Рішення

від 10.10.2013 по справі 914/3097/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2013 р. Справа № 914/3097/13

за позовом: ТзОВ Горислав Авто», м. Київ

до відповідача: ПАТ «Іскра», м. Львів

про стягнення 10 953,66 грн.

Суддя Н.Мороз

Cекретар Н. Кривка

Представники:

Від позивача: н/з

Від відповідача: Луцюк Н.Д.

Суть спору :

Позов подано товариством з обмеженою відповідальністю «Горислав Авто», м. Київ до публічного акціонерного товариства «Іскра», м. Львів про стягнення 10953,66 грн. Заявою про зменшення позовних вимог та стягнення судових витрат від 30.09.2013р., позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 405, 37 грн., 136, 12 грн., - 3 % річних, 7, 05 грн. - інфляційних втрат. Крім того, просить стягнути 2 000 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Ухвалою господарського суду від 12.08.2013р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 10.09.2013 року.

10.09.2013р. в судовому засідання оголошувалась перерва, про що представники сторін ознайомлені під розписку.

Для об'єктивного та всестороннього вирішення спору, 24.09.2013р. та 03.10.2013р. розгляд справи відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду.

В судове засідання 10.10.2013р. представник позивач не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, позовні вимоги визнав частково та просить суд застосувати позовну давність до вимог в частині стягнення пені в розмірі 101, 42 грн., нарахованої згідно акту №ОУ-000023 від 15.03.2012р. та в сумі 8, 39 грн., нарахованої згідно акту №ОУ-0000285 від 22.03.2012р.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представника відповідача, створивши у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив.:

Згідно ст. 509 ЦК України , зобов"язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов"язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку. Однією з підстав виникнення зобов"язань, згідно ст.11 ЦК України, зокрема є договори та інші правочини.

18.04.2011р. між ТзОВ «Горислав Авто» (позивач) та ПАТ «Іскра» (відповідач) було укладено договір виконання робіт №28/11. Відповідно до п. 1.1., предметом договору є виконання виконавцем (позивач - по справі) робіт з технічного обслуговування і поточного ремонту, шиномонтажу, мийки автомобілів (ТО) замовника (відповідач - по справі) та продаж виконавцем замовнику запасних частин, мастил, рідин та інших матеріалів необхідних для виконання робіт.

Згідно п. 1.2. договору замовник зобов'язується прийняти від виконавця виконані роботи, запасні частини, мастила, рідини, та інші матеріали і провести повний розрахунок з виконавцем в порядку та на умовах договору.

У відповідності до п. 3.1. та 3.3. договору, замовник здійснює оплату наданих послуг та матеріалів, після фактичного надання послуг і підписання сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт з ТО і накладних на матеріали, протягом 3-х банківських днів, на підставі наданого або виставленого факсимільного зв'язку виконавцем відповідного рахунку-фактури. Датою оплати є дата зарахування грошових коштів на рахунок виконавця.

Відповідно до п. 5.1. договору, роботи вважаються виконаними виконавцем і прийняті замовником після підписання сторонами акту прийому - здачі виконаних робіт з ТО і накладної на використані матеріали. Акт і накладна підписується сторонами не пізніше 2 днів після закінчення виконання робіт та надання послуг за договором відповідно до погоджених термінів проведення робіт.

Згідно з п. 5.3. договору, акти прийому здачі виконаних робіт з ТО і накладні на використані матеріали затверджуються відповідачем печаткою без надання довіреності на виконання робіт і матеріалів.

На виконання взятих на себе зобов'язань, позивачем було виконано ряд робіт з технічного обслуговування автомобілів відповідача, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000253 від 15.03.2012р. - вартість робіт та відпущених матеріалів 1 334, 00 грн. - строк розрахунку до 21.03.2012р. , актом №ОУ-0000285 від 22.03.2012р.- вартість робіт 110, 40 грн. - строк розрахунку до 28.03.2012р., актом №ОУ-0001311 від 13.12.2012р. - вартість робіт та відпущених матеріалів на суму 3 943, 00 грн. - строк розрахунку до 19.12.2012р.

