Рішення

від 11.10.2013 по справі 910/14788/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14788/13 11.10.13

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Київенергобуд»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торас»

про визнання права власності на корпоративні права

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Астрейко В.В. за довіреністю б/н від 25.07.2013 р.;

від відповідача: Куркова А.В. за довіреністю б/н від 03.06.2013 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «Київенергобуд» (далі - позивач) в особі ліквідатора Гороховського Андрія Вікторовича звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торас» (далі - відповідач) про визнання права власності на частку у статутному фонді відповідача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2008 р. у справі № 23/447-49/290-2012 ВАТ «Київенергобуд» було визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру вказаного підприємства, ліквідатором призначено Ковезу Андрія Івановича. Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.08.2012 р. повноваження ліквідатора Ковези А.І. були достроково припинені й ліквідатором у справі призначено арбітражного керуючого Гороховського Андрія Вікторовича. Як зазначає ліквідатор, приступивши до виконання своїх обов'язків, він отримав інформацію про те, що банкрут є засновником і власником 100 % корпоративних прав Дочірнього підприємства «Київенергобудтранс» ВАТ «Київенергобуд», що підтверджується Статутом останнього. Зі змісту Статуту ТОВ «Торас» ліквідатором було встановлено, що ДП «Київенергобудтранс» ВАТ «Київенергобуд» є засновником вказаного Товариства й при створенні вказаного суб'єкта господарювання ДП «Київенергобудтранс» набуло прав власності на відповідну частку в статутному фонді ТОВ «Торас», передавши останньому майно в якості внеску, яке належало позивачу, у зв'язку з чим, на думку ліквідатора, набуті ДП «Київенергобудтранс» корпоративні права на таку частку є власністю ВАТ «Київенергобуд». При цьому, з витягу з ЄДРЮФОП від 30.07.2013 р. ліквідатором було з'ясовано, що станом на сьогоднішній день серед засновників ТОВ «Торас» - підприємство позивача не значиться. Оскільки, відповідно до пояснень ліквідатора, будь-яких доказів прийняття рішень про відчуження належної позивачу частки у статутному фонді ТОВ «Торас» матеріали ліквідаційної справи не містять, зазначені обставини свідчать про порушення його прав та законних інтересів. На підставі зазначеного, позивач вирішив звернутись з даним позовом до суду.

Крім того, у тексті позовної заяви позивачем викладено до суду клопотання про витребування від Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Дніпровського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю «Торас» (ідентифікаційний код 25196103).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.08.2013 р. порушено провадження у справі № 910/14788/13, розгляд справи призначено на 04.09.2013 р. При цьому, зобов'язано Відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Дніпровського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві надати суду реєстраційну справу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торас» (код ЄДРПОУ 25196103).

04.09.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від ліквідатора ВАТ «Київенергобуд» надійшли додаткові документи у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.09.2013 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи відкладено на 17.09.2013 р. При цьому, повторно зобов'язано ВДРЮОФОП Дніпровського району реєстраційної служби ГУЮ у місті Києві надати суду реєстраційну справу ТОВ «Торас» (код ЄДРПОУ 25196103).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.09.2013 р., у зв'язку з неявкою представників сторін, розгляд справи відкладено на 01.10.2013 р. При цьому, втретє зобов'язано ВДРЮОФОП Дніпровського району реєстраційної служби ГУЮ у місті Києві надати суду реєстраційну справу ТОВ «Торас» (код ЄДРПОУ 25196103).

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 01.10.2013 р., у зв'язку з перебуванням судді Ломаки В.С. у відпустці, справу № 910/14788/13 передано для розгляду судді Любченко М.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.10.2013 р. суддею Любченко М.О. було прийнято справу № 910/14788/13 до свого провадження та призначено її до розгляду на 11.10.2013 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 04.10.2013 р. справу № 910/14788/13 передано для розгляду судді Ломаці В.С., у зв'язку з її виходом з відпустки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.10.2013 р. суддею Ломакою В.С. було прийнято справу № 910/14788/13 до свого провадження та призначено її до розгляду на 11.10.2013 р.

08.10.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від ВДРЮОФОП Дніпровського району реєстраційної служби ГУЮ у місті Києві надійшли матеріали реєстраційної справи ТОВ «Торас» (код ЄДРПОУ 25196103).

