Рішення

від 07.10.2013 по справі 910/14742/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14742/13 07.10.13

За позовом Управління житлово-комунального господарська «Біличі»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стік»

про стягнення 2 939, 55 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Дзян І.В.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Управління житлово-комунального господарська «Біличі» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стік» про стягнення заборгованості за договором про надання послуг на приймання рідких побутових стоків № 225 від 01.02.2011 р. у розмірі 2 763, 86 грн., а також 167, 17 грн. - 3 % річних та 8, 58 грн. - інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань відповідно до умов вищевказаного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2013 р. порушено провадження у справі № 910/14742/13 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 09.09.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи переносився в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У даному судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, вимог суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

При цьому, суд відзначає, що ухвали суду направлялись відповідачу на вказану в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресу: 04071, м. Київ, вул. Введенська, 23, літ «В» та повернуті до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому в п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначається, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги, що сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представників сторін не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 09.10.2013 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до рішення Коцюбинської селищної ради Київської області № 45/5-5 від 04.09.2006 р. «Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг смт. Коцюбинське» Управління житлово-комунального господарська «Біличі» визначено виконавцем житлово-комунальних послуг з централізованого постачання холодної води, централізованого водовідведення, управління та утримання житлових будинків і споруд, а також прибудинкових територій, що належать до житлового фонду територіальної громади смт. Коцюбинське.

01.02.2011 р. між Управлінням житлово-комунального господарська «Біличі» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стік» укладено договір № 225 про надання послуг на приймання рідких побутових стоків, за умовами якого позивач зобов'язався надавати послуги з приймання рідких побутових стоків, а відповідач - своєчасно здійснювати їх оплату.

Відповідно до п.п. 3.1., 4.1. договору розмір плати за надані послуги сплачується за тарифом 11, 58 грн. за 1 м.куб. Оформлення сторонами наданих послуг здійснюється актами виконаних робіт, в яких вказується фактична вартість наданих відповідачу послуг, а також фактичний обсяг прийнятих побутових стоків.

Відповідно до п. 4.3. договору розрахунковий період оплати - 1 календарний місяць. Термін остаточних розрахунків - не пізніше 10-го числа наступного за розрахунковим місяцем.

Договір, відповідно до п. 10.1., діє протягом одного року. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору за один місяць до закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Як стверджує позивач та вбачається з матеріалів справи, за період з березня до липня 2011 року позивачем було надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Стік» послуги на загальну суму 4 168, 80 грн.

Також з матеріалів справи вбачається, що відповідачем оплачено вартість наданих позивачем за вказаний період послуг на суму 1 405, 00 грн., в тому числі шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує умови договору № 225 від 01.02.2011 р., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 2 763, 80 грн., яку позивач просить стягнути у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за своїми правовими ознаками він є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Згідно зі ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором

У відповідності до ст. 905 Цивільного кодексу України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідач заявлені до нього вимоги не спростував, доказів погашення заборгованості за договором № 225 від 01.02.2011 р. або доказів наявності об'єктивних причин неможливості виконання договірних зобов'язань, не надав.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору № 225 від 01.02.2011 р., а також положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України .

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується надання позивачем послуг за договором № 225 від 01.02.2011 р. та їх прийняття відповідачем, з огляду на відсутність доказів повної оплати відповідачем його вартості, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення заборгованості у розмірі 2 763, 86 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача 167, 17 грн. - інфляційних втрат та 8, 58 грн. - 3 % річних від простроченої суми.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За умовами договору № 225 від 01.02.2011 р. остаточний розрахунок за надані послуги здійснюється не пізніше 10-го числа наступного за розрахунковим місяцем.

Тож, приймаючи до уваги, що відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення 3 % від простроченої суми та інфляційні втрати за період прострочення.

Згідно розрахунку позивача, який перевірено судом, розмір 3 % від простроченої суми та інфляційних втрат за період з 11.03.2011 р. (дата виникнення заборгованості за відповідним платежем) до 10.07.2013 р. (дата визначена позивачем самостійно) з урахуванням зарахування сторонами зустрічних однорідних вимог становить 8, 58 грн. та 167, 17 грн., відповідно.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Управління житлово-комунального господарська «Біличі» задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стік» (04071, м. Київ, вул. Введенська, 23, код ЄДРПОУ 16301347), з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження, на користь Управління житлово-комунального господарська «Біличі» (08298, Київська обл., м. Ірпінь, смт. Коцюбинське, вул. Меблева, 11-А, код ЄДРПОУ 23579209) заборгованість у розмірі 2 763, 86 (дві тисячі сімсот шістдесят три грн. 86 коп.) грн., 167, 17 грн. (сто шістдесят сім грн. 17 коп.) грн. - 3 % річних, 8, 58 (вісім грн. 58 коп.) грн. - інфляційних втрат та 1 720, 50 (одна тисяча сімсот двадцять грн. 50 коп.) грн. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.10.2013 р.

Суддя Пригунова А.Б.