Проте, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором виконав частково, у зв'язку з чим на момент подачі позову до суду виникла заборгованість в розмірі 4 053, 40 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивач надсилав на адресу відповідача лист від 14.02.2013р. та претензію від 14.05.2013р. з вимогою усунути заборгованість, проте останні залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Під час розгляду справи позивачем основний борг погашено, що підтверджується платіжним дорученням №489 від 20.08.2013р. в сумі 3943, 00 грн. та платіжним дорученням №61933 від 23.09.2013р. в сумі 110, 40 грн. У зв'язку з погашенням основного боргу під час розгляду справи та у відповідності до поданої заяви про зменшення позовних вимог від 30.09.2013р., позивач просить стягнути з відповідача 405, 37 грн. - пені , 136, 12 грн., - 3 % річних та 7, 05 грн. - інфляційних втрат.

У відповідності до ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування саме до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених законами та договором.

Відповідно до ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Стаття 611 ЦК України визначає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п.7.3. договору, у випадку порушення строку оплати, установленого п.п.3.1., 3.2. договору, замовник виплачує виконавцю пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 405, 37 грн., згідно поданого перерахунку пені із заявою про зменшення позовних вимог.

В судових засіданнях відповідач заперечив нарахування пені згідно акту №ОУ-0000285 від 22.03.2012р. в розмірі 101, 42 грн. та акту №ОУ-0000253 від 15.03.2012р. в сумі 8, 39 грн., внаслідок спливу строку позовної давності.

Як закріплено у ч. 1 п.п. 1 ст. 258 ЦК України, позовна давність строком у 1 (один) рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦКУ, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Строк виконання зобов'язання згідно акту №ОУ-0000253 від 15.03.2012р. - 18.03.2012р., а згідно акту №ОУ-0000285 від 22.03.2012р. - 27.03.2012р. Позивач наводить розрахунок пені за період з 18.03.2012р. по 18.09.2012р., проте до суду із зазначеною вимогою по сплаті штрафних санкцій звернувся 09.08.2013р.

Згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Ч.4 ст. 267 ЦК України предбачає, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові в частині стягнення пені.

Таким чином, враховуючи заяву відповідача від 25.09.2013р. про застосування строків позовної давності щодо пені нарахованої згідно акту №ОУ-0000285 від 22.03.2012р. в розмірі 101,42 грн. та згідно акту №ОУ-0000253 від 15.03.2012р. в сумі 8, 39 грн., суд дійшов висновку в частині стягнення пені в розмірі 109, 81 грн. відмовити.

Крім того, відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Позивачем правомірно нараховано відповідачу інфляційні втрати на загальну суму 7, 05 грн. та 3% річних на загальну суму 136, 12 грн., за весь період прострочення, відповідно до поданого розрахунку.

Відтак сума заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача у зв'язку із зменшенням позовних вимог та застосуванням позовної давності в частині стягнення пені становить 295, 56 грн. - пені, 136, 12 грн. - 3 % річних, 7, 05 грн. - інфляційних втрат.

Крім того, матеріалами справи підтверджено понесення позивачем витрат в сумі 2 000, 00 грн. на оплату послуг адвоката, який представляв інтереси позивача в суді при розгляді даної справи на підставі договору №1/08-13 про надання юридичних послуг від 01.08.2013р. Понесені витрати підтверджені актом виконаних робіт (наданих послуг) від 09.08.2013р., підписаним та скріпленим печатками сторін та квитанцією до прибуткового касового ордера №1-08 від 09.08.2013р.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Відтак, враховуючи заяву про зменшення розміру позовних вимог, тривалість розгляду та складність справи, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат, понесених на оплату послуг адвоката які підлягають стягненню з відповідача до 500, 00 грн.

Відповідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 38 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 4 3 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

З огляду на те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати, в тому числі й витрати на оплату послуг адвоката, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 258, 261, 267, 526, 530, 611, 625 ЦК України, ст.ст.193, 216, 229 ГК України, ст.ст. 4 3 , 32, 33, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 116 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Іскра», м. Львів, вул. Вулецька, 14 (код ЄДРПОУ 00214244) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Горислав Авто», м. Львів, вул. Пасічна, 125 (код ЄДРПОУ 31658774) - 295, 56 грн. - пені, 136, 12 грн. - 3% річних, 7, 05 грн. - інфляційних втрат, 500 грн. - витрат на оплату послуг адвоката, 705, 40 грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог - відмовити.

4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя Н. Мороз

Рішення складено 15.10.2013р.