Постанова

від 08.10.2013 по справі 804/11390/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2013 р. Справа № 804/11390/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кучми К.С.

при секретарі - Варушка Ю.А.

за участю:

представника позивача - Яковлєвої А.В.

представника відповідача - Хоміч Ю.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бріз» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що з 24 травня по 30 травня 2013 року ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Бріз» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «РИВС» (код ЄДРПОУ 34914473) за період з 01.02.2012 р. по 31.10.2012 р. та з ТОВ «Матадор» (код ЄДРПОУ 31820299) за період з 01.02.2012 р. по 31.08.2012 р., за результатами якої було складено акт від 04 червня 2013 року №1467/22-2/32350786. На підставі акту перевірки були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: №002561520 від 03.07.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 19 179 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 4 794,50 грн.; №0002571520 від 03.07.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 18 044 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 4 511 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені на підставі висновків акту перевірки від 04.06.2013 р. за №1467/22-2/32350786. Зокрема, за викладеними у акті висновками фінансово-господарські операції з поставки товарів (робіт, послуг) між позивачем та ТОВ «Ривс» по ланцюгу з постачальниками за лютий - жовтень 2012 року та ТОВ «Матадор» за лютий - серпень 2012 року не знайшли реальності свого підтвердження. У акті перевірки було встановлено порушення ТОВ «Бріз» п.198.1. ст.198, п.198.3. ст.198, п.198.6. ст.198 ПК України, у результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 18 044 грн., та п.п.14.1.27. ст.14, ст.134, п.п.138.1.1. п.138.1, п.138.2. ст.138, п.п.139.1.9. п.139.1. ст.139 ПК України, у результаті чого занижено податок на прибуток підприємств у розмірі 19 179 грн. Позивач вважає такі висновки податкового органу такими, що не відповідають дійсності. Позивачем зазначено, що ним зі свого боку виконані всі вимоги щодо формування податкового кредиту за операціями із вищезазначеними контрагентами, до податкової перевірки надавались усі первинні документи, дані бухгалтерського обліку.

На підставі вищевикладених обставин, позивач просив суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.07.2013 року за номерами 0002571520 та 00002561520, винесені ДПІ в АНД районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила позов задовольнити, з викладених у ньому підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні пред'явлені позовні вимоги не визнав та в обґрунтування своєї позиції зазначив, що під час перевірки були встановлені такі обставини: неможливість реального здійснення операцій із контрагентами ТОВ «Ривс» по ланцюгу з постачальниками за лютий - жовтень 2012 р. та ТОВ «Матадор» за лютий - серпень 2012 р. у звязку із тим, що зазначені підприємства мають ознаки фіктивності. Зазначені висновки зроблені у тому числі на основі даних актів перевірки контрагентів податковими органами. Під час проведення перевірки та винесення оскаржуваних рішень державний орган діяв у межах чинного законодавства, податкові повідомлення-рішення від 03.07.2013 року за номерами 0002571520 та 00002561520 є цілком обґрунтованими та законними, а тому представник відповідача просила суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, що приймають участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ТОВ «Бріз» (код ЄДРПОУ 32350786) зареєстроване 01.06.2004 р. рішенням виконкому Дніпропетровської міської ради. ТОВ «Бріз» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 28.02.2003 року за №8510, та на теперішній час перебуває на обліку в ДПІ у АНД районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Судом також встановлено, що на підставі наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 22.05.2013 р. №464, згідно із п.п.78.1.1. п.78.1. ст.78, ст.79 ПК України, з урахуванням матеріалів перевірки ТОВ «Ривс» (код ЄДРПОУ 34914473) за період січень - листопад 2011 р. та ТОВ «Матадор» (код ЄДРПОУ 31820299) за період січень - листопад 2011 р. щодо встановлених нікчемних правочинів, уповноваженою особою ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства України ТОВ «Бріз» (код ЄДРПОУ 32350786) під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Ривс» (код ЄДРПОУ 34914473) за період з 01.02.2012 р. по 31.10.2012 р. та ТОВ «Матадор» (код ЄДРПОУ 31820299) за період з 01.02.2012 р. по 31.10.2012 р.

За результатами перевірки складено акт від 04.06.2013 р. за № 1467/22-2/32350786.