09.10.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від державного реєстратора Лопоха В.П. ВДРЮОФОП Дніпровського району реєстраційної служби ГУЮ у місті Києві надійшов Лист за № 214/5.13 від 07.10.2013 р., в якому повідомляється, що реєстраційну справу ТОВ «Торас» було направлено на адресу суду 09.09.2013 р. Справу просить розглядати у відсутність представника реєстраційної служби.

У судовому засіданні 11.10.2013 р. від представника відповідача надійшло клопотання про застосування строків позовної давності, мотивоване тим, що ТОВ «Торас» створене у 1998 році, проте як за даним позовом позивач звернувся лише у 2013 році.

У судовому засіданні 11.10.2013 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю «Торас» (ідентифікаційний код 25196103), 15.08.1997 р. між ДП «Київенергобудтранс» АТ «Київенергобуд» та фізичними особами Калініченко О.Д., Караульщук О.А., Ковальчук В.В., Кас'яненко В.Ф. та Меске О.А. було укладено Установчий договір щодо створення Закритого акціонерного товариства «Торас», зареєстрований Дніпровською районною державною адміністрацією 22.08.1997 р. за № 03402.

Відповідно до ст. 4 Установчого договору ЗАТ «Торас» внеском ДП «Київенергобудтранс» АТ «Київенергобуд» є основні засоби на суму 54 000, 00 грн., що становить 50 % Статутного фонду Товариства та внаслідок чого йому належить 5 400 акцій Товариства.

Так, судом встановлено, що Листом за № 92/1 від 12.02.1997 р. директор ДП «Київенергобудтранс» АТ «Київенергобуд» Ковальчук В.В. звертався до голови Правління АТ «Київенергобуд» Дурова В.Т. з проханням дозволити передати основні засоби на суму 70 000, 00 грн. в якості установчого внеску в статутний фонд створюваного підприємства ЗАТ «Торас» й отримав погодження останнього.

11.08.1997 р. на виконання умов Установчого договору від 15.08.1997 р. директор ДП «Київенергобудтранс» Ковальчук В.В. видав Наказ № 99 щодо передачі в уставний фонд ЗАТ «Торас» основних засобів на загальну суму 54 000, 00 грн.

12.08.1997 р. директор ДП «Київенергобудтранс» Ковальчук В.В. та Голова Правління ЗАТ «Торас» Караульщук О.А. підписали Акт приймання-передачі основних засобів на суму 54 000, 00 грн.

22.08.1997 р. Дніпровською районною державною адміністрацією за № 03402 було зареєстровано Статут Закритого акціонерного товариства «Торас» та 01.09.1997 р. видано Свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - ЗАТ «Торас».

23.07.1998 р. загальними зборами акціонерів ЗАТ «Торас» було прийнято рішення про реорганізацію Товариства в Товариство з обмеженою відповідальністю, оформлене Протоколом № 5 від 23.07.1998 р.

Того ж дня, було проведено установчі збори ТОВ «Торас», на яких прийнято рішення, зокрема, про затвердження Статуту Товариства та тексту Установчого договору, що оформлено Протоколом № 1 установчих зборів засновників ТОВ «Торас» від 23.07.1998 р.

20.10.1998 р. Дніпровською районною державною адміністрацією за № 03402 було зареєстровано Установчий договір та Статут Товариства з обмеженою відповідальністю «Торас».

Рішенням Загальних зборів засновників ТОВ «Торас» від 15.06.2000 р., оформленим Протоколом № 8, було вирішено надати згоду на зменшення частки ДП «Київенергобудтранс» у статутному фонді ТОВ «Торас» до розміру 31 673, 50 грн. і відступлення частини частки в розмірі 22 326, 50 грн. громадянину України Дурову В.Т.

28.12.2000 р. Дніпровською районною державною адміністрацією за № 490/22 було зареєстровано Зміни та доповнення до Установчого договору ТОВ «Торас», відповідно до яких відображено нового учасника Товариства - Дурова В.Т.

