Рішення

від 03.10.2013 по справі 919/911/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2013 року справа № 919/911/13 за позовом фізичної особи- підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1)

(АДРЕСА_2)

до приватного підприємства "ДАРАСЛАВА",

(99716, м. Севастополь, Балаклавський район, с. Тернівка, 15 км Автодороги танкове-оборонне, буд. 2)

про стягнення 19701,51 грн, -

суддя Щербаков С.О .

за участю:

представника позивача - ОСОБА_2, довіреність б/н від 12.09.2013 ,

представника відповідача - не з`явився,

Суть спору:

05.08.2013 фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до приватного підприємства "ДАРАСЛАВА" про стягнення з відповідача на свою користь заборгованості за договором №10-7/15 на виконання робіт по поставці, монтажу та пусконалагодженню обладнання від 16.07.2010 у розмірі 19701,51 грн. з яких: 13868,50 грн. - основна заборгованість за договором, 1085,06 грн. - 3% річних, 4747,95 грн. - пені.

Позовні вимоги з посиланням на статті 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, обґрунтовані не повним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати за виконані роботи по договору на виконання робіт по поставці, монтажу та пусконалагодження обладнання, в зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 07.08.2013 було порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 27.08.2013.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи 27.08.2013 відкладався на 16.09.2013 та 16.09.2013 на 03.10.2013.

У судове засідання 03.10.2013 з`явився представник позивача, який наполягав на задоволенні позовних вимог. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, за адресою, відображеною в Єдиному державному реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 07.08.2013 повторно не виконав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві").

Відповідно до підпункту 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (зі змінами та доповненнями), в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за належною адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та повернуто підприємством зв'язку із відміткою про закінчення терміну зберігання, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Також статтею 64 ГПК України визначено, що у разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Згідно інформації, що відображена на веб-сайті Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місце знаходження відповідача є м. Севастополь, Балаклавський район, с. Тернівка, 15 км Автодороги танкове-оборонне,2.

Копія ухвали про порушення провадження надсилалась судом відповідачу рекомендованим листом з повідомленням за адресою, вказаною в позовній заяві та відображеною на веб-сайті Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, однак була повернута підприємством зв'язку за закінченням терміну зберігання.

Таким чином, про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином.

Відповідно до частини другої статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони, серед іншого, мають право на участь в засіданнях господарського суду.

Частина третя вказаної статті зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Дотримання принципу вирішення спору упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом втілено у статті 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" і статті 6 Європейської конвенції з прав людини та є обов'язковим для господарського суду при розгляді кожної справи.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідач не скористався правом, наданим його статтею 59 Господарського кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

З врахуванням вищенаведених норм процесуального закону, на думку суду, матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні, а справа підлягає розгляду у відсутність відповідача за наявними у справі матеріалами, що також узгоджується зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст.85 ГПК України в судовому засіданні 03.10.2013 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши представника позивача, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд ,

ВСТАНОВИВ:

16.07.2010 між приватним підприємством «ДАРАСЛАВА» (далі - Замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - Виконавець) було укладено договір №10-7/15 на виконання робіт по поставці, монтажу та пусконалагодженню обладнання, відповідно до п.п. 1.1. якого, Виконавець зобов'язується виконати роботи по поставці, монтажу та пусконалагодженню холодильного обладнання, а Замовник зобов'язаний прийняти це обладнання та сплатити виконані роботи на умовах даного Договору (а.с. 11).

Згідно пункту 1.3. Договору, робота вважається виконаною після підписання Акту прийому-передачі (далі - Акт) Замовником або повноважним його представником.

Відповідно до п.2.1.1., 2.1.2. Договору, Виконавець зобов'язаний на протязі 10 днів після отримання передоплати, поставити обладнання та виконати роботи з монтажу та пусконалагодженню згідно накладної (Додаток №3).

Виконавець гарантує якість виконаних робіт та дає гарантію на проведені роботи:

а) за умови трьох міжсезонних переналагоджень та одночасного технічного обслуговування працівниками Виконавця. За результатами техобслуговування складається Акт.

б) за умови технічного обслуговування обладнання відповідно ТУ.

в) при експлуатації обладнання згідно правил експлуатації та технічної безпеки.

Строк гарантії: 12 місяців з дня підписання Акту прийому-передачі.

Пунктами 2.2.4., 2.2.5., 2.2.6. Договору визначено, що замовник зобов'язаний прийняти здійснені роботи, оформив при цьому Акт прийому-передачі на протязі 24 годин з моменту виконання робіт; підписати Акт на протязі тижня з дня його пред'явлення, з обов'язком наданням зауважень в письмовому вигляді, якщо такі є. У разі, якщо Акт на протязі вищевказаного часу не оформлений та Замовником не надані обґрунтовані претензії щодо виконаних робіт, роботи вважаються виконаними та підлягають виконаними та підлягають оплаті у відповідності з умовами даного Договору; оплатити виконані роботи в розмірах та у строки, встановлені договором.

