Рішення

від 17.10.2013 по справі 636/4219/13-ц

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 636 / 4219 / 13-ц

2 / 636 / 1708 / 2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2013 року Чугуївський міський суд Харківської області у складі :

головуючого - судді Ковригіна О.С.

при секретарі - Фатєєвої С.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуєві справу за позовом ОСОБА_1 діючої в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Чугуївська державна нотаріальна контора Харківської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом та в порядку набувальної давності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа: Чугуївська державна нотаріальна контора Харківської області про визнання права власності на житловий будинок та земельні ділянки в порядку спадкування за законом та в порядку набувальної давності.

В обґрунтування позовних вимог представник Позивача зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер ОСОБА_4, після смерті якого відкрилася спадщина, яка складалась з садибного (індивідуального) житлового будинку АДРЕСА_1. Спадкоємцями належного ОСОБА_4 майна стали: його дружина, ОСОБА_5, та діти, ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Представник Позивача стверджує, що Відповідач, ОСОБА_3, у вказаному будинку не зареєстрований, з 1997 року фактично в ньому не проживає, не здійснює витрати по його утриманню, не цікавиться будинком та не сплачує комунальні послуги . Всі витрати по утриманню та догляду за вказаним будинком здійснювали мати Позивача, ОСОБА_5, та Позивач, ОСОБА_2. Враховуючи, що Позивач, ОСОБА_2, з 2003 року добросовісно володіла 1/3 частиною садибного (індивідуального) житлового будинку АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3, відкрито, безперервно здійснюючи обслуговування будинку, доглядаючи за ним, просить суд, відповідно до чинного законодавства України, визнати за Позивачем право власності на 1/3 частини садибного (індивідуального) житлового будинку АДРЕСА_1, в порядку набувальної давності.

ІНФОРМАЦІЯ_3 року померла мати Позивача, ОСОБА_5. Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина, яка складається з: - 1/3 частини садибного (індивідуального) житлового будинку АДРЕСА_1; - земельної ділянки площею 0,35 гектарів, розташованої на території Волохово-Ярської сільської ради, за адресою: АДРЕСА_1, призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд - 0,25 гектарів, ведення особистого підсобного господарства - 0,10 гектарів; - земельної ділянки площею 0,3839 гектарів, кадастровий номер 6325482500:02:000:1435, розташованої на території АДРЕСА_2 (за межами населеного пункту), призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; - земельної ділянки площею 1,0740 гектарів, кадастровий номер 6325482500:02:000:1959, розташованої на території АДРЕСА_2 (за межами населеного пункту), призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, - земельної ділянки площею 7,1593 гектарів, кадастровий номер 6325482500:02:000:0278, розташованої на території Волохово-Ярської сільської ради, Чугуївського району Харківської області, ВАТ «Восток», призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_5 є її діти: Позивач, ОСОБА_2 та Відповідач, ОСОБА_3. Після смерті ОСОБА_5, Відповідачем, ОСОБА_3, була подана заява про відмову від спадщини, яка залишилась після смерті матері. У встановлений законом строк Позивач, ОСОБА_2, звернулась до Чугуївської державної нотаріальної контори Харківської області, із заявою про прийняття спадщини після смерті матері, а коли звернулась за отриманням свідоцтва про право на спадщину, у видачі свідоцтва про право на спадщину їй було відмовлено та рекомендовано звернутися до суду, через відсутність оригіналу Свідоцтва про право на спадщину за законом від 05 травня 1993 року.

Зважаючи на викладені обставини, Позивач змушена звернутись до суду, за захистом своїх прав, оскільки не може оформити та юридично закріпити за собою право власності на спадкове майно.

Представник позивача - ОСОБА_1, в судове засідання не з'явилась, належним чином була повідомлена про час і місце розгляду справи, через канцелярію суду надала заяву про слухання справи без її участі, позовні вимоги підтримала, та просила суд позов задовольнити (а.с. 36).

Відповідач - ОСОБА_3, в судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, через канцелярію суду надав нотаріально завірену заяву про слухання справи без його участі, проти задоволення позовних вимог не заперечував (а.с. 35).

Представник Чугуївської державної нотаріальної контори в судове засіданні не з'явився, надав заяву в якій просив розглянути справу за його відсутності та винести рішення відповідно до вимог чинного законодавства (а.с. 33).

Суд відповідно до ст. 169 ЦПК України вважає за можливе розглядати справу у відсутності не з'явившихся осіб за наявними доказами справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України, при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 цього ж Кодексу. Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову, суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши та перевіривши письмові докази по справі, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судом встановлені такі факти та відповідні ним правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер ОСОБА_4. Після його смерті відкрилася спадщина, яка складалась з садибного (індивідуального) житлового будинку АДРЕСА_1.

