Ухвала від 18.09.2013 по справі 6-22186св13

У Х В А Л А

іменем україни

18 вересня 2013 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Гвоздика П.О.,

суддів: Євтушенко О.І., Євграфової Є.П.,

Журавель В.І., Касьяна О.П.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до відділу державної виконавчої служби Сімферопольського районного управління юстиції Автономної Республіки Крим, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про звільнення майна з під арешту,

за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 17 квітня 2013 року

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2012 року публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» (далі - ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України») звернулось до суду з позовом до відділу державної виконавчої служби Сімферопольського районного управління юстиції Автономної Республіки Крим ( далі - ВДВС Сімферопольського РУЮ АР Крим), треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про звільнення майна з-під арешту.

Посилалося на те, що 26 липня 2007 року між ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України», правонаступником якого є ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір, за умовами якого банк надав ОСОБА_5 кредит на суму 20 тис. доларів США строком до 26 липня 2028 року зі сплатою процентів, але не менше 12,50 % річних. На забезпечення виконання позичальником зобов'язань за цим кредитним договором між банком та ОСОБА_5

26 липня 2007 року був укладений договір іпотеки, предметом якого є земельна ділянка, призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 0124755300:04:001:0074, із розташованим на ній об'єктом незавершеного будівництва (житловим будинком), відсотком готовності - 63 %, реєстраційний номер № РПВН 15680273, розташована за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до вимог закону на предмет іпотеки була накладена заборона з реєстрацією в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, про що отримано витяг 27 липня 2007 року за № 13667442. Також 27 липня 2007 року була проведена реєстрація в Державному реєстрі іпотек з отриманням відповідного витягу № 13667800, про що внесено запис про наявність обтяження на майно, що передавалося ОСОБА_5 на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. Його дружина ОСОБА_3 отримала нотаріальне свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 0,1350 га по АДРЕСА_1. Після закінчення будівництва будинку та введення його в експлуатацію ОСОБА_3 зареєструвала право власності на нього. Після цього ОСОБА_3 звернулась до банку із заявою про укладення іпотечних договорів щодо цього майна. Проте при отриманні витягу з Єдиного реєстру заборон № 37843285 від 17 вересня 2012 року з'ясувалось, що на підставі постанови державного виконавця ВДВС Сімферопольського РУЮ АРК від 27 лютого 2012 року на земельну ділянку та житловий будинок, розташовані по АДРЕСА_1, накладений арешт. Цей арешт перешкоджає банку реалізувати своє право на укладення договору іпотеки зазначеної земельної ділянки та житлового будинку після завершення будівництва. Оскільки арештоване майно є предметом договору іпотеки, воно має бути звільнено з-під арешту відповідно до вимог ст. ст. 54, 60 Закону України «Про виконавче провадження» і ст. 3 Закону України «Про іпотеку».

Заочним рішенням Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 18 лютого 2013 року позовні вимоги ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» задоволено частково. Звільнено з-під арешту накладеного постановою державного виконавця ВДВС Сімферопольського РУЮ АРК від 27 лютого 2012 року, житловий будинок та земельну ділянку, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, що зареєстровані на праві приватної власності за ОСОБА_3 У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 17 квітня 2013 року заочне рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 18 лютого 2013 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» відмовлено. Стягнуто з ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 57 грн 35 коп.

У касаційній скарзі представник ПАТ «Державний експортно- імпортний банк України» просить скасувати рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 17 квітня 2013 року та залишити в силі заочне рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 18 лютого 2013 року, мотивуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення апеляційного суду зазначеним вимогам закону не відповідає.

