Рішення

від 07.10.2013 по справі 910/15586/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15586/13 07.10.13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕТІЇВСЬКИЙ ПРЯНИК"

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРОНКА-АТ"

про: стягнення 32.007,00 грн

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Солонина І.Ю. - за довіреністю від 18.07.2013 № б/н;

відповідача: не з'явилися.

С У Т Ь С П О Р У :

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "ТЕТІЇВСЬКИЙ ПРЯНИК" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ТРОНКА-АТ" про стягнення з останнього заборгованості в сумі 32.007,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання укладеного між сторонами спору договору від 20.03.2013 № 11EXW/03-13, товариство з обмеженою відповідальністю фірма "ТЕТІЇВСЬКИЙ ПРЯНИК" здійснило на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТРОНКА-АТ" попередню оплату товару, вартість якого становить 15.600,00 грн, проте останній, всупереч умов вказаного договору, товар позивачеві не поставив, суму попередньої оплати не повернув.

Таким чином, на підставі викладених вище обставин, позивач просить суд задовольнити його позовні вимоги повністю та стягнути з відповідача заборгованість в сумі 32.007,00 грн, з яких: 15.600,00 грн - сума попередньої оплати товару, 1.560,00 грн - штрафу та 14.847,00 грн - збитків у вигляді упущеної вигоди.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2013 прийнято вказаний позов до розгляду та порушено провадження по справі № 910/15586/13.

Ухвали про порушення провадження у справі від 15.08.2013 та про відкладення розгляду справи від 09.09.2013 надсилалися господарським судом відповідачеві на адресу його місцезнаходження, яка відповідає відомостям, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відтак, у розумінні ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, відповідач повідомлений про дату, час та місце належним чином.

Повноважний представник відповідача у судові засідання не з'явився, відповідач про поважні причини нез'явлення його представника суд не повідомив.

Відповідач відзиву на позов, в порядку передбаченого ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, суду не надав, а тому відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Представником позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявлялося у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 07.10.2013 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи повноважного представника позивача по суті даного спору та дослідивши наявні докази у матеріалах справи, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Між товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕТІЇВСЬКИЙ ПРЯНИК", як замовником, (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "ТРОНКА-АТ", як виконавцем, (далі - відповідач) укладено договір від 20.03.2013 № 11EXW/03-13, за умовами якого відповідач передає на умовах Договору, а позивач приймає у власність таке обладнання: комплект обладнання для оснащення камери інтенсивної сушки зефіру КСЗ-1200 (далі - товар). Загальна вартість товару та Договору складає 15.600,00 грн.

У відповідності до п. 3.1.1 Договору позивач перераховує відповідачеві, в якості оплати товару, суму в розмірі 15.600,00 грн, що складає 100 % від загальної вартості Договору, на протязі 3 (трьох) днів після підписання Договору.

Виготовлення товару здійснюється на протязі 16 (шістнадцяти) днів з дати надходження передоплати на розрахунковий рахунок відповідача (п. 2.2 Договору).

Згідно п. 2.1 Договору відповідач поставляє товар позивачеві на умовах EXW (франко-склад) - ИНКОТЕРМС 2000. Місце відвантаження: м. Київ, вул. Шахтарська, 4-А.

Пунктом 4.2 Договору його сторони визначили, що у разі порушення строків поставки відповідач зобов'язаний сплатити позивачеві штраф в розмірі 0,5 % від загальної суми Договору за кожен день прострочення, але не більше 10 % загальної суми Договору.

Договір вступив в силу з моменту його підписання сторонами. Зобов'язання, які виникли з Договору, припиняється внаслідок належного їх виконання (п. 5.5 Договору).

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно ч. 2 ст. 712 До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Так, позивач, на виконання взятих на себе зобов'язань за Договором, перерахував на корить відповідача грошові кошти в сумі 15.600,00 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням від 21.03.2013 № 677.

Спір між сторонами даного судового процесу виник внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за Договором. Станом на момент вирішення судом даного спору, відповідач оплачений позивачем товар останньому не поставив.

Частиною 1 статті 663 Цивільного кодексу України унормовано, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 названого Кодексу.

