунтованим та законним, а тому представник відповідача просила суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, що приймають участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 /позивач по справі/ зареєстрований у виконавчому комітеті Дніпропетровської міської ради 19.10.2007 року за номером 22240000000049326 та перебуває на податковому обліку ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі п.п.20.1.4. п.20.1. ст.20, п.п.78.1.1. п.78.1. ст.78, п.79.1. ст.79, з урахуванням ст.19-1 ПК України, згідно наказу ДПІ у Ленінському районі м.Дніпрпоетровська Дніпропетровської області ДПС від 31.01.2013 р. №101, у період з 11.02.2013 року по 15.02.2013 року посадовою особою ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська була проведена документальна невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) з питань не підтвердження фінансово-господарської діяльності по взаємовідносинах з підприємством ПП «Компанія «Міртана» (код ЄДРПОУ 36096731), їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.11.2011 року по 30.11.2011 року.

Порушення виявлені під час перевірки знайшли своє відображення у висновках акту перевірки від 19.02.2013 року № 674/17-2/НОМЕР_1, а саме, у тому числі:

- наявність ознак відсутності факту реального здійснення господарських операцій між ФОП ОСОБА_1 та ПП «Компанія «Міртана» (код ЄДРПОУ 36096731) у листопаді 2011 року;

- порушення п.198.2., п.198.3., п.198.6. ст.198, п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України, п.3 ст.5, п.1 ст.7 Господарського кодексу України, в результаті чого донараховано податку на додану вартість за листопад 2011 року всього у сумі 11 430 грн.

На підставі даного акту перевірки було прийняте спірне податкове повідомлення-рішення від 06.03.2013 року № 0000271702/5112/10/17-230, яким позивачу нараховане податкове зобов'язання за податком на додану вартість у сумі 11 430 грн. та штрафні санкції у сумі 2 857,5 грн.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

У відповідності до підпункту 14.1.181. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст.198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г)ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1. ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11. ст.201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.4. статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до пунктів 201.6. та 201.8. статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника податку сум ПДВ.

Разом із цим виходячи із приписів вищевказаних норм Податкового кодексу України, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Матеріальні цінності, що придбавалися у ПП «Компанія «Міртана» призначалися для використання ФОП ОСОБА_1 в оподатковуваних операціях власної господарської діяльності. ПП «Компанія «Міртана» на час здійснення відповідних господарських операцій, а також на момент звернення з цим позовом до суду було у встановленому законодавством порядку зареєстрована як платник ПДВ, що підтверджується даними електронного Реєстру платників ПДВ. При цьому, будь-які рішення про скасування реєстрації свідоцтва платника ПДВ ПП «Компанія «Міртана» податковим органом не приймались, акт перевірки від 19.02.2013 року №674/17-2/НОМЕР_1 зазначені факти не спростовує, у зв'язку з чим не має підстав для позбавлення позивача права на віднесення до складу податкового кредиту сум податку сплачених при придбанні товару.

Відповідно до положень Податкового кодексу України, сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

Інших умов для формування податкового кредиту за наслідками придбання товарів - таких як обов'язкова сплата постачальниками та виробниками товару сум податку на додану вартість до бюджету в Податковому кодексі України не передбачено.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність.

Оскільки контрагент позивача (ПП «Компанія «Міртана») на момент укладання угод та складання податкових накладних мав свідоцтво платника податку на додану вартість (знаходився на обліку в Державній податковій службі в якості платника ПДВ, дані податкові накладні оплачені позивачем (що не спростовується в акті перевірки), а також враховуючи, що самі акти перевірок не містять будь-якої інформації щодо анулювання свідоцтва платника ПДВ, а тому і немає підстав для визнання недійсними виписаних цим контрагентом податкових накладних, позивачем в ціні придбаних у цих контрагентів послуг (товарів) по податковим накладним було сплачено ПДВ, тому позивач правомірно відносив сплачений ним в ціні товару ПДВ до свого податкового кредиту.

Крім того, як вказується в акті перевірки при її проведені врахований акт від 24.01.2013 р. №49/22-710/36096731 ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Компанія «Міртана» (код 36096731) ш;одо підтвердження господарських відносин із платником податків ФОП ОСОБА_1 (іпн НОМЕР_1) за листопад 2011 р.». За результатами матеріалів звірки не підтверджено реальності здійснення операцій, а саме: не встановлено факту поставок товару по ланцюгу, встановлено порушення ст.185 ПК України в частині оподаткування податком на додану вартість операцій по ланцюгу постачання товару, робіт/послуг з контрагентами постачальниками та контрагентами покупцями, в т.ч. з ФОП ОСОБА_1

Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання є документом, що фіксує факт неможливості проведення зустрічної звірки. Законодавством України не надано право органам Державної податкової служби в акті про неможливість проведення зустрічної звірки співставляти дані первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Що стосується твердження відповідача про відсутність ПП «Компанія «Міртана» за юридичною адресою, то відсутність платника податку на додану вартість у місці його знаходження на час проведення податковим органом перевірки не є підставою для застосування штрафних санкцій та визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість для позивача.

Позивачем до позовної заяви долучені копії первинних документів за перевіряємий період, а тому висновки відповідача викладені в акті перевірки від 19.02.2013 року № 674/17-2/НОМЕР_1 передчасними. /а.с.98-103/.

Щодо твердження відповідача про те, що позивачем не підтверджено факт поставки товару від «Компанія «Міртана» та висновки акту перевірки про нереальність господарських операцій та відсутність поставки товарів від ПП «Компанія «Міртана», які обґрунтовані відсутністю товарно-транспортних накладних, що стало підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд зазначає, що відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 р., товарно-транспортна документація це комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Так, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

В акті перевірки відповідно містяться висновки про неможливість проведення зустрічної звірки про відсутність об'єктів оподаткування по господарських операціях та про нереальність господарських операцій ПП ОСОБА_1 з ПП «Компанія «Міртана».

Натомість, з 10.09.2012 р. по 28.09.2012 р. відповідачем була проведена документальна планова виїзна перевірка вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_1 за період з 01.07.2009 р. по 31.12.2011 р. За результатами вказаної перевірки відповідачем було складено акт перевірки № 1109/17-2/НОМЕР_1 від 05.10.2012 р. Відповідно до зазначеного акту перевірки ДПІ жодних порушень ФОП ОСОБА_1 по взаємовідносинах з ПП «Компанія «Міртана» зафіксовано не було, а товар придбаний ФОП ОСОБА_1 у ПП «Компанія «Міртана» був перевірений та відображений в акті перевірки, як залишки ТМЦ. /а.с.80/.

Як вбачається з викладеного, податковий кредит був сформований позивачем у відповідності до вимог законодавства з питань оподаткування, а тому висновки відповідача є необґрунтованими.

В силу ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що податкове повідомлення-рішення від 06.03.2013 року № 0000271702/5112/17-230, прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені законами України, суд приходить до висновку про необхідність задоволення адміністративного позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 69, 71, 94, 122, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000271702/5112/10/17-230 від 06.03.2013 року, винесене Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Суддя Кучма К.С.