Після смерті ОСОБА_4 спадкоємцями належного йому майна стали: його дружина, ОСОБА_5, та діти, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 05 травня 1993 року, посвідченого державним нотаріусом Чугуївської державної нотаріальної контори Царьовою І.М., та зареєстрованим в реєстрі за №774 (а.с. 21).

Відповідно до ст. 322 Цивільного кодексу України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач, ОСОБА_3, у вказаному будинку не зареєстрований, з 1997 року фактично в ньому не проживає, не здійснює витрати по його утриманню, не цікавиться будинком та не сплачує комунальні послуги .

Всі витрати по утриманню та догляду за вказаним будинком здійснювали мати позивача ОСОБА_5, та позивач ОСОБА_2, що підтверджується квитанціями по сплаті комунальних послуг (а.с. 19).

Тобто фактично відкрито та безперервно володіли цим нерухомим майном, не порушуючи права та інтереси будь-яких інших осіб. Окрім того, протягом всього цього часу вони здійснювали обслуговування будинку.

Відповідно до положень ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 4 цієї статті, право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду.

При цьому в п. 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що правила ст. 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Оскільки ЦК України набрав чинності з 1 січня 2004 року, норми ст. 344 ЦК України поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року, а отже, визнати право власності за набувальною давністю суд може не раніше 1 січня 2011 року.

Чинним цивільним законодавством набувальна давність визначається як засіб закріплення майна за суб'єктами, що ним володіють, у випадках, коли вони не мають можливості через певні обставини підтвердити підстави виникнення прав, а також в інших ситуаціях. Право власності за набувальною давністю може бути набутим як на безхазяйні речі, так і на майно, яке належить за правом власності іншій особі.

Враховуючи, що ОСОБА_2, з 2003 року добросовісно володіла 1/3 частиною садибного (індивідуального) житлового будинку АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3, відкрито, безперервно здійснюючи обслуговування будинку, доглядаючи за ним, суд вважає за можливе, відповідно до чинного законодавства України, визнати за позивачем право власності на 1/3 частину садибного (індивідуального) житлового будинку АДРЕСА_1, в порядку набувальної давності.

ІНФОРМАЦІЯ_3 року померла мати позивача, ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2, виданим 27 листопада 2012 року, виконавчим комітетом Волохово-Ярської сільської ради Чугуївського району Харківської області, про що складено відповідний актовий запис №30 (а.с. 20).

Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина, яка складається з:

- 1/3 частини садибного (індивідуального) житлового будинку АДРЕСА_1;

- земельної ділянки площею 0,35 гектарів, розташованої на території Волохово-Ярської сільської ради, за адресою: АДРЕСА_1, призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд - 0,25 гектарів, ведення особистого підсобного господарства - 0,10 гектарів;

- земельної ділянки площею 0,3839 гектарів, кадастровий номер 6325482500:02:000:1435, розташованої на території АДРЕСА_2 (за межами населеного пункту), призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- земельної ділянки площею 1,0740 гектарів, кадастровий номер 6325482500:02:000:1959, розташованої на території АДРЕСА_2 (за межами населеного пункту), призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва,

- земельної ділянки площею 7,1593 гектарів, кадастровий номер 6325482500:02:000:0278, розташованої на території Волохово-Ярської сільської ради, Чугуївського району Харківської області, ВАТ «Восток», призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Вказана 1/3 частина садибного (індивідуального) житлового будинку АДРЕСА_1, належить ОСОБА_5, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 05 травня 1993 року, посвідченого державним нотаріусом Чугуївської державної нотаріальної контори Царьовою І.М., та зареєстрованим в реєстрі за №774 (а.с. 21). Згідно вказаного свідоцтва інші 2/3 частини будинку належать ОСОБА_2 та ОСОБА_3, по 1/3 частині будинку кожному. Вказане підтверджується також довідкою-характеристикою №1083 від 14 червня 2013 року, виданою комунальним підприємством «Чугуївське міжміське бюро технічної інвентаризації» та технічним паспортом від 11 червня 2013 року (а.с. 28, 29).

Земельна ділянка площею 0,35 гектарів, що розташована на території Волохово-Ярської сільської ради за адресою: АДРЕСА_1, призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд - 0,25 гектарів, ведення особистого підсобного господарства - 0,10 гектарів, належить ОСОБА_5 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ХР №26-00-033035, виданого 26 грудня 1995 року, на підставі рішення Волохово-Ярської сільської ради № 129 від 04.10.1995 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №1384 (а.с. 23). Належність ОСОБА_5 вказаної земельної ділянки підтверджується також рішенням Виконавчого комітету Волохово-Ярської сільської Ради народних депутатів №129 від 04 жовтня 1995 року (а.с. 22).

Земельна ділянка площею 0,3839 гектарів, кадастровий номер 6325482500:02:000:1435, розташована на території АДРЕСА_2 (за межами населеного пункту), призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належить ОСОБА_5 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК №350760, виданого 26.11.2012 року, на підставі розпорядження Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області, від 19 грудня 2011 року № 945 зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №632548251006266 (а.с. 24). Належність ОСОБА_5 вказаної земельної ділянки підтверджується також листом Управління Держземагенства у Чугуївському районі Харківської області від 08.08.2013 року №25-01-09/1598 (а.с. 27).

Земельна ділянка площею 1,0740 гектарів, кадастровий номер 6325482500:02:000:1959, розташована на території АДРЕСА_2 (за межами населеного пункту), призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належить ОСОБА_5 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК №449549, виданого 26.11.2012 року, на підставі розпорядження Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області, від 19 грудня 2011 року № 945, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №632548251006265 (а.с. 25).

Земельна ділянка площею 7,1593 гектарів, кадастровий номер 6325482500:02:000:0278, розташована на території Волохово-Ярської сільської ради, Чугуївського району Харківської області, ВАТ «Восток», призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належить ОСОБА_5 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії РЗ №787219, виданого 04.01.2003 року, на підставі розпорядження голови Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області, від 17 грудня 2002 року № 348, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №215 (а.с. 26).

Згідно статті 1217 Цивільного кодексу України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно статті 1223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Відповідно до статті 1258 Цивільного кодексу України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Згідно статті 1261 Цивільного кодексу України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Таким чином, спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_5 є її діти: позивач, ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3, виданим 17 червня 1985 року, актовий запис №10, та відповідач, ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4, виданим 22 травня 1980 року, актовий запис №35, де їх батьками записані ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с. 16, 17).

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5, виданого 06 жовтня 2007 року, Московським відділом реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції, позивач, ОСОБА_2, уклала шлюб з ОСОБА_9, і їй було присвоєно прізвище «ОСОБА_2», про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за №1135 (а.с. 18).

Згідно ч. 1 ст. 1269 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1273 Цивільного кодексу України, спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 2 ст. 1275 Цивільного кодексу України, якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за законом з тієї черги, яка має право на спадкування, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за законом тієї ж черги і розподіляється між ними порівну.

Після смерті ОСОБА_5, відповідачем, ОСОБА_3, була подана заява про відмову від спадщини, яка залишилась після смерті матері. У встановлений законом строк позивачка звернулась до Чугуївської державної нотаріальної контори Харківської області, із заявою про прийняття спадщини після смерті матері.

Тобто після смерті ОСОБА_5, її донька ОСОБА_2, прийняла зазначену спадщину, оскільки в порядку ч. 1 ст. 1269 Цивільного кодексу України, подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно з ч. 1 ст. 1296 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до ч. 1 ст. 1297 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Згідно ч.1 ст. 1298 Цивільного кодексу України,, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Відповідно до Глави 10 п. 4.9, 4.10 "Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України" свідоцтво про право на спадщину видається на підставі письмової заяви спадкоємців після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини. Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, ніяким строком не обмежена.

Згідно з частиною 3 статті 1296 Цивільного кодексу України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

У встановлений законом строк ОСОБА_2 звернулась до Чугуївської державної нотаріальної контори Харківської області за видачею свідоцтва про право на спадщину, але у видачі свідоцтва про право на спадщину їй було відмовлено та рекомендовано звернутися до суду, через відсутність оригіналу свідоцтва про право на спадщину за законом від 05 травня 1993 року.

Згідно з листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування»: Якщо документи, що засвідчують право власності на нерухоме майно, існували, проте були втрачені власником та не можуть бути відновлені в передбаченому законом порядку, застосуванню підлягає ст. 392 ЦК, відповідно до якої позов про визнання права власності може бути пред'явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до абз. 3 п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року N7, У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Так як 1/3 частина садибного (індивідуального) житлового будинку АДРЕСА_1, належить Позивачу ОСОБА_2, на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 05 травня 1993 року, посвідченого державним нотаріусом Чугуївської державної нотаріальної контори Царьовою І.М., та зареєстрованим в реєстрі за №774, інша 1/3 частини вказаного будинку належить Позивачу в порядку набувальної давності, і ще 1/3 частини вказаного будинку в порядку спадкування за законом після смерті матері, Позивач має право на визнання за нею права власності на цілий житловий будинок.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом, крім того, право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України , право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 1218 Цивільного кодексу України, до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1225 Цивільного кодексу України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України, шляхом визнання прав.

