Рішення

від 10.10.2013 по справі 905/5437/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.10.2013 Справа № 905/5437/13

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Колесника Р.М.

при секретарі судового засідання Петраченко К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовною заявою: комунального підприємства «Керуюча компанія Калінінського району м. Донецька», м. Донецьк

до відповідача: громадської організації «Центр юридичної підтримки», м. Донецьк

про стягнення заборгованості за договором №1/63 від 19.01.2010р. у розмірі 31849,76 гривень

Представники сторін:

Від позивача: Мороз С.Ю.

Від відповідача: не з'явився

Комунальне підприємство «Керуюча компанія Калінінського району м. Донецька» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до громадської організації «Центр юридичної підтримки» про стягнення заборгованості за договором №1/63 від 19.01.2010р. у розмірі 17487,27 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань зі сплати орендної плати та вартості послуг з утримання прибудинкової території за договором оренди нерухомого майна комунальної власності територіальної громади м. Донецька №1/63 від 19.01.2010р. за період березень 2011р. - вересень 2012р.

Позивачем було надано заяву про зміну позовних вимог, у якій останні просив стягнути з відповідача усю суму заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 26808,53 гривень та вартості послуг з утримання прибудинкової території у розмірі 5041,23 гривень, яку повинно бути сплачено як на користь позивача, так і на користь державного бюджету.

Відповідно до п. 3.11. Постанови Пленуму ВГСУ від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», статтею 22 ГПК, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Враховуючи викладене, заява позивача про уточнення позовних вимог судом розглянута та прийнята в якості заяви про збільшення позовних вимог.

Позивач в судових засіданнях підтримав вимоги, викладені в позовній заяві, з урахуванням наданої заяви про зміну позовних вимог.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, визначеною за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, достовірність яких презюмується положеннями ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців». При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, сформульовану в п. 3.9.1. Постанови Пленуму №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. таке повідомлення вважається належним.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи вищевикладене, справа розглядається відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України без явки представника відповідача за наявними в ній матеріалами, оскільки неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору.

Розгляд справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладався.

Перед початком розгляду справи по суті представник позивача був ознайомлений з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених в процесі розгляду справи, вислухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ

19.01.2010р. орендодавцем (позивачем) та орендарем (відповідачем) укладено договір оренди нерухомого майна комунальної власності територіальної громади м. Донецька №1/63, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець на підставі розпорядження Донецького міського голови від 14.01.2010р. №15 передає, а орендар приймає в оренду нежитлове приміщення (далі - об'єкт оренди), розташований за адресою: м. Донецьк, б. Шевченка, 73 для розміщення консультаційного центру.

Цей договір визначає взаємовідносини сторін з тимчасового платного використання орендарем об'єкту оренди (п. 1.3 договору).

Об'єктом оренди є:

- нежитлове приміщення, будівля, споруда загальною площею 96,1 кв.м., в т.ч. полупідвал 96,1 кв.м. відповідно до викопіювання поповерхового плану, яке є невід'ємною частиною цього договору (додаток №1);

- обладнання, інвентар та інше індивідуально визначене майно (за наявності), відповідно до переліку, який є невід'ємною частиною цього договору (додаток №4) (п. 2.1 договору).

Опис технічного стану об'єкту оренди на дату передачі його орендарю, його склад визначається в акті приймання-передачі об'єкту оренди, який є невід'ємною часиною цього договору (Додаток №2) (п. 2.5 договору).

Факт передачі майна в оренду підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі від 19.01.2010р.

Об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади м. Донецька та знаходиться на балансі КП «КК Калінінського району м. Донецька», яке є орендодавцем (п. 2.6 договору).

За користування об'єктом оренди орендар вносить орендодавцю орендну плату за користування земельною ділянкою (її частиною), розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку та порядку використання орендної плати за користування майном територіальної громади м. Донецька, затвердженої рішенням виконкому міської ради від 16.08.2006р. №430 (зі змінами та доповненнями) (далі - Методика), місячний розмір якої визначається згідно із розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною цього договору (Додаток №3, 5) на дату підписання договору та складає 1166,82 гривень, в т.ч. орендна плата за об'єкт оренди 1103,83 гривень, плата за земельну ділянку (її частину) 62,99 гривень (п. 3.1 договору).