Задовольняючи вимоги банку про звільнення з-під арешту, накладеного постановою державного виконавця ВДВС Сімферопольського РУЮ АРК від 27 лютого 2012 року, житлового будинку та земельної ділянки, розташованих по АДРЕСА_1, суд першої інстанції виходив з того, що вони є предметом іпотечного договору, укладеного 26 липня 2007 року між банком і ОСОБА_5 Отже, накладення на це майно арешту після державної реєстрації іпотечного договору порушує право іпотекодержателя на одержання задоволення з вартості заставленого майна при невиконанні боржником зобов'язань.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що звільнення з-під арешту майна, що перебуває в іпотеці, на вимогу іпотеко- держателя для укладення щодо цього майна нового договору іпотеки законом не передбачено.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитися не можна, оскільки суд дійшов їх без повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, прав і обов'язків сторін у цих правовідносинах, неправильно застосувавши норми матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 26 липня 2007 року між ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України», правонаступником якого є ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір № 7307С9 на суму 20 тис. доларів США на строк до 26 липня 2028 року зі сплатою процентів, які розраховуються за формулою, але не менше 12,50 % річних.

З метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань за вказаним кредитним договором 26 липня 2007 року між ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» і ОСОБА_5 був укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Сімферопольського районного нотаріального округу Автономної Республіки Крим ОСОБА_6 та зареєстрований у реєстрі за № 1928, згідно з яким в іпотеку банку була передана земельна ділянка площею 0,1350 га, призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 0124755300:04:001:0074, із розташованим на ній об'єктом незавершеного будівництва (житловим будинком), з відсотком готовності - 63 %, реєстраційний номер № РПВН 15680273, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 помер.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданим 19 січня 2010 року державним нотаріусом Першої Сімферопольської державної нотаріальної контори ОСОБА_8 і зареєстрованим у реєстрі за № 1-82, після смерті ОСОБА_7 право власності на земельну ділянку площею 0,1350 га, розташовану по АДРЕСА_1, призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, перейшло до його дружини ОСОБА_3 (а.с. 29 - 30, 34).

Після закінчення будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 26 січня 2012 року на ім'я ОСОБА_3 було видано свідоцтво серія САВ № 702122 про право власності. Дане право власності 20 лютого 2012 року зареєстровано в установленому законом порядку.

Після реєстрації 21 лютого 2012 року шлюбу з ОСОБА_10 ОСОБА_3 змінила прізвище на «ОСОБА_3».

Після смерті ОСОБА_7 права і обов'язки іпотекодавця за договором іпотеки № 7307250 від 26 липня 2007 року перейшли до його правонаступника - спадкоємця ОСОБА_3 (ОСОБА_3)

27 лютого 2012 року постановою державного виконавця ВДВС Сімферопольського РУЮ АРК на земельну ділянку та житловий будинок по АДРЕСА_1, належні ОСОБА_3, було накладено арешт на підставі виконавчого листа № 2-1148/10, виданого 25 червня 2010 року Сімферопольським районним судом Автономної Республіки Крим про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 заборгованості у розмірі 24 тис. гривень.

В силу положень ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя.

Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Згідно з ч. 4 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна, що відділом Державної виконавчої служби зроблено не було.

Таким чином, заставодержатель має переважне право на задоволення його вимог про стягнення боргу з боржника шляхом звернення стягнення на заставлене майно.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

За ч. 5 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» у випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд на порушення вимог ст. 214 ЦПК України не звернув увагу на обставини, які мають значення для вирішення справи.

Повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, дослідивши надані сторонами докази, вислухавши пояснення сторін у справі, суд першої інстанції дійшов по суті правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Скасовуючи частково рішення, ухвалене згідно із законом, апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що постановлене судом першої інстанції рішення не відповідає вимогам закону.

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком, так як він є необґрунтованим і таким, що не відповідає вимогам закону.

За таких обставин, ураховуючи те, що апеляційним судом помилково скасовано рішення суду першої інстанції, ухвалене згідно із законом, рішення апеляційного суду на підставі ст. 339 ЦПК України підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» задовольнити.

Рішення апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 17 квітня 2013 року скасувати, а заочне рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 18 лютого 2013 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий П.О. Гвоздик Судді:О.І. Євтушенко Є.П. Євграфова В.І. Журавель О.П. Касьян