У ході перевірки відповідачем вказані наступні порушення:

-п.п.14.1.27., ст.134, п.п.138.1.1. п.138.1, п.138.2. ст.138, п.п.139.9. п.139.1 ст.139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на 19 179 грн., у т.ч. за 1 квартал 2012 р. у сумі 5 031 грн., за 2 квартал 2012 року у сумі 10 679 грн., за 3 квартал 2012 року на суму 2 681 грн. та за 4 квартал 201 року у сумі 788 грн.;

-п.п.198.1., п.198.3., п.198.6. ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 18 044 грн., що призвело до заниження ПДВ у лютому 2012 року на суму 2 658 грн., в березні 2012 року на суму 2 167 грн., в квітні 3 390 грн., в травні 2012 р. на суму 3 790 грн., в червні 2012 р. на суму 2 990 грн., в липні 2012 р на суму 1 803 грн., в серпні 2012 р. на суму 750 грн., в жовтні 2012 р. на суму 496 грн.

За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 03.07.2013 р.:

- за № 0002571520, яким нараховано підприємству податкове зобов'язаня з податку на додатну вартість у розмірі 18 044 грн. та штрафну (фінансову) санкцію у сумі 4 511 грн.;

- за № 00002561520, яким нараховано підприємству податкове зобов'язаня з податку на податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 19 179 грн. та штрафну (фінансову) санкцію у сумі 4 794,50 грн.

У акті перевірки, в обґрунтування порушень, відповідач посилається на наступні факти, зокрема, перевірками податкових органів встановлена неможливість здійснення реалізації товарів, робіт, послуг по ланцюгу постачання контрагентами ТОВ «Ривс» та ТОВ «Матадор».

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та контрагентами були укладені наступні договори:

- договір № 12/01 від 03.01.2012 р. (ТОВ «Ривс»);

- договір № 2012-01 від 03.01.2012 р. (ТОВ «Матадор»).

В обґрунтування висновку щодо неможливості реального вчинення господарських операцій між ТОВ «Бриз» та ТОВ «Ривс», ТОВ «Матадор», відповідач в акті перевірки від 04.06.2013 р. за №1467/22-2/32350786 посилається на висновки інших актів перевірок контрагента позивача, а саме: від 21.12.2012 р. за № 7211/224/34914473 та від 21.12.2012 р. за № 7200/224/31820299.

Фактичною підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань стали висновки відповідача про відсутність факту реального вчинення господарських операцій з поставки товарів (робіт, послуг) позивача з ТОВ «Ривс» по ланцюгу з постачальниками за лютий - жовтень 2012 р. та з ТОВ «Матадор» за лютий - серпень 2012 р.

Нормами статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Частиною 1 ст.203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 228 ЦК України передбачено: правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Акт перевірки від 04.06.2013 р. за №1467/22-2/32350786 не тільки не містить посилань про вину позивача, яка виразилася в намірі позивача порушити публічний порядок, а й не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилань і на обставину в чому таке порушення полягає.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктивності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Отже, позиція відповідача про те, що ці правочини очевидно суперечить інтересам держави, не підкріплені належними доказами, а саме: рішеннями суду про визнання їх такими або вироком суду відносно посадових осіб позивача, який би свідчив про наявність умислу у діях посадових осіб позивача на порушення публічного порядку.

Відповідно до ст.3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до п.п.14.1.27. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником)

У відповідності до п.п.134.1.1. п.134.1. ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно п.138.2. ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.1. п.139.1. ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Отже, до складу валових витрат можуть бути віднесені витрати, які безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг).

Пунктом 185.1. ст.185 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

В силу п.44.1. ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до п.187.1. ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1. ст.198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно із п.198.2. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8. статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об''єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9. статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку:

-з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10. ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Згідно п.135.1. ст.135 ПК України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2. цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4. цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5. цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пункт 135.2. ст.135 Податкового кодексу України вказує, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.135.5.4., 135.5.5 п.135.5. ст.135 Податкового кодексу України, до інших доходів включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи; суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1. статті 151 цього Кодексу.