Рішенням Загальних зборів учасників ТОВ «Торас» від 07.12.2006 р., оформленим Протоколом № 19, було вирішено ухвалити перехід частки Ковальчука В.В. у статному фонді ТОВ «Торас» в розмірі 37 % до іншого учасника - ДП «Київенергобудтранс» шляхом її продажу та вивести Ковальчука В.В. із складу учасників; відмовити у прийнятті до Товариства спадкоємців померлого учасника Товариства Дурова В.Т. та розподіл частки померлого учасника між тими учасниками, які виявили бажання і готовність довнести частку до Статутного фонду. При цьому, затверджено зміни у складі учасників ТОВ «Торас» і розподіл часток між ними у статутному фонді Товариства, згідно з якими ДП «Київенергобудтранс» належить 83 % Статутного фонду, Калініченко О.Д. - 1 %, Караульщук О.А. - 1 %, Кас'яненко В.Ф. - 2 % та Меске О.А. - 13 %.

Рішенням Загальних зборів учасників ТОВ «Торас» від 16.10.2007 р., оформленим Протоколом № 20, було вирішено, зокрема, ухвалити перехід частки учасника Товариства Калінічнеко О.Д. у розмірі 1 % до іншого учасника - ДП «Київенергобудтранс» шляхом її відступлення та вивести Калініченка О.Д. із складу засновників; ухвалити перехід частки учасника Товариства Кас'яненко В.Ф. у розмірі 2 % до іншого учасника - ДП «Київенергобудтранс» шляхом її відступлення та вивести Кас'яненка В.Ф. із складу засновників. При цьому, затверджено зміни у складі учасників ТОВ «Торас» і розподіл часток між ними у статутному фонді Товариства, згідно з якими ДП «Київенергобудтранс» належить 86 % Статутного фонду, Караульщук О.А. - 1 % та Меске О.А. - 13 %.

Рішенням Загальних зборів учасників ТОВ «Торас» від 15.05.2012 р., оформленим Протоколом № 26, було вирішено, зокрема, виключити зі складу Товариства учасника Меске О.А. та затверджено новий склад учасників ТОВ «Торас» і розподіл часток між ними: ДП «АТЕМБУДТРАНС» - 99 %, Караульщук О.А. - 1 %.

Вказане рішення в частині визначення учасником Товариства - ДП «АТЕМБУДТРАНС» ТОВ «АТЕМ» зумовлено тим, що ДП «Київенергобудтранс» АТ «Київенергобуд» через зміну свого власника змінило своє найменування на ДП «АТЕМБУДТРАНС» ТОВ «АТЕМ».

Так, зокрема, в матеріалах реєстраційної справи ТОВ «Торас» наявний Протокол № 101 Загальних зборів учасників ТОВ «АТЕМ», відповідно до якого зазначається про придбання вказаним Товариством корпоративних прав у розмірі 100 % Статутного капіталу ДП «Київенергобудтранс» АТ «Київенергобуд» на підставі Договору купівлі-продажу, що тягне за собою зміну власника - ВАТ «Київенергобуд» на ТОВ «АТЕМ», у зв'язку з чим прийнято рішення про затвердження власника ДП «Київенергобудтранс» та зміну найменування останнього на ДП «АТЕМБУДТРАНС» ТОВ «АТЕМ».

В подальшому на підставі Договору купівлі-продажу частки в Статутному капіталі ТОВ «Торас» від 07.09.2012 р. ДП «АТЕМБУДТРАНС» ТОВ «АТЕМ» відчужило 99 % належної йому частки Статутного капіталу ТОВ «Торас» на користь Бардаченка О.М.

Рішенням Загальних зборів учасників ТОВ «Торас» від 23.11.2012 р., оформленим Протоколом № 28, було вирішено виключити зі складу учасників Товариства Караульщика О.А. та прийняти до складу учасників Товариства Ковальчука В.В. При цьому, затверджено зміни у складі учасників ТОВ «Торас» і розподіл часток між ними у статутному фонді Товариства, згідно з якими Ковальчуку В.В. належить 5 %, Бардаченку О.М. - 95 % Статутного капіталу Товариства.

Рішенням Загальних зборів учасників ТОВ «Торас» від 05.08.2013 р., оформленим Протоколом б/н, було вирішено вивести зі складу учасників Товариства Бардаченка О.М. та включити до складу засновників ТОВ «РМ-Інвест». При цьому, затверджено зміни у складі учасників ТОВ «Торас» і розподіл часток між ними у статутному фонді Товариства, згідно з якими Ковальчуку В.В. належить 5 %, ТОВ «РМ-Інвест» - 95 % Статутного капіталу Товариства.