Пункт 22-1 Постанови Пленуму Верховного Суду України „ Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ " № 7 від 16.04.2004 року та статті 1225 ЦК України і 131 ЗК України вказують, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Пунктом 10 Постанови Пленуму Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року N7 встановлено, що відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. Правило статті 1225 ЦК про те, що при переході до спадкоємців права власності на житловий будинок, інші будівлі та споруди до них переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, і у розмірі, який необхідний для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом, необхідно розуміти так, що така ділянка переходить у власність або користування спадкоємців, якщо її було надано в установленому порядку, в межах, визначених при наданні, за умови, що спадкодавець не складав заповіту щодо розпорядження земельною ділянкою, належною йому на праві власності.

Відповідно до ст. 114 Цивільно-процесуального кодексу України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Отже, виключна підсудність встановлюється щодо позовів з приводу нерухомого майна. Такі позови пред'являються за місцем знаходження цього майна або основної його частини.

Об'єктом нерухомості є земельна ділянка, будинок, споруда, квартира, приміщення, незавершене будівництво та інші об'єкти, переміщення яких у просторі є неможливим без втрати цільового призначення. Право власності на ці об'єкти підлягає державній реєстрації і виникає саме з цього моменту. Водночас, відсутність реєстрації нерухомого майна не означає, що з приводу нього не можуть виникнути спори, а тому ця обставина не впливає на підсудність. Вона залишається виключною.

Місце знаходження нерухомого майна - це його адреса, зазначена у правовстановлюючих документах або інших документах, на підставі якого це майно виникло. Якщо право власності на це майно зареєстроване, то місцем знаходження є адреса, зазначена у витягу про реєстрацію прав власності на нерухоме майно.

Відповідно до п. 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01.03.2013 року №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ»: виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК). Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1, отже, спори з приводу цього будинку повинні розглядатись Чугуївським міським судом Харківської області.

Згідно Наказу Міністерства юстиції України №914/5 від 26.05.2009 року «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо державної реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна на підставі рішень судів», рішення судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності є правовстановлюючими документами, на підставі яких проводиться державна реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна.

Враховуючи викладене, керуючись: ст.ст. 344, 1217, 1218, 1223, 1225, 1258, 1261, 1268, 1269, 1297, 1298 Цивільного кодексу України, Постановою Пленуму Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року N7, Листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», ст.ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 60, 130,169, 174, 209, 213 - 215, 223 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 діючої в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Чугуївська державна нотаріальна контора Харківської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом та в порядку набувальної давності - задовольнити в повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженкою с. Волохів Яр, Чугуївського району Харківської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право власності на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1, який належав ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_2, на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 05 травня 1993 року, посвідченого державним нотаріусом Чугуївської державної нотаріальної контори Царьовою І.М., та зареєстрованим в реєстрі за №774.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 0,35 гектарів, що розташована на території Волохово-Ярської сільської ради за адресою: АДРЕСА_1, призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд - 0,25 гектарів, ведення особистого підсобного господарства - 0,10 гектарів, яка належить ОСОБА_5 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ХР №26-00-033035, виданого 26 грудня 1995 року, на підставі рішення Волохово-Ярської сільської ради №129 від 04.10.1995 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №1384, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Визнати за ОСОБА_2 , право власності на земельну ділянку площею 0,3839 гектарів, кадастровий номер 6325482500:02:000:1435, розташовану на території АДРЕСА_2 (за межами населеного пункту), призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить ОСОБА_5 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК №350760, виданого 26.11.2012 року, на підставі розпорядження Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області, від 19 грудня 2011 року № 945, та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №632548251006266, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Визнати за ОСОБА_2 , право власності на земельну ділянку площею 1,0740 гектарів, кадастровий номер 6325482500:02:000:1959, розташовану на території АДРЕСА_2(за межами населеного пункту), призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить ОСОБА_5 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК №449549, виданого 26.11.2012 року, на підставі розпорядження Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області, від 19 грудня 2011 року № 945, та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №632548251006265, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Визнати за ОСОБА_2 , право власності на земельну ділянку площею 7,1593 гектарів, кадастровий номер 6325482500:02:000:0278, розташовану на території Волохово-Ярської сільської ради, Чугуївського району Харківської області, ВАТ «Восток», призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить ОСОБА_5 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії РЗ №787219, виданого 04.01.2003 року, на підставі розпорядження голови Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області, від 17 грудня 2002 року №348, та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №215 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через міський суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його проголошення.

Суддя -