Постанова

від 14.10.2013 по справі 811/3022/13-а

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2013 року Справа № 811/3022/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пасічника Ю.П., за участю секретаря Побочій О.В., представників:

- позивача - Зайцевої Л.А.;

- позивача - Павелко Е.А.;

- відповідача - Довгань І.Л.;

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства «Гідросила» доКіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.09.2013 року №8611231502, - ВСТАНОВИВ: Публічне акціонерне товариство «Гідросила» звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.09.2013 року №8611231502, яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в сумі 206852,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за наслідками проведеної документальної невиїзної перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про позивачу бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 206852,00 грн. протягом перевіреного періоду (вересень 2010 року, листопад 2010 року, березень, квітень, липень, жовтень, листопад 2011 року, січень, лютий, квітень, липень, серпень, листопад, грудень 2012 року, лютий 2013 року).

Позивач не погоджується з висновками податкового органу викладеному в акті перевірки, та зазначає, що бюджетне відшкодування у відповідних періодах здійснювалося на підставі наявних належним чином оформлених документах первинного бухгалтерського обліку, а тому сума визначена до сплати як безпідставне відшкодування ПДВ разом з штрафними (фінансовими) санкціями є неправомірною, а податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував та просив відмовити в задоволені позову, з огляду на позицію викладену в запереченні на адміністративний позов (Т.2 а.с.104-111).

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 14.10.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено до 19.10.2013 року.

Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши у судовому засіданні надані докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню враховуючи наступне.

Посадовими особами відповідача проведено документальну невиїзну перевірку позивача, з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість із зарахуванням на розрахунковий рахунок платника у банку за вересень 2010 року, листопад 2010 року, березень, квітень, липень, жовтень, листопад 2011 року, січень, лютий, квітень, липень, серпень, листопад, грудень 2012 року, лютий 2013 року з урахуванням матеріалів перевірок щодо правомірності нарахування ПДВ по ланцюгу постачання товарів (робіт, послуг).

Результати перевірки оформлені актом №214/11-23-15-02/05786100 від 29.08.2013 року (Т.1 а.с.20-124).

Висновками акту перевірки встановлено наступні порушення:

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, п.200.1, п.200.4 ст. 200 ПК України в результаті чого завищено заявлено суму бюджетного відшкодування на загальну суму 206937,00 грн., в тому числі за наступні податкові періоди:

- за вересень 2010 року на суму 6414,00 грн.;

- за листопад 2010 року на суму 1167,00 грн.;

- за березень 2011 року на суму 1201,00 грн.;

- за квітень 2011 року на суму 3748,00 грн.;

- за липень 2011 року на суму 112330,00 грн.;

- за жовтень 2011 року на суму 4793,00 грн.;

- за листопад 2011 року на суму 9284,00 грн.;

- за січень 2012 року на суму 5959,00 грн.;

- за лютий 2012 року на суму 3813,00 грн.;

- за квітень 2012 року на суму 6770,00 грн.;

- за липень 2012 року на суму 85,00 грн.;

- за серпень 2012 року на суму 22556,00 грн.;

- за листопад 2012 року на суму 5020,00 грн.;

- за грудень 2012 року на суму 17452,00 грн.;

- за лютий 2013 року на суму 6345,00 грн.;

На підставі акту перевірки відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №8611231502 від 09.09.2013 року, яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в сумі 206852,00 грн., та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 101577,00 грн. (Т.1 а.с.125-126).

Як вбачається зі змісту акту перевірки висновки відповідача щодо незаконності бюджетного відшкодування з податку на додану вартість ґрунтуються на нікчемності правочинів між позивачем та контрагентами, які встановлені на підставі аналізу відомостей одержаних з актів перевірки контрагентів, складених посадовими особами інших податкових органів, а саме:

- акт Кіровоградської ОДПІ №130/1520/37231609 від 08.02.2013р. ТОВ «Авроратрейд» (код ЄДРПОУ 37231609) за період з 01.09.2010р. по 30.09.2010 року;

- акт Кіровоградської ОДПІ №348 від 25.04.2013р. ОСОБА_4 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1) за період з 01.10.2010р. по 31.10.2010р. з 01.03.2011р. по 31.03.2011р. з 01.10.2011р. по 31.10.2011р.

- акт ДПІ у м Лисичанську ГУ Міндоходів у Луганській області № (218/22-507/36566711 від 15.05.2012р. ТОВ «Полімер-Столиця» (код ЄДРПОУ 36566711) за період з 01.02.2011р. по 28.02.2011р. з 01.05.2011 р. по 31.05.2011 р.