У відповідності до положень передбачених ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем 22.05.2013 надіслано відповідачеві лист від 22.05.2013 № 35, згідно з яким позивач вимагав відповідача протягом семи днів поставити товар. Проте, вказана вимога позивача залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно з приписом ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

У зв'язку із невиконанням з боку відповідача його зобов'язань за Договором, позивач 07.08.2013 надіслав відповідачеві лист від 06.08.2013 № 57, яким вимагав останнього повернути суму попередньої оплати товару, яка складає 15.600,00 грн. Однак, вказана вимога позивача також залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду (ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України).

Суд відзначає, жодного підтвердження щодо факту поставки товару або повернення відповідачем суми попередньої оплати в розмірі 15.600,00 грн, сторонами даного спору до суду не подано.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і відповідача, який повинен був довести належними засобами доказування факт відсутності порушення зобов'язання.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Отже, з урахуванням всіх обставин справи та в їх сукупності, факт порушення з боку відповідача зобов'язання за Договором позивачем належним чином доведено, документально підтверджено і в той же час відповідачем не спростовано, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми попередньої оплати товару в розмірі 15.600,00 грн підлягає задоволенню в повному обсязі.

Позивач, на підставі невиконання з боку відповідача зобов'язання за Договором, заявив вимогу про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 10 % від суми Договору, що складає 1.560,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В той же час, ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, з урахуванням викладеного вище, вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 10 % від суми Договору, що складає 1.560,00 грн підлягає задоволенню повністю.

Окрім того, позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди, що згідно розрахунків позивача, становить 14.847,00 грн.

Стосовно вказаної вище позовної вимоги, суд зазначає таке.

За ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором, збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (п. 2 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена (упущена) вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Чинним законодавством передбачено, що для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: 1) факт порушення зобов'язання (протиправна дія або бездіяльність); 2) наявність і розмір завданих збитків; 3) причинний зв'язок між порушенням зобов'язання і збитками; 4) вина особи, яка порушила зобов'язання.

Таким чином, на кредитора покладений обов'язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов'язання, прямого (безпосереднього) причинного зв'язку між порушенням зобов'язання (тобто неправомірними діями або бездіяльністю особи, яка заподіяла шкоду) і самими завданими збитками та обґрунтування їх розміру.

Цивільним кодексом України передбачені певні додаткові умови відшкодування збитків у вигляді втраченої вигоди або фактори, які впливають на розмір втраченої вигоди, які повинні враховуватися і учасниками господарських відносин.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 623 Цивільного кодексу України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) повинні враховуватися заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Ця норма зобов'язує кредитора своєчасно отримувати докази щодо здійснення конкретних заходів для забезпечення отримання доходів.

Це положення орієнтує потерпілу сторону на необхідність доведення фактів, які б підтверджували, що потерпілий кредитор дійсно планував отримати відповідні доходи, все зробив для їх отримання, мав для цього всі можливості і неодмінно отримав би такий доход, якби договір був виконаний належним чином.

При визначенні розміру втраченої вигоди повинні враховуватися тільки точні дані, які безспірно і достовірно підтверджують існування реальної можливості отримання грошових сум або іншого майна, в тому випадку, якби зобов'язання було виконане боржником належним чином. Її розмір повинен бути підтверджений обґрунтованим розрахунком, а також відповідними доказами. Тобто втрачена вигода розглядається як гарантований, безумовний і реальний доход.

Вищий господарський суд України рекомендує господарським судам у визначенні розміру збитків в частині упущеної вигоди виходити з показників, які звичайно характеризують доходи потерпілої сторони.

Тягар доведення наявності і обґрунтування розміру втраченої вигоди покладається на позивача, який повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Таким чином, незважаючи на те що неодержаний прибуток - це результат, який не наступив, вимоги про відшкодування збитків у вигляді втраченої вигоди теж повинні бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами на підкріплення реальної можливості отримання потерпілою стороною відповідних доходів у разі, якби друга сторона виконала свої зобов'язання належним чином.