Розмірі орендної плати кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць (п. 3.2 договору).

Орендна плата вноситься орендарем починаючи з моменту підписання акту приймання-передачі. Останнім днем оплати оренди є момент підписання сторонами акту приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцю (п. 3.4 договору).

Орендна плата вноситься орендарем щомісячно не пізніше 30 числа поточного місяця. Орендодавець самостійно розподіляє чергову суму вартості орендної плати за використання майна на частини, передбачені Методикою, та контролює їх перерахування в міський бюджет не пізніше 01 числа наступним за звітним (п. 3.5 договору).

З Розрахунку орендної плати (додатку №3 до договору) вбачається, що орендна плата за розподіляється у таких частинах: орендодавцю - 40%, в міський бюджет - 60%.

Вартість комунальних послуг, витрати на утримання прибудинкової території, вартість послуг з технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж не входить до суми орендної плати на сплачується орендарем окремо за підставі договорів, укладених з відповідними організаціями, які надають ці послуги (п. 3.6 договору).

Даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє з 19.01.2010р. по 19.07.2012р. (п. 9.1 договору).

Після закінчення строку дії договору його дію може бути продовжено на підставі розпорядження Донецького міського голови (п. 9.3 договору).

Приписами ст. 764 Цивільного кодексу України встановлено, що, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

З огляду на обставини справи, зокрема на те, що після закінчення строку дії договору (19.07.2012р.) відповідач продовжував користуватися орендованим майном, проти чого позивач не заперечував, суд приходить до висновку про продовження строку дії договору №1/63 від 19.01.2010р. на той самий термін, а саме до 19.01.2015р.

04.10.2012р. позивач повідомив відповідача листом про розірвання договору в односторонньому порядку відповідно до ст. 782 Цивільного кодексу України, який було отримано відповідачем 15.10.2012р., та з огляду на приписи зазначеної норми закону договір є таким, що припинився саме з 15.10.2012р.

Через неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань за вказаним договором протягом березня 2011р. - вересня 2012р. у останнього виникла заборгованість з орендної плати у розмірі 26808,53 гривень та з відшкодування витрат на утримання прибудинкової території у розмірі 5041,23 гривень, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні до виконання прострочених грошових зобов'язань.

Враховуючи статус об'єкту оренди, сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, Законом України «Про оренду державного та комунального майна» та умовами договору оренди нерухомого майна комунальної власності територіальної громади м. Донецька №1/63 від 19.01.2010р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 2, ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір є належною підставою для виникнення у останнього грошового зобов'язання, визначеного його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, відповідач не мав правових підстав ухилятися від сплати орендної плати згідно визначених умов договору.

Згідно п.п.1, 5 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, та вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

У розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання або неналежне виконання зазначених зобов'язань відповідачем є їх порушенням.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, відповідачем не були виконані грошові зобов'язання за договором за період з березень 2011р. - вересень 2012р., не здійснено оплату орендної плати у розмірі 26808,53 гривень та не відшкодовано витрати на утримання прибудинкової території у розмірі 5041,23 гривень, жодних доказів на спростування чого відповідачем всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України до матеріалів справи не надано.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, перевіривши надані позивачем розрахунки заборгованості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати та з відшкодування витрат на утримання прибудинкової території підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме у розмірі 26808,53 гривень та 5041,23 відповідно.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України покладаються на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги комунального підприємства «Керуюча компанія Калінінського району м. Донецька» до громадської організації «Центр юридичної підтримки» задовольнити.

Стягнути з громадської організації «Центр юридичної підтримки» (83048, м. Донецьк, вул. Артема, 114, оф. 206, код 36511744) на користь комунального підприємства «Керуюча компанія Калінінського району м. Донецька» (83052, м. Донецьк, вул. Владичанського, 38а, код 05514229) заборгованість по орендній платі у розмірі 26808,53 гривень, заборгованість з відшкодування витрат на утримання прибудинкової території у розмірі 5041,23 гривень, судовий збір у розмірі 1720,50 гривень.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 10.10.2013р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 15.10.2013 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.М. Колесник