- акт ДПІ у Московському р-ні м. Харкова №191/2220/36033051 від 15.03.2013р. ТОВ «ВО Економ-Сервіс» (код ЄДРПОУ 36033051) за період з 01.02.2011 р. по 28.02.2011 р.

акт ДПІ у Московському р-ні м.Харкова №482/2220/36033051 від 12.11.2012р. ТОВ «ВО Економ-Сервіс» (код ЄДРПОУ 36033051) за період з 01.06.2011р. по 30.06.201 1р. акт ДПІ у Деснянському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві №'530/2250/34625317 від 12.09.2012р. ТОВ «Укрянбуд» (код ЄДРПОУ 34625317) за період з 01.06.2011р. по 31.07.2011р.

- акт ДПІ у Деснянському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві №616/2210/34625317 від

16.10.2012р. ТОВ «Укрянбуд» (код ЄДРПОУ 34625317) за період з 01.03.2012р. по

31.03.2012р.

- акт ДПІ у Красногвардійському р-ні М.Дніпропетровська №392/22.1-09 від 13.02.2013р.

ТОВ «НПФ АІС» (код ЄДРПОУ 33807002) за період з 01.11.2011 р. по 30.11.2011р.

- акт Кіровоградської ОДПІ №12/22-2/24147736 від 25.01.2013р. ТОВ «Сервіс-Корал»

(код ЄДРПОУ 24147736) за період з 01.12.2011 р. по 31.01.2012р.

- акт ДПІ у Жовтневому р-ні м.Дніпропетровська №53/226/33515932 від 24.01.2013р. ТОВ «Скарлетт-Метиз» (код ЄДРПОУ 33515932) за період з 01.06.2012р. по 31.07.2012р.

- акт Кіровоградської ОДНІ №176/22-4/37097100 від 16.11.2012р. ТОВ «Будремлюкс-С» (код ЄДРПОУ 37097100) за період з 01.07.2012р. по 31.07.2012р.

- акт Кіровоградської ОДНІ №514/1520/35804532 від 14.06.2013р. ПП «Кіровоград-Тепло-Буд» (код ЄДРПОУ 35804532) за період з 01.09.2012р. по 30.09.2012р.

- акт Кіровоградської ОДПІ №68/22-4/34813457 від 19.04.2013р. ПП «Проф-Буд Тех» (код ЄДРПОУ 34813457). за період з 01.11.2012р. по 31.12.2012р.

акт Кіровоградської ОДПІ №68/22-4/34813457 від 19.04.2013р. ПП «АРТСіті» (код ЄДРПОУ 37383780) за період з 01.01.2013р. по 31.01.2013р.

Як вбачається з письмових заперечень відповідача та акту перевірки, в ході перевірки, виявлено порушення ч. 1 ст. 203, ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині нікчемності правочинів, так як вони не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а також п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198 ПК України, в частині включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у зв'язку з придбанням товарів, який проведено на підставі нікчемного правочину.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції Закону чинного на момент виписки податкових накладних), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

При цьому згідно п.п. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 цього ж Закону визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Інтерпретація вказаних норм отримала місце і в Податковому кодексі України прийнятого 02.12.2010 року.

Відповідно до пп.198.1. ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пп.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно пп. 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та контрагентами протягом перевіреного періоду укладені письмові договори, в тому числі з ФОП ОСОБА_4 (Т.2 а.с.20-23), з ТОВ «НПФ «АИС» (Т.2 а.с.24-27), з ТОВ «Скарлетт-Метиз» (Т.2 а.с.28-29), з ТОВ «Виробниче об'єднання «Економ-Сервіс» (Т.2 а.с.30-31), з ПП «Кіровоград-тепло-буд» (Т.2 а.с.32-34), ПП «Артсіті» (Т.2 а.с.35-37), ПП «Проф-буд-тех» (Т.2 а.с.38-41), з ТОВ «Сервіс-Корал» (Т.2 а.с.42-45), з ТОВ «Полімер-Столиця» (Т.2 а.с.46-48), ТОВ «Будремлюкс-С» (Т.2 а.с.49-64), з ТОВ «Укрянбуд» (Т.2 а.с.65-80).