Враховуючи встановлені судом обставини та оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги, заявлені позивачем у даній справі, не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, відповідно до ст. 79 ГК України, ст. ст. 113, 140 ЦК України господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. У випадках, передбачених ГК України, господарське товариство може діяти у складі одного учасника.

Згідно зі ст. 50 Закону України «Про господарські товариства» товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 144 Цивільного кодексу України статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається з вартості вкладів його учасників.

Право на частку є зустрічним наданням, яке отримує учасник від товариства при внесенні вкладу до статутного капіталу товариства, та згідно із ст. 13 Закону України «Про господарські товариства» він підлягає грошовій оцінці.

У відповідності до ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Частиною 1 ст. 190 ЦК України встановлено, що майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Таким чином, частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю є неспоживною річчю, визначеною індивідуальними ознаками, та може бути об'єктом права власності.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, у разі порушення, невизнання або оспорювання права власності на частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, відповідна особа може звернутись до суду за захистом такого права, в тому числі шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на таку частку.

Водночас, слід зазначити, що з встановлених судом під час провадження у даній справі обставин вбачається, що позивач ніколи не вчиняв жодних дій, спрямованих на набуття прав власності на частку в статутному капіталі відповідача, оскільки такі дії були вчинені дочірнім підприємством позивача - ДП «Київенергобудтранс» і саме останнє володіло корпоративними правами на відповідну частку.

Так, згідно з п. 2.24. Класифікатора організаційно-правових форм господарювання, затвердженого та введеного в дію наказом Держстандарту України № 288 від 22.11.1994 р., який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, дочірнє підприємство - це підприємство, єдиним засновником і власником якого є інше підприємство.

Також, згідно з Класифікатором організаційно-правових форм господарювання, затвердженим наказом Держспоживстандарту № 97 від 28.05.2004 р., дочірнє підприємство - це підприємство, єдиним засновником якого є інше підприємство (підприємство, залежне від іншого).

Крім того, відповідно до приписів ч. 8 ст. 63 Господарського кодексу України, який є чинним на даний час, у випадках існування залежності від іншого підприємства, передбачених ст. 126 цього Кодексу, підприємство визнається дочірнім. Зазначена стаття передбачає два види залежності підприємств: проста і вирішальна.

Проста залежність між асоційованими підприємствами виникає у разі, якщо одне з них має можливість блокувати прийняття рішень іншим (залежним) підприємством, які повинні прийматися відповідно до закону та/або установчих документів цього підприємства кваліфікованою більшістю голосів.

Вирішальна залежність між асоційованими підприємствами виникає у разі, якщо між підприємствами встановлюються відносини контролю-підпорядкування за рахунок переважної участі контролюючого підприємства в статутному капіталі та/або загальних зборах чи інших органах управління іншого (дочірнього) підприємства, зокрема володіння контрольним пакетом акцій.

Формування статутного капіталу дочірнього підприємства полягає у тому, що материнське підприємство, виступаючи унітарним власником дочірнього, набуває корпоративних прав, а дочірнє, у свою чергу, отримує частину активів материнського підприємства.

При цьому необхідно зазначити, що дочірнє підприємство має окремий баланс, поточні та вкладні (депозитні) рахунки у банках, печатку зі своїм найменуванням, укладає договори від свого імені та самостійно несе відповідальність.

Тобто, дочірнє підприємство є самостійною юридичною особою та самостійним платником податків, зборів та інших обов'язкових платежів.

Так, за змістом п. 3.11. Статуту ДП «Київенергобудтранс», його майно формується за рахунок власності АТ «Київенергобуд» і закріпляється на праві повного господарського відання.

Відповідно до п. 3.13. Статуту ДП «Київенергобудтранс» воно має право продавати, передавати безкоштовно, обмінювати, дарувати, передавати в оренду юридичним особам та громадянам засоби виробництва та інші матеріальні цінності, використовувати та відчужувати їх особам, якщо це не суперечить чинному законодавству України, тільки за згодою Товариства.