Вимогами п.138.1. ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності які визначаються згідно з пунктами 138.4., 138.6.-138.9., підпунктами 138.10.2.-138.10.4. пункту 138.10., пунктом 138.11 цієї статті;

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5., підпунктами 138.10.5., 138.10.6. пункту 138.10., пунктами 138.11., 138.12. цієї статті, пунктом 140.1. статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3. цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п.138.2. ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

На підставі п.138.4. та п.138.5. статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням того, що датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

Відповідно до п.п.139.1.9. п.139.1. ст.139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Так, всі податкові та видаткові накладні були складені сторонами у відповідності вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тобто містять такі обов'язкові реквізити, як: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис.

У відповідності до ст.133 ПК України, платниками податку на прибуток підприємств є у тому числі суб'єкти господарювання-юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами. Згідно із пп.134.1.1. п.134.1. ст.134 ПК України, об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження в Україні та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст.ст.135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно із п.п.14.1.26. п.14.1 ст.14 ПК України, під витратами розуміють суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). До валових витрат не включається сума ПДВ, сплаченого у зв'язку із придбанням таких товарів, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (ст.139 ПК України).

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

З матеріалів справи встановлено, що всі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача, які надані ним в підтвердження формування валових витрат відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», виписані підприємствами, які станом на момент спірних правовідносин є платниками податків, що не заперечується відповідачем, під час здійснення господарських операцій перебувало на обліку в органах ДПІ. Доказів зворотного судовим розглядом справи не встановлено і актом перевірки не заперечується та не спростовано.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування валових витрат від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання формування валових витрат поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» від 20.07.2010 року за № 1112/11/13-10 процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1.Встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних окументів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

2.Встановлення спеціальної правосуб'єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

3.Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4.Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість

5.Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Аналогічна позиція викладена також у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Також у цьому листі Вищого адміністративного суду України зазначено, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі і нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України №1936/11/13-11 від 01.11.2011 року «Щодо підтвердження даних податкового обліку» документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

На підставі викладеного, суд вважає, що відповідач не довів належними засобами доказування, що господарські операції між ТОВ «Бріз» та ТОВ «Ривс» по ланцюгу з постачальниками за лютий - жовтень 2012 р. та ТОВ «Матадор» за лютий - серпень 2012 р. здійснені без мети настання реальних наслідків.

У матеріалах справи відсутні докази визнання недійсними правочинів, укладених між позивачем та вищезазначеними контрагентами. Крім того, докази щодо наявності таких, що набрали законної сили вироків суду в акті перевірки відсутні. Не надавались такі докази і під час судового розгляду справи.

Факт укладення правочинів і їх виконання обома сторонами підтверджується фактичними обставинами по справі, зокрема, первинними документами, які фіксують здійснення господарських операцій на виконання умов договорів, зокрема:

- актом здачі прийняття робіт № 1130 від 29.02.12 р., податковою накладною № 513 від 29.02.2012 р., актом здачі прийняття робіт № 1853 від 30.03.12 р., податковою накладною №596 від 30.03.2012 р., актом здачі прийняття робіт № 2586 від 30.04.12 р., податковою накладною № 458 від 30.04.2012 р., актом здачі прийняття робіт № 3387 від 31.05.12 р., податковою накладною № 503 від 31.05.2012 р., актом здачі прийняття робіт № 3936 від 27.06.12 р., податковою накладною № 319 від 27.06.2012 р., актом здачі прийняття робіт №4315 від 31.07.12 р., податковою накладною № 581 від 31.07.2012 р., актом здачі прийняття робіт № 4893 від 31.08.12 р., податковою накладною № 462 від 31.08.2012 р., актом здачі прийняття робіт № 5975 від 31.10.12 р., податковою накладною № 408 від 31.10.2012 р.;

- актом здачі прийняття робіт № 831 від 29.02.12 р., податковою накладною № 396 від 29.02.2012 р.; актом здачі прийняття робіт № 1494 від 30.03.12 р., податковою накладною №491 від 30.03.2012 р; актом здачі прийняття робіт № 2550 від 30.04.12 р., податковою накладною № 533 від 30.04.2012 р.; актом здачі прийняття робіт № 3349 від 31.05.12 р., податковою накладною № 449 від 31.05.2012 р.; актом здачі прийняття робіт № 3846 від 27.06.12 р., податковою накладною № 198 від 27.06.2012 р.; актом здачі прийняття робіт №4612 від 31.07.12 р., податковою накладною № 395 від 31.07.2012 р.