У пункті 2.2.7. Договору також визначено, що додаткові роботи, що не передбачені у Попередньому кошторисі, узгоджуються із Замовником та сплачуються додатково, на підставі Акту виконаних робіт.

Відповідно до п. 3.1. Договору, оплата за обладнання, матеріали та виконані роботи з монтажу та пусконалагодження проводиться поетапно:

І етап: передоплата 10000,00 грн. (десять тисяч грн. 00 коп.)

ІІ етап: погашення залишку суми 15000,00 грн. (п'ятнадцять тисяч грн. 00 коп.) - згідно графіку виплати платежів (Додаток №4).

Згідно графіку виплати платежів, що є додатком №4 до Договору (а.с. 13), виплата платежів повинна проводитись поетапно, у загальному розмірі 15000,00 грн.:

05.09.2010 - 1500,00 грн.

05.10.2010 - 1500,00 грн.

05.11.2010 - 1500,00 грн.

05.12.2010 - 1500,00 грн.

05.01.2011 - 1500,00 грн.

05.02.2011 - 1500,00 грн.

05.03.2011 - 1500,00 грн.

05.04.2011 - 1500,00 грн.

05.05.2011 - 1500,00 грн.

05.06.2011 - 1500,00 грн.

Як вбачається з акту прийому-передачі №114 по установці холодильного агрегату на базі 1ПБ-10 від 02.08.2010, позивачем були виконані роботи за договором №10-7/15 від 16.07.2010 та передані відповідачу, вартість яких склала 25368,50 грн., у тому числі за виконані додаткові роботи. Зазначений акт був підписаний представниками сторін і скріплений печатками (а.с.10).

Проте, відповідач на думку позивача свої зобов'язання щодо оплати робіт за вказаним договором підряду належним чином не виконав, та не сплатив залишок вартості у розмірі 13868,50 грн., у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем у зазначеному розмірі.

11.01.2013 на адресу відповідача була надіслана претензія, в якій позивач наполягав на погашенні спірної суми заборгованості за договором №10-7/15 на виконання робіт по поставці, монтажу та пусконалагодженню обладнання від 16.07.2010 в розмірі 13868,50 грн. (а.с. 14).

Однак, зазначена претензія позивача була залишена без задоволення.

Зазначене стало підставою для звернення позивачем до суду з відповідними вимогами.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України та ст.174 ГК України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Судом встановлено, що за своєю правовою природою та ознаками укладений між сторонами договір є договором підряду.

Згідно частини 1 та 2 статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Закон не розкриває змісту робіт, які можуть виконуватися за договором підряду. Безперечним, однак, є те, що предметом договору підряду є індивідуалізований результат праці підрядника, який набуває тієї чи іншої матеріалізованої форми, оскільки робота виконується з матеріалів сторін і здається у вигляді, придатному для оцінки. Предметом договору підряду може бути будь-яка робота, у процесі виконання якої створюється результат, що передається замовнику.

Істотними у договорі підряду є умови, що стосуються його предмета, ціни та строку виконання. Саме вони визначають зміст підряду, його особливості.

Отже, підтвердженням виконання договору підряду є передача результату робіт замовникові.

Згідно з частиною четвертою статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Як вже зазначалось, актом прийому-передачі №114 по установці холодильного агрегату на базі 1ПБ-10 від 02.08.2010 було підтверджено виконання робіт позивачем за договором №10-7/15 від 16.07.2010 та передача вказаних робіт відповідачу, вартість яких склала 25368,50 грн.

Також, згідно цього Акту, узгоджені між сторонками додаткові роботи за цим Договором складають 1868,50 грн.

Однак, як вбачається з позовної заяви, відповідачем була сплачена передоплата в розмірі 10000,00 грн. та 1500,00 грн., в зв'язку із чим залишок суми заборгованості на думку позивача складає 13868,50 грн.

Згідно положень ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України доказів погашення спірної суми заборгованості відповідачем суду не надано.

Отже, аналізуючи сукупність встановлених обставин, вищенаведені приписи матеріального закону, судом встановлений факт порушення відповідачем зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати за договором №10-7/15 на виконання робіт по поставці, монтажу та пусконалагодження обладнання від 16.07.2010 на суму 13868,50 грн.

Враховуючи те, що оплата підряднику за виконані ним роботи є обов'язком відповідача, належне виконання якого вимагається законом та Договором, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми заборгованості за виконані роботи у розмірі 13868,50 грн.

Крім цього, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за вказаним договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 4747,95 грн. та 3% річних у розмірі 1085,06 грн.