Обґрунтовуючи підстави нарахування упущеної вигоди позивач вказує на те, що в разі належного виконання відповідачем зобов'язання з поставки товару, позивач отримав би прибуток в розмірі 14.847 грн за укладеними із третьою особою договорами поставки, а саме: договір поставки від 27.05.2013 № 65 і договір поставки від 29.05.2013 № 66, за умовами яких позивач зобов'язався поставити третій особі товар, виготовлений за допомогою обладнання, яке повинно було бути поставлене відповідачем.

За результатами досліджень наявних в матеріалах справи доказів та наведених позивачем обґрунтувань відносно понесених останнім збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 14.847,00 грн, завданих відповідачем внаслідок порушення останнім зобов'язань за Договором, суд дійшов висновку, що вказана вимога позивача є необґрунтованою та такою, що не підтверджується матеріалами даної справи, відтак, задоволенню не підлягає з урахуванням такого.

По-перше: позивачем не надано суду жодних доказів стосовно того, що останній вжив заходів необхідних для отримання вигоди за договорами поставок від 27.05.2013 № 65 і від 29.05.2013 № 66.

Позивач, з метою забезпечення належного виконання його обов'язків за договорами від 27.05.2013 № 65 і від 29.05.2013 № 66 та отримання ним вигоди від поставок контрагентові товару, мав можливість укласти інший договір поставки обладнання, яке є предметом Договору від 20.03.2013 № 11EXW/03-13, з особою, яка здійснює підприємницьку діяльність, та яка має можливість поставити відповідне обладнання.

В той же час, позивачем не надану суду жодного доказу в підтвердження того, що відповідач займає монопольне становище на ринку такого обладнання: комплект обладнання для оснащення камери інтенсивної сушки зефіру КСЗ-1200.

По-друге: згідно розрахунків позивача, у разі, якби відповідач виконав свої зобов'язання належним чином, позивач мав можливість у період з червня по грудень 2013 року, включно, одержати прибуток від поставок товару, на підставі договорів від 27.05.2013 № 65 і від 29.05.2013 № 66, в сумі14.847,00 грн, а саме:

- за договором поставки від 27.05.2013 № 65 позивач мав одержати прибуток за 7 (сім) місяців в сумі 6.937,00 грн, рівними частками - по 991,00 грн за кожен місяць;

- за договором поставки від 29.05.2013 № 66 позивач мав одержати прибуток за 7 (сім) місяців в сумі 7.910,00 грн, рівними частками - по 1.130,00 грн за кожен місяць.

Проте позивач, в підтвердження свого розрахунку розміру втраченої вигоди, доказів, які б свідчили про наявність в останнього обов'язку поставляти його контрагентові товар у період з червня по грудень 2013 року на суму 14.847,00 грн, суду не надав, відтак, вказаний розмір упущеної вигоди вважається нічим іншим як припущенням позивача.

Крім того, для визначення розміру понесених позивачем збитків, останнім не надано суду жодного документу (лист, довідка, прайс-лист, прейскурант тощо), який міг би підтвердити роздрібну ринкову ціну товару, за якою позивач, зазвичай, поставляє його контрагентам товар, який є предметом договорів поставок від 27.05.2013 № 65 і від 29.05.2013 № 66.

Отже, враховуючи наведене вище, позивачем не доведено належним чином розміру збитків в частині неодержаного прибутку, а також факту того, що позивач міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача неотриманого прибутку в сумі 14.847,00 грн. є недоведеними та задоволенню не підлягають.

З огляду на те, що даний спір виник внаслідок неправильних дій з боку відповідача, суд, в порядку передбаченому ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає судовий збір на товариство з обмеженою відповідальністю «ТРОНКА-АТ».

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРОНКА-АТ» (02002, м. Київ, Дніпровський район, вул. М. Раскової, буд. 19; ідентифікаційний код 35727867, з будь якого його рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕТІЇВСЬКИЙ ПРЯНИК» (09800, Київська обл., м. Тетіїв, вул. Цвіткова, буд. 69; ідентифікаційний код 36178864, на будь який його рахунок виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) - 15.600,00 (п'ятнадцять тисяч шістсот) грн. 00 коп. - основного боргу; 1.560,00 (одна тисяча п'ятсот шістдесят) грн 00 коп. - 10 % штрафу; 1.720,50 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14 жовтня 2013 року.

Суддя С.В. Балац