Використання виконаних ТОВ «Ривс» робіт у господарській діяльність та реальність цих робіт підтверджується документами, на підставі яких позивач здійснює користування офісним приміщенням, у якому виконувалися роботи за договором № 12/01 від 03.01.2012 р., а саме:

- договором № 26/01-2009 від 01.04.2009 р. суборенди нежитлових приміщень, укладеним між ТОВ фірма «Сальвіа» та ТОВ «Бріз», актом приймання-передачі об'єкта суборенди згідно договору суборенди нежитлових приміщень № 26/01-2009 від 01.04.2009 р. від 01.04.2009 р., додатковою угодою № 2 від 01.01.2011 р. до договору суборенди нежитлових приміщень № 26/01-2009 від 01.04.2009 р., додатковою угодою № 3 від 30.06.2011 р. до договору суборенди нежитлових приміщень № 26/01-2009 від 01.04.2009 р., актом приймання-передачі (повернення) об'єкта суборенди згідно договору суборенди нежитлових приміщень № 26/01-2009 від 01.04.2009 р. від 30.06.2011 р., актом приймання-передачі (повернення) об'єкта суборенди згідно договору суборенди нежитлових приміщень № 26/01-2009 від 01.04.2009 р. від 29.02.2012 р., договором № 5-2012 від 01.03.2012 р. суборенди нежитлових приміщень, укладеним між ТОВ фірма «Сальвіа» та ТОВ «Бріз», актом приймання-передачі об'єкта суборенди згідно договору суборенди нежитлових приміщень № 5-2012 від 01.03.2012 р. від 01.03.2012 р.

Використання наданих ТОВ «Матадор» послуг у господарській діяльності ТОВ «Бріз» та реальність цих послуг підтверджується наданим до матеріалів справи штатним розкладом ТОВ «Бріз», договором № 614 від 05.10.2011 р.

У відповідності до ст.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі ст.9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У акті перевірки відсутні будь-які посилання на дефекти форми, змісту або походження первинних і розрахункових документів, які, в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. за № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Отже, первинні документи позивача та контрагентів відповідають вище переліченим вимогам, містять всі необхідні реквізити (печатки підприємств, підписи уповноважених осіб тощо) як наслідок - вони є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що позивач виконав вимоги чинного законодавства України і правомірно на підставі даних бухгалтерського обліку (первинних бухгалтерських документів) відобразив у даних податкового обліку операції із зазначеними контрагентами.

В силу ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті визначено, що у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведені обставини та зазначені норми законодавства, суд вважає, що позивачем було правомірно сформовано податкове зобов'язання із врахуванням господарських операцій із ТОВ «Ривс» за лютий - жовтень 2012 р. та ТОВ «Матадор» за лютий - серпень 2012 року.

За таких обставин, висновок податкового органу про те, що фінансово-господарські операції з поставки товарів (робіт, послуг) між позивачем та ТОВ «Ривс» за лютий - жовтень 2012 р. та ТОВ «Матадор» за лютий - серпень 2012 р., а також про порушення позивачем п.198.2. ст.198, п.198.3. ст.198, п.198.6. ст.198, п.201.1. ст.201 ПК України, п.п.14.1.27., п.п.14.1.36. п.14.1. ст.14, п.п.138.1. ст.138 ПК України не відповідає встановленим по справі обставинам.

Окрім того, судом встановлено, що податкове повідомлення-рішення від 03.07.2013 р. № 0002571520, складено відповідачем з порушенням п.58.1. ст.58 ПК України, а саме, не містить таких обов'язкових реквізитів як назва платежу, який повинен сплатити платник та суму зазначеного платежу. Про даний факт не заперечував представник відповідача під час судового розгляду.

З огляду на відсутність порушень не підлягають застосуванню до відповідача і штрафні санкції за вказані порушення.

Розглядаючи спір по суті, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 03.07.2013 р. за № 0002571520 та за № 00002561520 прийняті не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не пропорційно, зокрема, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку що позов підлягає задоволенню, а податкові повідомлення-рішення від 03.07.2013 р. за № 0002571520 та за № 00002561520 - визнанню протиправними та скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 69, 71, 94, 122, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.07.2013 року за номерами 0002571520 та 00002561520, винесені Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Повний текст постанови складений 14 жовтня 2013 року.

Суддя Кучма К.С.