Що стосується вимог відповідача щодо стягнення пені в розмірі 4747,95 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 610, ч.3 ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 4.2. Договору сторони передбачили, що у разі порушення строків виконання зобов'язань, винна сторона сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України пеня визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України вказується на те, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При цьому, відповідно до статей 3, 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня. Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Стаття 256 Цивільного кодексу України визначає поняття позовної давності - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

При цьому суд зауважує, що для встановлення вірного періоду прострочення зобов'язання для розрахунку пені мають застосовуватись також положення ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок нарахованої суми пені у розмірі 4747,95 грн., суд дійшов до висновку що він є невірним, оскільки був здійснений без врахування положень частини 6 статті 232 ГК України, а саме позивачем при здійснені вказаного розрахунку був невірно взятий період прострочення, який перевищує шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, тому судом зроблено власний розрахунок:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів просроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ на деньСума пені за період просрочення 1500.0 05.10.2010 - 05.04.2011 183 7.7500 % 0.042 %* 116.57 1500.0 05.11.2010 - 06.05.2011 183 7.7500 % 0.042 %* 116.57 1500.0 05.12.2010 - 05.06.2011 183 7.7500 % 0.042 %* 116.57 1500.0 05.01.2011 - 06.07.2011 183 7.7500 % 0.042 %* 116.57 1500.0 05.02.2011 - 06.08.2011 183 7.7500 % 0.042 %* 116.57 1500.0 05.03.2011 - 03.09.2011 183 7.7500 % 0.042 %* 116.57 1500.0 05.04.2011 - 04.10.2011 183 7.7500 % 0.042 %* 116.57 1500.0 05.05.2011 - 03.11.2011 183 7.7500 % 0.042 %* 116.57 1500.0 05.06.2011 - 04.12.2011 183 7.7500 % 0.042 %* 116.57 Всього: 1049,13 Таким чином, загальна сума пені за період прострочення виконання зобов'язання за розрахунком суду складає 1049,13 грн. Отже, у цій частині позов підлягає задоволенню частково.

Щодо вимог про стягнення 3% річних у розмірі 1085,06 грн., суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку що він не є вірним, а тому судом був зроблений власний розрахунок:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір відстотків річнихЗагальна сума відсотків 1500.0 05.10.2010 - 24.05.2013 963 3 % 118.73 1500.0 05.11.2010 - 24.05.2013 932 3 % 114.90 1500.0 05.12.2010 - 24.05.2013 902 3 % 111.21 1500.0 05.01.2011 - 24.05.2013 871 3 % 107.38 1500.0 05.02.2011 - 24.05.2013 840 3 % 103.56 1500.0 05.03.2011 - 24.05.2013 812 3 % 100.11 1500.0 05.04.2011 - 24.05.2013 781 3 % 96.29 1500.0 05.05.2011 - 24.05.2013 751 3 % 92.59 1500.0 05.06.2011 - 24.05.2013 720 3 % 88.77 Всього: 933,54 Таким чином, загальна сума 3% річних за розрахунком суду складає 933,54 грн. Отже, у цій частині позов також підлягає задоволенню частково.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню у розмірі 15851,17 грн., з яких: 13868,50 грн. основна сума заборгованості з урахуванням додаткових робіт, пеня у розмірі 1049,13 грн., 3% річних у розмірі 933,54 грн.

Відповідно до положень ст.49 ГПК України, понесені позивачем при зверненні з даним позовом до суду витрати зі сплати судового збору відшкодовуються йому за рахунок відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 1384,26 грн. ((15851,17 х 1720,50)/19701,51 = 1384,26 грн.)), з яких: 15851,17 грн. - задоволена сума позовних вимог; 1720,50 грн. - сплачений позивачем судовий збір при подачі позову; 19701,51 грн. - заявлена позивачем сума позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 80, 82-85, 115, 116 ГПК України,

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства "ДАРАСЛАВА" (99716, м. Севастополь, Балаклавський район, с. Тернівка, 15 км Автодороги Танкове-Оборонне,2, ОКПО 36672699) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) заборгованість за договором №10-7/15 на виконання робіт по поставці, монтажу та пусконалагодження обладнання від 16.07.2010 у розмірі 15851,17 грн . (п'ятнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят одна грн. 17 коп.) , з яких: 13868,50 грн. основна сума заборгованості з урахуванням додаткових робіт, пеня у розмірі 1049,13 грн., 3% річних у розмірі 933,54 грн.

3 . Стягнути з приватного підприємства "ДАРАСЛАВА" (99716, м. Севастополь, Балаклавський район, с. Тернівка, 15 км Автодороги Танкове-Оборонне,2, ОКПО 36672699) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1384,26 грн. (одна тисяча триста вісімдесят чотири грн. 26 коп.).

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено відповідно

до вимог статті 84 ГПК України

і підписано 08.10.2013.

Суддя C.О.Щербаков