На підтвердження виконання умов договорів позивачем надано видаткові накладні (Т.1 а.с.134, 135, 155-161, 165-167, 172-174, 178, 186-188, 191, 194-195, 203-205, 231, 232) та підписані обома сторонами акти виконаних робіт (Т.1 а.с.216-222, 239-241, 246-247), (Т.2 а.с.5, 10, 12, 16, 19) оплата відбувалася в безготівковій формі, що підтверджується копіями платіжним доручень (Т.1 а.с.138-146, 168, 175-176, 179, 183-185, 190, 192, 197, 199, 206, 223-229, 234-236, 242-245), (Т.2 а.с.3, 6-7, 11, 15, 17).

Контрагентами позивача було виписано належним чином оформлені податкові накладні (Т.1 а.с.136-137, 147-154, 162-164, 169-171, 177, 180-182, 189, 193, 196, 198, 207-215, 230, 233, 237-238, 249-250), (Т.2 а.с.1-2, 4, 8, 9, 13-14, 18).

Таким чином, на підставі комплексного аналізу встановлених обставин, суд вважає, що висновки відповідача про порушення позивачем п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198 ПК України, в результаті чого йому зменшено суму бюджетного відшкодування на загальну суму 206852,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 101577,00 грн. не знайшли свого підтвердження.

При цьому суд зазначає, що правомірність заявлення до бюджетного відшкодування сум ПДВ сформованих на підставі одержаних позивачем податкових накладних, вже було предметом дослідження відповідачем в минулих податкових періодах, результати яких не виявили порушень позивачем вимог законодавства (Т.2а.с.94).

І при цьому, обставини, які встановлені за результатами перевірок контрагентів позивача в інших податкових періодах ніж було здійснено бюджетне відшкодування, не можуть бути достатньою та самостійною підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування, яке вже фактично відбулося.

Щодо доводів відповідача про нікчемність договорів між ним та його контрагентами, то суд, надавши оцінку представленим доводам, дійшов висновку про відсутність у податкового органу підстав для цього. Суд вважає за необхідне зазначити, що при визнанні договорів нікчемними податковим органом не дотримано приписів законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку, не надано доказів про умисність укладання угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. А безтоварність здійснених позивачем господарських операцій, на що посилається відповідач, не підтверджена у встановленому законом порядку жодним доказом, сам висновок носить характер припущення.

Згідно ч.1 ст.234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Такий правочин визнається судом недійсним.

У відповідності до ст.228 Цивільного кодексу України, в редакції чинній на момент проведення перевірки, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Також суд зазначає, що з правового аналізу положень ст. 20 Податкового кодексу України, які регламентують права органів державної податкової служби, вбачається, що податковим органам, відповідно до покладених на них функцій та повноважень, не надано права здійснення висновків в актах перевірки про нікчемність, або недійсність правочинів, укладених суб'єктами господарювання.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним), що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки у позивача на час проведення перевірки були в наявності належним чином складені податкові накладні та інші первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з контрагентами то позивачем правомірно сформовано податковий кредит за цими господарськими операціями.

Посилання відповідача на акти перевірок контрагентів позивача складені податковими органами за місцем реєстрації цих платників податків, як на доказ нікчемності угод, суд до уваги не приймає, оскільки вказаними актами жодним чином не спростовується факт здійснення господарських операцій між позивачем та цими підприємствами, а зібрані у справі докази повністю спростовують як висновки акту перевірки позивача так і актів перевірок контрагентів.

Крім того, висновки актів перевірок контрагентів не можуть вважатись беззаперечним доказом нікчемності угод між позивачем та вказаними підприємствами оскільки є суб'єктивною точкою зору посадових осіб податкового органу і носять лише характер припущень.

Також суд зазначає, що відповідно до ч. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984 та зареєстрованого в Мін'юсті України 12 січня 2011 р. за № 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В даному випадку акт перевірки позивача не містить посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача та можуть підтвердити наявність виявлених порушень.

При цьому, акти перевірок контрагентів, на які посилається відповідач, не є первинним документом чи іншим документом, який зафіксований в бухгалтерському та податковому обліку, а отже не може бути підставою для висновків про порушення платником податків вимог податкового законодавства.

Отже, відповідачем безпідставно, всупереч фактичним обставинам справи зроблено висновок про незаконність бюджетного відшкодування протягом перевіреного періоду.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Кіровоградській області №8611231502 від 09 вересня 2013 року.

Присудити позивачеві судові витрати з державного бюджету шляхом зобов'язання Державної казначейської служби України безспірно списати з рахунку Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Кіровоградській області грошові кошти в сумі 2294,00 грн.

Постанова відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 16.10.2013 року.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Ю.П. Пасічник