Рішення

від 07.10.2013 по справі 916/1953/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" жовтня 2013 р.Справа № 916/1953/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Новомосковський завод металів та сплавів»;

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Причорноморське підприємство «Кольормет»;

про стягнення 19 257,99 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: Гізенко М.В. - довіреність № 204 від 02.09.2013 року;

від відповідача: Поповський В.І. - витяг з ЄДР від 06.09.2013 року;

Конопльова Р.У. - довіреність від 06.09.2013 року.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Новомосковський завод металів та сплавів» звернулося до господарського суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Причорноморське підприємство «Кольормет» про стягнення 121 206, 56 грн., з яких 49 206,15 грн. основного боргу; 31 884,46 грн. пені у розмірі 0,1% від вартості неоплаченого товару та 40 115,95 грн. 3% річних, а також витрат по сплаті судового збору.

Одночасно, позивач в прохальній частині позовної заяви просив суд накласти заборону на відчуження всього рухомого та нерухомого майна відповідача до повного погашення заборгованості позивачу.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на невиконання відповідачем прийнятих на себе за договором поставки № 85 від 20.04.2012 року зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати товару, поставленого по накладній № 119 від 30.06.2011 року (а.с.12) та накладній № 188 від 15.11.2011 року (а.с.14).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.07.2013р. було порушено провадження у справі № 916/1953/13 із призначенням її до розгляду в судовому засіданні на 09.09.2013р.

У судове засідання, призначене на 09.09.2013 року, з'явилися представники позивача та представники відповідача.

Представники відповідача надали суду відзив на позовну заяву (а.с.36-40), в якому частково заперечували проти задоволення заявлених позовних вимог, зокрема, зазначаючи, сума основного боргу у розмірі 49 206,15 грн. повністю сплачена, щодо вимоги про стягнення 3 % річних зазначили, що вона повинна бути зменшена з урахуванням усунення подвійного нарахування, щодо стягнення пені зауважили, що ця вимога заявлена після спливу позовної давності, а тому не може бути задоволена.

При цьому, обґрунтовуючи свої заперечення щодо нарахування 3 % річних, відповідач до відзиву на позовну заяву надав контррозрахунок 3% річних (а.с.41), згідно якого наполягав на сумі у розмірі 19 099,72 грн.

Ухвалою суду від 09.09.2013 року, приймаючи до уваги неподання позивачем витребуваних ухвалою суду доказів, усне клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, клопотання представників сторін про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять днів та необхідність витребування доказів, строк розгляду справи було продовжено на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 07.10.2013 року.

01.10.2013 року за вх. № 29348/13 від позивача до канцелярії суду надійшла заява про уточнення позовних вимог (зменшення їх розміру) (а.с.65), згідно якої останній просив суд задовольнити позовну вимогу щодо стягнення 3 % річних від простроченої суми у розмірі 19 257,99 грн., а також стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2 424,13 грн.

В обґрунтування поданої заяви позивач посилається на те, що сума основного боргу у розмірі 49 206,15 грн. була сплачена відповідачем у повному обсязі , щодо контррозрахунку 3% річних, наданого відповідачем, позивач зазначив, що згоден з його методикою, але не згоден з сумою, у розмірі 19 099,72 грн., яка вказана у ньому, оскільки в контррозрахунку допущені арифметичні помилки та невірно обрахована кількість днів прострочення платежу, в зв'язку із чим сума, яка повинна підлягати стягненню, становить 19 257,99 грн.

У судовому засіданні 07.10.2013 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, з врахуванням їх уточнень, просив суд задовольнити їх та стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 19 257,99 грн., а також покласти на нього витрати по сплаті судового збору.

Представники відповідача не заперечували проти задоволення уточнених позовних вимог, зокрема щодо стягнення 3 % річних у розмірі 19 257,99 грн.

Розглянувши у судовому засіданні клопотання позивача про накладення заборони на відчуження всього рухомого та нерухомого майна відповідача до повного погашення ним заборгованості, суд відхилив його з огляду на необґрунтованість, а також у зв'язку із несплатою позивачем судового збору за його подання.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Крім того, у відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити з нього певну грошову суму.

У відповідності до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Новомосковський завод металів та сплавів» та Публічним акціонерним товариством «Причорноморське підприємство «Кольормет» було укладено договір поставки № 85 від 20.04.2011 року (а.с.6), відповідно до умов якого Постачальник передає, а Покупець купує феронікель у вигляді литих первинних форм.

Згідно п. 3.1. договору, ціна на товар складає 36 630 грн. за метричну тону, включаючи ПДВ.

Пунктом 3.2. договору встановлено, що оплата за товар здійснюється Покупцем в строк не більше одного календарного місяця з моменту поставки товару вантажоотримувачу.

Крім цього, п. 4.1 договору сторони погодили, що у випадку порушення узгоджених строків оплати товару, Постачальник має право пред'явити Покупцю штрафні санкції у розмірі 0, 1 % від вартості неоплачуваного товару за кожен день прострочення платежу.

Таким чином, проаналізувавши зміст вказаного договору, суд доходить висновку про можливість застосування до нього норм, що регулюють правовідносини поставки та купівлі-продажу.

При цьому, суд зазначає, що згідно вимог ст. 204 Цивільного кодексу України укладений сторонами договір поставки № 85 від 20.04.2012 року як правочин є правомірним на час розгляду справи, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, і його недійсність не була визнана судом а тому зазначений договір в силу вимог ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, відповідач свої зобов'язання за договором в частині повної та своєчасної оплати товару не виконав, що зумовило виникнення у нього заборгованості, яка на момент подання позову становила 49 206,15 грн., і яка в подальшому була ним оплачена, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 589 від 20.08.2013 року (а.с.42) та № 583 від 15.08.2013 року (а.с.43).

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний, зокрема, сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних (а.с.66), суд погоджується з ним та доходить висновку про його правильність та обґрунтованість на суму 19 257,99 грн.

При цьому, суд, розглянувши питання щодо розподілу судових витрат, зазначає, що, враховуючи задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Новомосковський завод металів та сплавів», витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 720, 50 грн., згідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

При цьому, господарський суд відзначає, що згідно п. 1 ч. 1 ст. ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається у разі зменшення розміру позовних вимог.

Відтак, судовий збір на суму 703,63 грн., сплачений за платіжним дорученням № 139 від 17.07.2013 року підлягає поверненню.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, п. 1 ч. 1 ст. ст. 7 Закону України «Про судовий збір» суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Причорноморське підприємство «Кольормет» (65007, м. Одеса, вул. Лазарєва, 74 код ЄДРПОУ 00196865) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новомосковський завод металів та сплавів» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, 34-а код ЄДРПОУ 32062230) 19 257/дев'ятнадцять тисяч двісті п'ятдесят сім/ грн. 99 коп. 3% річних та 1 720 /одна тисяча сімсот двадцять/ грн. 50 коп. судового збору.

3. Повернути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області (місцезнаходження: м. Одеса, вул. Садова, 1а, код ЄДРПОУ 37607526) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новомосковський завод металів та сплавів» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, 34-а код ЄДРПОУ 32062230) суму судового збору у розмірі 703 /сімсот три/грн. 63 коп., сплаченого за платіжним дорученням № 139 від 17.07.2013 року

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 14.10.2013р.

Суддя Щавинська Ю.М.