В матеріалах реєстраційної справи, як зазначалось вище, наявна згода ЗАТ «Київенергобуд» на передачу основних засобів ДП «Київенергобудтранс» в якості внеску під час створення ЗАТ «Торас» і такі дії позивачем не оскаржуються та не заперечуються.

При цьому, слід враховувати правову позицію Вищого господарського суду України, наведену в постанові від 27.12.2005 р. у справі № 14/18-пд-05, відповідно до якої право господарського відання - це речове право суб'єкта господарювання, який, так само як і власник, володіє, користується і розпоряджається майном. При цьому, момент виникнення вказаного права не пов'язується з моментом передачі майна, необхідним у випадках визначення моменту виникнення права власності.

Так, відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 37 Закону України «Про власність» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається переданим йому майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать закону та цілям діяльності підприємства. До права повного господарського відання застосовуються правила про право власності, якщо інше не встановлено законодавчими актами України.

Частиною 1 ст. 134 ГК України також передбачено, що суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб'єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.

Як передбачено ст. 136 ГК України, право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

В той же час, згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Корпоративними відносинами є відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

В даному випадку, позивач не набував корпоративних прав на частку в статутному капіталі ЗАТ «Торас» (після реорганізації - ТОВ «Торас»), а володів корпоративними правами на управління ДП «Київенергобудтранс», а саме: йому належало 100 % статутного капіталу ДП «Київенергобудтранс», яке і виступило учасником ЗАТ «Торас» та набуло в ньому відповідних корпоративних прав.

Так, слід звернути увагу на те, що положень про те, що засновник дочірнього підприємства набуває корпоративних прав на частку в статутному капіталі товариств, в яких як учасник приймає участь таке дочірнє підприємство, - законодавство не містить.

Відповідно до ст. ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

У відповідності до статті 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств і організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Із аналізу норм наведеного вище законодавства слідує, що особа може звернутися до суду за захистом свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб, що встановлений договором або законом.

Порушення цивільного права - це результат протиправних дій, внаслідок чого воно зазнало зменшення або ліквідації, що позбавляє його носія можливості здійснити, реалізувати це право повністю або частково.

Невизнання цивільного права - це дії носіїв пасивного цивільного обов'язку, які полягають у запереченні цивільного права уповноваженої особи, внаслідок чого остання повністю або частково позбавляється можливості реалізувати своє право. Несприятливий наслідок може мати як при абсолютному, так і при відносному цивільному правовідношенні.

Оспорювання цивільного права - це такий стан цивільного правовідношення, при якому між його учасниками існує спір з приводу наявності чи відсутності у них суб'єктивного права, а також щодо приналежності такого права певній особі. Оспорюване цивільне право ще не порушене, але виникає невизначеність у праві, що зумовлює неможливість його повного або часткового використання.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до висновку, що на момент звернення позивача до суду з даним позовом його права та законні інтереси як власника частки в статутному фонді ТОВ «Торас» порушені не були, оскільки він прав власності на таку частку не набував, а відповідно й не втрачав такі права, у зв'язку з чим заявлені вимоги є безпідставними й іншого позивачем не доведено.

У свою чергу, за змістом матеріалів реєстраційної справи ДП «Київенергобудтранс» АТ «Київенергобуд» припинило свою участь в ТОВ «Торас» у зв'язку з продажем корпоративних прав з управління ДП «Київенергобудтранс» на користь ТОВ «АТЕМ», що в свою чергу перейменувало вказане Товариство, проте як останнє в подальшому й відчужило відповідні корпоративні права на частку в статутному капіталі ТОВ «Торас».

Вказані дії, як щодо зміни власника ДП «Київенергобудтранс», так і щодо розпорядження корпоративними правами, які йому належали, можуть бути предметом окремого судового спору за участю відповідних суб'єктів таких правовідносин.

У даній же справі, оскільки судом встановлено необґрунтованість заявлених позовних вимог, вони задоволенню не підлягають.

У свою чергу, заявлене відповідачем клопотання про застосування строків позовної давності суд залишає без задоволення.

Так, як на тому наголошено в п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

В даному випадку, як зазначалось вище, судом не встановлено обставин порушення прав власності позивача на частку в статутному капіталі ТОВ «Торас», оскільки позивачем взагалі не доведено наявності у нього такого права.

З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.10.2013 р.

Суддя В.С. Ломака