ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 910/15182/13 07.10.13 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІР-МАЙСТЕР» до Виробничого кооперативу «ДОВЄРІЄ» про стягнення 3 229,52 грн. Суддя Пригунова А.Б. Представники: від позивача: не з'явились від відповідача: не з'явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю «БІР-МАЙСТЕР» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Виробничого кооперативу «ДОВЄРІЄ» про стягнення заборгованості 3 229,52 грн. за договором купівлі-продажу № БМ36-13 від 11.02.2013р. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язано перед позивачем за вищевказаним договором. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2013 р. порушено провадження у справі № 910/15182/13 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 11.09.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи. Розгляд справи переносився відповідно до п.п. 1-2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України. У дане судове засідання представники сторін на виклик суду не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили. При цьому, суд відзначає, що ухвали суду направлялись відповідачу на вказану в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців адресу: 01004, м. Київ, вул. Пушкінська, буд. 32 та повернуті до Господарського суду міста Києва за закінченням терміну зберігання. Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, в п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначається, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Приймаючи до уваги, що сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі. Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні. У судовому засіданні 07.10.2013 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ: 11.02.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІР-МАЙСТЕР» та Виробничим кооперативом «ДОВЄРІЄ» укладено договір купівлі-продажу № БМ36-13, за умовами якого позивач зобов'язався продати у власність товари народного споживання, а відповідач – прийняти зазначений товар і оплатити його вартість відповідно до умов даного договору. Відповідно до п.2.1. договору продаж здійснюється за договірними цінами. Кількість і ціни вказується в накладних на товар або в рахунках, що є невід'ємною частиною цього договору. Згідно з п.п.3.1.-3.2. договору оплата за товар здійснюється перерахуванням коштів покупцем на розрахунковий рахунок продавця не пізніше 10 (десяти) календарних днів з моменту відвантаження (отримання) товару. Підставою для оплати є видаткова та податкова накладна, які надаються продавцем покупцю. Відповідно до п. 7.1.-7.3. договору у випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. За порушення обов'язків за цим договором винна сторона відшкодовує завдані таким порушенням збитки. У випадку порушення будь-яких термінів оплати, визначених цим договором, до винної сторони застосовуються штрафні санкції у виді пені. Пеня нараховується у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України на загальну вартість невиконаних зобов'язань за кожний календарний день порушення. Договір, відповідно до п. 11.1. набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом одного року. Якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору жодна з сторін на заявить письмово про бажання розірвати договір, дія договору продовжується на наступний рік. Як вбачається з наявних у справі документів, на виконання умов договору № БМ36-13 від 11.02.2013 р. позивачем передано, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 24 935,04 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких долучені до матеріалів справи. Як стверджує позивач, відповідачем перераховано на рахунок позивача 20 785,52 грн. Також в матеріалах справи міститься накладна на повернення товару №1 від 20.05.2013 р. на суму 920 грн. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач виконав свої зобов'язання щодо оплати товару, поставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «БІР-МАЙСТЕР» частково, у зв'язку з чим останнє просить стягнути з Виробничого кооперативу «ДОВЄРІЄ» заборгованість за отриманий товар у розмірі 3 229,52 грн. Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором. Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання. Як вже зазначалось вище, матеріалами справи підтверджується здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю «БІР-МАЙСТЕР» поставки товару за договором № БМ36-13 від 11.02.2013 р. на загальну суму 24 935, 04 грн., разом з тим, судом встановлено, що відповідач не у повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати отриманого від Товариства з обмеженою відповідальністю «БІР-МАЙСТЕР» товару. Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідач заявлені до нього вимоги не спростував, заперечень не надав та доказів належного та в повному обсязі виконання зобов'язань перед Товариством з обмеженою відповідальністю «БІР-МАЙСТЕР» не надав. Тож, виходячи із наявних у справі первинних документів, зважаючи на їх належність та допустимість, приймаючи до уваги обов'язок учасників процесу довести наявність обставин, якими вони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується заборгованість Виробничого кооперативу «ДОВЄРІЄ» за договором № БМ36-13 від 11.02.2013 р. на суму 3 229,52 грн. Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про задоволення позову, а саме суму основної заборгованості у розмірі 3 229, 52 грн. Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову покладаються на відповідача. Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, - ВИРІШИВ: 1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІР-МАЙСТЕР» задовольнити. 2.Стягнути з Виробничого кооперативу «ДОВЄРІЄ» (01004, м. Київ, вул. Пушкінська, буд. 32, код 21618069), з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІР-МАЙСТЕР» (01103, м. Київ, вул. Військовий проїзд, буд. 1, код ЄДРПОУ 30635269) заборгованість у розмірі 3 229 (три тисячі двісті двадцять дев'ять грн. 52 коп.) грн. та 1 720, 50 (одна тисяча сімсот двадцять грн. 50 коп.) грн. - судового збору. 3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Повне рішення складено 14.10.2013 р. Суддя Пригунова А.Б.
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 07.10.2013 |
Оприлюднено | 18.10.2013 |
Номер документу | 34179136 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Пригунова А.Б.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні